Решение № 138331073, 20.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 липня 2026 р. Справа № 120/7769/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997.

Ухвалою судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що до страхового стажу позивача не були зараховані періоди роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, оскільки неможливо прочитати печатку на записі про звільнення; з 02.01.1995 по 01.03.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом керівника; з 01.11.1996 по 05.09.1997, оскільки дата звільнення, номер та дата наказу про звільнення дописані іншою пастою. Зазначені порушення у записах в трудовій книжці суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом від 29.07.1993 №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України.

Крім того, відповідач вказує, що оскільки позивачка зверталася з заявою про призначення пенсії 25.01.2024 і в цей період їй було відомо про не зарахування періодів роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997 при призначенні пенсії, цей позов подано з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 з 03.01.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

10.03.2025 позивачка звернулася до Головного управління з заявою про перерахунок її пенсії з урахуванням не зарахованих при призначені пенсії періодів роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997.

Головне управління, листом від 01.04.2025 №4306-3062/Б-02/8-0200/25, повідомило, що при призначенні пенсії до її страхового стажу було зараховано 35 років 1 місяць 17 днів.

При цьому, до страхового стажу не були зараховані періоди роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, оскільки неможливо прочитати печатку на записі про звільнення; з 02.01.1995 по 01.03.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом керівника; з 01.11.1996 по 05.09.1997, оскільки дата звільнення, номер та дата наказу про звільнення дописані іншою пастою.

У листі відповідач вказав, що зазначені порушення у записах в трудовій книжці суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом від 29.07.1993 №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України.

Не погоджуючись із відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

Як вже встановлено судом, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявник надав трудову книжку, ведення якої велося з порушенням норм діловодства (наявні виправлення, записи внесені з порушенням).

Так, відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не були зараховані періоди наступні роботи:

- з 01.12.1992 по 02.01.1995, оскільки неможливо прочитати печатку на записі про звільнення;

- з 02.01.1995 по 01.03.1996, оскільки запис про звільнення не завірений підписом керівника;

- з 01.11.1996 по 05.09.1997, оскільки дата звільнення, номер та дата наказу про звільнення дописані іншою пастою.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Одночасно, слід зазначити, що відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19, який полягає у тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Таким чином, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду трудової діяльності із підстав недотримання правил ведення трудової книжки (не зазначено дату наказу про прийняття та дата наказу про звільнення містить виправлення, яке не завірене належним чином) є необґрунтованими.

Разом з тим, слід зазначити, що навіть за наявності вказаних дефектів ведення трудової книжки, відповідні у ній відомості не викликають сумнівів щодо достовірності трудової діяльності позивача у спірний період.

Водночас, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення (перерахунку) пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо доводів пенсійного органу про те, що період роботи позивача потребує додаткового підтвердження, то суд ще раз наголошує на тому що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Як вже було встановлено судом, трудова книжка позивача містить чіткі відомості щодо періоду роботи позивача, а відтак такий період не потребує у додатковому підтверджені (наданні додаткових відомостей, уточнюючих довідок).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV до 01.01.2004 страховий стаж підтверджується записами трудової книжки.

Суд також враховує, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 10 грудня 2020 року у справі №195/851/17 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 600/4061/22-а, від 30 жовтня 2023 року у справі № 560/7745/23.

Також суд враховує, що спосіб внесення записів до трудової книжки позивача та їх порядковість не дають підстав вважати, що мали місце дописування чи інші неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача. Відтак на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Отже, період роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997 (в межах позовних вимог) підлягає зарахуванню до страхового стажу.

За таких обставин дії відповідача у не зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997 є протиправними.

Щодо наступної позовної вимоги зобов`язального характеру то суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В даному випадку суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997 та здійснити з 11.03.2025 перерахунок пенсії позивачу з врахуванням зазначеного періоду трудової діяльності.

Визначаючи строк, з якого відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивачці із зарахуванням спірних періодів роботи, суд виходить із положень частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до зазначеної норми закону, перерахунок призначеної пенсії, у разі виникнення права на підвищення пенсії або надання додаткових документів, що впливають на її розмір, проводиться в такі строки: якщо право виникло до 15-го числа місяця, в якому подано заяву з відповідними документами, з 1-го числа місяця, в якому подано заяву; якщо право виникло після 15-го числа місяця, в якому подано заяву з відповідними документами, з 1-го числа наступного місяця.

Оскільки позивачка офіційно ініціювала процедуру перегляду свого страхового стажу та належного оформлення спірних періодів роботи шляхом подання відповідної заяви про перерахунок пенсії 11.03.2025, саме ця дата є належною точкою відліку для відновлення її порушеного права у судовому порядку.

Враховуючи, що заяву подано 11.03.2025 (тобто до 15-го числа місяця), відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 Закону України № 1058-IV, перерахунок та виплата пенсії із зарахуванням періодів роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997 мають бути проведені, починаючи з 01.03.2025.

Задоволення позовних вимог саме у такий спосіб буде гарантією того, що спір між сторонами остаточно буде вирішений.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку, то суду зазначає, що предметом оскарження у цій справі є дії та рішення відповідача, прийняті за результатами розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії від 11.03.2025, у задоволенні якої було відмовлено листом від 01.04.2025. Оскільки позивачка реалізувала своє право на звернення із заявою про перерахунок пенсії, а позовну заяву подано 04.06.2025, строк звернення до суду, визначений ст. 122 КАС України, щодо оскарження результатів розгляду заяви від 11.03.2025 є повністю дотриманим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.12.1992 по 02.01.1995, з 02.01.1995 по 01.03.1996, з 01.11.1996 по 05.09.1997, а також здійснити перерахунок пенсії за віком з 01.03.2025 із врахуванням зазначеного періоду страхового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна