Постановление суда № 138328622, 23.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44540/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань - Сміян А.Ю.,

за участю:

представників позивача: Грищенка Ю.М., Осьмака А.В.,

представника відповідача-1: Редевич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача-1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Голови правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_1, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_3, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_6, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_7, Директора Департаменту соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_8, Директора з управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_9 про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірною, -

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація апарату Укрзалізниці (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач-1, АТ «Укрзалізниця»), Голови правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1 ), Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 (далі - відповідач-3, ОСОБА_2 ), Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_3 (далі - відповідач-4, ОСОБА_3 ), Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 (далі - відповідач-5, ОСОБА_4 ), Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 (відповідач-6, ОСОБА_5 ), Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 (далі - відповідач-7, ОСОБА_6 ), Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 (далі - відповідач-8, ОСОБА_7 ), Директора Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8 (далі - відповідач-9, ОСОБА_8 ), Директора з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_9 (далі - відповідач-10, ОСОБА_9 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, щодо не усунення порушень Галузевої угоди та підпункту 2.2.10 пункту 2.2 колективного договору апарату Укрзалізниці та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з розмірами та порядком, встановленим колективним договором апарату Укрзалізниці;

- визнати недійсним підпункт 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття;

- визнати незаконними (протиправними) і скасувати підпункти 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.);

- судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи, покласти на відповідачів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці до АТ «Укрзалізниця», Голови правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1., Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2., Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_3., Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4., Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5., Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6., Члена Правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7., Директора Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8., Директора з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_9 про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірною та призначено підготовче засідання у справі на 23.01.2025 року.

19.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-6 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

20.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-10 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача-1 на позовну заяву, у якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-3 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-8 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-7 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-9 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

24.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-4 на позовну заяву, у якому він просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

07.01.2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

14.01.2025 року до суду надійшло заперечення представника відповідача-1 на відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

17.01.2025 року до суду надійшла заява представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без руху.

17.01.2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2025 року відкладено підготовче засідання на 31.03.2025 року.

У зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому провадженні підготовче засідання, призначене на 31.03.2025 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 17.07.2025 року.

31.03.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача-1 щодо клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

01.04.2025 року до суду надійшло заперечення представника позивача на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

07.07.2025 року до суду надійшло доповнення представника відповідача-1 до клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

16.07.2025 року до суду надійшло заперечення представника позивача на додаткові пояснення представника відповідача-1 та доповнення до клопотання у даній справі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці підготовче засідання, призначене на 17.07.2025 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 18.09.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року відкладено підготовче засідання на 25.11.2025 року.

У зв`язку з участю головуючого судді в іншому судовому провадженні підготовче засідання, призначене на 17.07.2025 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 23.02.2026 року.

У підготовчому засіданні представники позивача щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечували, посилаючись на те, що спір у справі не є колективним трудовим спором та підлягає розгляду судом.

У підготовчому засіданні представник відповідача-1 підтримала клопотання про закриття провадження у справі, просила задовольнити, зазначивши, що спір є колективним трудовим спором щодо зміни соціально-економічних умов праці та підлягає вирішенню в порядку, визначеному Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Інші відповідачі у підготовче засідання не з`явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; у відзивах на позов просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження у справі, заперечення представників позивача проти такого клопотання та матеріали справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.) представник відповідача-1 зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має вирішуватися примірною комісією з наступних підстав. Судового порядку розгляду колективного трудового спору (конфлікту), який виник щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, ст.ст. 23, 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», ч. 5 ст. 20, ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не передбачають. Спір у даній справі має характер колективного трудового, оскільки полягає у наявності конфлікту, який виник внаслідок прийняття та виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, якими врегульовано порядок оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Вимоги позивача про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року направлені на зміну існуючих соціально-економічних умов праці в АТ «Укрзалізниця», де на період дії воєнного стану зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» спір за такими вимогами є колективним трудовим спором та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У поданому до суду 27.03.2025 року запереченні на клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач заявляє основну позовну вимогу про оскарження бездіяльності посадових осіб роботодавця та роботодавця щодо не усунення порушень Галузевої угоди та колективного договору та похідні вимоги про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року. Частина 7 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дозволяє оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду у разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди; саме по собі оскарження бездіяльності не призведе до ефективного захисту. Як основну, так і похідні вимоги позивач заявляє в порядку ч. 7 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» з огляду на не усунення відповідачами порушень умов Галузевої угоди та колективного договору за поданням позивача; порушення Галузевої угоди та колективного договору полягають спершу у повному зупиненні виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, а згодом - у встановленні такої виплати у розмірі, відмінному від того, який визначений у Галузевій угоді та колективному договорі. Позивач не просить суд встановити розмір матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі іншому, ніж встановлено Галузевою угодою та колективним договором, та не просить суд змінити встановлені у Галузевій угоді та колективному договорі соціально-економічні умови праці, а навпаки просить усунути порушення, через які виконуються наявні та встановлені в законному порядку у Галузевій угоді та колективному договорі умови оплати праці щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

У поданому до суду 07.07.2025 року доповненні до клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, представник відповідача-1, посилаючись на судову практику, зазначає, що вимоги позивача не можуть розглядатись судом загальної юрисдикції без попереднього досудового врегулювання спору. Так, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення потребує фінансових ресурсів і питання пріоритетності виплати допомоги на оздоровлення потребує фінансових ресурсів перед виплатою допомоги постраждалим внаслідок війни працівникам або іншими виплатами має вирішуватися в примирно-третейському суді. Представник відповідача-1 наголошує, що наявні підстави для закриття провадження у справі повністю, незважаючи на те, що АТ «Укрзалізниця» заявлялось клопотання про закриття провадження лише в частині позовних вимог, тому просить закрити провадження у даній цивільній справі.

У поданому до суду 16.07.2025 року запереченні на додаткові пояснення представника відповідача-1 та доповнення до клопотання у даній справі представник позивача зазначає, що позивачем повністю дотримано процедуру звернення до суду, встановлену ч. 7 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». 19.09.2024 року позивачем було адресовано відповідачу-1 подання про усунення порушень колективного договору, яке не було виконано роботодавцем, про що повідомлено позивача письмово, тому після досудового вирішення спору позивач звернувся з даним позовом до суду.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Як визначено у ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, обґрунтовуючи заяву про закриття провадження у справі, представник відповідача-1 зазначає, що позов в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року є колективним трудовим спором та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У доповненні до клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, представник відповідача-1 зазначає, що вимоги позивача не можуть розглядатись судом загальної юрисдикції без попереднього досудового врегулювання спору та що наявні підстави для закриття провадження у справі повністю, незважаючи на те, що АТ «Укрзалізниця» заявлялось клопотання про закриття провадження лише в частині позовних вимог, тому просить закрити провадження у даній цивільній справі.

Судом встановлено, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору з відповідачами шляхом звернення до АТ «Укрзалізниця» з поданням про усунення порушень умов колективного договору № УЗпроф-174 від 19.09.2024 року, у якому зазначав, що пп. 1.1.4. п. 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, пп. 1.1. та 1.2.. п. 1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року прийнято всупереч порядку вирішення питань оплати праці працівників, який передбачений ст.ст. 12, 97 та 247 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ч. 6 ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», та без погодження цих питань з виборним органом профспілки. Керуючись ч. 7 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» позивач просив усунути зазначені порушення колективного договору апарату Укрзалізниці та виплатити працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки згідно з пп. 2.2.10 п. 2.2 колективного договору апарату Укрзалізниці.

Судом також встановлено, що на подання позивача відповідачем-1 надано відповідь від 26.09.2024 року № ЦЦУП-13/216, у якій зазначено про неможливість наразі ухвалити будь-які інші рішення ніж ті, що прийняті на сьогодні. Відомості щодо усунення відповідачами порушень, про які вказує позивач, або ж щодо досягнення згоди між позивачем та відповідачами, відсутні.

До клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та доповнення до цього клопотання також не долучено доказів усунення відповідачами порушень, про які вказує позивач, або ж досягнення між позивачем та відповідачами згоди щодо усунення таких порушень.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об`єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об`єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Аналогічна норма закріплена у ст. 19 КЗпП України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать: матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

Предметом позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у не усуненні порушень Галузевої угоди ід 14.12.2001 року, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (із змінами і доповненнями), та підпункту 2.2.10 пункту 2.2 колективного договору апарату Укрзалізниці та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з розмірами та порядком, встановленим колективним договором апарату Укрзалізниці, шляхом визнання недійсним підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) з моменту його прийняття та визнання незаконними (протиправними) і скасування підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.).

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Перелік підстав для закриття провадження у справі, визначений у ч. 1 ст. 255 ЦПК України, є вичерпним. Таким чином, посилання відповідача-1 як на підставу закриття провадження у справі на необхідність застосування примирно-третейського порядку вирішення колективних трудових спорів за Законом України «Про прядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» через вимоги позивача змінити існуючі соціально-економічних умов праці в АТ «Укрзалізниця», не знайшло свого підтвердження, а тому не ґрунтується на нормах закону та є його суб`єктивним тлумаченням положення законодавства.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі є необґрунтованим та в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 255, 260, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача-1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Голови правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_1, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_3, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_6, Члена Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_7, Директора Департаменту соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_8, Директора з управління персоналом та соціальної політики Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ОСОБА_9 про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірною, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 23.02.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