Постановление суда № 138319839, 17.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5773/25

Провадження № 2-др/303/32/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова нова» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Іннова нова» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Іннова фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, у якій зазначило, що 27.08.2025 у зазначеній справі ухвалено судове рішення, яке згідно картки руху документа надійшло позивачу 09.09.2025 о 02:28. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат в частині надання послуг професійної правничої допомоги на користь позивача подано протягом встановлених ч. 8 ст. 141 ЦПК України 5-ти днів з дня отримання такого рішення, тобто 14.09.2025 включно. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.10.2025 заяву залишено без розгляду в зв`язку з пропуском п`ятиденного строку на подання доказів щодо судових витрат, оскільки рішення постановлено 27.08.2025 і заявник повинен був надати докази по 01.09.2025, що є неправомірним. Так, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення, тобто процесуальним наслідком пропуску строку на подання доказів може бути відмова в задоволенні стягнення витрат, а не залишення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі без розгляду, оскільки строк подання такоі? заяви інтегрується до строку виконання судового рішення, що має значно тривалішии? термін, ніж 5 днів на подання супутніх доказів до неі?. Відмова в прии?няття вищевказаних доказів в даному випадку також не є правомірною, оскільки відлік процесуальних строків відповідно до статті 123 ЦПК Украі?ни починається з наступного дня після подіі?, яка є відправною точкою, наприклад, вручення документа чи настання певноі? подіі? (в даному випадку з наступного дня за 09.09.2025 р. датою отримання основного рішення суду). Підстава нібито пропущення 5-денного строку на подання доказів щодо понесених позивачем судових витрат на отримання професіи?ноі? правничоі? допомоги, долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, в зв`язку з винесенням рішення Мукачівським міськраи?онним судом Закарпатськоі? області 27.08.2025 без и?ого відповідного направлення в день и?ого ухвалення або протягом 2-х днів, встановлених процесуальним законодавством, не є правомірною та обґрунтованою, оскільки позивач відповідно до ЦПК Украі?ни та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиноі? судовоі? інформаціи?но-телекомунікаціи?ноі? системи повинен отримувати такі документи безпосередньо через зареєстровании? кабінет підсистеми «Електроннии? суд» ЄСІТС, до якого рішення Мукачівського міськраи?онного суду Закарпатськоі? області від 27.08.2025 фактично надіи?шло лише 09.09.2025, відповідно фізично неможливо подати будь-які докази протягом 5 днів з моменту винесення рішення, про ухвалення якого сторону не було належним чином повідомлено. Таким чином, залишення заяви без розгляду Мукачівським міськраи?онним судом Закарпатськоі? області здіи?снено безпідставно. Докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професіи?ну правничу допомогу станом на 06.10.2025 подані без пропущення процесуальних строків, відведених на і?х подання, тому представник позивача вважає за необхідне повторне подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі. На підставі рішення загальних зборів учасників наи?менування юридичноі? особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «Іннова фінанс» змінено на «Іннова-нова», у зв`язку із чим 08.09.2025 відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова фінанси» витрати на надання ТОВ «Іннова-нова» професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5000 грн.

У судове засідання представник заявника не з`явився, про дату час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, у заяві просив розглянути заяву без участі представника ТОВ «Іннова нова».

Шаповалов В.В. у судове засідання не з`явився, без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заяву ТОВ «Іннова нова» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Іннова фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів розглянуто у відсутності учасників справи відповідно до положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, яка передбачає, що неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Стаття 246 ЦПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Таким чином, аналізуючи зміст ст. 246, 270 ЦПК України суд приходить до висновку, що ухвалення додаткового рішення про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог можливе у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 246 ЦПК України, а саме коли сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі і заявила про це до закінчення судових дебатів, а також у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, коли заінтересованою стороною надавались всі необхідні докази на підтвердження судових витрат до судових дебатів, але судом не вирішено питання про судові витрати при постановленні рішення по суті спору.

Виходячи з встановлених у справі обставин питання про судові витрати підлягає вирішенню на підставі положень ст. 246 ЦПК України.

Частинами 1, 3 статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої сторони, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Пунктами 6, 9 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 1, 3 статті 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги . Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

У статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи . У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 29.07.2025 ТОВ «Іннова фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

У позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає суму судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн, а також про те, що документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ТОВ «Іннова фінанс» професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.

Таким чином, судом встановлено, що заявником належним чином виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо необхідності до закінчення судових дебатів у справі зробити заяву про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що рішення по суті спору постановлено судом 27.08.2025, тому на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України та виходячи з положень ст. 120, 122, 123 ЦПК України заявник повинен був надати суду докази витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, а саме по 01.09.2025, але докази витрат на професійну правничу допомогу подано до суду з порушенням строку на їх подання, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України 25.09.2025.

У зв`язку з викладеним ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.09.2025 заяву ТОВ «Іннова фінанс» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Позивач повторно подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення 06.10.2025, в якій замість обґрунтування поважності причин пропуску строку та надання доказів витрат на правову допомогу вдався до аналізу допущених, на його думку, судом порушень при постановленні ухвали 25.09.2025. Так, заявник обґрунтовуючи своєчасність подання доказів витрат на правову допомогу посилався на ту обставину, що судове рішення отримано ТОВ «Іннова фінанс» 09.09.2025, а тому саме від цієї дати необхідно рахувати строк на подання доказів витрат на правничу допомогу, але таке твердження суперечить ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

У разі пропуску процесуального строку, встановленого законом ч. 1 ст. 127 ЦПК України передбачає можливість поновлення такого.

Так, згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, але заявник до суду із заявою про поновлення строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України не звертався.

Загальна норма права ч. 2 ст. 126 ЦПК України передбачає, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, спеціальна норма права ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка регулює питання розподілу судових витрат визначає, що в разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначене положення ЦПК України спростовує твердження заявника про те, що у випадку пропуску п`ятиденного строку на подання доказів суд повинен розглянути заяву по суті та відмовити в її задоволенні.

За таких обставин підлягають застосування наслідки невиконання вимог закону, що передбачені ч. 2 ст. 126 ЦПК України та ч. 8 ст. 141 ЦПК України у вигляді залишення заяви без розгляду.

До тотожного правового висновку прийшла ВП Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на надання ТОВ «Іннова нова» професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн необхідно залишити без розгляду.

Керуючись ст. 58, 60, 120, 122, 123, 126, 141, 127, 133, 137, 246, 259-261, 351-355 ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова нова» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

1Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя