Постановление суда № 138301141, 17.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1085/23

Провадження № 1-кп/466/155/26

У Х В А Л А

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі колегії суддів :

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених : ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ,

встановив :

На розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022140000000081 про обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України . В черговому судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим,що строк дії ухвали суду, якою вказаним обвинуваченим було продовжено запобіжний захід, закінчується, а ризики, які були підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Наявність зазначених ризиків обумовлює необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В інший спосіб , на думку прокурора, не можна забезпечити належну процесуальну поведінку згаданих обвинувачених.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , а також їх захисники, просили відмовити прокуророві у задоволенні клопотання. Вважають, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та запобіжний захід у виді домашнього арешту забезпечив би належну процесуальну поведінку обвинувачених, які не мають наміру ухилятись від суду. Крім того, у разі продовження строку утримання під вартою, просили суд зменшити розмір застави, так як сам по собі факт тривалого перебування осіб під вартою свідчить про те, що визначений розмір застави є непомірним для них та їх родичів.

Заслухавши думку сторін провадження з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

За матеріалами судового провадження, як зазначалось вище, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України , а ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України. Зі змісту обвинувального акту вбачається, що згадані особи обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину , пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів , в період, коли вони перебували у виправній установі в зв`язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі на вироками судів, що набрали законної сили.

Щодо обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави , визначеного ст. 182 КПК України. Ухвалами суду термін запобіжного заходу неодноразово продовжувався та розмір застави двічі зменшувався судом за клопотанням сторони захисту.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Суд враховує, що раніше обраний запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 не є санкцією чи покаранням за скоєну дію. Такий захід є попереджувальним, і його метою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення ним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.177-178,183 КПК України.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення, суд вважає, що на даний час стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п.п.1ч.1 ст.194 КПК України, а також передбачених ст.199 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 лишня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Одночасно при вирішенні клопотання прокурора, суд враховує те, що на даний час на території України запроваджено воєнний стан, тобто встановлений особливий режим судового розгляду, що позбавляє суд можливості змінити запобіжний захід особі, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть переховуватися від суду.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Зокрема те, що особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень у виправній установі, в період відбування покарання за іншими вироками судів, що набрали законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку щодо продовження існування ризику, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що обставини та підстави продовження обвинуваченими запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1ст.177 КПК України, а сторона захисту не назвали та не надали переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання, зменшилися чи взагалі перестали існувати, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .

Згідно зі ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує особам у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються , а також вагомість наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Суд зауважує, що зміна запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого, запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. При цьому судом враховуються інтереси кримінального провадження, зокрема можливість зміненого запобіжного заходу належним чином забезпечити виконання обвинуваченими їх обов`язків та можливість запобігти встановленим судом ризикам.

Тому, продовжуючи обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді взяття під варту, не відпали, усі докази в судовому засіданні не перевірені й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим та ймовірну можливість продовження ними протиправної поведінки у подальшому.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити обраний до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 запобіжний захід та вважає, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить їх належної процесуальної поведінки .

Щодо клопотання обвинувачених та їх захисників про зменшення розміру застави, визначеної судом.

Застава не має каральної природи, її сутність полягає в тому, що вона виконує забезпечувальну функцію та є стимулюючим фактором для належної поведінки.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі дані на особи обвинувачених , приходить до переконання, що застосування іншого запобіжного заходу, не зможе на даному етапі судового розгляду в повній мірі нівелювати наявні ризики, а відтак не буде здатним і забезпечити дієвість даного кримінального провадження в суді.

Враховуючи в сукупності всі наявні обставини даної справи і зважаючи не лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, суд опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумцію невинуватості, також мають значення.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд ,

постановив :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір застави у 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, що становить 297 720 грн - на 60 діб, до 13 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 наступні обов`язки :

- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;

- не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким, що до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши розмір застави у 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року , що становить 297 720 грн. - на 60 діб, до 13 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 наступні обов`язки :

- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;

- не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким, що до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою визначивши розмір застави у 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року, що становить 310 680 грн. - на 60 діб , до 13 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 наступні обов`язки :

- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;

- не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким , щодо до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому за ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою , встановивши розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року, що становить 402 600 грн., строком на 60 діб, до 13 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_14 наступні обов`язки :

- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;

- не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким , щодо до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали скерувати на виконання. Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду, протягом семи днів з моменту виготовлення повного її тексту.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 17 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1