Постановление суда № 138303404, 14.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3234/26

Провадження № 1-кп/461/470/26

УХВАЛА

14.07.2026 року, Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львів Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за матеріалами кримінального провадження №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.

Подане клопотання мотивує тим, шо Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього спливає 20.07.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували. Захисник зазначив, що клопотання прокурора не містить нових належним чином обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Фактично прокурором повторно наведено ті самі доводи, які вже були предметом оцінки суду під час попереднього вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, без зазначення нових фактичних даних, що підтверджували б існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Крім того, захисник звернув увагу, що обвинувачений під час судового розгляду повністю визнав свою вину, чим підтвердив готовність співпрацювати із судом та відсутність наміру перешкоджати кримінальному провадженню. На думку сторони захисту, така процесуальна поведінка свідчить про істотне зменшення ризиків, на які посилається прокурор, а тому відсутні підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25.02.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів. В подальшому, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2026 року строк дії вказаного запобіжного заходу було продовжено на 60 днів, тобто до 20.07.2026 року включно.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12) (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду. Відтак, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжного заходу було вирішено, а судом апеляційної інстанції перевірено, питання обґрунтованості підозри.

Вирішуючи питання щодо можливості подовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:

-ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне та те, що за інкримінований йому особливо тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі у разі не продовження строку діючих обов?язків, обвинувачений ОСОБА_4 , який офіційно не працює, а отже не має постійного та стабільного доходу, тобто не має стійких соціальних зв?язків, задля уникнення від кримінальної відповідальності, матиме реальну можливість переховуватися від суду.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, тоді як відповідно до обвинувального акта особі пред`явлено обвинувачення за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України. Отже, обсяг пред`явленого обвинувачення було змінено та доповнено обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, що суд враховує при оцінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням тяжкості можливого покарання та характеру інкримінованих діянь.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації суд також враховує при вирішенні даної справи.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Суд також враховує суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність ризиків, які не зменшились та існують на даний час. Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, суддею на даному етапі не встановлено.

На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризику, встановленому в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленому ризику можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк що не перевищує 60 днів.

Щодо доводів сторони захисту.

Доводи сторони захисту про те, що клопотання прокурора не містить нових обставин, суд відхиляє, оскільки під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою суд зобов`язаний перевірити, чи продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та чи не втратили вони своєї актуальності. Закон не ставить можливість продовження строку тримання під вартою в залежність від обов`язкової наявності нових обставин, якщо раніше встановлені ризики не зменшилися або не відпали.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений визнав свою вину, саме по собі не свідчить про відсутність або істотне зменшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Визнання вини є процесуальною поведінкою обвинуваченого, яка підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами, однак не виключає можливості ухилення від суду чи існування інших ризиків, визначених кримінальним процесуальним законом.

Таким чином, наведені стороною захисту доводи не спростовують висновку суду про наявність підстав для подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскільки відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України, суд приходить до висновку, щодо необхідності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, задовольнити повністю.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 вересня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 .

Повний текст ухвали проголошено 17 липня 2026 року о 16 год. 20 хв.

Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1