Постановление суда № 138299548, 16.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7473/26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 липня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, визнання грошових коштів спільною власністю, поділу майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, визнання грошових коштів спільною власністю, поділу майна.

Встановивши невідповідність поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, 01.06.2026 року суддею постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху з зазначенням недоліків, які слід усунути, з наданням позивачу строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали, роз`яснені спосіб усунення недоліків та наслідки невиконання ухвали суду.

Зокрема, залишаючи позовну заяву без руху судом в ухвалі було зазначено, що: в порушення п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) учасників справи, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) сторін справи за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; в порушення п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці ( в частині вимог поділ майна подружжя); в порушення п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач не зазначає, яке майно просить поділити, не зазначає доказів на підтвердження наявності майна та його належності сторонам ( правовстановлюючі документи ) .Позивач не зазначає, яку суму грошових коштів та в якій валюті просить визнати спільною власністю. Окрім того, в позовній заяві позивач не зазначає з кого необхідно стягнути аліменти, на чию користь та утримання їх потрібно стягувати , не зазначає спосіб стягнення аліментів, їх розмір; в порушення п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Також зазначено, що позивачем додано копії документів до позовної заяви, які належним чином не завірені, а саме відсутня відмітка дати засвідчення копії, підпис особи, яка засвідчує та вказівка про таке засвідчення. Окрім того, до матеріалів справи долучено фотокопію документу на іноземній мові без офіційно засвідченого перекладу, що унеможливлює дослідження його змісту судом.

Окрім того вказано, що позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн. за подання позовної заяви про визначення місця проживання дітей, визнання грошових коштів спільною власністю також зазначено про те, що позивачу необхідно надати до суду відповідні докази на підтвердження визначеної вартості майна (ціни позову).

Зокрема, залишаючи позовну заяву без руху судом в ухвалі було роз`яснено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, який полягає в поданні документу про сплату судового збору, звіту про вартість майна, позовної заяви в новій редакції з усунутими недоліками, зазначеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху разом з копіями позовної заяви та додатками для учасників справи .

09.07.2026 року на адресу суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла «заява про усунення недоліків».

До даної заяви представником було долучено: копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , РНОКПП ОСОБА_5 , копії свідоцтва про народження дітей.

На виконання вимог ухвали від 01.06.2026 р. Позивачем не подано до суду позовну заяву в новій редакції у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в ухвалі суду, тобто позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 01.06.2026 року у спосіб визначений судом.

Окрім того позивачем подано клопотання, згідно якого вона просить поновити строк на усунення недоліків позовної заяви, оскільки копію ухвали суду від 01.06.2026 року нею було фактично отримано та опрацьовано із запізненням через перебування разом із дітьми за кордоном(в Угорщині ),складні життєві обставини та самостійне виховання дітей.

Також позивач заявила клопотання, згідно якого просила суд відстрочити їй сплату судового збору в розмірі 3993,60 грн до винесення рішення у справі, та стягнути цю суму в повному обсязі з Відповідача (чоловіка) при ухваленні фінального рішення.

Суд зазначає, що заява позивача під назвою «заява про усунення недоліків», яка надійшла до суду 09.07.2026 року не є предметом судового розгляду при вирішенні справ, тому не може бути судом взята до уваги, як належна.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. ( ч.2 ст. 175 ЦПК України)

Форма і зміст позовної заяви регламентовані ст.175-177 ЦПК України.

Вимогам ст. 175 ЦПК України повинна відповідати безпосередньо позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, визнання грошових коштів спільною власністю, поділу майна, саме копії якої надсилаються учасникам справи.

Окрім того, при зверненні до суду з позовом, позивачем, не долучено документ про сплату судового збору за розгляд кожної заявленої позовної вимоги . Натомість подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі до винесення судового рішення у справі.

Клопотання мотивовано тим, що у зв`язку з скрутним матеріальним становищем та самостійним утриманням дітей, позивач просить відстрочити їй сплату судового збору у розмірі 3993,60 грн. до винесення рішення у справі та стягнути цю суму в повному обсязі з відповідача (чоловіка) при ухвалення фінального рішення.

В підтвердження даного клопотання позивач не навела обгрунтування згідно якого суд має задовольнити дане клопотання.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, приходжу до наступного.

Відповіднодо ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011року N3674-VI (із змінами і доповненнями)

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.

Норми статті 8 названого закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У зв`язку із цим слід зробити висновок, що норми частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» містять вичерпний перелік підстав, за яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення/звільнення сплати судового збору.

Отже, відстрочення сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:

У пункті 37 "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;

у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";

у пункті 41 "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним".

Відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).

Отже, питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.

За приписами ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов`язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.

Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів.

Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:

У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

Крім того, правова позиція щодо доказів висловлено й в низці інших ухвалах Верховного Суду, зокрема, (від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22, від 24.01.2024 у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 24.12.2025 № 904/11028/15, від 03.11.2025 № 916/2886/24, від 07.04.2025 № 910/1672/22 та інші).

Отже, аналіз положень Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 89 ЦПК України та дотриманням статей 76, 77- 80 ЦПК України.

Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.

Натомість, Позивачем на підтвердження свого майнового стану не долучено докази підтвердження.

Водночас, жодних доказів, зокрема (банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, про відсутність доходів , про відсутність майна, накладення арешту на майно, тощо) , не надано документів щодо наявності банківських або депозитних рахунків із зазначенням коштів на них тощо, у тому числі, щодо наявності/відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів станом і на дату подання позовної заяви на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі не додані до позовної заяви.

Отже, викладені позивачем обставини не є достатньою та належною правовою підставою для відстрочення сплати судового збору в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Отже, надані позивачем докази не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки вона, у встановленому Законом порядку, не надала доказів на підтвердження того, що її майновий стан на день звернення з позовною заявою перешкодив їй сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Враховуючи, що позивачем до клопотання не надано суду безспірних доказів на підтвердження майнового стану позивача на дату звернення до суду з позовною заявою, а також обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів, приходжу висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене Суд, оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та докази додані до нього, врахувавши характер спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування у даному випадку своїх повноважень, передбачених частиною першою статті 8 Закону "Про судовий збір" та, відповідно, про відмову у задоволенні поданого клопотання, оскільки вважає, що позивач не вжив всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу.

Окрім того, відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У той же час позивач не надала жодних доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду позовної заяви .

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір, розмір судового збору (суму), відсутність посилань з підтверджуючими належними та вірогідними доказами на наявність у позивача підстав щодо відстрочення сплати судового зборуза подання позовної заяви до ухвалення судового рішення Судом або пільг щодо його сплати, з урахуванням принципів рівності сторін перед законом і судом та змагальності судового процесу, Суд вважає, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами особи стосовно можливості реалізації права на звернення до суду дотримано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд прийшов до висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження наявності передбачених Законом умов для позивача за яких можливе відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд відмовляє.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що позивачем не усунені недоліки позовної заяви у спосіб зазначений в ухвалі суду від 01.06.2026 року, а саме не подано до суду документів про сплату судового збору, звіту про вартість майна, позовної заяви в новій редакції з усунутими недоліками, зазначеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху разом з копіями позовної заяви та додатками для учасників справи .

Згідно приписів ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, у зв`язку з тим, що позивачем недоліки позовної заяви , на які було вказано судом в ухвалі від 01.06.2026 року, не усунені, то в силу наведеної ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

При вирішенні питання про повернення позивачу його позовної заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, вважаю за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів, визнання грошових коштів спільною власністю, поділу майна - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголоше ння ухвали.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К.Бенца