Решение № 138333097, 17.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3774/24

Провадження № 2/201/308/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

за участі:

представника позивача Крояна К.С.

представника відповідача Окорського В.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР ХХІ», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про реєстрацію речового права та про поновлення записів про реєстрацію речового права,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 02 квітня 2024 року надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР ХХІ», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про реєстрацію речового права та про поновлення записів про реєстрацію речового права, в якому позивач просить суд: ???

Визнати недійсними наступні договори купівлі-продажу нерухомого майна:

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №738. Предметом договору є паркувальне місце № 22, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі «Амфітеатр містобудівного ансамблю «Крутогірний, житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М, зареєстрований в реєстрі за №739. Предметом договору є паркувальне місце № 23, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватни нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрованого в реєстрі за №740. Предметом договору є паркувальне місце №77, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №741. Предметом договору є паркувальне місце №78 за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №742. Предметом договору є паркувальне місце №116, за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №743. Предметом договору є паркувальне місце №178, за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі №744. Предметом договору є паркувальне місце АДРЕСА_3 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61.

Скасувати наступні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809280 від 09.08.2023 18:18:23 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №22 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 189010312101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809377 від 09.08.2023 18:28:24 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №23 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 181460312101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809449 від 09.08.2023 18:36:46 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №77 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 194345512101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809519 від 09.08.2023 18:44:21 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №78 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 200585112101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809591 від 09.08.2023 18:52:19 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №116 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 230718012101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809672 від 09.08.2023 19:00:48 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №178 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 219193612101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809738 від 09.08.2023 19:08:19 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №179 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 221832212101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61.

Поновити реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №49250898 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №22 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 189010312101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №49251109 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №23 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 181460312101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №49250668 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №77 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 194345512101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №49250402 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №78 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 200585112101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №48826141 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №116 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 230718012101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №48566830 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №178 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 219193612101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;- Реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №49251410 щодо права власності ОСОБА_2 на паркувальне місце №179 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 221832212101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням зміни предмету позову позивачі посилалися на те, що 29 січня 2020 року за заявою приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. приватним виконавцем Мосейко А.Г. було відкрито виконавче провадження № 61103953 про примусове виконання постанови приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. у межах виконавчого провадження № 608922369, виданої 16 грудня 2019 року про стягнення з боржника - ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди приватного виконавця у сумі - 137 246 751,13 грн.

Під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем Мосейко А.Г. списано з рахунків ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро»: - 1 882 096,07 грн. з рахунку в Філії - Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»; - 265 640,67 грн. з рахунку в Філії-Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»; ??5167,35 грн. з рахунку в Філії- Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»; ??4,08 грн. з рахунку в Філії- Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», ??0,68 коп. з рахунку в Філії- Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»; на загальну суму 2 152 908,85 грн.

03 березня 2020 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/1415/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, визнано протиправними та скасовано: постанову приватного виконавця Бурхан- Крутоус Л.А. від 16.12.2019 про стягнення з ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди в сумі 137 246 751,13 грн. у виконавчому провадженні №60892369; постанову приватного виконавця Мосейко А.Г. від 29.01.2020 про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 61103953; постанову приватного виконавця Мосейко А.Г. від 29.01.2020 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 61103953; постанову приватного виконавця Мосейко А.Г. від 29.01.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 61103953; постанову приватного виконавця Мосейко А.Г. від 29.01.2020 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 61103953.

Попри визнання протиправними та скасування рішень приватних виконавців, на підставі яких з ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» незаконно стягнуто 2 152 908,85 грн. повернення коштів ОСОБА_2 не здійснено, тому ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» звернулося до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2022 у справі №201/9578/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.06.2023, задоволено частково позовну заяву ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та стягнуто грошові кошти у сумі 2 152 908,85 грн., а також судовий збір у розмірі 21 529,09 грн.

3 21.06.2023 існує підтверджена рішенням суду заборгованість ОСОБА_2 перед ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» у загальній сумі 2 174 437,94 грн

19.09.2023 за заявою ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» приватним виконавцем Нордіо В.В. відкрито виконавче провадження №72828581 на підставі виконавчого листа № 201/9578/20 з примусового виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2022.

Під час аналізу майнового стану ОСОБА_2 встановлено, що 09.08.2023, тобто після набрання рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська законної сили (21.06.2023), ОСОБА_2 відчужено на користь ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» 7 (сім) паркомісць за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 35Т на підставі договорів купівлі-продажу.

Зазначені паркомісця були ліквідними активами боржника - ОСОБА_2 , які умисно продано з метою ухилення від повернення коштів позивачу, оскільки за їх рахунок можна було повністю або частково погасити заборгованість в межах виконавчого провадження № 72828581.

Станом на дату подання позовної заяви рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2022 не виконано, з огляду на відсутність у ОСОБА_2 коштів та майна, на яке можна звернути стягнення в якості погашення боргу перед ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» у розмірі 2 174 437,94 грн.

09.08.2023 з метою уникнення погашення заборгованості перед позивачем ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу паркомісць які позивач просить суд визнати недійсними та скасувати рішення про їх державну реєстрацію.

Дані договори позивач вважає фраудатними, оскільки з 2020 року ОСОБА_2 стала боржником перед позивачем, отже саме з цього часу вона розуміла, що в неї виник обов`язок з повернення коштів, які вона отримала в межах виконавчого провадження № 61103953 та на дату укладення оскаржуваних договорів, а саме 09 серпня 2023 року усвідомлювала наявність не виконаного грошового зобов`язання за рішенням суду перед позивачем.

Натомість після набрання законної сили рішенням суду позбулася свого нерухомого майна уклавши оскаржувані договору з ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», в результаті чого опинилася у стані неможливості погасити борг.

Отже ОСОБА_2 використано право на зло тобто укладено оскаржувані договори з метою недопущення звернення стягнення на активи у період наявності не виконаного рішення суду перед позивачем, чим порушено права та законні інтереси останнього, оскільки за наявності нерухомого майна ОСОБА_2 мала би змогу повністю або частково погасити борг.

Укладення договорів купівлі продажу вчиненні на шкоду позивачу та є фраудаторними оскільки укладенні під час наявності заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем.

Продаж зазначено нерухомого майна відбувся за заниженою ціною, що додатково є ознакою фраудаторності.

Строк оплати нерухомого майна, в оскаржуваних договорах зазначено протягом шести місяців.

Позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення записів є похідними від визнання договорів купівлі продажу недійсними (т. 1 ас.3-19)

15 квітня 2024 року представником ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якому просили суд відмовити в її задоволенні оскільки позивач помилково вважає оскаржувані договори фраудаторними.

Так позивач посилається що дані правочини укладено на шкоду кредитору, так як вчинялися з розумінням ще з 2020 року виникнення обов`язку з повернення коштів на користь позивача за заниженою ціною.

Визнання постанови та її скасування про стягнення з ТОВ «АВК» основної винагороди приватного виконавця не робить приватного виконавця автоматично боржником, оскільки дані кошти було стягнуто в рамках виконавчого провадження.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 160/5321/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Дніпровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «АВК» було відмовлено. Тобто постанов про стягнення основної винагороди була залишена в силі .

Окрім того приватним виконавцем 29 квітня 2020 року прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди виконавче провадження № 61949924, якою стягнено з позивача основну винагороду в сумі 134 375 695,22 грн. яка є предметом спору.

30 серпня 2023 року виконавчий документ у межах ВП № 61949924 повернуто стягувачу у відповідності з п. 10 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України від 15.06.2023 року ВП № 72043153, яка також визначена позивачем предметом судового розгляду, відкрито виконавче провадження № 72043153 із приводу примусового виконання постанови від 29.04.2020 року ВП № 61949924.

Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 29.04.2020 року ВП № 61949924 про стягнення з боржника основної винагороди, а також визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 15.06.2023 року ВП № 72043153 про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023р. позовні вимоги ПрАТ "КФ "АВК" м.Дніпро" були задоволені. Однак потім постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024р. це рішення було скасоване, а у задоволенні позову відмовлено повністю.

