Решение № 138288508, 16.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17989/24

Провадження № 2/357/339/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

представників позивача ОСОБА_1 - адвоката Гафича О.І., Гафича І.І. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням заміни первісного відповідача ОСОБА_2 належним МТСБУ, та уточненням позовних вимог, просила суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 56 824,24 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

І. Позиція сторін у справі

Позивач ОСОБА_1 , уточнивши 08.06.2026 свої вимоги, обгрунтувала свої позовні вимоги тим, що 11.04.2024 на вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Geely Emgrand з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Toyota Corolla» з номерним знаком НОМЕР_2 . Їй, як власниці транспортного засобу «Toyota Corolla» з номерним знаком НОМЕР_2 , завдано матеріальних збитків. У зв`язку з тим, що на момент ДТП, водій транспортного засобу Geely Emgrand з номерним знаком НОМЕР_3 , не був забезпечений за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в жодній страховій компанії, згідно зі ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона письмово повідомила «МТСБУ» та надала всі необхідні документи для початку розгляду справи. У виконання своїх обов`язків, відповідно до вимог п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пошкоджений автомобіль «Toyota Corolla» з номерним знаком НОМЕР_2 , був наданий для огляду призначеному «МТСБУ» представнику із забезпеченням йому можливості провести огляд пошкодженого майна. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2024 у справі № 357/5835/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні ДТП. Постанова набрала законної сили. 08.08.2024 на рахунок позивача від МТСБУ було зараховано страхове відшкодування у розмірі 92 481,78 грн. Відповідно до Висновку експерта від 27.11.2025 № СЕ-19/118-25/11425-АВ матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату настання події 11 квітня 2024 року, складає 218 984,11 грн. Визначити вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату настання події 11 квітня 2024 року з ПДВ та без ПДВ, не виявилося можливим за причиною вказаною в дослідницькій частині висновку. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 11.04.2024, складає 354 290,51 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження 26.11.2025, складає 465 552,41 грн. Відтак ринкова вартість автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 11.04.2024, складала 218 984,11 грн. Відповідно до висновку експерта від 31.03.2026 № СЕ-19/118-26/1367-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи на виконання ухвали суду від 06.01.2026 ринкова вартість автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані, після ДТП, яка сталася 11 квітня 2024, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, складала 69 678,09 грн. Виходячи із положень ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним і в цьому випадку відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП 218 984,11 грн. (вартість авто до ДТП) - 69 678,09 грн. (вартість з урахуванням пошкоджень після ДТП) = 149 306 грн. 02 коп. (належна сума відшкодування). 08 серпня 2024 р. на рахунок позивача від МТСБУ було зараховано страхове відшкодування у розмірі 92 481,78 грн. Станом на дату подання цієї заяви позивачу не відшкодовано шкоду у розмірі: 56 824,24 грн. із розрахунку 149 306,02 грн. (належна сума відшкодування) - 92 481,78 грн. (часткове страхове відшкодування від МТСБУ). Відповідно до постанови Національного банку України «Про розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30.05.2022 № 109 розмір страхової суми за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, з 01.07.2022 становить 160 000 грн. на одного потерпілого. Узагальнюючи викладене позивач просила задовольнити уточнений позов у повному обсязі.

13.05.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву у якому представник проти позову заперечує, не визнає його в повному обсязі, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що ДТП за участю транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2 , мала місце 11.04.2024 року та після отримання повідомлення про настання події, МТСБУ здійснило врегулювання страхового випадку відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Для визначення розміру завданої шкоди МТСБУ було організовано проведення оцінки вартості матеріального збитку транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2 . За результатами проведеного дослідження ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» складено Звіт № 65544 від 13.05.2024 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Відповідно до вказаного звіту, ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Corolla» до ДТП становила 194 981,78 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту складала 330 631,92 грн, тобто перевищувала ринкову вартість транспортного засобу до ДТП. У зв`язку із зазначеним транспортний засіб вважався фізично знищеним у розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На підставі Звіту № 65544 та розрахунку вартості КТЗ «Toyota Corolla» після ДТП і розміру регламентної виплати від 06.08.2024 року МТСБУ визначило: ринкову вартість КТЗ до ДТП - 194 981,78 грн; вартість КТЗ у пошкодженому стані - 102 500,00 грн; різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП - 92 481,78 грн. Саме вказана сума - 92 481,78 грн. була сплачена позивачу як регламентна виплата відповідно до вимог статті 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, МТСБУ виконало свій обов`язок щодо здійснення страхового відшкодування на підставі належних та допустимих доказів, а саме: Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 65544 від 13.05.2024 року; Розрахунку вартості КТЗ після ДТП та розміру регламентної виплати від 06.08.2024 року; Витягу з Інтернет-аукціону AUTOonline щодо визначення вартості транспортного засобу у пошкодженому стані.

Щодо правомірності визначення розміру шкоди МТСБУ, представник зазначив, що відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під час визначення розміру страхового відшкодування враховується фізичний знос транспортного засобу та його складових. МТСБУ при здійсненні регламентної виплати діяло відповідно до вимог спеціального закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2 . Позивач фактично просить стягнути з МТСБУ різницю між сумою, визначеною за результатами судової експертизи, та вже виплаченою регламентною виплатою. Однак така різниця, навіть у разі її наявності, не може бути покладена на МТСБУ, оскільки відповідальність страховика (МТСБУ) є обмеженою спеціальним законом та визначається з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Верховний Суд неодноразово зазначав, що різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, виплаченим з урахуванням зносу, підлягає стягненню саме з винної особи, а не зі страховика. Отже, навіть у разі наявності різниці між розміром шкоди, визначеним позивачем, та сумою здійсненої МТСБУ регламентної виплати, така різниця може бути предметом вимог виключно до особи, винної у вчиненні ДТП, а не до МТСБУ.

Щодо неналежності висновку № 384-04-24 як доказу у справі вказували, що значений висновок не може бути покладений судом в основу рішення як належний та допустимий доказ, оскільки при його складанні не було дотримано вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що експертом фактично не було визначено та враховано вартість придатних залишків транспортного засобу після ДТП, а також не проведено відповідного розрахунку вартості транспортного засобу у пошкодженому стані. Водночас у випадку, коли транспортний засіб є фізично знищеним, визначення вартості придатних залишків є обов`язковою складовою розрахунку матеріального збитку та прямо передбачено положеннями статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пунктом 7.19 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Саме різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП та вартістю транспортного засобу у пошкодженому стані (придатних залишків) є належним способом визначення розміру шкоди у разі фізичного знищення транспортного засобу. Проте у висновку № 384/04-24 такий розрахунок відсутній, а отже визначений у ньому розмір матеріального збитку не відповідає вимогам Методики та не може вважатися об`єктивним і повним. Крім того, при проведенні зазначеного дослідження не було належним чином враховано коефіцієнт фізичного зносу складових частин транспортного засобу, а також не застосовано відповідні коригуючі (адаптаційні) коефіцієнти щодо вартості складників та ремонтно-відновлювальних робіт, які підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Фактично висновок № 384/04-24 містить лише визначення орієнтовної вартості відновлювального ремонту без належного комплексного визначення вартості транспортного засобу у пошкодженому стані, без врахування придатних залишків та без повного застосування передбачених Методикою коригуючих коефіцієнтів. За таких обставин вказаний висновок не може вважатися належним доказом реального розміру шкоди та не спростовує правомірності проведеного МТСБУ розрахунку регламентної виплати, здійсненого на підставі Звіту № 65544 від 13.05.2024 року та розрахунку вартості КТЗ після ДТП, у яких визначено як ринкову вартість транспортного засобу до ДТП, так і вартість придатних залишків транспортного засобу після ДТП відповідно до вимог чинного законодавства та Методики.

Щодо безпідставності позовних вимог зазначають, що позовні вимоги фактично ґрунтуються на іншому експертному дослідженні, проведеному вже у межах судового розгляду, однак сама по собі наявність іншого висновку експерта не свідчить про неправомірність дій МТСБУ на момент врегулювання страхового випадку. На момент прийняття рішення про виплату у МТСБУ були наявні належні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, на підставі яких і було здійснено регламентну виплату. МТСБУ діяло добросовісно, у межах наданих законом повноважень та відповідно до спеціального законодавства, що регулює порядок визначення та виплати страхового відшкодування. Отже, правові підстави для стягнення з МТСБУ додаткового страхового відшкодування відсутні.

29.06.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшов відзив на уточнену позовну заяву в якому останній вважає заявлені вимоги такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відтак не підлягають задоволенню з огляду на те, що фактично вся аргументація позову зводиться до арифметичного порівняння двох величин: визначеного експертом матеріального збитку та суми страхового відшкодування, виплаченої МТСБУ. Разом із тим такий підхід є юридично помилковим, оскільки розмір матеріального збитку, визначений експертом, не є тотожним розміру страхового відшкодування, яке визначається відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхове відшкодування визначається страховиком (МТСБУ) не лише на підставі висновку експерта, а за результатами аналізу всіх матеріалів страхової справи, поданих документів, вимог спеціального Закону та з урахуванням встановлених ним порядку, умов і обмежень. Сам по собі експертний висновок про визначення ринкової чи залишкової вартості транспортного засобу не підтверджує неправильність визначення МТСБУ розміру регламентної виплати, оскільки експерт не перевіряє правомірність застосування Закону України «Про ОСЦПВ» та не визначає розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті. Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі № 759/28079/21 зазначив, що розмір страхового відшкодування визначається відповідно до вимог Закону України «Про ОСЦПВ», а не лише на підставі оцінки розміру завданої шкоди. Також Верховний Суд наголосив, що страхова виплата здійснюється у порядку та межах, визначених спеціальним законом, а не автоматично у розмірі, визначеному експертом. Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц роз`яснив, що визначений страховиком розмір страхового відшкодування може бути оспорений лише за наявності належних і допустимих доказів неправильності такого розрахунку, а не виключно шляхом посилання на інший розрахунок чи експертний висновок. Отже, саме по собі існування іншого експертного висновку не свідчить автоматично про незаконність рішення МТСБУ щодо визначення розміру регламентної виплати та не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідач зазначив, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що: рішення МТСБУ про здійснення регламентної виплати прийняте з порушенням Закону України «Про ОСЦПВ»; при визначенні розміру страхового відшкодування МТСБУ неправильно застосувало норми спеціального законодавства; розрахунок страхової виплати містить арифметичні чи методологічні помилки; МТСБУ не врахувало документи, подані потерпілою особою під час врегулювання страхового випадку. Позовна заява фактично не містить аналізу матеріалів страхової справи, порядку визначення розміру регламентної виплати чи обґрунтування того, які саме норми Закону України «Про ОСЦПВ» були порушені МТСБУ. Натомість позивач обмежився виключно посиланням на висновки судових експертиз, які не досліджують матеріали страхової справи, не перевіряють правильність застосування спеціального страхового законодавства та не встановлюють правомірність чи неправомірність визначення МТСБУ розміру регламентної виплати. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами неправомірності дій МТСБУ, а тому його доводи є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Сторона відповідача вважає, що основною помилкою позивача є ототожнення визначеного експертом розміру матеріального збитку із сумою страхового відшкодування, що суперечить положенням Закону України «Про ОСЦПВ». Висновок судового експерта визначає лише орієнтовний розмір матеріального збитку, ринкову вартість транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту чи залишкову вартість транспортного засобу. Водночас визначення розміру страхового відшкодування є виключною компетенцією страховика (МТСБУ), який здійснює розрахунок відповідно до вимог Закону України «Про ОСЦПВ» на підставі всіх матеріалів страхової справи, із застосуванням установлених законом правил та обмежень. Таким чином, навіть у випадку, якщо суд погодиться з висновком експерта щодо визначення ринкової або залишкової вартості транспортного засобу, це саме по собі не свідчить про неправильність визначення МТСБУ розміру регламентної виплати та не породжує обов`язку здійснити додаткове страхове відшкодування. Позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між висновком експерта та неправомірністю рішення МТСБУ, оскільки експерт не перевіряв правильність застосування Закону України «Про ОСЦПВ», не досліджував матеріали страхової справи та не аналізував розрахунок регламентної виплати. Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 369/15321/20 зазначив, що страхове відшкодування здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про ОСЦПВ» та не може перевищувати розміру прямого збитку, а його розмір визначається страховиком у межах і порядку, встановлених законом. Крім того, відповідно до статті 1194 ЦК України, якщо страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди, різниця може бути стягнута лише за наявності передбачених законом підстав. Отже, висновок експерта щодо визначення вартості транспортного засобу є лише одним із доказів у справі та не може автоматично свідчити про неправильність визначеного МТСБУ розміру регламентної виплати або бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Позивач обґрунтовує свої вимоги виключно висновком експерта від 27.11.2025 № СЕ-19/118-25/11425-АВ та висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 31.03.2026 № СЕ-19/118-26/1367-АВ, відповідно до яких визначено ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, вартість його відновлювального ремонту та залишкову вартість після ДТП. Однак, на думку відповідача, зазначені висновки не можуть бути покладені судом в основу рішення без їх всебічної та критичної оцінки, оскільки вони не містять відповідей на ключові питання, від яких залежить вирішення даного спору, а саме чи правомірно МТСБУ визначило розмір регламентної виплати відповідно до вимог Закону України «Про ОСЦПВ». Отже, сам факт існування експертних висновків не є достатнім доказом неправомірності визначення МТСБУ розміру регламентної виплати та не звільняє позивача від обов`язку довести всі обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Із матеріалів експертних висновків убачається, що дослідження проводилося без фактичного огляду транспортного засобу, виключно на підставі фотознімків, документів та матеріалів цивільної справи. Хоча проведення експертизи за наявними матеріалами саме по собі не суперечить законодавству, такий спосіб дослідження істотно обмежує можливість експерта перевірити фактичний технічний стан транспортного засобу, наявність прихованих пошкоджень, відповідність усіх пошкоджень механізму дорожньо-транспортної пригоди, а також виключити існування пошкоджень, які могли виникнути до ДТП або з інших причин.

Проведення експертизи без безпосереднього огляду транспортного засобу саме по собі не свідчить про її недопустимість, однак зумовлює необхідність критичної оцінки такого висновку з урахуванням обмеженого обсягу вихідних даних та неможливості їх самостійної перевірки експертом.

Зі змісту експертних висновків убачається, що при проведенні дослідження експерт використовував матеріали попередніх оглядів, фотоматеріали, звіти оцінювачів та інші документи, надані судом. Фактично експерт не встановлював перелік та характер пошкоджень безпосередньо, а здійснював дослідження на підставі відомостей, сформованих іншими особами.

Із матеріалів експертного висновку вбачається, що під час проведення дослідження експерт використовував декілька документів, які містили різний перелік пошкоджень транспортного засобу, різний обсяг ремонтних робіт та різні розрахунки вартості відновлювального ремонту. Сам експерт констатував наявність таких розбіжностей та, у зв`язку з необхідністю визначення належних вихідних даних, звернувся до суду з відповідним клопотанням. Водночас у висновку відсутнє належне обґрунтування причин, з яких одні вихідні дані були покладені в основу дослідження, а інші не враховані, а також не наведено аналізу їх достовірності та впливу встановлених розбіжностей на кінцеві результати проведених розрахунків. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність формування вихідних даних, які стали підставою для експертних висновків. Отже, використання експертом вихідних даних, що містили розбіжності, за відсутності належного мотивування їх вибору та оцінки, виключає можливість вважати експертний висновок безумовним доказом у справі та зумовлює необхідність його критичної оцінки у сукупності з іншими доказами.

У висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 31.03.2026 визначено ринкову вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 69 678,09 грн. Разом із тим наведений результат не містить достатнього мотивування щодо критеріїв вибору транспортних засобів-аналогів, достатності використаної ринкової інформації, впливу конкретних пошкоджень на кінцеву вартість автомобіля та економічного обґрунтування застосованих коригувань.

10.07.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшли письмові пояснення у яких останній, вважає, викладені у відзиві доводи представника відповідача необґрунтованими і такими, що не спростовують позовних вимог, з огляду на те, що розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, що сталася 11.04.2024, встановлено не припущеннями чи одностороннім розрахунком позивача, а висновками двох судових експертиз, проведених у цій справі. Оскільки встановлена експертом вартість відновлювального ремонту (354 290,51 грн) перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП (218 984,11 грн), ремонт є економічно необґрунтованим, а транспортний засіб відповідно до статті 30 Закону України «Про ОСЦПВ» вважається фізично знищеним. У такому разі закон імперативно визначає розмір відшкодування - власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Відтак належне позивачу страхове відшкодування становить: 218 984,11 грн 69 678,09 грн = 149 306,02 грн, з яких МТСБУ 08.08.2024 сплачено лише 92 481,78 грн. Невиплачена частина складає 56 824,24 грн та не виходить за межі страхової суми 160 000 грн, встановленої постановою Національного банку України від 30.05.2022 № 109. При цьому відповідач не вчинив жодної активної процесуальної дії, спрямованої на спростування висновків судових експертиз. Натомість увесь зміст відзиву зводиться до абстрактної незгоди з висновками судових експертиз та до тверджень про те, що суд нібито «позбавлений можливості перевірити» ті чи інші розрахунки. Однак незгода сторони з висновком судової експертизи не є процесуальним способом його спростування. Твердження відзиву про «недостовірність вихідних даних», «недостатню мотивованість» висновків та «неможливість перевірки розрахунків» є оціночними припущеннями представника відповідача, який не є атестованим судовим експертом та не навів на їх підтвердження жодного конкретного доказу, розрахунку чи фахового висновку. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гафич І.І. в судове засідання не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У письмових поясненнях поданих 10.07.2026 представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача за наявними у справі матеріалами, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача МТСБУ в судове засідання також не з`явився, причини неявки суду не відомі. Сторона відповідача скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.02.2025, яке в подальшому через неявку сторін було відкладено на 18.03.2025 та 23.04.2025 відповідно (т.1 а.с.73, 85).

23.04.2025 від представника позивача через ЕКЕС надійшло клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи (т.1 а.с.143-146).

23.04.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про залучення на підставі ст. 53 ЦПК України, як третьої особи МТСБУ, оскільки рішення у справі може вплинути на права та інтереси МТСБУ (т.1 а.с.152 на звороті).

23.04.2025 суд постановив ухвалу, якою задовольнив усне клопотання представника позивача про перехід до загального позовного провадження та здійснив перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначив на 20.05.2025 (т.1 а.с.154, 155).

20.05.2025 від представника МТСБУ надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи (т.1 а.с.161-163).

20.05.2025 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача та призначив у цій справі судову транспортно-товарознавчу експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено (т.1 а.с.168, 169).

28.08.2025 суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі для розгляду клопотання експерта від 14.08.2025 про надання додаткових матеріалів та вирішення питань, пов`язаних з проведенням експертизи; призначив підготовче засідання на 17.09.2025 (т.1 а.с.178).

17.09.2025 суд постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання експерта та надав експертам Рівненського НДЕКЦ МВС України дозвіл на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 357/17989/24, без огляду об`єкта дослідження особисто експертом на підставі вихідних даних, які наявні у матеріалах цивільної справи № 357/17989/24 та надав у розпорядження експерта в електронному форматі (компакт-диск) фотозображення автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_2 , усіх його пошкоджень, отриманих 11.04.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено (т.1 а.с.185, 186).

11.12.2025 до суду надійшов висновок експертів Рівненського НДЕКЦ МВС України від 27.11.2025 №СЕ-19/118-25/11425-АВ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи (т.1 а.с.199-217).

16.12.2025 суд постановив ухвалу про поновлення провадження в цій справі, призначив підготовче засідання на 06.01.2026 (т.1 а.с.218).

06.01.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшло клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи (т.1 а.с.224-227).

06.01.2026 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача та призначив у цій справі судову транспортно-товарознавчу експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено (т.1 а.с.232, 233).

17.04.2026 до суду надійшов висновок експерта Рівненського НДЕКЦ МВС України від 31.03.2026 №СЕ-19/118-26/1367-АВ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи (т.2 а.с.11-20).

20.04.2026 суд постановив ухвалу про поновлення провадження в цій справі, призначив підготовче засідання на 06.05.2026 (т.2 а.с.23).

05.05.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, уточнення позовних вимог та закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 (т.2 а.с.31-34).

06.05.2026 суд постановив ухвалу, якою закрив провадження по справі, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП; замінив первісного відповідача ОСОБА_2 на належного МТСБУ та відклав підготовче судове засідання на 25.06.2026 з наданням відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву (т.2 а.с.44, 45).

13.05.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву з додатками та підтвердженням направлення його копії стороні позивача (т.2 а.с.48-93). Аналогічний за змістом відзив з додатками надійшов того ж дня та був долучений до матеріалів справи.

08.06.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшла уточнена позовна заява з додатками та підтвердженням направлення її копії стороні відповідача (т.2 а.с.94-156).

25.06.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.07.2026 (т.2 а.с.160, 161).

29.06.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву (уточнений) з додатками та підтвердженням направлення його копії стороні позивача (т.2 а.с.163-175).

10.07.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшли письмові пояснення щодо доводів відзиву відповідача (т.2 а.с.177-182).

Суд, перевіривши викладені в заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 11.04.2024 року об 11 год 40 хв на вул. Сквриське шосе, 22, в м. Біла Церква, Київської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Geely Emgrand, н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміни, не дотримався безпечної дистанції, не обрав безпечної швидкості, в наслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював вимушену зупинку, щоб повернути ліворуч, в наслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2024 (справа ЄУН 357/5835/24, провадження № 3/357/3051/24) ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова набрала законної сили 16.05.2024 (т.1 а.с.16-19).

За нормою ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить позивачу (т.1 а.с.13).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована (т.1 а.с.20).

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 , складеного на замовлення МТСБУ станом на 11.04.2024, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 , визначена за витратним підходом, складає 330 631,92 грн; ринкова вартість КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 , визначена за порівняльним підходом, може складати 194 981,78 грн (інструментальні дослідження КТЗ не проводилися); вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ після аварійного пошкодження КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 , станом на 11.04.2024 без врахування ВТВ дорівнює 194 981,78 грн (т.1 а.с.103-137).

Встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відповідно до наданого розрахунку вартості КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 після ДТП та розміру регламентної виплати, на підставі наказу № 3.1/14793 від 07.08.202 по справі № 102991, відшкодувало позивачу шкоду в розмірі 92 481,78 грн (т.1 а.с.14, 138).

Відповідно до висновку № 384/04-24 від 29.04.2024 складеного СОД ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 на дату настання події 11.04.2024 становить 108 051,85 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 11.04.2024 становить 260 428,35 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 11.04.2024 становить 100 120,14 грн (т.1 а.с.21-59).

Згідно з висновком експерта від 27.11.2025 № СЕ-19/118-25/11425-АБ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 на дату настання події 11.04.2024 складає 218 984,11 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 11.04.2024, складає 354 290,51 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження 26.11.2025, складає 465 552,41 грн (т.1 а.с.200-217).

Згідно з висновком експерта від 31.03.2026 № СЕ-19/118-26/1367-АБ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 у пошкодженому стані, після ДТП, яка сталася 11.04.2024, станом на дату ДТП складала 69 678,09 грн (т.2 а.с.12-20).

ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особі, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

20.06.2024 року набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Отже, на спірні правовідносини поширюються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (далі - Закон № 1961-ІV), в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 2-1 статті 2 Закону № 1961-ІV (в редакції від 01.01.2024) передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-ІV (в редакції від 01.01.2024) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

За змістом ст. 30 Закону № 1961-ІV (в редакції від 01.01.2024), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі №643/4161/15-ц, провадження № 61-13692св18, зроблено висновок, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

За змістом пп. а п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-ІV (в редакції від 01.01.2024) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як було встановлено судом відповідач МТСБУ відповідно до складеного звіту № 65544 08.08.2024 року виплатило позивачу регламенту виплату (різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди) відповідно до ст. 30 Закону № 1961-ІV в розмірі 92 481,78 грн. із розрахунку 194 981,78 грн (ринкова вартість КТЗ до ДТП) 102 500,00 грн (вартість КТЗ у пошкодженому стані).

Водночас, заперечуючи щодо розміру виплаченої МТСБУ регламентованої виплати, яка проведена на підставі звіту ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 13.05.2024 № 65544 та зобов`язуючої пропозиції, позивач посилається на висновок експерта від 31.03.2026 № СЕ-19/118-26/1367-АБ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи щодо матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного висновку, як установлено судом, матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ марки Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 на дату настання події 11.04.2024 складає 218 984,11 грн; ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 у пошкодженому стані, після ДТП, яка сталася 11.04.2024, станом на дату ДТП складала 69 678,09 грн.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлює Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі Методика), затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).

Згідно з п.1.3 розділу І Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до п.4.1 розділу ІV Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (п.4.3 розділу ІV Методики ).

Пунктом 4.4 розділу ІV Методики передбачені вимоги до звіту (акта) або висновку експерта про оцінку КТЗ. Зокрема, у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається, серед іншого, така інформація: дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 727/6606/16, зазначено, що відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 523/2420/16-ц, вказано, що згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Можливість складання висновку за зверненням учасника справи передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності відповідними змінами до ЦПК України.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 523/7567/20 наведено правовий висновок про те, що судова експертиза - це експертиза проведена експертом (фахівцем) щодо дослідження процесів, явищ, предметів тощо, які є або будуть предметом судового розгляду, а не тільки експертиза, яка призначена судом.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, з урахуванням обставин даної справи, суд вважає за необхідне, врахувати саме наявні висновки судового експерта Іщика О.О. від 27.11.2025 № СЕ-19/118-25/11425-АБ та від 31.03.2026 № СЕ-19/118-26/1367-АБ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи щодо матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ Toyota Corolla, н.з. НОМЕР_2 .

При цьому, слід зазначити, що сторона відповідача не була позбавлена права подати свої питання/клопотання експерту, чи клопотати перед судом про призначення повторної експертизи, в разі не погодження з наданими висновками на ухвалу суду про призначені експертизи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Сторона відповідача не спростувала в належний спосіб зазначених висновків за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Відповідно до Постанови НБУ №109 від 30.05.2022 року «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент ДТП, розмір страхової суми з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 160000 грн.

Оскільки виплата відповідачем страхового відшкодування позивачу становить 92 481,78, а сума страхового відшкодування, що підлягає до стягнення - 56 824,24 грн., що в сукупності не перевищує максимальний розмір страхової суми відповідно до вказаної постанови, то суд, з врахуванням ч. 1 ст. 13 ЦПК України, вважає, за можливе стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену частину відшкодування в розмірі 56 824,24 грн.

V. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем було сплачено в даній справі судовий збір в сумі 1260,40 грн. (т.1 а.с.63а), а також оплачено проведення експертиз вартістю 6674,80 грн. і 6418,08 грн. (т.2 а.с. 198, т.2 а.с.10), та оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору і витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Сума вартості експертизи №384/04-24 від 29.04.2024 5240 грн (т.1 а.с.61) не підлягає відшкодуванню позивачу, оскільки висновки даної експертизи не прийняті судом, як доказ у вирішенні питання щодо заявлених позовних вимог (уточнених).

Питання відшкодування витрат на правничу допомогу сторін не вирішувалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 137, 141, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 56 824 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять чотири гривні двадцять чотири копійки) .

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі 14 353 грн. 28 коп. (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят три гривні двадцять вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: б-р. Русанівський, буд. 8, м. Київ, індекс 02653;

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 16.07.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола