Постановление суда № 138322085, 20.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1836/23

6/405/35/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді - Шевченко І.М.

при секретарі - Мишевець Т.І.,

за участю учасників справи:

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №405/1836/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просила: визнати виконавчий лист від 12.04.2024 у справі №405/1836/23 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3 % річних та зупинити виконавче провадження в цій частині до набрання законної сили ухвалою суду.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що у провадженні приватного виконавця Золотарьової Т.В. перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа від 12.04.2024 у справі №405/1836/23, яким передбачено стягнення з неї 3 % річних на користь АТ «Універсал Банк», разом з тим, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2011 у справі № 2-2561/11 (яке набрало законної сили) судом встановлено, що кредитним договором №20.00.000103 від 03.09.2007 не передбачено нарахування індексу інфляції та 3 % річних, у зв`язку з чим у задоволенні відповідних вимог банку було відмовлено. Просить задовольнити заяву.

19.03.2026 до суду надійшло заперечення на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якому зазначено, що заява боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є безпідставною, виходячи з того, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є його помилкова видача або відсутність на момент видачі виконавчого листа невиконаних зобов`язань.

Так, 18.11.2011 Ленінським районним судом м. Кіровограда ухвалено рішення по справі №2-2561/2011, яким позов банку задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» суму заборгованості по кредиту в розмірі 61 490,00 дол. США, що еквівалентно 490 425, 79 грн., проценти 22 419,04 дол. США, що еквівалентно 178 807,54 грн., пеню за період з 01.08.2008 р. по 01.09.2009 р. в сумі 662,30 дол. США, та сплачені судові витрати в сумі - 1 820,00 грн. Рішення набрало законної сили 28.11.2011 року.

Відповідачі не виконують вказане рішення, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилання ОСОБА_2 на той, факт, що кредитним договором № 20.00.000103 від 03.09.2007 не передбачено нарахування індексу інфляції та 3% річних, що мало би стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» по справі № 405/1836/23, є необґрунтованим, оскільки суперечать положенням ст. 625 ЦК України.

05.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження № 66413376 з виконання виконавчого листа № 2-2561/11, виданого 30.01.2012, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» суми заборгованості по кредиту. Вказане виконавче провадження станом на є відкритим. Таким чином, наразі зобов`язання за кредитним договором № 20.00.000103 від 03.09.2007 залишається невиконаним та не є припиненим.

У зв`язку з викладеним подання боржником заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не дає підстав для констатації відсутності обов`язку боржника в розумінні ст. 432 ЦПК України.

16.04.2026 заявником подано в суд письмові пояснення в яким наведено ряд розбіжностей в сумах зазначених у рішеннях та в ухвалах винесених відносно неї Ленінським районним судом м. Кіровограда.

14.05.2026 представником стягувача подано в суд письмові пояснення.

Заслухавши заявника ОСОБА_2 , дослідивши зміст заяви та матеріали цивільної справи №405/1836/23, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів цивільної справи № 405/1836/23 судом встановлено, що 03.09.2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 20.00.000103. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) на таких умовах: сума кредиту - 65 000,00 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США; строк кредитування - 240 (двісті сорок) місяців до 02.09.2027 року; відсотки за користування кредитом - 12 (дванадцять) відсотків річних. Згідно п. 2.1 кредитного договору грошові кошти, отримані позичальником за цим договором, використовуються за цільовим призначенням: для придбання трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею - 48,09 кв.м., житловою площею - 37,16 кв.м.

Крім того, 03.09.2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 20.00.000103/1.

Оскільки, відповідачем ОСОБА_2 були порушені умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконувались взяті на себе зобов`язання, банк був змушений звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та стягнути з ОСОБА_2

18.11.2011 року Ленінським районним судом м. Кіровограда було ухвалено рішення по цивільній справі № 2-2561/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором № 20.00.000103 від 03.09.2007 року у розмірі 84 571,34 доларів США.

Рішення набрало законної сили 28.11.2011 року.

У подальшому, ПАТ «ВТБ Банк» 30.01.2012 року було отримано виконавчі документи за вищевказаним рішенням суду та пред`явлено їх до виконання.

05.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження № 66413376 з виконання виконавчого листа № 2-2561/11, виданого 30.01.2012, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» суми заборгованості по кредиту в розмірі 61 490 доларів США, що еквівалентно 490 425,79 гривень, процентів в розмірі 22 419,04 доларів США, що еквівалентно 178 807,54 гривень, пені, за період з 01.08.2008 по 01.09.2009, в сумі 662,3 доларів США та сплачених судових витрат в розмірі 1 820,00 гривень.

Вказане виконавче провадження станом на сьогодні є відкритим.

Заявником надано докази часткового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 31828136, а саме протокол № 1-12175 від 12.12.2011 про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 .

Таким чином, наразі зобов`язання за Кредитним договором № 20.00.000103 від 03.09.2007 залишається невиконаним та не є припиненим.

Отже, у банку виникло законне право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

В зв`язку з невиконанням відповідачами рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2011 АТ «Універсал Банк» 20.03.2023 звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.03.2024 позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму боргу у вигляді 3% річних за час прострочення виконання зобов`язань за період з 25.02.2020 року по 24.02.2023 року в сумі 7 611,42 долари США.

12.04.2024 за вих.№ 405/1836/23/13809/24 виконавчі листи надіслано стягувачу.

В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. перебуває виконавче провадження № 76106510 з виконання виконавчого листа № 405/1836/23.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб визначений судом) та у повному обсязі ( у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частини рішення).

При цьому, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошує, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

З огляду на наведене, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки перешкоджає такому виконанню.

При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (абзац 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання та зобов`язує боржника, інших юридичних та фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду чи іншого органу, а також сприяти державному виконавцю у примусового виконанні рішення.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Однією з підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Повноваження суду на вирішення цього питання, як такого, що виникає в процесі примусового виконання судового рішення, передбачені статтею 432 ЦПК України. За правилами цієї норми суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Сукупний аналіз статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 432 ЦПК свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов`язань за судовим рішенням поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму статті 432 ЦПК, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання (за відкритим виконавчим провадження), що позбавляє таке виконання ознак добровільності, є підставою для закінчення провадження за статтею 39 Закону.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, з вказаної норми права вбачається, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, законодавець пов`язує лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник ОСОБА_2 вказувала на те, що суд у справі №405/1836/23 не надав оцінки рішенню від 05.08.2021 у справі № 2-2561/11, що призвело до ухвалення рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у разі встановлення договором іншого виду відповідальності, ці доводи суд вважає безпідставними, з тих підстав, що фактично доводи заявника ОСОБА_2 на той, факт, що кредитним договором № 20.00.000103 від 03.09.2007 не передбачено нарахування індексу інфляції та 3% річних, що мало б стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» по справі № 405/1836/23, є необґрунтованими та суперечать положенням ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права складовою якого є принцип правової визначеності; суд не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення.

Тим самим, встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

З огляду на зазначене, подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов`язане із оспорюванням такого рішення по суті заявлених позовних вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню належить до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, тобто рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню в примусовому порядку.

Більш того, посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки судом не було враховано висновки, зроблені у рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2011 по справі № 2-2561/11, не є підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Суд зауважує, що звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник повинен був зазначити передбачені процесуальним законом підстави, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що заявником ОСОБА_2 в заяві не наведено обставин, які б стосувались питань виконання судового рішення та виконавчого документа, урегульованих ст. 432 ЦПК України, і зокрема, матеріально-правові та/або процесуальні підстави, а тому суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 12.04.2024 року, виданий на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.03.2024 року у цивільній справі № 405/1836/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №405/1836/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 20.07.2026 року.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко