Постановление суда № 138328010, 17.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5626/26

Провадження № 2/496/4295/26

У Х В А Л А

17 липня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2026 року, на адресу суду, разом з позовною заявою, від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» вчиняти дії щодо припинення (відключення) розподілу та постачання електричної енергії до об`єкта побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 та № 112-120692216К до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Посилається на те, що ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надіслав позивачці попередження про припинення (відключення) постачання електричної енергії з 21.07.2026 року у зв`язку з неоплатою зазначеного рахунку. Таким чином невжиття заходів забезпечення позову призведе до повного знеструмлення житла позивачки, порушення її базових життєвих умов та унеможливить нормальне існування. Наявність загрози реального відключення ще до вирішення спору судом по суті є очевидною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, є співмірними із заявленими вимогами та спрямовані виключно на збереження чинного стану речей до вирішення спору судом.

16.07.2026 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надійшли заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в яких наголосив, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони припинення постачання електроенергії (за наявність будь-якої заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 ) не відповідають предмету позовної заяви, зазначеного позивачкою, яка стосується виключно зобов`язань, що виникли у зв`язку із складанням протоколів засідання комісії про розгляду акту про порушення № 8009218 від 30.03.2026 року. Окремо, звернув увагу суду на те, що попередження про припинення електроживлення, на яке ОСОБА_1 посилається як на основний доказ, було сформовано саме у зв`язку із наявністю заборгованості споживача за особовим рахунком № НОМЕР_2 в розмірі 224104,83 гривні, а не на підставі будь-якого боргу за особовим рахунком № НОМЕР_3 , який до того ж не є предметом позовної заяви позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові 17.10.2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснено в постанові № 9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що заявлений спосіб забезпечення не перебуває у достатньому зв`язку з предметом заявлених позовних вимог, позивачем не доведено суду, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку із її необґрунтованістю.

Крім того, варто зауважити, що положеннями ч. 4 п. 7.11 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

А тому позивач не позбавлений можливості надати відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі, що і буде належною підставою для неможливості припинення надання послуг.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», про захист прав споживачів відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 17.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна