Решение № 138333643, 16.07.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/578/25

Провадження № 2/342/188/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.

секретаря судового засідання Малик Г.В., Сьомкайло І-М.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Репало О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженні у залі суду міста Городенка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Товариства) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 у розмірі 28346,01 грн та суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Товариством та ОСОБА_1 18.11.2024 року укладено кредитний договір № 17.11.2024-100002219. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано на умовах строковості, платності і поворотності кредит у розмірі - 10000 грн строком на 140 днів, дата повернення кредиту - 06.04.2025. Комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, що дорівнює 1500 грн, денна процентна ставка 0,82%. ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 17.11.2024-100002219 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Товариство свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 06.04.2025, утворилась заборгованість у розмірі 28346,01 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн, по процентах в розмірі 12600 грн, по комісії в розмірі 746,01 грн, та неустойка в розмірі 5 000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Провадження у справі відкрито 17.06.2025, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Заочним рішенням суду від 07.08.2025 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 у розмірі 23 346 гривень 01 копійка, з яких: 10 000 гривень - основний борг; 12600 гривень - проценти, 746,01 гривень 01 копійка - комісія. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 1995 гривень.

20.10.2025 року представник відповідача звернувся із заявою про перегляд заочного рішення суду від 07.08.2025.

Ухвалою суду від 28.10.2025 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви та призначено до розгляду.

17.11.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Звернув увагу суду, що розрахунок заборгованості, сформований в системі «Електронний суд» 16.11.2025, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який, відповідно, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, тобто ТОВ «Споживчий центр». Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості і які б дали об`єктивну змогу відповідачу і суду зробити безспірні висновки. Таким чином, посилання позивача на згенеровані ним самим документи, які не мають ознак первинних бухгалтерських облікових документів, не є допустимими доказами у розумінні процесуального закону, оскільки: 1) не підлягають об`єктивній перевірці на дійсність; 2) створені односторонньо та не підтверджені документами, походження яких можна перевірити; 3) не відповідають вимогам статті 78 ЦПК України, згідно з якою обставини, що повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими, недопустимими засобами. Позивач не виконав процесуальний обов`язок щодо доказування заявлених вимог та не довів наявності правовідносин із відповідачем, а також обсягу начебто існуючої заборгованості, що унеможливлює задоволення позову. Крім того, в рішенні суду згадується, що позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 17.11.2024-100002219 начебто пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи БанкID Національного банку, проте у відповідача кнопковий телефон і він уявлення не має, як це взагалі робити. Щодо того, що кредитний договір повинен укладатися у письмовій формі, а в разі оформлення його як електронного документа відповідати вимогам законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну комерцію», для укладення договору в електронній формі необхідно дотримуватися вимог щодо автентифікації волевиявлення сторін та забезпечення юридичної сили підпису. Використання одноразового ідентифікатора, який не є кваліфікованим електронним підписом (КЕП), не відповідає вимогам законодавства щодо фінансових договорів, оскільки не гарантує належного рівня ідентифікації особи та захисту прав клієнта. Таким чином, укладення договору в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора суперечить вимогам законодавства України, яке регулює електронні правочини та захист прав споживачів фінансових послуг. Наявність електронного документа, підписаного за допомогою одноразового ідентифікатора, не є безумовним підтвердженням факту надання грошових коштів. Такий спосіб підписання за відсутності кваліфікованого електронного підпису, належної ідентифікації особи, а також доказів фактичного руху коштів з рахунку позикодавця на рахунок позичальника не доводить, що грошові кошти дійсно були надані позичальнику. Сам по собі електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором (наприклад, СМС кодом), не підтверджує дійсного волевиявлення саме відповідача та не є доказом фактичного отримання ним коштів. Крім того, позивач у заявці кредитного договору №17.11.2024- 100002219 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), неправильно вказав адресу позичальника. Просить відмовити у позові.

25.11.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження неукладення та невиконання умов кредитного договору. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 17.11.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 17.11.2024-100002219 (кредитної лінії) від 17.11.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.11.2024- 100002219 (кредитної лінії) від 17.11.2024 р. Таким чином, було укладено Кредитний договір №17.11.2024-100002219 від 17.11.2024 р. у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний відповідачем як фінансовий - НОМЕР_1. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору - 17.11.2024. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Також, підписуючи Оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : "Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер НОМЕР_1. E492. У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер НОМЕР_1. E492». Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 17.11.2024, що наявна в матеріалах справи, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №17.11.2024-100002219, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №17.11.2024-100002219), підписані одноразовим ідентифікатором «E492», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: НОМЕР_2.Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки. Сторона позивача наголошує, що відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цих рахунках. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 17.11.2024-100002219 від 17.11.2024 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Також вказано, що від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації, відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Щодо розрахунку заборгованості відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

01.12.2025 представник відповідача подав заперечення. Докази, які надала сторона позивача не є належними, допустимими, достовірними і достатніми в розумінні статей 77-80 ЦПК України. У відповіді на відзив звернуто увагу, що відповідач не заперечує, що номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Однак відповідач ніколи не зазначав такого. Згідно з п. 22 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.11.2024-100002219 (кредитної лінії) додатком до даного договору є інформаційне повідомлення позичальника на email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; погоджений канал комунікації: смс - інформування на фінансовий номер НОМЕР_1. Дані засоби зв`язку відповідачу не належать і ніколи не належали. Некоректно стверджувати, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором з смс-повідомлення, адже як він міг це зробити, якщо номер телефону, про який зазначає позивач не його, а отже такий підпис є недійсним і відповідно договір є неукладеним. У Додатку до кредитного договору зазначаються неправдиві відомості щодо контактних номерів позичальника, які йому не відомі і не мають жодного до нього відношення, у ньому міститься й інформація щодо місця роботи відповідача, яка є такою, що не відповідає дійсності. Позивач у відповіді на відзив посилається на те, що, підписуючи оферту, відповідач підтвердив, що розуміє умови, на яких укладається договір : «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер НОМЕР_1. E492». В той же час важливо звертати увагу і на зміст такого смс, адже повідомлення має чітко вказувати, що код використовується саме для підписання договору, а не просто для «входу в кабінет» чи «реєстрації». Крім того, використання одноразового ідентифікатора, який не є кваліфікованим електронним підписом, не гарантує належного рівня ідентифікації особи та захисту прав клієнта і не є безумовним підтвердженням факту надання грошових коштів. Такий спосіб підписання за відсутності кваліфікованого електронного підпису, належної ідентифікації особи, а також доказів фактичного руху коштів з рахунку позикодавця на рахунок позичальника не доводить, що грошові кошти дійсно були надані позичальнику. Сторона позивача стверджує, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку, проте відповідач користується кнопковим телефоном, який технічно не підтримує встановлення мобільних додатків та повноцінний веб-серфінг. Він не має активного акаунту в системі інтернет-банкінгу, тому фізично не міг скористатися системою Bank ID. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Згаданий розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Водночас ТОВ «Споживчий центр» посилається на документи, які не можуть бути сприйняті як докази, які свідчать про безумовність укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , а такому є такими, які не мають бути взяті до уваги. Надані документи суд не може піддати об`єктивній перевірці на їх дійсність. Сторона позивача з самого початку пропонувала до підписання договір, в якому наявні порушення законодавчих приписів. Зокрема, включення до суми заборгованості комісії за надання кредиту спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Отже, таке положення договору слід вважати нікчемним. Позивачем не надано доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості, а тому такий позов не підлягає задоволенню.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника Товариства.

У судовому засіданні відповідач та його представник вимоги позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позову.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, вислухавши сторону відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 18.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , на підставі заявки останнього, укладено кредитний договір № 17.11.2024-100002219 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця, заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (2.1.-2.2.3 Договору).

Як вбачається з п.п.2.3.2-2.3.6. Договору позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір: У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець У особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником. Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор B смс-повідомленні номер Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; телефону, вказаний. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.

Згідно договору такий підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е492.

Пунктом 4.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.

Відповідно до умов кредитного договору № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 року позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 18.11.2024; 2. Сума Кредиту: 10 000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 06.04.2025; 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; Комісія - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 гривень. Також сторонами погоджено графік платежів.

Пунктом 12 заяви передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 6469,15%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 21539,77 гривень. Загальні витрати за споживчим кредитом 11539,77 грн. Неустойка: 100 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Заявка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором Е492.

Так, згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 11.06.2025 №1-1106 через сервіс iPay.ua згідно Договору № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 перераховано грошові кошти в сумі 10 000 гривень на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Згідно відповіді з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 06.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Тернопільським МУ УМВС в Тернопільській області 13.03.1996, в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 18-11-2024 - 18-11-2024 р.: - номер телефону НОМЕР_7 не був/не є фінансовим Номер телефону НОМЕР_7 не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Номери телефонів які знаходяться /знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 .

По рахунку(ах) НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 10000 UAН 18.11.2024. Запит щодо руху коштів було розглянуто і банк надав детальний звіт про транзакції картки. Банк вважає, що кошти були зняті самим клієнтом через його "активне використання" рахунку. Проте, відсутність прямого контакту з клієнтом та неможливість ідентифікувати отримувачів переказів можуть бути факторами, що перешкоджають повному та задовільному вирішенню питання для клієнта.

Також 17.11.2024 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредиту, яким сторони погодили, зокрема, суму кредиту - 10 000 грн, строк кредитування - 140 днів, процентну ставку 300,86% річних, загальні витрати за кредитом 11 539,77 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 21 539,77 гривень.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 28 346,01 грн, яка складається із 10 000 грн основного боргу, 12600 грн - процентів, 746,01 грн - комісії, 5 000,00 грн - неустойки. Проценти по кредиту нараховані за період з 18.11.2024 по 06.04.2025.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі.

Оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Так, у частинах другій, третій, п`ятій статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (Постанова ВС від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Щодо посилання представника відповідача на відсутність належних доказів укладення договору з відповідачем суд зауважує, що при укладенні договору ОСОБА_1 було здійснено послідовні дії, передбачені п.п.2.1-2.3.7 пропозиції до укладення договору.

Також відповідач надав відомості, що його ідентифікують, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, номер особистого електронного платіжного засобу, номер телефону, підтвердивши їх за допомогою одноразового ідентифікатора Е492.

Такі ж дані РНОКПП вказано у відзиві на позовну заяву; аналогічні дані РНОКПП та паспорта містяться у відповіді АТ КБ «ПриватБанк». Щодо зазначеної у договорі адреси, яка не узгоджується із місцем реєстрації, суд вважає, що наведене не спростовує факту укладення договору, враховуючи, що вказану інформацію позичальник вказує самостійно при укладенні договору.

Водночас доцільно наголосити, що кошти у сумі 10000 грн за договором № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 було перераховано саме на номер платіжної картки, вказаний позичальником в договорі (картка № НОМЕР_20 ), відповідач пройшов процедуру ідентифікації з використанням системи BankID НБУ (п.18 заявки до договору).

Таким чином, факт отримання коштів за кредитом відповідачем є підтвердженим та доводи сторони відповіда у цій частині є неспроможними.

Посилання сторони відповідача про те, що номер телефону НОМЕР_7 , згідно даних АТ КБ «ПриватБанк», не був/не є фінансовим, не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 , не спростовує факту отримання коштів позивальником за договором, оскільки згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк», номери телефонів НОМЕР_8 , НОМЕР_15 , які знаходяться /знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 збігаються із такими, що зазначені у договорі.

Також клопотання про витребування інформації щодо абонента номера телефону НОМЕР_7 від оператора мобільного зв`язку сторона відповідача не заявляла.

Отже, відповідач не спростував презумпцію правомірності укдаденого договору, факту його підписання одноразовим ідентифікатором, не надав суду доказів звернення до суду з позовом про визнання кредитного договору № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 недійсним, не довів, що електронний платіжний засіб, на який зараховано кредитні кошти, йому не належить.

Також суду не надано доказів звернення відповідача до правоохоронних органів щодо факту укладення договору від імені відповідача іншою особою.

Окрім наведеного суд зауважує, що згідно картки субконто Товариства за договором №17.11.2024-100002219, наданим стороною позивача, ОСОБА_1 01.12.2024 здійснив сплату за договором у розмірі 2153,99 гривень. Наведеного сторона відповідача не спростувала.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настють правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у передбачені строки не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком, який є обґрунтованим, і не спростований відповідачем, тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за основною сумою боргу в розмірі 10 000 грн, процентів - 12600 грн, комісії - 746,01 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. Крім цього, відсотки за кредитом та їх розмір передбачені кредитним договором, що був підписаний відповідачем, нарахованані відповідно до вимог чинного законодавства, тому з останнього підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у вказаному позивачем розмірі.

Заперечення щодо стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 746, 01 грн спростовуються тим, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Нарахування комісії за надання кредиту передбачено умовами договору, ця комісія є разовим платежем, її нарахування не суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з її нарахуванням погодився відповідач, підписавши умови договору і графік платежів.

Водночас як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд зауважує, що стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5000 грн за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 року в сумі 23 346,01 грн, яка складається із суми основного боргу в розмірі 10 000 грн, процентів у розмірі 12600 грн та комісії у розмірі 746,01 грн.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1995 грн (23 346,01 х2422,40/28346,01).

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 17.11.2024-100002219 від 18.11.2024 у розмірі 23 346,01 (двадцять три тисячі триста сорок шість) гривень 01 копійка, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень - основний борг; 12600 (дванадцять тисяч шістсот) гривень - проценти, 746,01 (сімсот сорок шість) гривень 01 копійка - комісія.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 1995 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», зареєстроване місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026.

Суддя: Андріюк І. Г.