Решение № 138290648, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026Справа № 910/3873/26Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Григоренко С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за заявою проТовариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» ухвалення додаткового рішення у справі за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825) розірвання договору та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825) до проФізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп.

Представники:

від Позивача: Волторніст О.С. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Загорняк Н.Б. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Черниш Тетяна Володимирівна (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

29.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп. до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії по справі №910/3873/26.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 001.07.2026 року по справі №910/3873/26 у задоволенні первісного позову Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» заборгованість у розмірі 8 516 грн. 13 коп., пеню у розмірі 830 грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 156 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

06.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 призначено на 15.07.2026 року.

07.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26.

07.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 року розгляд заяви Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 призначено на 15.07.2026 року.

08.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшло клопотання про залишення заяви Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

15.07.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 15.07.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №910/15863/24. Представник Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни заперечив проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ».

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 01.07.2026 року у справі №910/3873/26 Судом не було вирішено питання про відшкодування Позивачу за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з зустрічним позовом Позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн. Також до закінчення судових дебатів заявлено, що такі докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (замовник) та Адвокатським бюро «Антикризовий адвокат Н. Загорняк» (Виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №2026-15-04, відповідно до Замовник доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу при розгляді у Господарському суді м. Києва справи №910/3873/26, а додаткова угода №1 від 17.04.2026 року містить перелік послуг (п.2), а саме : аналіз процесуальних документів позивача по справі №910/3873/26 (позовної заяви із додатками, а також всіх інших процесуальних документів позивача по цій справі); формулювання та уточнення правової позиції в усній формі; складення відзиву та заперечення. Також Сторони погодили, що всі процесуальні документи складаються виконавцем та подаються замовнику на погодження, після погодження замовник (ТОВ «БТ-ДІ») подає їх самостійно за власним підписом через Електронний кабінет до суду. Також п. 2 додаткової угоди №1 передбачено участь адвоката Загорняк Н.Б. у судових засіданнях по справі №910/3873/26 із усіма правами та обов`язками відповідача, надання усних звітів замовнику після засідань.

Відповідно до п. 1.2 Договору замовлення, порядок прийняття та оплати правничої допомоги, що є предметом Договору, визначається відповідно до додаткових угод до Договору.

17.04.2026 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №2026-15-04 від 15.04.2026 року.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди вартість професійної правничої допомоги адвоката Загорняк Н.Б. як виконавця, який діє від імені АБ «Антикризовий адвокат Н. Загорняк» згідно завдання, викладеного у п.1-2 цієї додаткової угоди, становить 30 000 грн. 00 коп., причому вартість професійної допомоги встановлена як фіксована сума та не підлягає коригуванню залежно від кількості судових засідань, в яких адвокат взяла участь, та не залежить від кількості поданих до суду процесуальних документів за підписом виконавця, а також не залежить від того, чи підписані виконавцем (адвокатом0 певні процесуальні документи по справі особисто.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано Акт здачі - приймання професійної правничої допомоги (робіт і послуг) №1 від 01 липня 2026 року, за яким адвокатом було надано професійну правничу допомогу при розгляді первісного позову (позовної заяви ФОП Черниш Т.В. із вимогами до ТОВ «БТ-ДІ») у справі №910/3873/26 в господарському суді міста Києва, в тому числі виконано функцію його представника відповідача у справі, а Замовником прийнято професійну правничу допомогу, а саме: проаналізовано процесуальних документів позивача ФОП Черниш Т.В. по справі №910/3873/26, позовної заяви з додатками, а також всіх інших процесуальних документів та доказів, поданих позивачем ФОП Черниш Т.В. по справі №910/3873/26; сформульовано правову позицію ТОВ «БТ-ДІ» як відповідача по справі №910/3873/26, уточнення правової позиції в процесі судового розгляду, презентування та обгрунтування правової позиції ЗАМОВНИКУ в усній формі; сторони обговорили та погодили усно правову позицію ТОВ «БТ-ДІ» як відповідача по справі №910/3873/26 та прийняли рішення про ту правову позицію, що має бути викладена Виконавцем у відзиві; складено та оформлено Відзив на позовну заяву ФОП Черниш Т.В. та подано ТОВ «БТ-ДІ» на погодження для самостійного подання після остаточного погодження за власним підписом через Електронний кабінет ТОВ «БТ-ДІ» до суду за допомогою системи «Електронний суд»; складено проект листа до позивача ФОП Черниш Т.В. від 15.05.26 року; прийнято участь у залі суду у господарському суді м. Києва у всіх призначених судом засіданнях як представника відповідача за первісним позовом по справі №910/3873/26 (всього 3 засідання) 06.05.2026 року, 10.06.2026 року, 01.07.2026 року; -після кожного судового засідання, а саме 06.05.2026 року, 10.06.2026 року, 01.07.2026 року надано ТОВ «БТ-ДІ» детальний усний звіт та інформацію щодо розгляду справи; загальна вартість виконаних робіт складає 30 000,00 грн., платіжну інструкцію №786 від 04.05.2026 р. на суму в розмірі 30000 грн.

Судом встановлено, що Загорняк Н.Б. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6220/10.

Відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення проти заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, Суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Так, Суд зазначає, що підготовка даної позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги ґрунтуються на одному договорі оренди, прострочення відповідача є незначним, а тому не потребувала значного обсягу часу для її підготовки. Крім того, в акті здачі - приймання професійної правничої допомоги (робіт і послуг) №1 від 01 липня 2026 року не зазначено конкретної та загальної кількості часу, витраченого представником на надання кожного виду правової допомоги.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про те, що з Відповідача за зустрічним позовом на користь Позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп., які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які Позивач за зустрічним позовом планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс Позивач за зустрічним позовом, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на Відповідача за зустрічним позовом з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.

Вказані вище обставини є підставою для прийняття додаткового рішення у справі в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 липня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин