Постановление суда № 138329981, 20.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/7964/26

Провадження № 2-з/591/30/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20 липня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Клименко А.Я., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Єлісєєвою Н.О. разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій зазначає, що в позові ставляться вимоги: - у порядку поділу спільно сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 1 869 415,96 грн. в рахунок компенсації набутого спільного майна за період шлюбу; - припинити режим спільно сумісної власності подружжя на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що відповідач фактично позбавив позивача доступу до спільної квартири подружжя та будь-якої інформації щодо належних йому банківських рахунків, існує реальна загроза відчуження спірного майна або розпорядження грошовими коштами з метою унеможливлення чи істотного ускладнення виконання майбутнього рішення суду про поділ майна подружжя. Також відповідач має можливість у будь-який момент зняти кошти з рахунків, переказати їх на користь третіх осіб або іншим чином приховати майно, що може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Посилаючись на викладене, просить накласти арешт на рахунки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 відкриті в АТ КМ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280), АТ «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862), АТ «Державний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129), АТ «Райффайзен Банк» (КОД ЄДРПОУ 14305909) та на квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 365799059101, загальна площа: 38,36 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кв, власником якої є ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Так, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 року по справі №320/3560/18 зазначив, що арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Між тим, інформація про наявність рахунків, їх номери, назва банківських установ, де ці рахунки відкриті, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення до матеріалів заяви заявником не долучена.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Так, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог ч. 4 ст. 150 ЦПК України та не забезпечить таким чином збалансованість інтересів сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Єлісєєвої Н.О. про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 365799059101, власником якої є ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 869 415,96 грн.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення (складення) ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.Я.Клименко