Постановление суда № 138301421, 13.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 Справа №607/15249/26 Провадження №1-кс/607/5057/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області, погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42026213220000039 від 10 липня 2026 року, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Підволочиськ, Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заступника начальника ТЦК та СП начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2026 року старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42026213220000039 від 10 липня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відповідно до наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 від 01.04.2025 № 92 ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника ТЦК та СП начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до функціональних обов`язків заступник начальника ТЦК та СП начальника мобілізаційного відділення зобов`язаний:

-розробляти плани бойової та мобілізаційної готовності територіального центру;

-організовувати та планувати основні заходи територіального центру;

-організовувати зв?язок у територіальному центрі, заходи прихованого управління, захист інформації від несанкціонованого доступу та протидію технічним засобам розвідки;

-забезпечувати порядок у розробленні, користуванні, зберіганні та розсиланні секретних документів;

-вживати заходи щодо запобігання порушень правил безпеки під час занять, навчань, обслуговування озброєння та військової техніки;

-обладнувати і удосконалювати об?єкти навчальної та матеріально-технічної бази, забезпечувати їх правильне утримання та експлуатацію;

-знати мобілізаційне завдання, забезпечувати своєчасну розробку мобілізаційних заходів, передбачених планом;

-вживати заходи щодо повного та якісного комплектування частин за мобілізаційними розпорядженнями;

-організовувати систематичний контроль за технічним станом та готовністю до поставки техніки національної економіки, призначеної на комплектування частин, розробляти заходи щодо оповіщення та збору особового складу територіального центру, уточнення схеми оповіщення особового складу та

-апарату посилення;

-розробляти та узгоджувати з місцевими органами державної адміністрації заходи щодо використання місцевих засобів для задоволення мобілізаційних потреб і забезпечення призову та поставки ресурсів;

-аналізувати кількісний та якісний стан призначених ресурсів;

-підтримувати постійний зв?язок з комплектуючими частинами та своєчасне призначення особового складу запасу, техніки національної економіки у ході організації призову і поставки;

-організувати ведення облікових карток призначених, персональних повісток, мобілізаційних розпоряджень та роботу по їх врученню, формуванню картотек призваних громадян по мобілізації;

-контролювати заповнення по закінченню призначення військовозобов?язаних в нарядах по результатах фактичного призову ресурсів, часу відправки та прибуття команд у військові частини;

-уточнювати мобілізаційні документи в обсязі забезпечення призову військовозобов?язаних у військові частини;

-надавати звіти і донесення згідно табеля термінових донесень; забезпечувати збереження таємних і службових документів, проводити їх щотижневу перевірку;

-відпрацьовувати документи в суворій відповідності до вимог керівних документів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України;

-здійснювати внутрішній контроль відповідно до Порядку організації в системі Міністерства оборони України внутрішнього контролю та управління ризиками затвердженого наказом МОУ від 02.04.2019 року N?145;

-вміти працювати на ПЕОМ та користуватись засобами зв?язку.

Положеннями ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Положеннями статті 364 КК України визначено, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Отже, ОСОБА_4 , обіймаючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та, будучи згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовою особою, використав своє службове становище та повноваження у протиправних цілях при наступних обставинах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05 липня 2026 року, перебуваючи в м. Тернопіль, більш точної адреси, досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 в ході розмови із ОСОБА_8 , який бажав отримати консультацію про можливість зняття з адміністративного розшуку за ст. 210 КУпАП свого сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та не подання останнього в розшук до отримання статусу «Заброньованого», виник злочинний умисел на використання свого службового становища та повноважень у протиправних цілях, а саме направлений на одержання неправомірної вигоди від останнього за вирішення питання, щодо зняття з адміністративного розшуку за ст. 210 КУпАП ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та не подання останнього в розшук до отримання статусу «Заброньованого».

09 липня 2026 близько 20:00 год. ОСОБА_4 в ході телефонної розмови із ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, повідомив останньому про порядок зняття з розшуку ОСОБА_9 , та висловив вимогу про надання йому грошових коштів у сумі 25 000 гривень, а у разі, якщо ОСОБА_8 не надасть обумовлену суму грошових коштів, то його сина ОСОБА_9 буде подано в розшук за ст. 210 КУпАП та в подальшому мобілізовано останнього до лав ЗСУ.

ОСОБА_8 , розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності та бажаючи викрити незаконні дії ОСОБА_4 , звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 12.07.2026 близько 17:43 год., ОСОБА_4 в ході телефонної розмови із ОСОБА_8 повідомив про необхідність надання ще 10 000 гривень та визначив місце їхньої зустрічі для отримання неправомірної вигоди за адресою: АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, близько 20:10 год. ОСОБА_4 в ході зустрічі із ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 повідомив останньому про те, що 11.07.2026 його сина ОСОБА_9 знято з розшуку за ст. 210 КУпАП та повідомив про порядок подальших дій до отримання останнім статусу «Заброньованого». Надалі ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 35 000 гривень за зняття з адміністративного розшуку за ст. 210 КУпАП ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та не подання останнього в розшук до отримання ним статусу «Заброньованого», яку попередньо вимагав.

Одержавши неправомірну вигоду, використовуючи своє службове становище, ОСОБА_4 забезпечив зняття з адміністративного розшуку за ст. 210 КУпАП ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та не подання останнього в розшук до отримання ним статусу «Заброньованого».

12 липня 2026 року о 20.20 год ОСОБА_4 затримано в порядку ст..208 КПК України за вчинення злочину та повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину є зібрані у кримінальному провадженню докази, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 10.07.2026; протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 12.07.2026; протокол огляду особи та вручення грошових коштів від 12.07.2026; протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 12.07.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 13.07.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, який буде достатнім на переконання слідчого, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному, вказавши на необґрунтованість клопотання та підозри в цілому. З огляду на матеріали клопотання, зокрема протокол допиту заявника, останній зазначає, що саме він зателефонував своєму знайомому, сам ініціював зустріч та особисто звернувся до підзахисного з проханням посприяти у вирішенні питання, пов`язаного з мобілізацією. Таким чином, наведені обставини свідчать, що саме заявник був ініціатором зустрічі та звернення до підзахисного, у зв`язку з чим, на його думку, вбачаються ознаки провокації, а не самостійного умислу підзахисного на вчинення інкримінованого діяння. Водночас у повідомленні про підозру зазначено, що підозрюваний, використовуючи своє службове становище та надані йому повноваження, забезпечив зняття особи з адміністративного розшуку за ст. 210 КУпАП та не вжив заходів щодо повторного оголошення її в адміністративний розшук до моменту набуття нею статусу «заброньованого». При цьому слід зауважити, що згідно посадових обов`язків ОСОБА_4 , останній як такого доступу до системи «Оберіг» не має, відтак позбавлений технічної можливості самостійно вносити до неї будь-які відомості.

Крім цього сторона захисту наголошує на повній відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, більше того останній є діючим військовослужбовцем та на нього покладені відповідні обов`язки, а також у його підзахисного міцні соціальні зв`язки, відтак ризик можливого переховування від слідства та суду нівелюється. Також, на думку сторони захисту, ризик можливого знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, є неконкретизованим. У поданому клопотанні не зазначено, які саме речі чи документи можуть бути знищені, приховані або спотворені підозрюваним, а також не наведено жодних обставин, які б свідчили про реальну можливість ОСОБА_4 вчинити такі дії. Крім того, що стосується ризику щодо незаконного впливу на свідка, то такий не доведений стороною обвинувачення, адже матеріали кримінального провадження, навпаки, свідчать про те, що саме свідок був ініціатором контакту з підозрюваним, самостійно шукав зустрічі з ним та своїми діями спонукав останнього до вчинення інкримінованих йому дій. Таким чином з огляду на обставини кримінального провадження та процесуальний статус його учасників, будь-яке подальше неформальне спілкування між підозрюваним та свідком є фактично виключеним, що саме по собі нівелює ризик незаконного впливу на останнього. Крім того вважає недоведеним ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної чи будь-якої іншої відповідальності.

Окремо сторона захисту просить взяти до уваги характеризуючи дані підозрюваного, зокрема, ОСОБА_4 є учасником бойових дій, проходить військову службу та на даний час перебуває на лікарняному у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Крім того, під час медичного обстеження у ОСОБА_4 було виявлено пухлинне утворення. На цей час триває встановлення його характеру, у зв`язку з чим підозрюваний звернувся до Національного інституту раку в місті Києві для проходження спеціалізованого обстеження та визначення подальшого лікування. За таких обставин застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично позбавить його можливості пройти необхідне спеціалізоване медичне обстеження та своєчасно отримати належну медичну допомогу, що може мати істотні негативні наслідки для стану його здоров`я.

Крім того, сторона захисту вважає, що розмір застави, визначений у клопотанні слідчого, є неспівмірним із обставинами кримінального провадження та майновим станом підозрюваного. Враховуючи наведене просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у межах, достатніх для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026213220000039 від 10.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У даному провадженні 13 липня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

На переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.368 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що долучені до клопотання та перелічені в його тексті, а також іншими матеріалами справи.

Зазначені дані у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас слід зазначити, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює лише наявність обґрунтованої підозри та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а не вирішує питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Також питання щодо наявності чи відсутності провокації вчинення кримінального правопорушення не належить до предмета оцінки слідчого судді на даній стадії кримінального провадження, оскільки потребує дослідження усієї сукупності доказів, їх перевірки та оцінки з точки зору належності, допустимості та достовірності під час розгляду справи по суті. Відтак, доводи сторони захисту щодо можливої провокації з боку заявника підлягають перевірці під час судового розгляду кримінального провадження по суті та не можуть бути остаточно оцінені слідчим суддею на даній стадії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Також доведений ризик можливого знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що на даний час досудове розслідування ще триває та є необхідність в проведенні ще ряду слідчо-розшукових дій, зокрема тих, які пов`язані на отримання інформації та документів з ТЦК та СП. Так як ОСОБА_4 на даний час перебуває на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 існує загроза, що останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на свідків, з огляду на те, що підозрюваному відомий свідок, а відтак ОСОБА_4 як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ним від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування та судового розгляду та його результати. Також слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від такої особи та дослідження їх судом.

Разом з тим, доведений ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже останній на даний час перебуває на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак маючи вплив та засоби може вчиняти аналогічні правопорушення.

Таким чином, з огляду на викладене, слідчий суддя вважає доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, непереконливими і не приймає їх до уваги, оскільки наведені прокурором обґрунтування в судовому засіданні та слідчим у клопотанні, належним чином підтверджують існування реальних процесуальних ризиків.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та стримуючим фактором для вчинення нових, аналогічних злочинів. Водночас слідчий суддя вважає, що розмір застави, про застосування якої просить сторона обвинувачення, є достатнім та доцільним, відповідає вимогам ст. 182 КПК України, не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Слідчий суддя також враховує, що розмір застави має бути не лише стримуючим фактором, а й співмірним із тяжкістю вчиненого, при цьому метою застави є забезпечення виконання процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не виконання штрафної чи каральної функції щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що вказані позитивні характеристики на підозрюваного, а також доводи сторони захисту щодо стану здоров`я ОСОБА_4 слідчим суддею враховуються, однак вони не свідчать про неможливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у вищевказаному розмірі та не спростовують наявності встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого погодженого прокурором задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави - відмовити.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області, погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 10 вересня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/15249/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.07.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися від місця проживання - селище Підоволочиськ, Тернопільського району, Тернопільської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідком сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , щодо обставин кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 10 вересня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1