Враховуючи чисельні судові процеси які виникли через виконання Бурхан Крутоус Л.С. своїх професійних обов`язків щодо виконання рішення господарського суду виконавець має законне право на стягнення основної винагороди з боржника, яким є позивач у ВП № 72043153, в якому саме позивач є боржником а виконавець стягувачем тобто кредитором.

У справі № 160/5321/20 про визнання незаконною та скасувати постанову виконавця було відмовлено, проте позивач повторно звернувся з позовом про визнання постанови про стягнення основної винагороди та просив її скасувати в справі № 160/15613/23, що вказує на зловживання позивачем своїми правами.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська дійсно стягнено з ОСОБА_2 грошові кошти на користь позивача в розмірі 2 152 908,85 грн., яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року було залишено без змін, проте відповідач тривалий час не знала про це рішення.

Паркувальні місця, договору купівлі продажу яких позивач просить суд визнати недійсним були придбанні ОСОБА_2 : шість 15 лютого 2023 року та одне 30 листопада 2022 року, отже твердження позивача проте що відповідач знаючи про те що вона з 2020 року є боржником та продала своє майно щоб ухилитися від сплати боргу не відповідає дійсності.

Відчуження здійснила 09 серпня 2023 року, а виконавче провадження № 72828581 зі стягнення коштів з неї було відкрито лише 19 вересня 2023 року, тобто коли паркомісця вже було продано.

Покупець який придбав паркомісця ніяким чином з виконавцем не пов`язані.

Сума за яку було продано майно відповідає ринковій оцінці, оскільки для оформлення правочинів купівлі продажу оцінка є обов`язковою.

Окрім того зазначила що в її власності були не тільки паркувальні місця, а ще є частина житлового будинку, тобто позивач як кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок цього будинку (т. 2 а.с. 22-29)

25 квітня 2024 року відповідачем ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» подано відзив на позовну заяву в якому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав необгрунтованості.

09 серпня 2023 року ними було придбано паркомісця для використання в господарській діяльності, так як основний їх вид є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На дату відчуження такого майна в реєстрі відсутні були заборони на їх відчуження як і будь яких інших обмежень чи обтяжень.

Договори укладенні відповідно до норм діючого законодавства та відповідали волі сторін.

Щодо вартості паркомісць зазначили, у день укладення договорів товариством було сплачено сума передбачена пунктами 2.1 договорів та яка відповідала ринковій вартості.

Кошти сплачено в повному обсязі.

Загальна сума за майно не є співмірною із сумою заборгованості виконавця перед позивачем, та становить лише 3,5 % від загальної суми боргу та суттєво не впливає на фінансове та майнове становище приватного виконавця.

Крім того на момент набрання рішення Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська чинності у власності ОСОБА_2 було ще інше нерухоме майно, зокрема земельна ділянка та житловий будинок.

Позивачем на підтвердження своїх доводів стосовно заниженої вартості оцінки майна не надано іншої оцінки майна.

Щодо укладення договорів у період наявності значної заборгованості

Спірне майно перейшло у власність ОСОБА_3 15.02.2023 року, тобто тоді, коли спір по суті вирішено не було та ще не існувало жодного чинного рішення про стягнення коштів.

Відчуження спірного майна, ОСОБА_3 здійснила на користь ТОВ «ЛУКСОР ХХІ 09.07.2023 року, тобто в період, коли не було відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 21.06.2023 р.

Виконавчий лист № 201/9578/20 на виконання рішення виданий лише 08.09.2023 року, як і виконавче провадження № 72828581 з примусового виконання виконавчого листа відкрите 19.09.2023 року, тобто вже після відчуження спірного майна (7 паркувальних місць), що свідчить про те, що ОСОБА_3 на момент відчуження, не набула статусу боржника.

На переконання Відповідача 2, ОСОБА_3 набула правового статусу боржника, після пред`явлення виконавчого документу до виконання, тобто після настання строку виконання грошових зобов?язань. Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов?язок щодо виконання рішення.

На момент відчуження спірного майна на користь ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», ОСОБА_2 не перебувала в Єдиному реєстрі боржників.

Позивачем замовчано, що одночасно на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВ Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №72043153 щодо виконання постанови від 29.04.2020 року та ВП № 61949924 про стягнення з відповідача ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» грошової суми (основної винагороди приватного виконавця) у розмірі 134375695,22 грн.

Тобто, приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. 29 квітня 2020 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 61949924) за виконавчим документом (наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15, виданий 04 березня 2019 року), відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості ПАТ «КФ «АВК» м. Дніпро» перед публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2577/2-1 від 28 вересня2011 року у розмірі 137 246 751,28 грн.

Тобто у ВП № 72043153 Бурхан- Крутос Л.А. є стягувачем, а ПрАТ Кондитерська фабрика «АВК» боржником.

Грошова сума у розмірі 2 871 055,91 грн. яка була стягнута з виконавця в рамках цивільної справи № 201/9578/20 та яка була стягнута з позивача в рамках виконавчого провадження № 61103953 була врахована виконавцем при винесенні повторної постанови про стягнення основної винагороди, яка на сьогоднішній день перебуває на примусовому виконанні рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України ВП № 720437530.

Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть що такі дії порушують їх права. Відсутність оспоренного чи порушеного права позивача є підставою для відмови в позовних вимогах (т. 2 а.с. 61-65) .

30 квітня та 02 травня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив ОСОБА_2 в яких позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог, зазначивши що ще з 03 березня 2020 року ОСОБА_2 знала про існування своєї заборгованості перед ними, оскільки саме тоді було скасована її постанова про стягнення основної винагороди з позивача в розмірі 2 152 908,85 грн. проте вказанні кошти нею не поверталися.

Щодо моменту набуття ОСОБА_2 нерухомого майна та його відчуження вказали, що дане майно було набуте до набрання законної сили рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2022 у справі №201/9578/20 після його перегляду у суді апеляційної інстанції (21.06.2023) а продані у проміжок між набранням законної сили рішення (21 червня 2023 року та відкриттям) виконавчого провадження № 72828581.

Отже, знаючи про обов?язок повернути кошти Позивачу на підставі рішення суду, вона здійснила продаж свого ліквідного нерухомого майна, що призводить до її неспроможності виконати зобов`язання перед позивачем.

Вартість продажу паркувальних місць суперечить інтересам самої ОСОБА_2 оскільки були продані за ціною в рази нижчою ніж вона їх придбала.

Твердження відповідача що вони не пов`язанні з покупцем, а тому дані договори не є фраудаторними, не відповідає дійсності, оскільки пов?язаність сторін не є обов?язковою ознакою при фраудаторному правочині.

З приводу наявності іншого нерухомого майна у ОСОБА_4 ОСОБА_5 на яке можливо звернути стягнення та задовольнити вимоги кредитора, як зазначає приватний виконавець, дані обставини не відповідають дійсності, оскільки вказаним будинком також користується неповнолітня дитина відповідача, а тому звернення стягнення у такому випадку на частину будинку є неможливим без надання органу опіки та піклування дозволу, а також суперечить моральним принципам, оскільки стосується прав дітей. (т. 2 а.с.89-96,102-106)

14 травня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив Бурхан Крутоус та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» які є тотожними поданими 30 квітня та 02 травня 2024 року (т. 2 а.с. 195-202)

23 травня 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив в якому наполягали на відмові в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності .

Підтвердили раніше поданні заперечення дійсно паркомісця було придбано відповідачем до набрання рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська законної сили, що підтверджує добросовісність відповідача та відсутність наміру ухилятися від свого обов`язку сплати грошових коштів. Щодо часу продажу паркомісць, а саме після набрання рішення суду законної сили та до відкриття виконавчого провадження з його виконання позивачем не доведено що ОСОБА_2 достеменно знала про рішення суду щодо стягнення з неї грошових коштів.

Щодо тверджень позивача про ціну майна, яка є нижчою за ту яку вона придбала , що порушує її права, зазначила що будучи боржником змушена була продати своє майно за ціну яка була запропонована.

Окрім того зазначила що позивачем не надано доказів неможливості реалізації її майно у зв`язку з реєстрацією там неповнолітньої особи (т. 3 а.с. 1-5).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 02 квітня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Ткаченко Н.В. (т. 1 а.с. 1).

Разом з позовом позивачем було подано клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 22-29).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 04 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у загальному позовному провадженні, клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення (т. 2 а.с.6).

04 квітня 2024 року ухвалою судді Ткаченко Н.В. частково задоволено заяву про забезпечення позову (т. 2 а.с .7-9)

02 травня 2024 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 120-133), яке протоколом раніше визначеного складу суду від 02 травня 2024 року передано судді Ткаченко Н.В. (т. 2 а.с. 119).

30 липня 2024 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову (т. 3 а.с. 28-31).

Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (т.3 а.с .53-55).

01 листопад 2024 року представником ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» надано суду витребування докази , а саме звіти про оцінку майна та (т. 3 а.с.59-74)

08 листопад 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. на виконання ухвали суду про витребування надано копії свідоцтв на паркомісця ( т. 3 а.с. 75-83)

Розпорядженням №25 від 12 грудня 2024 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, а саме на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року про звільнення у відставку судді ОСОБА_6 , необхідно здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають в провадженні у судді, судову справу № 201/3774/24 передано на повторний авторозподіл (т. 3 а.с .102-103).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2024 року зазначену вище цивільну справу розподіллено судді Демидовій С.О. (т. 3 а.с.104).

Ухвалою судді Демидової С.О. від 13 грудня 2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження (т. 3 а.с. 105-106).

14 січня 2025 року ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участі (т. 3 аюс . 119-120).

15 січня 2025 року ухвалою судді задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участі (т. 3 а.с. 125-126).

20 січня 2025 року суд в судовому засіданні прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (т. 3 а.с. 128-1130).

27 лютого 2025 року ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участі (т. 3 а.с. 138-139).

10 березня 2025 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів (т. 3 а.с. 150-155).

18 березня 2025 року ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участі (т. 3 а.с. 182-183).

15 травня 2025 року ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участі (т. 3 а.с. 193-194).

Ухвалою суду від 21 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (т. 3 а.с. 217-225).

03 липня 2025 року ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участі (т. 3 а.с. 236-237).

28 жовтня 2025 року представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі (т. 5 а.с. 130-134),яке ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року залишено без задоволення (т. 5 а.с. 163-166).

25 лютого 2026 року представником позивача подано заяву про збільшення судових витрат по справі (т. 5 а.с. 214-230).

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 5 а.с. 244-245)

Фактичні обставини встановлені судом

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська справа № 201/9578/20 від 18 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 2 152 908 гривень 85 копійок, судовий збір у розмірі 21 529 гривень 09 копійок, а всього 2 174 437 гривень 94 копійки (т. 1 а.с. 30-40).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. від 19 вересня 2023 року за заявою ПАТ «КБ «АВК» м. Дніпро» відкрито виконавче провадження № 72828581 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «АВК» м. Дніпро» заборгованість в розмірі 2 174 437,94 грн. на виконання виконавчого листа справа № 201/9578/20 (т. 1 а.с. 41-42).

Згідно інформації про виконавче провадження № 72828581 приватним виконавцем 19 вересня 2023 року винесено постанови: про відкриття ВП, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, 04 жовтня 2023 року постанову про розшук майна боржника, 13 жовтня 2023 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (т. 2 а.с. 30-36).

22 вересня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 72828581 (т. 2 а.с. 37-38)

Відповідно до свідоцтва від 15 лютого 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 107 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 22 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56, АДРЕСА_4 вартістю 133 709,93 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 71)

Відповідно до свідоцтва від 15 лютого 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 108 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 23 першої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56, АДРЕСА_4 вартістю 133 709,93 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 72)

Відповідно до свідоцтва від 15 лютого 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 106 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 77 першої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56, АДРЕСА_4 вартістю 133 380,37 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 73)

Відповідно до свідоцтва від 15 лютого 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 105 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 78 першої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56, АДРЕСА_4 вартістю 133 389,38 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 74).

Відповідно до свідоцтва від 26 грудня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 801 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 116 першої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61, АДРЕСА_4 вартістю 349 057,35 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 75).

Відповідно до свідоцтва від 30 листопада 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 702 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 178 першої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61, АДРЕСА_4 вартістю 349 057,35 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 76).

Відповідно до свідоцтва від 15 листопада 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. зареєстроване в реєстрі № 104 ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала паркувальне місце № 179 першої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61, АДРЕСА_4 вартістю 349 057,35 грн. оскільки майно не було реалізоване і стягувач ОСОБА_2 виявила бажання залишити за собою не продане майно (т. 1 а.с. 77).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» було укладено договір купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №738 відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце № 22, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі «Амфітеатр містобудівного ансамблю «Крутогірний», житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56, за 11 400 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 43-46).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М, зареєстрований в реєстрі за №739. Відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце № 23, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56 за 11 300 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 47-50).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» укладено договір купівлі продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №740. Відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце №77, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56 за 11 200 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 51-54).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», укладено договір купівлі - продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №741. Відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце №78 за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56 за 11 200 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 55-58).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», було укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №742. Відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце №116, за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61 за 11 300 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 59-62).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», було укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №743. Відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце №178, за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61 за 10 600 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 63-66).

09 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» було укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі №744. Відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» придбали паркувальне місце АДРЕСА_3 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61 за 10 600 грн., які покупець сплачує продавцю шляхом безготівкового перерахування кошів на рахунок продавця протягом 6 місяців до 09 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 67-70).

На підтвердження сплати грошових коштів за придбанні паркомісця надоно платіжні інструкції № 590 від 09 серпня 2023 року на суму 10 600 грн, № 575 від 09 серпня 2023 року на суму 11 400 грн, № 695 від 09 серпня 2023 року на суму 10 600 грн. , № 586 від 09 серпня 2023 на суму 11 200 гнр, № 580 від 09 серпня 2023 року на суму 11 300 грн., № 589 від 09 серпня 2023 року на суму 11 300 грн., № 583 від 09 серпня 2023 року на суму 11 200 грн. (т. 2 а.с. 66-69)

Представником відповідача ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на виконання ухвали про витребування надано звіти про оцінку майна які було складено при продажу спірних паркомісць (т. 3 а.с. 61-74),

Представником позивача на підтвердження заниження оцінки паркувальних місць надано відомості Сетам (т. 4 а.с. 11 - 35) та звіт про оцінку майна проведений на їх замовлення в яких вартість проданого боржником майна значно перевищує вартість оцінки зробленої при укладенні договорів (т. 4 а.с .102-180).

Представником ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» надано звіти про оцінку майна дата оцінки станом на жовтень 2025 року т.4 а.с. 5-130).

Позивачем подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме про реєстрацію права власності спірних паркувальних місць спочатку за ОСОБА_2 а потім за ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» (т. 1 а.с. 78-144)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником земельної ділянки АДРЕСА_5 частин домоволодіння за цією ж адресою за адресою (т. 1 а.с. 145-175)

Згідно відповіді наданої департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на запит приватного виконавця, за адресою АДРЕСА_6 (68/100 частин домоволодіння, власник ОСОБА_2 ) зареєстровано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 2 а.с. 208).

15 червня 2023 року приватним виконавцем Величко Р.С. відкрито виконавче провадження №72043153 про стягнення з ПАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро на користь ОСОБА_2 основної винагороди приватного виконавця у сумі 134 375 695,22 грн. згідно постанови від 29 квітня 2020 року № 61949924 (т. 2 а.с .46-52)

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» їх вид діяльності в тому числі надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (т. 2 а.с. 74).

