Решение № 138334483, 20.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6496/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

20 липня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст заяви та позиція сторін.

18.05.2026 року через систему "Електронний суд" суду надійшла заява представника ОСОБА_1 в особі адвоката Погібка Олександра Олеговича, якою просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень, у т.ч. 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у якості "гонорару успіху", яка вмотивована тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 р. у справі №420/6496/26 позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені. Представником позивача у справі №420/6496/26 є адвокат Погібко О.О., надавши на підтвердження вказаних витрат додаткову угоди до договору про надання правової допомоги та акт про надання послуг.

25.05.2026 р. судом зареєстровано від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, покликаючись на те, що долучений адвокатом до заяви бланк ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1462827, за аналізом відкритих джерел був використаний повторно. Крім того, відповідно до пункту 5.1. Додаткової угоди, правничу допомогу, що надається Адвокатом Погібко О.О., Геврік Є.Х. сплачує на розрахунковий банківський рахунок, який за позицією відповідача є власним рахунком ОСОБА_2 , як фізичної особи, а не адвоката. Також неподання представником Позивача до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат свідчать про - необґрунтованість вимог Заяви про ухвалення рішення та покладання на Відповідача обов`язку відшкодувати Позивачу понесені ним витрати на правову допомогу. Крім цього можна зробити висновок про неспівмірність та непропорційність заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 25000 грн. заявленим Позивачем немайновим вимогам, так як справа розглядається у спрощеному провадженні та наявна стала практика Верховного суду по правовідносинам, що виникли, що підтверджується численними посиланнями у тексті позовної заяви

09.07.2026 р. судом зареєстровано від представника позивача письмові пояснення, за якими вважає розумною та належно обґрунтованою суму понесених судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу адвоката, що підлягає стягненню з відповідача у справі №420/6496/26. Крім того, позивач як особа з інвалідністю внаслідок війни особисто висловлює своє бажання стягнути з відповідача суму понесених судових витрат. Щодо повноважень представника позивача, то договір про надання правничої допомоги від 17 березня 2025 р. № 17 є чинним та невиконання його породжує для Сторін договору певні наслідки. Щодо можливої підробки як зазначає представник відповідача ордеру адвоката №1462827, то враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України, вказані твердження представника відповідача є передчасними. Щодо порушень представником позивача фінансових вимог при отримані гонорару, то до повноваження ІНФОРМАЦІЯ_3 не входять питання щодо збору і аналізу інформації про отримання на відповідні рахунки гонорару за надану правничу допомогу адвоката або інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами

II. Процесуальні дії суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2026 року вказана заява передана на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою від 20.05.2026 року прийнято до розгляду вказану заяву в порядку письмового провадження

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 рік відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2026 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2026 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2026 рік, відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2026 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вважаючи, що відповідно до ст.ст. 132, ч. 2 ст. 134 КАС України позвач має право на відшкодування судових витрат на правову допомогу, представник позивача звернувся до суду з даною заявою.

ІV. Норми права, які застосував суд

Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).

- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)

Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема

- при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ( абзац перший частини 1 статті 139 КАС України)

- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)

Рішення щодо судових витрат передбачені статтею 143 КАС України, зокрема,

- суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. (частина 1 статті 143 КАС України)

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. ( частина 3 статті 143 КАС України)

- у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу ( частина 5 цієї статті КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. ( стаття 30 Закону № 5076-VI)

V. Оцінка та висновок суду.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

У постановах від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, 8 січня 2024 року у справі №580/3758/19 та від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, прохальна частина позову містить вимогу стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги у даній справі адвокатом Погібко О.О., разом з позовом надано лише ордер серії ВН № 1462827.

При цьому, заяви в порядку абзаців другого та третього частини сьомої статті 139 КАС України позивачем чи його представником до постановлення судового рішення не надавалося.

Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також в зазначеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України

Також судом встановлено, що на підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. разом з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представником позивача надано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 17 від 17.03.2025 року щодо пункту 5 «Гонорарні відносини, Порядок здійснення розрахунків» та акт надання послуг № 1 від 13.05.2025 р., за змістом якого Виконавець надав Клієнту правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги щодо захисту порушених та невизнаних прав Клієнта ІНФОРМАЦІЯ_4 та Одеському окружному адміністративному суді при розгляді справи №420/6496/26, а Клієнт прийняв надані послуги. (пункт 1 додаткової угоди).

Разом з тим, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги № 17 від 17.03.2025 року, а відтак надана представником позивача додаткова угода, яка є невід`ємною частиною вказаного договору про надання правової допомоги № 17 від 17.03.2025 року, не є належним доказом при вирішенні вказаних питань.

Крім того, суд зауважує, що поданий Позивачем акт надання послуг № 1 від 13.05.2025 р., як доказ на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, вже існував до ухвалення рішення у цій справі ( 11 травня 2026 року).

Водночас Верховний Суд в постанові від 8 квітня 2026 року у справі №340/2762/25 дійшов також висновку, що саме поведінка позивачки та її представника, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, що вже були наявні станом на час ухвалення судового рішення, а також не зазначення поважних причин, які унеможливлювали своєчасне подання таких доказів до завершення судового розгляду, зумовила відмову у їх відшкодуванні з відповідача. Тому наступне надання відповідних доказів не може виправдовуватися процедурами, передбаченими частиною сьомою статті 139, частинами третьою-п`ятою статті 143 та статтею 252 КАС України, які застосовуються виключно за наявності підстав, чітко визначених законом.

Встановивши відповідні обставини та врахувавши вказані висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про постановлення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 77, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача адвоката Погібко Олександра Олеговича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна