№ 138335049, 20.07.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Слави, 26, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, 26100, тел.(255)2-19-38

е-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua, сайт: https://na.kr.court.gov.ua, Код згідно з ЄДРПОУ 02896957

20.07.2026

394/770/26

2-а/394/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Краснопольської Л.П

за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої особи Голованівського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник ОСОБА_1 адвокат Яремчук А.В. звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 про скасування постанови № 38 від 01.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. 21.06.2025 року близько 16 години військовозобов`язаного ОСОБА_1 , було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №10 для з`ясування обставин оголошення його у розшук. Під час перевірки було встановлено, що 13.11.2025 року ОСОБА_1 , через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку №1184842 про виклик о 09 годині 26.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. 26.11.2024 року о 09 годині військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 10 календарних днів, чим порушив вимоги абз.2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, ч.1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 24, п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, під час дії особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови 13.11.2025 року ОСОБА_1 , через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 повістку №1184842 про виклик о 09 годині 26.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.

26.11.2024 року о 09 годині військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь- який інший спосіб та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 10 календарних днів, чим порушив вимоги абз.2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, ч.1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 24, п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, під час дії особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові зазначено, що позивач був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не прибув і не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки. Проте жодної повістки на цю дату не отримував і не був належним чином повідомлений. Вважає, що відсутні підстави вважати його таким, що не виконав свій обов`язок.

Просить скасувати постанову № 38 від 01.07.2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 гривень.

У відзиві на позов представник ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначив, що при перевірці за даними, що містяться в АІТС «Оберіг», інформація про оновлення військово-облікових даних та наявність військово-облікового документа у військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутня. Крім того вказує, що незважаючи на те, що військово-обліковий документ в електронному вигляді має однакову силу з військово-обліковим документом на бланку, цей факт не означає, що при наявність військово-облікового документа в електронній формі позбавляє обов`язку звертатись за оформленням військово-облікового документа на бланку. Хоча в даному випадку військовозобов`язаний ОСОБА_1 не надав на перевірку уповноваженим особам жодного з цих документів, як і документа, який посвідчує його особу. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП доведена і його притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до чинного законодавства, а його твердження про безпідставне притягнення спростовується фактичними даними, які містяться в матеріалах адміністративної справи і наведені у тексті відзиву та долученими матеріалами. Адміністративний позов не визнає в повному обсязі та по суті заявлених позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що наведені обставини не спростовують позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, клопотав суд розглядати справу без участі позивача, представника позивача.

Представник відповідача в судове в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

При розгляді даної заяви судом застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який зазакономмає право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об`єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб`єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов`язаний або резервіст.

Крім того, відповідно до Примітки до ст.210 КУпАП: Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до п. 40 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Відповідно до п.41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інші питання вирішені судом.

Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , який відповідно до вимог ст. 235 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. п. 1, 2 Положення про про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154 «Про затвердження Положення про про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.Приписами п. 9 вищевказаного положення визначено, що про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналіз вищевказаної норми ст. 235 КУпАП та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», дає можливість дійти висновку, що керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені конкретного очолюваного ними територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого начальником винесена спірна постанова про накладення адміністративного стягнення.

Мотиви суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови №38 від 01 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що 13.11.2025 року на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 було нібито направлено повістку

про виклик з`явитися о 09 годині 26.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, однак у визначений час та дату Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явився. У тексті оскаржуваної постанови зазначено: 13.11.2025 сформовано та направлено повістку. Повістка на виклик: 26.11.2024 - це неможливо з точки зору часу, а саме: повістку сформовано у 2025 році, виклик стосується події у 2024 році. Таким чином, твердження про належне оповіщення є лише припущенням і непідтверджується належними доказами.У тексті оскаржуваної постанови зазначено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, однак не наведено: доказів вручення, доказів отримання, доказів відмови від отримання , трекінгу/повідомлення про доставку. Фраза «належним чином оповіщений» є декларативною, а не доведеною. У постанові вказано не з`явився 26.11.2024, не повідомив у встановлений строк і «в подальшому також не прибув у 10 термін», але не наведено, коли саме сплив 10-денний строк, не наведено, з якого моменту він рахується. Оскаржувана постанова містить істотні логічні та хронологічні суперечності,

які унеможливлюють визнання їх належними та допустимими доказами. Таким чином, у матеріалах справи зафіксовано направлення документа у 2025 році щодо обов`язку з`явитися у 2024 році, що є об`єктивно неможливим з точки зору часу та свідчить про наявність істотної помилки або фальсифікації даних, що містяться в постанові. Зазначена суперечність унеможливлює встановлення факту належного та своєчасного повідомлення Позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У даному випадку, відсутні належні докази вручення повістки, наявні суттєві хронологічні суперечності, не доведено факт належного виклику, не доведено умисну безпідставну неявку. Отже, склад адміністративного правопорушення не доведений.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що повістка про необхідність ОСОБА_1 прибути за викликом направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем. Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідачем не враховано вимоги ст. 33 КУпАП, визначене покарання у виді штрафу прямо порушує Конституцію України та встановлений порядок притягнення до адміністративної відповідальності. У порушення вимог Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення оскаржувану постанову не було надіслано протягом трьох днів, а про існування вказаної постанови позивач дізнався лише 10.12.2025 року, коли отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від Голованівського ВДВС. В подальшому позивач ознайомився з оскаржуваною постановою в електронному кабінеті боржника у ВП. Попередньо жодних рекомендованих листів від ТЦК позивач не отримував.

Таким чином,відповідачем не доведено, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов`язку ОСОБА_1 ухилився.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

З огляду на те, що матеріали справи не місять доказів виклику ОСОБА_1 для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду і подальшого можливого призову на військову службу по мобілізації на особливий період, суд приходить до висновку, що відповідачі не довели порушення вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 24, п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, викладених в оскаржуваній постанові.

Під час перевірки документів після встановлення особи позивача за його паспортом та військово-обліковим документом у представників відповідача була також можливість перевірити всю необхідну інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»).

Суд констатує, що відповідач по справі не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування спірно їпостанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У той же час, вимога позивача про визнання спірної постанови протиправною задоволенню не підлягає, оскільки вказаний вище пункт 3 частини 3 статті 286 КАС України такого не передбачає.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 77, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 38 від 01.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову № 38 від 01 липня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , про ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення..

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 (десяти) днів з дня його прийняття чи проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 393-396 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець смт Новоархангельськ Кіровоградської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя