Решение № 138289997, 15.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2026 року Справа № 903/298/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави, м.Луцьк

до відповідача-1: Берестечківської міської ради, м.Берестечко, Луцького району, Волинської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Бистровиця, с.Воля-Лобачівська, Луцького району, Волинської області

про зобов`язання повернути земельні ділянки,

за участю представників:

від позивача: Костюк Н.В.- прокурор відділу Волинської обласної прокуратури,

від відповідача-1: Якимчук О.М. в порядку самопредставництва,

від відповідача-2: н/з,

в с т а н о в и в:

25.03.2026 через систему Електронний суд надійшла позовна заява №53/1-289 вих.26 від 24.03.2026 заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави, в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Бистровиця повернути Берестечківській міській територіальній громаді Луцького району Волинської області в особі Берестечківської міської ради земельну ділянку площею 6,1092 га, яка знаходиться у с.Волиця-Лобачівська Берестечківської міської ради, в урочищі За черешнями;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Бистровиця повернути Берестечківській міській територіальній громаді Луцького району Волинської області в особі Берестечківської міської ради земельну ділянку площею 4,6752 га, яка знаходиться за межами с. Горішнє Берестечківської міської ради, біля бригади;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Бистровиця повернути Берестечківській міській територіальній громаді Луцького району Волинської області в особі Берестечківської міської ради земельну ділянку площею 16,1830 га, яка знаходиться у с. Лобачівка Берестечківської міської ради, за садком;

- стягнути з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 7987,20 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.05.2026; запропоновано відповідачам до 27.04.2026 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано прокурору до 04.05.2026 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Представник відповідача-2 в судове засідання 06.05.2026 не з`явився, відповідач-2 про причини неявки не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 30.03.2026) №R068078464287.

У судовому засіданні 06.05.2026 представник відповідача-1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості добровільного врегулювати спору.

Прокурор проти задоволення клопотання представника відповідача-1 та відкладення підготовчого засідання не заперечувала.

Ухвалою суду від 06.05.2026 постановлено відкласти підготовче засідання на 20.05.2026; за умови добровільного врегулювання спору сторонам у справі подати суду відповідні докази.

20.05.2026 відповідач-1 через систему Електронний суд подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, просить судове засідання 20.05.2026 проводити без участі його представника.

Заяву подав Грудзевич Ігор Теофілович, який є керівником Берестечківської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, у судове засідання 20.05.2026 повноважного представника не направив.

Ухвалою суду від 20.05.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 17 червня 2026 року.

16.06.2026 відповідач-2 подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Заява підписана директором ТзОВ "Бистровиця" Важоха Р.І.

У відповідності до ч.ч. 1,2,4,5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки визнання позову відповідачем-1 та відповідачем-2 не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, заявлено повноважними особами, суд прийняв визнання позову відповідачем-1 та відповідачем-2.

У судовому засіданні з 17.06.2026 було оголошено перерву до 15.07.2026.

Ухвалою суду від 17.06.2026 повідомлено відповідача-1 - Берестечківську міську раду та відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Бистровиця у справі № 903/298/26 про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15 липня 2026 року.

15.07.2025 в судове засідання представник відповідача-2 не з`явився.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального Україна неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки цей учасник належним чином був повідомлений про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представника відповідача-2 за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-1, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

У процесі розгляду справи встановлено, що рішеннями Берестечківської міської ради від 10.11.2025 №49-50/2025, 49-51/2025, 49-52/2025 ТзОВ Бистровиця було надано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не надані у власність і користування (код 01.01 згідно КВЦП), які знаходяться на території Берестечківської міської ради, а саме:

- земельну ділянку площею 6,1092 га, яка знаходиться у с. Волиця-Лобачівська Берестечківської міської ради, в урочищі "За черешнями";

- земельну ділянку площею 4,6752 га, яка знаходиться за межами с. Горішнє Берестечківської міської ради, біля бригади;

- земельну ділянку площею 16,1830 га, яка знаходиться у с. Лобачівка Берестечківської міської ради, за садком.

Орендна плата за використання земель вказаними рішеннями встановлена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної на підставі додатку №15 до постанови КМУ від 03.11.2021 №1147 Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме: 12545,01 грн за земельну ділянку площею 6,1092 га (25668,28 х 8%=2053,46 х 6,1092 га); 9600,35 грн за земельну ділянку площею 4,6752 га (25668,28 х 8%=2053,46 грн х 4,6752 га); 33 231,14 грн за земельну ділянку площею 16,1830 га (25668,28 х 8%=2053,46 грн х16,1830 га).

Як вбачається з рішень Берестечківської міської ради від 10.11.2025 №49-50/2025, 49-51/2025, 49-52/2025, земельні ділянки надані в оренду ТзОВ "Бистровиця" за клопотанням підприємства від 23.10.2025 №91 на підставі ст. ст. 12, 22, 93, 122, 124, пп. 2 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-ІХ.

В подальшому на підставі вищевказаних рішень між Берестечківською міською радою як орендодавцем і ТзОВ "Бистровиця" як орендарем були укладені договори оренди земель:

- договір оренди землі №33 від 14.11.2025, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1092 га, яка знаходиться у с. Волиця-Лобачівська Берестечківської міської ради, в урочищі "За черешнями";

- договір оренди землі №34 від 14.11.2025, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6752 га, яка знаходиться за межами с. Горішнє Берестечківської міської ради (біля бригади);

- договір оренди землі №35 від 14.11.2025, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 16,1830 га, яка знаходиться у с. Лобачівка Берестечківської міської ради (за садком).

Згідно з інформацією Берестечківської міської ради від 22.01.2026 №91/03-06/2-26 земельні ділянки, передані в оренду ТзОВ "Бистровиця", не сформовані, кадастрові номери їм не присвоєні. З цим же листом міською радою на адресу окружної прокуратури надано викопіювання з графічних матеріалів із зображенням місця знаходження земельних ділянок, переданих в оренду ТзОВ "Бистровиця".

Відповідно до умов договорів оренди від 14.11.2025 №33, №34, №35 (надалі - договори), умови яких аналогічні, вони укладені строком на один рік. Після закінчення строку договору орендар не має права на поновлення договору оренди землі, а також на укладання договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря. Якщо договір оренди землі закінчився до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю з компенсацією ним орендодавцю збитків, спричинених тимчасовим зайняттям земельної ділянки, у розмірі орендної плати за період з дня закінчення строку дії договору оренди до дня закінчення збирання врожаю (п. 8 договорів).

Орендна плата сплачується у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем або щорічно. Протягом строку дії договору розмір орендної плати не переглядається. (п. п. 9-11 договорів).

Орендна плата за використання земельних ділянок встановлена у договорах (п. 9) в розмірі: 12 545,01 грн за земельну ділянку площею 6,1092 га; 9 600,35 грн за земельну ділянку площею 4,6752 га; 33 231,14 грн за земельну ділянку площею 16,1830 га.

За умовами використання земельних ділянок, встановленими у п. п. 12-14 договорів, земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також договорами визначено і спеціальні обмеження права орендаря, які передбачені п. 2 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, а саме: протягом дії договору оренди орендар не має права на а) передачу земельної ділянки; б) встановлення земельного сервітуту; в) зміну угідь земельної ділянки; г) будівництво на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд); д) закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень; е) відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою; є) поділ земельної ділянки, об`єднання її з іншою земельною ділянкою; ж) використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об`єктів, а також інших корисних властивостей землі; з) зміну цільового призначення земельної ділянки; и) компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки. Крім цього, орендар не має переважного права на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу.

Згідно з п. 23 договорів орендар, зокрема, зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому порядку; приступити до використання земельної ділянки у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди землі, надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Підпунктами 27-28 договорів узгоджено, що дія договорів припиняється у разі закінчення строку, на який їх було укладено; вилучення земельної ділянки на підставі рішення військового командування або військової адміністрації; ліквідації юридичної особи-орендаря. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови втрати орендарем можливості використання земельної ділянки в результаті воєнних дій, про що орендар повідомляє орендодавця письмово.

Пунктом 32 договорів передбачено, що договір укладено в електронній формі та він набирає чинності з моменту його підписання сторонами кваліфікованими цифровими підписами та державної реєстрації у Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до п. п. 10 п. 27 Земельного кодексу України книга реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану ведеться районною військовою адміністрацією у паперовій та електронній формах. У Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану, у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України, здійснюється державна реєстрація, у тому числі договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до інформації Луцької районної військової адміністрації від 28.01.2026 №348/22/2-26, наданої на запит Луцької окружної прокуратури від 26.01.2026 №53/1-77 вих-26, районною військовою адміністрацією не проводилась державна реєстрація вищезазначених договорів оренди.

Листом від 22.01.2026 №91/03-06/2-26, скерованим на запит Луцької окружної прокуратури від 16.01.2026 №53/1-176 вих-26, Берестечківська міська рада повідомила, що договори оренди, укладені з ТзОВ "Бистровиця", зареєстровані у встановленому законом порядку, орендна плата за договорами вноситься орендарем своєчасно та в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Волинській області від 05.02.2026 №786/5/03-20- 04-05-05, наданої на запит Луцької окружної прокуратури від 27.01.2026 №53/1-85 вих-26, ТзОВ "Бистровиця" у 2025 році задекларовано та сплачено орендну плату за використання земельних ділянок на території Берестечківської міської територіальної громади: за земельну ділянку площею 6,1092 га 12 545,01 грн; за земельну ділянку площею 4,6752 га 9 600,35 грн; за земельну ділянку площею 16,1830 га - 33 231,18 грн.

Також на запит окружної прокуратури від 06.03.2026 №53/1-620 вих-26 ГУ ДПС у Волинській області листом від 16.03.2026 №1833/5/03-20-04-05-05 повідомило, що ТзОВ "Бистровиця" на 2026 задекларовано по Берестечківській територіальній громаді податкові зобов`язання з орендної плати за землю: за земельну ділянку площею 6,1092 га - 13 548,61 грн; за земельну ділянку площею 4,6752 га 10 368,37 грн; за земельну ділянку площею 16,1830 га - 35 889,367 грн. (з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік 0.8).

Листами від 06.02.2026 №184/03-06/2-26, від 05.03.2026 №295/03-06/2-26, від 17.03.2026 №295/03-06/2-26, скерованими на запити окружної прокуратури про виявлені порушення вимог земельного законодавства України при передачі в оренду ТзОВ "Бистровиця" земельних ділянок Берестечківська міська рада повідомила, що вищезгадані договори оренди чинні та заходи щодо припинення права оренди не вживалися.

Наведені обставини свідчать про те, що земельні ділянки площами 6,1092 га, 4,6752 га, 16,1830 га передані Берестечківською міською радою в оренду ТзОВ "Бистровиця" та на час розгляду справи перебувають у користуванні підприємства.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 № 2145-ІХ, який набрав чинності 07.04.2022, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, яким, зокрема, дозволено передавати в оренду на строк до 1 року земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022 № 2698-ІХ, який набрав чинності 19.11.2022, внесено зміни до Земельного кодексу України та, зокрема, до п. 27 розділу X "Перехідні положення".

Відповідно до п.п. 2 п. 27 Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (10.11.2025), у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України, передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється на таких умовах:

а) розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

б) орендар земельної ділянки не має права на: компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки; поновлення договору оренди землі, укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;передачу земельної ділянки в суборенду; встановлення земельного сервітуту; зміну угідь земельної ділянки; будівництво на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд);закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень;переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою;поділ земельної ділянки, об`єднання її з іншою земельною ділянкою;використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об`єктів, а також інших корисних властивостей землі;зміну цільового призначення земельної ділянки;

в) договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі, та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця;

г) передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів;

ґ) формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

д) вимоги цього Кодексу та Закону України "Про оренду землі" щодо мінімального строку договору оренди землі не застосовуються до договорів, укладених відповідно до підпункту 2 цього пункту;

е) право оренди земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, не підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі, а також зміни до нього, договір про розірвання такого договору оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі здійснюється районною військовою адміністрацією в порядку, визначеному підпунктом 10 цього пункту. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки;

є) примірник зареєстрованого договору оренди землі протягом трьох робочих днів з моменту його реєстрації надсилається орендодавцем електронною поштою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (або до визначеного ним територіального органу, державного підприємства, що належить до сфери його управління);

ж) договір оренди землі не може бути поновлений, укладений на новий строк і припиняється зі спливом строку, на який його укладено;

з) якщо договір оренди землі, укладений відповідно до підпункту 2 цього пункту, закінчився до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю з компенсацією ним орендодавцю збитків, спричинених тимчасовим зайняттям земельної ділянки, у розмірі орендної плати за період з дня закінчення строку дії договору оренди до дня закінчення збирання врожаю;

и) договір оренди землі, укладений відповідно до підпункту 2 цього пункту, може передбачати передачу в оренду декількох земельних ділянок одним орендодавцем;

і) земельні ділянки, зазначені в абзаці дев`ятому пункту 24 цього розділу, які переходять у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до зазначеного пункту, можуть бути передані в оренду у порядку, визначеному підпунктом 2 цього пункту, без державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки;

ї) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, яка не віднесена до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснюється без зміни її цільового призначення.

Згідно з п.п. 10 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України книга реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану ведеться районною військовою адміністрацією у паперовій та електронній формах.

У Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану, у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України, здійснюється державна реєстрація, зокрема, договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи вбачається, що договори оренди земліі з ТзОВ "Бистровиця" укладені на підставі та в порядку, встановленому п.п. 2 п. 27 Земельного кодексу України, а також те, що у самих договорах у п. 32 передбачена їх реєстрація у Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану, така реєстрація, за інформацією Луцької районної (військової) адміністрації, не проводилася.

Наведене свідчить про те, що при укладенні договорів оренди лише формально застосовано п.п. 2 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України з метою обходу обов`язкової процедури отримання ТзОВ "Бистровиця" земельних ділянок на земельних торгах.

Згідно з п.п. 12 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим.

Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.п. 23 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про відновлення функціонування Державного земельного кадастру» від №141, прийнятим на підставі пп. 12 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1302) відновлено функціонування Державного земельного кадастру. Зазначений наказ погоджено Міністром аграрної політики та продовольства України 09.06.2022.

Враховуючи те, що з 09.06.2022 відновлено функціонування Державного земельного кадастру, передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі пп. 2 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, є незаконною.

Таким чином, передача Берестечківською міською радою в оренду земельної ділянки площею 6,1092 га, що знаходиться у с. Волиця-Лобачівська, в урочищі "За черешнями", площею 4,6752 га, яка знаходиться за межами с. Горішнє (біля бригади), площею 16,1830 га, яка знаходиться у с. Лобачівка (за садком) ТзОВ "Бистровиця" повинна була здійснюватися в загальному порядку, встановленому ст. ст. 122, 124, 134 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», шляхом проведення земельних торгів та лише після їх формування як об`єктів цивільних прав, після присвоєння кадастрових номерів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як визначено ч. 1 ст. 122, ч. ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не включена до переліку випадків, передбачних ч. ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, коли земельні торги не проводяться.

Таким чином, надання Берестечківською міською радою в оренду спірних земельних ділянок ТзОВ "Бистровиця" повинно було здійснюватися на конкурентних засадах у відповідності до ст. 134 Земельного кодексу України і лише після їх формування як об`єктів цивільних прав.

У зв`язку з передачею в оренду Берестечківською міською радою земельних ділянок без присвоєння кадастрових номерів, а отже, до моменту їх формування як об`єктів цивільних прав у розумінні ст ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 79, ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У договорах, укладених між Берестечківською міською радою та ТзОВ "Бистровиця", не зазначено кадастрового номеру земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 Цивільного кодексу України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами - Берестечківською міською радою та ТзОВ "Бистровиця" фактично виникли та існують правові відносини щодо оренди землі, що виключає визнання договорів оренди неукладеними. Сторони підписали договори оренди, обізнані з їх умовами, у тому числі і з об`єктом, оскільки визначено площі та орієнтовне місце знаходження земельних ділянок, Берестечківська міська рада, як розпорядник землі, дозволила використання земель підприємству та отримувала за їх використання кошти. Також і сама міська рада не заперечує факт укладення договорів у листах, скерованих на адресу прокуратури, зазначаючи, що договори оренди є діючими та припинення права оренди міською радою не ініціювалося.

Отже, приймаючи рішення від 10.11.2025 №49- 50/2025, 49-51/2025, 49-52/2025 про надання в оренду земельних ділянок ТзОВ Бистровиця для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без застосування процедури земельних торгів, Берестечківська міська рада порушила вимоги ст. 134 ЗК України, чим позбавила можливості державу реалізувати право оренди вказаних земельних ділянок на більш вигідних умовах з урахуванням засад конкурентного ринку.

Відтак, укладені на підставі рішень від 10.11.2025 №49- 50/2025, 49-51/2025, 49-52/2025, без проведення земельних торгів, договори оренди земельних ділянок від 14.11.2025 №33, №34, №35 є нікчемними.

Щодо незаконності рішень Берестечківської міської ради від 10.11.2025 №49-50/2025, №49-51/2025, №49-52/2025 про надання в оренду земельних ділянок ТзОВ Бистровиця для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Рішення Берестечківської міської ради від 10.11.2025 №49-50/2025, №49-51/2025, №49-52/2025, якими надано в оренду спірні земельні ділянки ТзОВ "Бистровиця" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є незаконними у зв`язку з порушенням при їх прийнятті вимог ст.ст. 122, 124, 134 Земельного кодексу України.

Водночас зазначені рішення вичерпали свою дію укладенням договорів оренди спірних земельних ділянок та їх визнання незаконними та скасування не є належним та ефективним способом захисту.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; подібний висновок викладений також у пункті 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

У постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Крім цього, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним: постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53).

Тому під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jure novit curia - "суд знає закони. Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Рішення Берестечківської міської ради від 10.11.2025 №49-50/2025, 49-51/2025, 49-52/2025 про надання в оренду земельних ділянок ТзОВ "Бистровиця" прийняті з порушенням вимог ст. ст. 122, 124, 134, пп. 2 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтями 6, 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

У відповідності до ч.ч.1, 2, 3 ст. 215, ч.ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлен ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб: постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40), від 06 липня 2022 року справі № 914/2618/16 (пункт 52)) (п. 9.55).

Із наведених обставин вбачається, що ТзОВ "Бистровиця", звертаючись до Берестечківської міської ради з клопотанням про надання в оренду спірних земельних ділянок (територій) у позаконкурентний спосіб повинно було знати про неможливість отримання їх в оренду без проведення земельних торгів та до формування їх як об`єктів цивільних прав, присвоєння кадастрових номерів), оскільки інформація про відновлення функціонування Державного земельного кадастру є загальнодоступною, а зазначене підприємство є орендарем й інших земельних ділянок, відтак, повинно було знати про порядок отримання в оренду земель сільськогосподарського призначення.

Отже, ТзОВ «Бистровиця» допущено зловживання правом на отримання у позаконкурентний спосіб земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке існувало у 2022 року, після введення на всій території України воєнного стану та тимчасової зупинки функціонування Державного земельного кадастру. Таким чином, поведінка орендаря на переддоговірній стадії була недобросовісною та спрямованою на заволодіння землями комунальної власності у позаконкурентний спосіб.

Орган місцевого самоврядування не перешкодив такому зловживанню зі сторони ТзОВ Бистровиця та в порушення вимог земельного законодавства, нехтуючи інтересами територіальної громади, які полягають у недоотриманні коштів від надання земельних ділянок на торгах, задовольнив відповідне клопотання.

За таких обставин спірні договори укладені між Берестечківською міською радою і ТзОВ Бистровиця за відсутності для цього підстави, визначеної у частині другій статті 134 Земельного кодексу України, без дотримання конкурентних засад, спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками (територіями) комунальної власності, порушують публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки, викладеними у постановах від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину: постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, постанови Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, зокрема, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постанові від 15.03.2018 у справі №616/137/16-ц Верховний Суд зазначив, що під час ухвалення рішення Верховний Суд керувався положенням частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, в якій встановлено виняток із загального правила статті 11 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року щодо розгляду справ судом в межах заявлених особами вимог. Визнання зазначеного договору судом недійсним відповідно до наведеного правила не вимагається у зв`язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом. При цьому, суд також зобов`язаний за власною ініціативою застосувати наслідки недійсності нікчемного договору, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 ЦК України. Отже, аналізований у справі договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як передбачено ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.01.2023 у справі №924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які непов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц зазначила, що залежно від фактичних обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

У постанові від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23 Верховний Суд зазначив про те, що відсутність в орендаря та в свою чергу у суборендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що останні використовують її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном. Тому позов прокурора про повернення земельних ділянок у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

До аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.01.2024 у справі №917/675/24, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.27), якщо земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, то це зайняття треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння; у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

З огляду на викладене земельні ділянки (території) площею 6,1092 га, що знаходиться у с. Волиця-Лобачівська, в урочищі За черешнями, площею 4,6752 га, яка знаходиться за межами с. Горішнє (біля бригади), площею 16,1830 га, яка знаходиться у с. Лобачівка (за садком), отримані ТзОВ Бистровиця в оренду для введення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягають поверненню Берестечківській міській територіальній громаді.

Обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 14 Конституції України визначено, що Земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

У статті ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наведено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Користування підприємством землею на підставі нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок, порушує права власника - Берестечківської міської територіальної громади, а тому, враховуючи положення ст. ст. 13, 14 Конституції України, законність набуття та реалізації права на землю становить суспільний інтерес, який підлягає захисту.

Факт протиправного надання Берестечківською міською радою ТзОВ Бистровиця у користування земель сільськогосподарського призначення комунальної власності порушує інтереси громади, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.

Порушення інтересів держави полягає у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земель комунальної власності сільськогосподарського призначення у користування, внаслідок чого територіальна громада, як законний власник землі, не отримує вищу плату за користування нею, що забезпечується встановленим ст. 135 Земельного кодексу України порядком проведення земельних торгів.

Незаконне надання в оренду ТзОВ «Бистровиця» в обхід процедури торгів та за відсутності достатньої правової підстави спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

Вимога про зобов`язання повернути у розпорядження територіальної громади земельні ділянки становить суспільний інтерес, оскільки у зв`язку з укладенням спірних договорів територіальна громада в особі міської ради позбавлена можливості визначити орендаря, який запропонував би найкращі пропозиції, у порівнянні з іншими учасниками, в тому числі щодо розміру орендної плати та інших зобов`язань, зокрема, інвестиційного характеру, які покладаються на переможця у випадку його перемоги на конкурсі.

Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави. Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі № 916/2287/14.

Таким чином, незаконна передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення порушує інтереси держави, створює умови для отримання земель суб`єктами господарювання в обхід конкурсних процедур, що негативно впливає на економічний та соціальний розвиток як громади так і держави в цілому.

Берестечківська міська всупереч приписам статей 124, 134 Земельного кодексу України ухвалила незаконні рішення про передачу в користування земельних ділянок без проведення земельних торгів, а ТзОВ "Бистровиця" незаконно використовує у власній господарській діяльності ці земельні ділянки, які не могли бути надані йому в оренду поза процедури проведення торгів. Тож звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно значимого питання про передачу земельних ділянок комунальної власності у користування без дотримання конкурентних засад.

Спірні правовідносини пов`язані з вибуттям земельних ділянок з комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а рішення селищної ради та укладені на їх підставі договори оренди суспільному інтересу не відповідають. А отже, позов подано з метою захисту інтересів держави загалом, а саме права власності Українського народу на землю, яка є основним національним багатством та є під особливою охороною держави.

З урахуванням наведених обставин є підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді.

У справі №903/298/26 заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом, спрямованим на захист інтересів держави, які збігаються з інтересами Берестечківської міської територіальної громади.

У постанові від 10.12.2025 у справі № 296/704/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у ситуації, коли уповноважений державою чи територіальною громадою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. У такому разі статус позивача має належати прокурору, хоча фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є сама держава, а уповноважений орган - Житомирська міська рада - має бути відповідачем.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади ухваленням незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який ухвалив такий акт, не має зацікавленості в задоволенні позовних вимог, стверджуючи про правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорює позивач, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

У постанові від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду узагальнила висновки щодо застосування норм права під час визначення повноважень прокурора та зазначила, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: немає органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду як самостійний позивач, оскільки уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Берестечківська міська рада, яка сама є учасником спірних правовідносин, є стороною договору та сама порушила інтереси держави прийняттям незаконних рішень про передачу в оренду спірних земельних ділянок.

У справі №903/298/26 Берестечківську міську раду визначено відповідачем у справі.

Аналогічний підхід у визначенні належного позивача та відповідача у справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб висловлено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 296/704/21.

Волинська обласна прокуратура за подачу позовної заяви до господарського суду сплатила судовий збір у розмірі 7987,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №609 від 23.03.2026.

Як передбачено ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням позову відповідачами Волинській обласній прокуратурі на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" слід повернути з Державного бюджету України 3 993,60 грн судового збору (7 987,20 х 50%), що становить 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при подачі позову.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України решту суми судового збору, сплаченого прокурором, у зв`язку із задоволенням позову у розмірі 3 993,60 грн слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистровиця" (вул. Малиновської Маргарити, буд. 21А, с. Волиця-Лобачівська, Луцький район, Волинська обл., 45760, код ЄДРПОУ 32924034) повернути Берестечківській міській територіальній громаді Луцького району Волинської області в особі Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Берестечко, Луцький район, Волинської обл., 45765, код ЄДРПОУ 04051262) земельну ділянку площею 6,1092 га, яка знаходиться у с.Волиця-Лобачівська Берестечківської міської ради, в урочищі «За черешнями».

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистровиця" (вул. Малиновської Маргарити, буд. 21А, с. Волиця-Лобачівська, Луцький район, Волинська обл., 45760, код ЄДРПОУ 32924034) повернути Берестечківській міській територіальній громаді Луцького району Волинської області в особі Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Берестечко, Луцький район, Волинської обл., 45765, код ЄДРПОУ 04051262) земельну ділянку площею 4,6752 га, яка знаходиться за межами с. Горішнє Берестечківської міської ради, біля бригади.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистровиця" (вул. Малиновської Маргарити, буд. 21А, с. Волиця-Лобачівська, Луцький район, Волинська обл., 45760, код ЄДРПОУ 32924034) повернути Берестечківській міській територіальній громаді Луцького району Волинської області в особі Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Берестечко, Луцький район, Волинської обл., 45765, код ЄДРПОУ 04051262) земельну ділянку площею 16,1830 га, яка знаходиться у с. Лобачівка Берестечківської міської ради, за садком.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бистровиця" (вул. Малиновської Маргарити, буд. 21А, с. Волиця-Лобачівська, Луцький район, Волинська обл., 45760, код ЄДРПОУ 32924034) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 1 996 грн 80 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

6. Стягнути з Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Берестечко, Луцький район, Волинської обл., 45765, код ЄДРПОУ 04051262) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 1 996 грн 80 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

7. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 3 993 грн 60 коп. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №609 від 23.03.2026 (зазначена платіжна інструкція знаходиться в матеріалах справи №903/298/26).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 16.07.2026

Суддя І. О. Якушева