Решение № 138304682, 16.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4698/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2024 №613136/24/11-27 про нарахування податку на доходи фізичних осіб у частині мінімального податкового зобов`язання на загальну суму 24252,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення, на його думку, прийнято відповідачем не у спосіб, передбачений законодавством України, з порушенням строку. За позицією позивача, при визначенні розміру МПЗ застосовано нормативну грошову оцінку категорії рілля, а не категорії земель сільськогосподарського призначення, а також до розрахунку МПЗ включені нарахування по земельним ділянкам, які перебувають в емфітевзисі у різних користувачів.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.31).

У встановлений судом термін до суду наданий відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Зазначив, що позивачу правомірно нараховано податкове зобов`язання зі сплати земельного податку та сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі відомостей з державного реєстру речових прав. Значення нормативної грошової оцінки декількох земельних ділянок, що належать позивачу на праві власності, не надавалось, а тому розрахунок МПЗ проводився по середньообласному значенню.

В подальшому позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що викладені у відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач є власником земельних ділянок, розташованих в межах Кіровоградської області.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено обчислення мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік, та винесено податкове повідомлення-рішення №437023-24/11-27 від 07 листопада 2023 року.

На підставі відомостей з державного реєстру речових прав відповідачем проведено звірку земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 .

За результатами проведеної звірки по земельним ділянкам податкове повідомлення-рішення №437023-24/11-27 від 07 листопада 2023 року скасовано та сформовано нове податкове повідомлення-рішення форми "МПЗФ" за 2022 рік від 29 січня 2024 року №613136-24/11-27 на загальну суму 24 252,99 грн.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами спору, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За правилами пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Щодо строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахуванням фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Суд зауважує, що пункт 287.10 статті 287 ПК України передбачає, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Водночас, п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.

При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Разом з тим, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон № 2260), яким внесено зміни, зокрема, до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ щодо відновлення перебігу строків проведення перевірок.

Враховуючи викладене строк давності, визначений ст. 102 ПКУ, збільшується на період з дати початку дії карантину до дати набрання чинності Законом № 2260, тобто на строк з 01.03.2020 по 27.05.2022.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами по справі, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 29.01.2024.

Проте, суд звертає увагу, що навіть пропуск податковим органом встановленого абзацом 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №804/4231/16 (К/9901//40891/18).

Щодо нарахування земельного податку за податковий період 2022 рік, суд зазначає наступне.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 274.1 статті 274 ПК України визначає розмір ставки податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються відповідно до пункту 277.1 статті 277 ПК України: за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, - у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для лісових земель не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; на право користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

г) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до пункту 64 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік.

Згідно з підпунктом 162.1.1 прим. 1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками у частині МПЗ зобов`язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Особливості розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки визначені пунктом 67 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Так, для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із значенням 0,04 або 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 38-1.1.2 пункту 38-1.1 статті 381 ПК України мінімальне податкове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО х S х К х М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05 (для розрахунку за 2022 рік 0,04); М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Потрібно зазначити, що законодавець вирізняє земельні ділянки, нормативно-грошова оцінка яких проведена, і площі земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких не проведено, від чого і залежать ставки земельного податку.

Зокрема, ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено визначені статтею 277 ПК України.

Так, відповідно до пункту 277.1 цієї статті ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до підпункту 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельного податку є площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Отже, у разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, для розрахунку земельного податку застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області.

Пунктом 18 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1147, передбачено, що у разі застосування відповідно до законодавства нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 15, де визначено цей показник для Кіровоградської області, який і було використано податковим органом під час розрахунку податкових зобов`язань.

Таким чином, у разі відсутності нормативної грошової оцінки земельних ділянок, використовується середній показник по регіону, яким є показник нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, оскільки це прямо передбачено нормами законодавства.

Суд зазначає, що з інформації, наявної в державному реєстрі речових прав, судом встановлено, що по належним позивачу земельним ділянкам з кадастровими номерами 3525286900:02:000:5140 та 3525286900:02:000:5143 укладені договори оренди земельних ділянок з ТОВ "АСТОР ТОРГ" від 09.12.2022, а тому за 11 місяців 2022 року контролюючим органом правомірно нарахований податок ОСОБА_1 .

Договір оренди по земельній ділянці з кадастровим номером 3525287600:02:000:5003 позивачем укладений 11.07.2023, отже землекористувачем у 2022 році був саме позивач, доказів на спростування таких відомостей сторонами не надано.

За приписами частин другої, третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до абзацу першого-третього частини п`ятої статті 12 вказаного Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Разом з тим судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на земельну ділянку з кадастровим номером 3525282400:02:000:5277 ОСОБА_1 набув право власності 09.05.2023 на підставі свідоцтва про право на спадщину І-294 від 09.05.2023, а отже контролюючим органом безпідставно нараховано МПЗ по земельному податку за 2022 рік за вказану ділянку та включено до розрахунку суми оскаржуваного повідомлення-рішення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що фактично спірне рішення податкового органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов`язку, а через здійснений таким органом неправильний розрахунок в цій частині.

Крім того, суд позбавлений можливості самостійно розрахувати суму податкового боргу, адже це є втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд виснував, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "МПЗФ" за 2022 рік від 29 січня 2024 року №613136-24/11-27 на загальну суму 24 252,99 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО