Решение № 138308396, 16.07.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/192/26

Провадження по справі 2/281/252/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участі:

секретаря судових засідань Островської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лугини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, згідно з яким просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №188275 від 18.06.2025 року у розмірі 17439,00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2552,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.,мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена у позові заборгованість утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем боргових зобов`язань, що виникли внаслідок укладення нимзазначеного кредитного договору з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», право вимоги за яким на підставі договору факторингу відійшло позивачу.

Ухвалою суду від 08.04.2026 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

21.04.2026 року від АТ «Райффайзен Банк» надійшла витребувана інформація, що становить банківську таємницю.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у відсутність позивача та його представника; щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про розгляд справи по суті належним чином була повідомлена шляхом: розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади та направленням ухвалирекомендованим листом, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що представник позивача скористався своїм правом і просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, в судове засідання не з`явилась; суд вважає за можливе на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Судом встановлено, що 18.06.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 188275, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 12163,00 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 360 % річних, комісії за надання кредиту у розмірі 3162,38 грн., строком на 98 днів з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 24.09.2025 року. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та у порядку, визначеному договором, у відповідності до графіку платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставкаскладає 31309,14%, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 22930,38 грн.

Вказаний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору 8b0adda7.

За умовами п. 2.2 договору, кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит.

18.06.2025 ТОВ «Кредіплюс» перерахувало грошові кошти в сумі 12163,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом № 81-15-9/6559-БТ від 17.04.2026 року та випискою наданими АТ «Райффайзен Банк», карткою обліку виконання договору.

З виписки з особового рахунку відповідача за період з 03.12.2025 по 20.02.2026 вбачається, що позичальник отримала кредитні кошти. Станом на 20.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 19239,00 грн., з яких 11024,11 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5913,89 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 1800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями, 501,00 грн. - заборгованість по комісії.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, тому загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 17439,00 грн.

Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернула кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК "Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 188275 від 18.06.2025 року.

Вказані обставини свідчать про те, що до позивача перейшли всі права кредитора за вказаним кредитним договором.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладення вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договоромфакторингу.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти та нараховані відсотки не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 17439,00 грн. Отже вимога позивача в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, в тому числі відсотків за користування кредитними коштами та комісії, є доведеною.

На підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Керуючись ст. 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (Код ЄДРПОУ: 4351163, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 188275 від 18.06.2025 року у розмірі 17439 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (Код ЄДРПОУ: 4351163, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34, офіс 333) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (Код ЄДРПОУ: 4351163, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34, офіс 333) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Галина Свинченко