Постановление суда № 138333326, 20.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2448/24

Номер провадження4-с/205/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії та визнання незаконними постанов, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альона Анатоліївна, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо нерозгляду його заяви та неприйняття процесуального рішення у виконавчому провадженні № 76697041; зобов`язати приватного виконавця у 10-денний строк з дня набрання рішенням законної сили розглянути його заяву та прийняти передбачене законом процесуальне рішення; зобов`язати приватного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 76697041; зобов`язати приватного виконавця зняти арешти з усіх його банківських рахунків, накладені в межах виконавчого провадження № 76697041; визнати незаконними постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, винесені у межах виконавчого провадження № 76697041.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. перебуває зведене виконавче провадження № 76697041, відкрите на підставі виконавчих листів, виданих у справі № 205/2448/24 про стягнення заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк». 03.12.2024 приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження та винесено постанову про арешт коштів боржника, після чого на банківські рахунки скаржника накладено арешт. З метою захисту своїх прав скаржник звернувся до приватного виконавця із письмовою заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів з рахунків. Однак, приватний виконавець не розглянув подану заяву у встановлений законом строк; не прийняв жодного процесуального рішення за наслідками її розгляду; не надав письмової відповіді скаржнику. Особливо важливою обставиною є те, що з відповіді Міністерства юстиції України вбачається, що заява скаржника навіть не була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції приватного виконавця, що свідчить про повне ігнорування звернення сторони виконавчого провадження. Таким чином, приватний виконавець фактично ухилився від виконання покладених на нього законом обов`язків, що є протиправною бездіяльністю у розумінні ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Протиправна бездіяльність приватного виконавця спричиняє такі негативні наслідки: виконавче провадження безпідставно продовжує існувати; арешти на банківських рахунках залишаються чинними без законних підстав; скаржник позбавлений можливості вільно користуватися власними коштами. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даною скаргою.

Ухвалою судді від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

19 березня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. подала до суду письмові заперечення проти скарги, в яких зазначила, що в провадженні приватного виконавця Приходько А. А. з 03.12.2024 перебуває зведене виконавче провадження № 76697041 до складу якого входять: 1) ВП № 76695731 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 21.10.2024 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 205/2448/24, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 23.09.2021 станом на 22.01.2024 у розмірі 63917,50 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 03.12.2024); 2) ВП № 76695931 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 21.10.2024 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі №205/2448/24, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судового збору у сумі 2422,40 грн. До офісу приватного виконавця Приходько А. А. 03.12.2024 надійшли заяви АТ КБ «Приватбанк» про примусове виконання рішення, до заяв було додано оригінали вищезгаданих виконавчих листів виданих 21.10.2024 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 205/2448/24. Виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та розпочато примусове виконання рішення. У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» 03.12.2024 року на адресу боржника направлено постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2024 року ВП № 76695731 та ВП 76695931 рекомендованим листом, трекінг поштового відправлення № 0600989555216. 03.12.2024 у вищезазначених виконавчих провадженнях було винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, вказаною постановою визначено мінімальні витрати по виконавчому провадженню в розмірі 199,00 грн. 03.12.2024 нею винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 76695731 та ВП 76695931, в постанові наведено розрахунок суми основної винагороди та зазначено порядок стягнення. В день відкриття виконавчого провадження, виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди та витрат виконавчого провадження 70508,25 грн., яку було направлено на виконання до банківських установ. В Автоматизовані системі виконавчого провадження, надійшла відповідь, що боржник є клієнтом АТ «Універсалбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Таскомбанк», АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «А-Банк» , в яких має по декілька розрахункових рахунків. З метою перевірки майнового стану боржника, 09.12.2024 виконавцем було здійснено виїзд за місцем реєстрації боржника: АДРЕСА_1 . Під час проведення виконавчих дій двері квартири ніхто не відчинив, у зв`язку з чим, виконавцю не вдалось потрапити до помешкання боржника та виявити належне йому майно. Рухомого та не рухомого майна, що підлягає державній реєстрації не виявлено. В процесі примусового виконання рішення з рахунків боржника, було стягнуто кошти в розмірі 1106,8 грн. 24.09.2025 встановлено, що боржник, з метою ухилення від виконання судового рішення відкрив нові рахунки в АТ «ПУМБ», в цей же день виконавцем було винесено та направлено на виконання до банку постанову про арешт коштів. Постанови про відкриття виконавчого провадження № 76695731 та ВП 76695931 направлені 03.12.2024 сторонам виконавчого провадження містять ідентифікатор доступу до виконавчого провадження. А отже, боржник з моменту отримання даної постанови про відкриття був забезпечений доступом до матеріалів виконавчого провадження. Факт того, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження саме з ідентифікаторами доступу підтверджується, тим що в додатках до скарги на дії приватного виконавця містяться документи отримані з матеріалів виконавчого провадження. Боржником не виконано обов`язку передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не надано виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду та обов`язків боржника у виконавчому провадженні. Також зазначила, що з моменту відкриття виконавчого провадження і по теперішній час, на адресу офісу приватного виконавця, від боржника не находило жодного документу ні в паперовому ні в електронному виді. Вважає, що боржник у зведеному виконавчому провадженні № 76697041 ОСОБА_1 , ігноруючи обов`язки передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та подаючи необґрунтовану скаргу намагається уникнути виконання рішення суду проголошеного іменем України. На підставі викладеного, просила суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Разом із письмовими запереченнями приватним виконавцем подано до суду копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №76697041.

20 березня 2026 року скаржник подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що предмет його скарги це бездіяльність виконавця щодо нерозгляду заяви про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів у встановлений законом строк. У запереченнях виконавець обирає позицію «заяви не було» але ця позиція не підкріплена жодними доказами. Натомість скаржник надав докази направлення. Таким чином, виконавець фактично підтвердив: якщо заява і надійшла він її не розглядав. Це є самостійною та достатньою підставою для задоволення скарги. Виконавець, не розглянувши заяву, не може стверджувати, що підстав для закінчення виконавчого провадження немає, він просто не перевіряв цього питання. Виконавцем стягнуто лише 1 106,80 грн із суми боргу 66 339,90 грн (заборгованість + судовий збір). Упродовж більше ніж 15 місяців виконавчого провадження жодних ефективних заходів до виконання рішення вжито не було. Відкриття банківського рахунку є законним правом будь-якої фізичної особи, що гарантовано Законом України «Про платіжні послуги» та Законом України «Про банки і банківську діяльність». Жоден закон не забороняє боржнику відкривати рахунки. Виконавець зобов`язаний відстежувати рахунки через Автоматизовану систему виконавчого провадження і сам же вказує, що направив постанову про арешт до АТ «ПУМБ» у той самий день (24.09.2025). Тобто виконавець виконав свій обов`язок що спростовує його ж власний аргумент про «ухилення». Ненадання декларації про майно це питання відповідальності боржника у рамках виконавчого провадження, але жодним чином не є підставою для: а) незастосування виконавцем заходів з ініціативи самого виконавця; б) ігнорування процесуальних заяв сторони; в) ухилення від прийняття передбачених законом рішень. Арешт накладено на всі рахунки скаржника в п`яти банках на загальну суму 70 508,25 грн. при тому, що стягнуто лише 1 106,80 грн. Збереження арешту на всіх рахунках упродовж 15+ місяців без реального виконання, без розгляду заяв боржника та за стягнутої суми у 1,6% від загальної є непропорційним втручанням у право власності. На підставі викладеного, просив суд задовольнити скаргу у повному обсязі, визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А. щодо нерозгляду заяви скаржника та неприйняття процесуального рішення у виконавчому провадженні № 76697041 та зобов`язати приватного виконавця у 10-денний строк з дня набрання рішенням законної сили розглянути Заяву скаржника та прийняти передбачене законом процесуальне рішення.

Скаржник в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд скарги без його участі. (а.с. 157-158)

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. та представник заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явились за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що всі учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановивши зміст спірних правовідносин, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (п.п.2-3 ч. 2 ст. 18 Закону)

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. перебуває зведене виконавче провадження №76697041 (об`єднано виконавчі провадження №76695731 та №76695931), з примусового виконання виконавчих листів №205/2448/24 виданих 21.10.2024 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 23.09.2021 станом на 22.01.2024 у розмірі 63 917,50 грн., а також судового збору у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 65-82)

В рамках здійснення вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем вжито заходи направлені на виявлення коштів та майна боржника ОСОБА_1 , на які може бути звернуто стягнення, в результаті яких виявлено перелік банківських установ, в яких боржник має банківські рахунки. (а.с. 84-88,92,94)

Постановою приватного виконавця від 03.12.2024 ВП №76695731 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження у розмірі 70 508,25 грн. (а.с. 88-89)

Постановою приватного виконавця від 24.09.2025 ВП №76695731 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження у розмірі 73 265,09 грн. (а.с. 101)

Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця Приходько А. А. про неможливість виконання рішення та повернення виконавчого документу стягувачу, яка датована 12.01.2026. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке унеможливлює виконання зобов`язань за виконавчими провадженнями., накладення арешту на банківські рахунки повністю позбавляє його можливості отримувати будь-які кошти для забезпечення базових потреб, що створює ситуацію соціальної незахищеності. На підставі викладеного, заявник просив встановити факт відсутності у боржника майна, скласти акт про неможливість виконання рішення у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення та відсутністю доходів, повернути виконавчий документ стягувачу, знати арешт з його банківських рахунків та надати письмову мотивовану відповідь на цю заяву. (а.с. 19-25)

Скаржник зазначає, що направив вказану заяву на адресу приватного виконавця засобами електронного зв`язку, на електронну пошту, на підтвердження чого надав суду роздруківку скріншота з сайту електронної пошти. (а.с. 26)

Крім того, ОСОБА_1 звертався до Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Приходько А. А. щодо нерозгляду його заяви від 12.01.2026. (а.с. 27-29)

За результатами розгляду вказаної скарги Міністерством юстиції України листом від 23.02.2026 повідомлено скаржника, серед іншого, і про те, що перевіркою відомостей Журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції приватного виконавця, сформованого в системі встановлено, що зазначена у зверненні заява про закінчення виконавчого провадження серед зареєстрованих не значиться. (а.с. 33-36)

Так, порядок здійснення виконавчого провадження визначено положеннями Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 зі змінами та доповненнями.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 визначено поняття виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ст. 10 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 48 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. (ч.ч. 1-2 ст. 56 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016)

Перелік підстав для закінчення виконавчого провадження визначено нормами ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016. Цей перелік є вичерпним.

Крім того, статтею 59 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, зокрема частиною 4 вказаної статті визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) тримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, відповідно до пп. 1 п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Так, скаржник ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність приватного виконавця полягала у тому, що вона не розглянула його заяву від 12.01.2026 у визначений законом строк.

На підтвердження надсилання та отримання приватним виконавцем вказаної заяви скаржник посилається на роздруківку скріншота з його електронної пошти.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок документування діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), крім рішень, які містять відомості, що становлять державну таємницю та відносно підприємств, установ і організацій з особливим режимом діяльності, роботи з документами (далі - діловодство) та організації архіву в відділах державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - органи державної виконавчої служби), приватними виконавцями, - встановлено Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції 07.06.2017 № 1829/5.

Згідно п.1 розділу ІІ Правил документи, що надходять до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця каналами електрозв`язку, поштою (телеграми, телефонограми, факсограми, факсимільні повідомлення, електронні документи), надаються особисто (у тому числі під час особистого прийому) або доставляються кур`єром, приймаються відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем або відповідальною особою приватного виконавця.

Реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється шляхом внесення відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем (відповідальною особою приватного виконавця) відомостей до Системи, крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, реєстрація яких здійснюється у Системі автоматично.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. (ч. 3 ст. 6 Закону )

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (ч. 1 ст. 7 Закону)

Відповідно до ст. 11 Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Так, приватний виконавець у своїх письмових поясненнях зазначав, що за весь час здійснення виконавчого провадження до нього не надходило жодної заяви від боржника ОСОБА_1 ані у паперовому, ані в електронному виді.

Даний факт також підтверджено листом Міністерства юстиції України у відповідь на скаргу ОСОБА_1 , де зазначено про відсутність реєстрації заяви, зазначеної у скарзі.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаному листі не зазначено про отримання приватним виконавцем заяви та не здійснення її реєстрації, як це інтерпретує скаржник, а лише встановлено факт відсутності зареєстрованої заяви, що саме по собі свідчить про її не надходження взагалі.

Надані скаржником докази на підтвердження надсилання та отримання приватним виконавцем заяви від 12.01.2026, суд вважає неналежними, оскільки з наданої роздруківки неможливо встановити факт відправлення автором та факт прийняття адресатом електронно листа з вкладенням, як не можливо і встановити безпосередній зміст додатків до електронного листа, а також встановити чи було скаржником накладено відповідний електронний цифровий підпис на такі додатки.

Належних та допустимих доказів отримання приватним виконавцем зазначеної заяви ОСОБА_1 від 12.01.2026 матеріали не містять.

За таких обставин, суд не вбачає ознак бездіяльності приватного виконавця в частині нерозгляду заяви скаржника від 12.01.2026 про неможливість виконання рішення та повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з чим вимоги скарги в цій частині не підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги скарги є похідними від визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця щодо нерозгляду заяви, у зв`язку з чим також не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що викладені у скарзі обставини не є підставами ані для закінчення виконавчого провадження, ані для зняття арешту з майна (коштів) боржника, визначених нормами ЗУ «Про виконавче провадження», що наведені вище у даному рішенні.

Неможливо залишити поза увагою і той факт, що у визначеному ЗУ «Про виконавче провадження» порядку скаржник не звертався до приватного виконавця з відповідною заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операції з такого поточного рахунку.

Таким чином, суд вважає, що дії приватного виконавця в частині накладення арешту на рахунки боржника ОСОБА_1 вчинені в рамках виконавчого провадження, у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», направлені на реальне виконання рішення суду, а постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника не мають ознак незаконності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані у зв`язку з чим скарга не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії та визнання незаконними постанов, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альона Анатоліївна, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н. М. Курбанова

.