Норми права які застосував суд та мотиви їх застосування

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» обґрунтовували свої вимоги, зокрема, тим, що відповідачі уклали договори купівлі продажу у період існування для одного з них зобов`язання із погашення заборгованості за рішенням, а отже, оспорювані правочини є фраудаторним, оскільки мав на меті такий наслідок, як ухилення від виконання зобов`язань, тому можуть бути визнані недійсними на підставі загальних засад цивільного законодавства та зловживання правом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

Касаційний суд вже зауважував, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).

Цей суд звертав увагу, що: відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 (провадження № 61-7737св24))

Позов про оспорення правочину є споконвічно приватною конструкцією і "покликаний" не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Цей спосіб захисту орієнтований на його використання для "знищення" такого юридичного факту як договір (правочин); на рівні приватноправових норм не міститься обов`язку поєднувати позов про оспорювання правочину фраудаторного правочину із іншою позовною вимогою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2025 року в справі № 756/19178/21 (провадження № 61-7109св25)).

Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з`ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок) вимогою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц (провадження № 61-3339св24)).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар)

у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику. Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Встановлені судом обставини обізнаності ОСОБА_2 про наявність рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 201/9578/20 від 18 серпня 2022 року про стягнення з неї на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 2 177 437/94 грн, враховуючи, що у подальшому рішення суду від 18 серпня 2022 року було нею ж оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, яке постановою від 21 червня 2023 року було залишено без змін. Також враховуючи те, що станом на час розгляду даної справи судом рішення суду у справі № 201/9578/20 є невиконаним, суд приходить до висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна від 09 серпня 2023 року та здійснені розрахунки за ними мають ознаки фраудаторних, тобто направлених на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому.

Судом встановлено, що на момент укладення спірних договорів купівлі продажу ОСОБА_2 мала зобов`язання за рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпра, від 18 серпня 2022 року, яке залишено в силі постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року зі сплати ПАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» в розмірі 2 177 437,94 грн

Розглядаючи даний спір суд враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Так, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників правовідносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Сестематичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Конституції України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині 3 статті 13 Цивільного кодексу України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Цивільного кодексу України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільного кодексу України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та 07.06.2023 у справі № 910/8861/21.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Також суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 вказаного кодексу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 та 07.06.2023 у справі № 910/8861/21.

До подібних правових висновків дійшла і палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), зазначивши, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); відчуження майна на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); відчуження майна на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже їх наявність свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, 14.07.2020 у справі № 754/2450/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №747/306/19.

Враховуючи критерії для кваліфікації договорів, як фраудаторних, суд встановив, що відчуження майна за оспорюваними правочинами здійснене боржником після набрання законної сили рішення суду про стягнення з нього безпідставно отриманих грошових коштів, відчуження майна відбулося за наявності значної непогашеної заборгованості, відчуження майна відбулося за заниженою вартістю. Вказані обставини ОСОБА_2 під час розгляду справи не спростовані.

У той же час, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, суд у застосуванні приписів статті 234 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Практичне правозастосування виходить з того, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі №910/11565/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.

Що ж до фраудаторного правочину, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм зловживання правом.

Як було зазначено вище, фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини та правові позиції Верховного Суду, приймаючи до уваги обізнаність ОСОБА_2 про наявність значного розміру заборгованості перед позивачем, а саме 2 177 437,94 грн., усвідомлюючи значний розмір заборгованості перед позивачем, маючи рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення з неї безпідставно отриманих грошових коштів, відчужила паркувальні місця за заниженою вартістю, що доведено наданими представником позивача проведеними на їх замовлення оцінками, що свідчить про недобросовісність її поведінки та зловживання своїми процесуальними правами направленими на уникнення звернення стягнення на її майно.

Враховуючи що на час розгляду даної справи рішення суду у справі № 201/9578/20 є невиконаним, суд приходить до висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу паркувальних місць від 09 серпня 2023 року мають ознаки фраудаторних, тобто направлених на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому та порушує права позивача, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсними як такими, що укладені на шкоду кредитору.

Наведеними обставинами спростовуються доводи відповідачів-1,2 в частині того, що оспорюваний правочин укладений між сторонами реально, не фіктивно, і сторони здійснили всі необхідні дії для передачі нерухомого майна та отримання за нього грошових коштів.

З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу.

Стосовно доводів відповідачів про наявність у ОСОБА_2 іншого майна для задоволення вимог кредитора суд зазначає що обов`язком боржника є повернути позику, а не відчужувати майно для уникнення повернення боргу.

Даного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 по справі №755/17944/18, який зазначив: «До процесуальних обов`язків позивача не відноситься з`ясування наявності у відповідачів, які не виконують рішення суду і не повертають борг, наявність іншого майна для примусового виконання рішення суду. Обов`язком позичальників є повернути позику, а не відчужувати майно для уникнення повернення боргу».

Посилання відповідачів, що на момент укладення договорів купівлі продажу не існувало обтяжень на все нерухоме майно боржника, суд зазначає, що вказані обставини не мають визначального значення для ідентифікації оплатного правочину як фраудаторного, тобто такого, що вчинений на шкоду кредитору та є безпідставними, оскільки боржник ОСОБА_2 достеменно знала про те, що вищевказане рішення суду, яким з неї було стягнуто безпідставно отриманні грошові кошти, не виконано.

Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і винятки із цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); ціна договору (ринкова/неринкова); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними під час доведення фраудаторності, а отже, й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Отже, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчужила належне їй майно за заниженою вартістю з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрації права власності

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Рішеннями приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. від 09 серпня 2023 року, було зареєстровано права власності на паркувальні місця за ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на підставі договорів купівлі - продажу дарування від 09 серпня 2023 року .

Єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними договорів купівлі продажу паркувальних місць, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ЛУКСОР ХХІ». Водночас суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині поновлення реєстрації речового права ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР ХХІ», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про реєстрацію речового права та про поновлення записів про реєстрацію речового права задовольнити частково.

Визнати недійсними наступні договори купівлі-продажу нерухомого майна:

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №738. Предметом договору є паркувальне місце № 22, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі «Амфітеатр містобудівного ансамблю «Крутогірний, житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М, зареєстрований в реєстрі за №739. Предметом договору є паркувальне місце № 23, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватни нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрованого в реєстрі за №740. Предметом договору є паркувальне місце №77, за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №741. Предметом договору є паркувальне місце №78 за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №742. Предметом договору є паркувальне місце №116, за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі за №743. Предметом договору є паркувальне місце №178, за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

-Договір купівлі-продажу паркувального місця від 09.08.2023, укладений між ОСОБА_2 ТОВ «ЛУКСОР ХХІ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Машковською Н.М. зареєстрований в реєстрі №744. Предметом договору є паркувальне місце АДРЕСА_3 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61.

Скасувати наступні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809280 від 09.08.2023 18:18:23 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №22 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 189010312101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809377 від 09.08.2023 18:28:24 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №23 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 181460312101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809449 від 09.08.2023 18:36:46 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №77 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 194345512101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809519 від 09.08.2023 18:44:21 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №78 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 200585112101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на другому поверсі нежитлового приміщення 56;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809591 від 09.08.2023 18:52:19 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №116 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 230718012101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809672 від 09.08.2023 19:00:48 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №178 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 219193612101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61;

- Рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68809738 від 09.08.2023 19:08:19 щодо реєстрації права власності ТОВ «ЛУКСОР ХХІ» на паркувальне місце №179 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 221832212101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », житлового будинку літ. А-7, на третьому поверсі нежитлового приміщення 61.

Стягнути з Бурхан- ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор ХХІ» (ідентифікаційний код 41276918) на користь Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро (ідентифікаційний код 00373882) сплачений судовий збір по 21 196 грн. з кожного та за складання звіту про оцінку майна по 10 2500 грн. з кожного

В іншій частині позовних вимог відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 липня 2026 року

Суддя С.О. Демидова