Постановление суда № 138328192, 20.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5589/26

Справа № 754/2435/26

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2026 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши заяву представника відповідача - адвоката Фастовця Валерія Анатолійовича про відвід судді Бабко Валерії Валеріївни,

УСТАНОВИВ:

18.02.2026 головуючому канцелярією суду передано сформовану в системі «Електронний суд» справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження (спрощене без виклику учасників справи).

Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.07.2026 ухвалою суду витребувано у АТ "Універсал Банк" наступні докази: Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Чи була успішною транзакція, здійснена 02.08.2020 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 6500,00грн. Якщо так, то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 та чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .

Однак у задоволенні заяви адвоката Фастовця Валерія Анатолійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено.

17.07.2026 головуючому канцелярією суду передано сформовану в системі «Електронний суд» заяву представника відповідача про відвід судді з тих підстав, що на думку сторони відповідача суд фактично звільнив позивача від обов`язку надати відповідний доказ, а отже відмовилась досліджувати його, оскільки в задоволенні клопотань сторони відповідача про витребування доказів відмовлено і в той же час клопотання сторони позивача про витребування доказів було задоволено, що призводить до втрати довіри до судді з боку відповідача.

Згідно із ст. 36 ЦПК України, 1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. 2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. 3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. 4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України, 1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. 2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. 3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. 4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. 5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. 6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Стаття 40 ЦПК України передбачає: 1. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. 2. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. 3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. 4. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. 5. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються. 6. Питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою. 7. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. 8. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. 9. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. 10. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. 11. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вказівок ЄСПЛ, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

У заяві про відвід судді не викладено обставин і не зазначено конкретних правових та беззаперечних доказів, які б у свою чергу, давали саме правові підстави для відводу (самовідводу) судді.

Незгода з процесуальними діями і рішеннями судді не є правовою підставою для відводу судді.

Доводи заяви про відвід судді про фактичне звільнення позивача від обов`язку надати відповідний доказ або надання судом оцінки доказам до вирішення спору по суті є безпідставними і надуманими стороною відповідача та не ґрунтуються на конкретних правових доказах.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

У рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою Євросуду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»), У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

З огляду на зазначені в заяві обставини та підстави відводу у поданій заяві, суд вважає, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді Бабко В. В. у вирішенні справи. Стороною відповідача не наведені прямо передбачені законом обставини для відводу судді, які відповідно до приписів ст. 36 ЦПК України виключають участь судді у розгляді цивільної справи,а є лише власними припущеннями не аргументованими достатніми доводами.

До того ж суддя вважає правильним зауважити, що посилання в ухвалі суду від 02.07.2026 про нез`явлення сторін по справі в судове засідання, мало на меті зазначити, що судове засідання по причині відсутності всіх учасників справи не проводилось за допомогою фіксування судового процесу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Констатація присутні в суді представника відповідача зафіксована розпискою про день та час розгляду справи на 19.08.2026 об 11:15, яка саме і містить особистий підпис представника відповідача Фастовця В. А.

За таких обставин заява про відвід судді є необґрунтованоюта залишається без задоволення.

Разом з тим, заявник/відповідач не бажає щоб справа слухалась під головуванням судді Бабко В. В. із-за враження у сторони відповідача про надання судом переваги стороні позивача щодо подання доказів.

Приписами частини першої ст. 33 ЦПК України визначено, що визначення судді, для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватись з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до пункту 1 статті 6 в якій зазначено, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», від 28 жовтня 1998 року «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

У відповідності до пункту 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гаусшильдта (Hauschildt Case)», номер 11/1987/134/188, зазначено, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (серед інших прецедентів, рішення у справі «Де Каббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26 жовтня 1984 року).

Частиною 1 ст. 36 ЦПК України передбачено обов`язок судді заявити самовідвід за наявності підстав, зазначених, зокрема, і в ч. 1 п. 5 ст. 36 ЦПК України (якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді).

Тому з метою уникнення затягування розгляду справи та можливого неодноразового подання і розгляду заяв про відвід судді, що не сприятиме своєчасному розгляду справи по суті, а також з метою сприяння учасникам справи в реалізації права на судовий захист та з метою усунення хибного і помилкового враження щодо неоднакового ставлення суду до учасників справи суд вважає необхідним заявити самовідвід.

Керуючись ст. 36-40, 252-253 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Фастовця Валерія Анатолійовича про відвід судді Бабко Валерії Валеріївни - відмовити.

З метою уникнення затягування розгляду справи по суті, сприяння учасникам справи в доступі до правосуддя та усунення хибного і помилкового враження щодо неоднакового ставлення до учасників справи, прийняти самовідвід головуючого у справі № 754/2435/26 судді Бабко В. В.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.07.2026.

Суддя В. В. Бабко