Решение № 138326089, 17.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2026Справа № 910/4383/26

За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Вареника Олександра Сергійовича (Житомирська обл., Житомирський район, смт. Брусилів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (м. Київ)

про розірвання договору та виселення,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Вареника Олександра Сергійовича про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №3464 від 20.09.2021, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов цього договору та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, залучено Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, заяв і клопотань.

Означена ухвала була вручена відповідачу в його електронному кабінеті, тож про розгляд даної справи він повідомлений належним чином.

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

04.05.2026 від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (балансоутримувач) та Фізичною особо-підприємцем Вареником Олександром Сергійовичем (орендар) було укладено договір №3464 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, згідно п.1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Згідно п.4.1 Умов (змінювані умови договору №3464 від 20.09.2021) об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 122 кв. м (1 та 2 поверхи), що розташовані за адресою: м. Київ, вул.Драйзера Теодора, буд.3, літ. "Б" та обліковуються на балансі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

У п.8.1 Умов вказано, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 4470 грн без додатку на додану вартість.

Пунктом 8.2 Умов вказано, що компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору або в інший, не заборонений законодавством спосіб.

У п.11 Умов вказано, що строк дії договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором.

Згідно п.2.1 договору №3464 від 20.09.2021 орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

За умовами п.3.1 договору №3464 від 20.09.2021 орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору. Нарахування податку на додану вартість на орендну плату та авансовий внесок орендної плати, визначених у підпункті 8.1. пункту 8 та пункті 9 Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування податку на додану вартість на забезпечувальний депозит, зазначений у пункті 10 Умов, не здійснюється.

Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п.3.2 договору №3464 від 20.09.2021).

Пунктами 3.3, 3.4 договору №3464 від 20.09.2021 визначено, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1. пункту 8 Умов та пункту 3.2. цього договору оренди.

Згідно п.3.7 договору №3464 від 20.09.2021 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем.

Відповідно до п.3.8 договору №3464 від 20.09.2021 на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Пунктом 6.5 договору №3464 від 20.09.2021 визначено, що вартість фактично спожитих комунальних послуг орендар зобов`язаний самостійно сплачувати постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття тощо), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Вартість витрат на утримання орендованого майна орендар зобов`язаний сплачувати самостійно та/або на підставі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем. Компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою орендар зобов`язаний сплачувати на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків.

Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 11 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1 договору №3464 від 20.09.2021).

20.09.2021 балансоутримувачем було передано орендарю об`єкт оренди, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

За наслідками користування об`єктом оренди між орендарем та балансоутримувачем щомісячно підписувались акт здачі-прийняття робіт. Відповідні акти також було підписано на відшкодування земельного податку.

Проте відповідачем належним чином свої обов`язки за договором №3464 від 20.09.2021 виконано не було, внаслідок чого у орендаря утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів за період 01.03.2024 по 30.06.2025 на суму 65 162,32 грн та заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3 985,48 грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом у справі №910/10022/25.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/10022/25 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Фізичної особи - підприємця Вареника Сергія Олександровича про стягнення заборгованості орендаря з орендної плати в сумі 65 162,32 грн, заборгованості орендаря з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3 985,48 грн, пені в сумі 12 802,39 грн, інфляційних втрат в сумі 4 886,12 грн, 3% річних в сумі 1 319,29 грн та штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати в сумі 1 954,86 грн - задоволено повністю.

Таким чином, обставини щодо порушенням відповідачем умов Договору в частині сплати орендних платежів встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2026 у справі №910/10022/25 та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до інформації КП "Київтеплоенерго", орендар має заборгованість по орендній платі за Договором № 3464 у розмірі 75 839,56 грн з ПДВ (17 місяців).

Крім того, пунктом 7.1. Договору встановлено обов`язок орендаря застрахувати майна на суму його страхової вартості та надати орендодавцю і орендарю копії договору та документів про сплату страхового платежу.

Листом № 062/05-12-1684 від 31.03.2025 Департамент звернувся до Орендаря з вимогою виконати умови Договору № 3463 та надати належним чином завірену копію договору страхування, яка відповідачем залишена без задоволення, копій договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу надано не було.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до підпункту 12.6.4 пункту 12.7 Розділу II "Незмінювані умови договору", Договору № 3463 договір вважається припиненим у день, визначений відповідно до абзацу третього пункту 12.8 Розділу II "Незмінювані умови договору" цього договору.

Департамент листом від 25.12.2025 № 062/05-19-7247 звернувся до відповідача та балансоутримувача, яким просив Орендаря виконати належним чином свої зобов`язання, передбачені умовами договору та погасити заборгованість з орендної плати, що за 17 місяців підряд складає 75 839,56 грн.

Листом від 25.12.2025 № 062/05-19-7247 Департамент звернувся до Орендаря з вимогою про сплату заборгованості за Договором, проте відповідач відповіді на цю вимогу не надав, заборгованість з орендної плати не погасив.

Згідно з пунктом 12.6.7. Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

З огляду на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів та страхування об`єкта оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання Договору та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного, поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від, 03.07.2018 у справі № 908/109/17.

Судом встановлено, що відповідач, систематично не сплачуючи орендні платежі та не виконавши умову Договору щодо страхування об`єкта оренди, допустив істотне порушення умов Договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього правочину.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання Договору на підставі ст. 651 ЦК України.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 532 ЦК України унормовано, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.

Суд зазначає, що частина 1 статті 785 ЦК України встановлює обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки судом встановлено наявність підстав для розірвання Договору у зв`язку з його істотним порушенням відповідачем, з огляду на встановлений ст. 785 ЦК України обов`язок відповідача негайно повернути майно з оренди, вимога позовної заяви про виселення орендаря з нерухомого майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 20.09.2021 № 3464, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) та Фізичною особою-підприємцем Вареником Олександром Сергійовичем ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Виселити Фізичну особу-підприємця Вареника Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлових приміщень загальною площею 122,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Рональда Рейгана (Драйзера Теодора), буд. 3 літ. "Б".

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вареника Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко