Постановление суда № 138301434, 03.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 Справа №607/26119/25 Провадження №2-др/607/51/26

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2026, Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №97341904000 від 03.02.2021 в розмірі 14935 (Чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 65 копійок. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 3028 гривень.

04.05.2026 представником позивача, через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень та до заяви долучено Договір про надання правничої допомоги від 01.02.2024 №02/24; рахунок на оплату постачальника №28 від 04.05.2026 та Акт №28 про надання юридичних послуг на суму 7000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення, просила суд розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідач будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини своєї неявки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Надаючи оцінку вимогами заяви представника позивача, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу;

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту рішення від 19 лютого 2026 року вбачається, що на підставі статті 141 ЦПК України суд вирішив питання судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн.

Також, на підставі досліджених в судовому засідання доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу зазначивши в мотивувальній частині рішення суду наступне: «Звертаючись до суду з позовною заявою, адвокат Зімірьова О.О. надала лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені ТОВ «Верра Фінанс» у зв`язку із розглядом справи, однак, в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не надано жодного іншого доказу. За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні».

Процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

З наведеного вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Зазначене відповідає роз`ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».

Отже, оскільки судом під час ухвалення рішення у справі вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так як у мотивувальній частині рішення суду зазначено, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, а також враховуючи те, що позивачем, як при поданні позову до суду так і під час розгляду справи в суді не зазначалося, що документи по правовій допомозі будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, відповідно до положень статті 142 ЦПК України, а тому суд вважає, що у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки вказане питання вирішено судом при ухваленні рішення у даній справі.

Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич