Решение № 138309986, 17.07.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/432/26

Провадження № 2/559/931/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзДВ "Страхова група "Оберіг" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в загальному розмірі 10509,12 грн.В обґрунтування позову зазначає що 31.01.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів I-VAN A07A-339, державний номер НОМЕР_1 , та MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку водія т/з I-VAN A07A-339 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, таким чином було встановлено факт, що відповідач після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу I-VAN A07A-339, державний номер НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-218976684. Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-218976684 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП т/з MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 . За полісом страхування №EP-218976684 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб 3200 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-218976684, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування за пошкодження т/з MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 8313 грн., що підтверджується платіжними документами. 15.05.2025 відповідачу було направлено досудову вимогу, однак лист повернувся позивачу без виконання. Станом на дату подання даної позовної заяви відповідач не сплатив кошти позивачу. Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 21.05.2025 по 04.02.2026, розмір основного боргу становить 8313 грн, інфляційні втрати - 184,14 грн., пеня - 1834,33 грн., три відсотки річних - 177,65 грн., що разом становить 10509,12 грн., саме таку суму заборгованості просить стягнути позивач, а також понесені ним судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено право на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

31.03.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якої позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність доведеної вини у скоєнні ДТП, а також порушенні ПДР з боку потерпілої сторони. Ваажає заявлений позивачем розмір збитків необгрунтованим, оскільки останнім не подано належних доказів того, що заявлена сума відповідає пошкодженням саме від цього інциденту, розрахунок виконаний без участі відповідача та без урахування фізичного зносу деталей автомобіля потерпілого. Також заперечує щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає її значно завищеною і необгрунтованою, враховуючи категорію, складність справи, так зазначає, що у випадку задоволення її судом не взмозі буде оплатити, враховуючи скрутне матеріальне становище, оскільки є песніонером та єдиним його доходом є пенсія.

07.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого не погоджується з правовою позицією відповідача та підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позові. Зазначає, що згідно постанови Святошинського районного суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №759/3146/24, яка набрала законної сили, відповідача було визнано винним як у скоєнні ДТП, так і у незаконному залишення місця пригоди. Таким чином, обставини правопорушення є преюдиційними. Спростовуючи ці факти у своєму відзиві на позовну заяву, відповідач свідомо зазначає неправдиві відомості про подію, лукавить та вводить суд в оману. Також зазначає, що стороною позивача до матеріалів позовної заяви додано всі належні та достовірні документи на підтвердження обґрунтованості та необхідності розрахованої суми страхового відшкодування, яка була необхідна для відновлення пошкодженого автомобіля потерпілої особи. Зі свого боку, відповідачем не доведено жодним чином, що зафіксований перелік пошкоджень транспортного засобу не стосується вказаної ДТП, за наслідками якої позивач сплатив страхове відшкодування. Враховуючи викладене просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

13.04.2026 відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив згідно яких вже зазначає, що не оспорює факт події, проте заперечує виключно проти розміру та обгрунтованості заявлених вимог. Окрім того, наполягає на зменшенні судових витрат, зауважує, що враховуючи похилий вік, вкрай тяжкий майновий стан, оскільки єдиним його доходом є пенсія, що підтверджується банківською випискою, наявні всі законні підстави для зменшення таких виплат. Також зауважує, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерія реальності та необхідності.

За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 13.04.2026 по 17.04.2026, та з 15.06.2026 по 15.07.2026 включно.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 17.07.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Судом встановлено, що 31.01.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю т/з I-VAN A07A-339, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , та MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ) під його керуванням. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків (а.с.11 зворот-12).

Згідно постанови Святошинського районного суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №759/3146/24, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.122-4 КУпАП, ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Вказана постанова суду набрала законної сили 11.03.2024 (а.с.9 зворот-10).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу I-VAN A07A-339, державний номер НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за діючим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-218976684 (а.с. 10 зворот).

24.03.2024 потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ТДВ "СГ "Оберіг" із заявою на виплату страхового вішкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 31.01.2024, за договором страхування №EP-218976684 від 18.01.2024, належне страхове відшкодування в розмірі 8313 грн (а.с. 11).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 22.02.2024 MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 , власник ОСОБА_3 та згідно калькуляції вартість роботи всього за ремонт зі зносом становить 12513,70 грн (а.с. 12-13 зворот).

Згідно страхового акта № 48129/1 від 28.03.2024 складеного в рамках страхової справи №48129, за рішенням страховика сума страхового вішкодування становить 8313 грн. (а.с.14).

Як вбачається з платіжної інструкції №8648 від 29.03.2024, ТДВ "Страхова група "Оберіг" перерахувало ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 8313 грн. Призначення платежу- страхове відшкодування згідно страхового акту № 48129/1 (а.с. 14 зворот).

15.05.2025 ТДВ "Страхова група "Оберіг" за вих. № 48129/1 від 07.05.2025 надіслала ОСОБА_1 вимогу про виплату грошових коштів, сплачених в якості страхового відшкодування в сумі 8313 грн., відомості про реагування відповідачем на вимогу в матеріалах справи відсутні (а.с.15-17).

За розрахунком позивача за період з 21.05.2025 по 04.02.2026 через несплату відповідачем грошових коштів загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 10509,12 грн.та складається з наступного: розмір основного боргу-8313 грн., інфляційні втрати-184,14грн. пеня- 1834,33 грн, 3% річних - 177,65 грн. (а.с.18-19).

Згідно долучених до матеріалів справи медичних документів, зокрема протоколу КТ-дослідження у ОСОБА_1 вбачається навність аневризми черевної аорти, а згідно протоколу УЗД від 03.04.2026 (гостра затримка сечі) і кісти обох нирок. (а.с. 50-52).

ОСОБА_1 є пенсіонером та згідно виписки по банківській карті, належній йому, за період з 01.01.2026-12.04.2026 вбачається, що офійним дохом останнього є пенсія.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права:

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (чинного та в редакції станом на дату події), страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно пп. "а" п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV (чинного та в редакції станом на дату події), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакціїя.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV (чинного та в редакції станом на дату події) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" (в редакції Закону 2642-VIII від 15.11.2024) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до особи, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим, виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Виходячи зі змісту ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою. Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16.

Крім того, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі №3-51гс14).

З огляду на наведене, та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

За ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 31.01.2024 відбулась внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_1 , що підтверджено матеріалами справи. Між неправомірними діями відповідача та шкодою завданою позивачу є прямий причинно-наслідковий зв`язок. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця, відповідача у справі, була застрахована ТДВ "СГ "Оберіг". Оскільки відповідач спричинив ДТП та завдав матеріальні збитки, тому зобов`язаний їх відшкодувати. Враховуючи, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому власнику т/з MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2 , то відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати завдані збитки в порядку регресу.

Тобто, оскільки позивач виконав свої зобов`язання страховика у повному обсязі, а відповідач відповідає вимогам пп. "а" п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, так як відповідач визнаний винним у вчиненні ДТП, до нього, у розумінні статті 1191 ЦК України, перейшло право вимоги відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки. Із врахуванням викладеного, суд залишає поза увагою заперечення відповідача щодо позову, оскільки такі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а з матеріалів справи, зокрема, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено виключну беззаперечну вину ОСОБА_1 у спричиненні зіткнення з автомобілем марки "MITSUBISHI" д.н.з. НОМЕР_4

За таких обставин, позов ТДВ "СГ "Оберіг" про відшкодування шкоди в порядку регресу є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТДВ "СГ "Оберіг" в порядку регресу підлягають стягненню витрати в розмірі 8313 грн, а також нараховані позивачем за період з 21.05.2025 по 04.02.2026 через несплату відповідачем грошових коштів інфляційні втрати в сумі 184,14 грн, пеня 1834,33 грн та 3% річних 177,65 грн, контррозрахунку яких відповідачем не надано.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що понесені ТОВ СГ «Гардіан» витрати на правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн., підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги від 16.07.2025, актом прийому-передачі наданих послуг №48129/1 до договору від 16.07.2025, додаткою угодою від 01.01.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, попереднім розрахунком суми судових витрат на правову допомогу, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреністю №2026/Ю/5 адвоката Войціховського А.В. (а.с.19 зворот-23).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Важливими є також висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладне, а також заперечення відповідача що розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг, конкретних обставин справи, ціни позову, складності справи, яка не є складною, розгляється у спрощеному провадженні без виклику осіб, обґрунтованості таких витрат та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.. 1166, 1187, 1172, 1191, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8313 грн., нараховані інфляційні втрати в сумі 184,14 грн., пеня 1834,33 грн., 3% річних 177,65 грн., а разом 10509 (десять тисяч п`ятсот дев`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 4000 грн. витрат на оплату правової допомоги, а разом 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 17.07.2026.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг», місцезнаходження: вул. Васильківська,буд.14, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 39433769.

Представник позивача Войціховський Антон Віталійович, РНОКПП НОМЕР_5 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя О.М.Томілін