Решение № 138287516, 14.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 Справа №607/11342/26 Провадження №2/607/5451/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

представника позивача адвоката Іщука К.В.

представника відповідача адвоката Матвійчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Іщук К.В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.04.2024 розірвано. У даному шлюбі у них з відповідачем народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом із нею та перебуває на її утримані. Позивач вказує, що син перебуває на стадії інтенсивного розвитку та потребує великих фінансових затрат на збалансоване харчування, одяг, іграшки, дитячу літературу, у зв`язку із чим щомісячна вартість по утриманню сина становить 19 200 грн, зокрема, загальні витрати на навчання сина становлять 3900 грн, що включає навчальні матеріали, харчування та відвідування курсів англійської мови. Окрім цього, у травні 2022 року сину діагностовано поліноз і ринокон`юнктивальний синдром, загострення, середньо важкий себорейний дерматит волосистої частини голови, у зв`язку із чим він потребує постійного лікування щомісячні витрати на яке становлять 3300 грн, а також наявна проблема із зубами, на лікування яких вона вже витратила 7 000 грн. Крім того, наявними є витрати на постійне харчування, одяг та іграшки, що становлять орієнтовно 5000 грн.

Позивач зауважує, що відповідач працює у ТОВ «Спрінтсервіс» на посаді завідувача складу із посадовим окладом 20 100 грн та із моменту розірвання шлюбу у 2024 року відповідач оплачував у добровільному порядку аліменти на утримання сина у сумі 3 000 грн, проте з листопада 2025 року почав оплачувати по 1560 грн, а з лютого 2026 року - по 1756 грн. Проте вказаних коштів не вистачає на утримання сина, оскільки витрати на його утримання суттєво перевищують ту суму, яка оплачується відповідачем. У свою чергу вона не може самостійно покривати такі витрати, так як у зв`язку із захворюванням син потребує постійного нагляду і вона не завжди має можливість повноцінно працювати.

З огляду на викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 000 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.06.2026 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до якого відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог частково, оскільки стягнення із нього аліментів у розмірі 1/3 частини усіх доходів стане для нього непомірно великим тягарем. Відповідач вказує, що сумлінно виконує свій обов`язок щодо утримання сина та своєчасно сплачую аліменти. Крім сплати аліментів, він також бере участь у додатковому забезпеченні потреб дитини. Зокрема, у поточному році на прохання дитини ним було придбано новий мобільний телефон Хiomi Redmi Note 15 для можливості спілкування за власні кошти. Це на думку відповідача свідчить про турботу та готовність, у межах його фінансових можливостей, нести додаткові витрати на потреби дитини. Відповідач не заперечив, що працює на посаді завідувача складу з посадовим окладом 20 100,00 грн, проте вказана сума є незначною сумою та не покриває простих побутових потреб. Відтак сплачувати більші суми аліментів є для нього непосильним тягарем, так як додатково він змушений нести витрати на утримання його хворої матері - ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю другої групи та у якої було виявлено численні пухлини, у зв`язку із чим вона потребує додаткового догляду та супроводу під час проходження обстежень і лікування. Водночас звернення до лікарів та лікування матері потребує чималих фінансових затрат, як сплачуються ним одноособово. З приводу заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідач вважає, що враховуючи предмет позову та складність справи розмір таких витрат є завищеним та неспівмірним із заявленими позовними вимогами. На підставі викладеного відповідач просить суд позов задовольнити частково та стягнути з нього аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частини його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, відмовити у задоволенні вимоги про стягнення із нього витрат на правову допомогу та стягнути із ОСОБА_1 на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іщук К.В. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Матвійчук В.В. в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та зазначив, що відповідач не заперечує необхідності утримувати свого сина та згоден виплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини від його доходу, щомісячно, а тому просить позов задовольнити частково, з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.04.2024 у справі № 607/7364/24 розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 21.03.2017 Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 646.

Відповідно до консультативної карти POLYMED від 18.05.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз: поліноз (ринокон`юнктивальний синдром) загострення, середньо важкий себорейний дерматит волосистої частини голови.

Як вбачається із Акту № 3/2026 приймання виконаних послуг по рахунку № sqe-6P_SySs від 26.02.2026, ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали даний акт про те, що послуги з ортодонтичного лікування пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надалі якісно. Загальна вартість витрат послуг складає 7 000 грн.

На підтвердження оплати послуг з ортодонтичного лікування пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 7 000 грн позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек ФОП ОСОБА_5 Стоматологічний кабінет № sqe-6P_SySs від 26.02.2026.

Також до матеріалів справи позивачем долучено наступні платіжні документи:

-фіскальний чек ФОП ОСОБА_7 № 6731582128 від 27.04.2026 про сплату коштів у сумі 2 000 грн;

-платіжна інструкція № @2PL549487 від 04.10.2025, про сплату коштів на суму 14 000 грн на рахунок ФОП ОСОБА_8 , призначення платежу: оплата за пакет АСІТ;

-платіжна інструкція № @2PL216657 від 02.04.2025, про сплату коштів на суму 14 000 грн на рахунок ФОП ОСОБА_8 , призначення платежу: оплата за медичні послуги;

-платіжна інструкція № 8407-8426-8117-7009 від 02.03.2026, про сплату коштів на суму 14 000 грн на рахунок ФОП ОСОБА_9 , призначення платежу: сплата за оралтек.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Тернопіль та його батьками є: батько ОСОБА_10 та мати ОСОБА_4 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 18.04.1991.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого повторно 04.06.2024, шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 розірвано, про що 25.12.2015 складено відповідний актовий запис № 152.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідність другої групи внаслідок загального захворювання, терміном - довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №250508 від 04.09.2023.

Як вбачається із заяви справність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І. 10.06.2024 та зареєстровано в реєстрі за № 2290, ОСОБА_4 повідомила, що вона не здатна до самообслуговування, самостійного пересування та потребує постійного стороннього догляду, оскільки є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується Пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , виданим Пенсійним фондом України від 07.03.2024 та Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії виданої Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи 04.09.2023, інвалідність встановлена довічно. У зв`язку з викладеним вище, своїм підписом під даною заявою ствердила, що особою, яка може забезпечити за нею постійний догляд і надавати їй допомогу (в тому числі матеріальну). утримувати її є мій син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який впродовж багатьох років надає їй матеріальне утримання, а також зайнятий постійним доглядом за нею, в тому числі обслуговує її і допомагає реалізовувати її базові життєві потреби, забезпечує їй належні житлово-побутові умови для проживання, надає необхідну допомогу у веденні домашнього господарства, купівлі і доставки продуктів, ліків, прибирання, прання речей, приготування їжі та інше обслуговування у побуті тощо. У зв`язку з наведеним вище, вона обирає безстроково свого рідного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з числа військовозобов`язаних для надання їй утримання і здійснення догляду за нею, як за інвалідом ІІ групи відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХII (в редакції від 18.05.2024).

Згідно з довідкою ОСББ «Героїв Крут, 4» № 2 від 10.06.2026, за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають: мати - ОСОБА_4 ; син - ОСОБА_2 .

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 803/283 інф від 29.05.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 12.05.2026 по 29.05.2026 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНп «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» ТОР з діагнозом: ГРВІ, важкий перебіг. Позалікарняна правобічна н/часткова пневмонія, ІІІ кл.гр, середньої важкості. ЛН І ст. Інтоксикаційний с-м. Метаболічна кардіоміопатія. СН 0 ст. ЗЗТБЛ. С-ч лівого яйника, операція (2019) - екстирпація матки з додатками. С-ч сечового міхура, стан після 12 курсів ХТ. Нефротичний синдром. Гіпохромна анемія середньої важкості.

Наказом ТОВ «СПРІНТЕРСЕРВІС» № 00000008 від 16.12.2025 про прийняття на роботу, ОСОБА_2 прийнято на роботу з 17.12.2025 на посаду завідувач складу із посадовим окладом 20 100 грн.

З інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 481033717 від 09.06.2026 слідує, що відомості про зареєстроване за ОСОБА_2 нерухоме майно відсутні.

На підтвердження доводів про купівлю сину мобільного телефону Хiomi Redmi Note 15 відповідачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек ТОВ «Комфі Трейд» № 81YwFCx0QjM від 14.03.2026 на суму 7598 грн. Факт придбання відповідачем для сина мобільного телефону не заперечувався представником позивача у судовому засіданні.

Судом встановлено, що неповнолітній син сторін проживаєразом з позивачем, водночас, сторони не дійшли згоди з приводу розміру його матеріального утримання.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно ст. 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму на 2026 рік для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3512 гривні.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина..

Статтею 183 СК України, встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не заперечує свого обов`язку утримувати спільного з позивачем сина, однак сторони не можуть досягти згоди, щодо розміру такого матеріального утримання.

Так, відповідач є особою працездатного віку та не надав суду доказів на підтвердження того, що за своїм станом здоров`я чи фінансовим становищем він не може сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача про наявність на його утриманні матері ОСОБА_4 , оскільки доказів здійснення ним саме фінансового утримання матері, як і його необхідності відповідач суду не надав. Поряд з цим, з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 803/283 інф від 29.05.2026, слідує, що у графі місце роботи та рід занять зазначено, що ОСОБА_4 працює головним бухгалтером у ПК Березіль.

Разом з тим, позивачем на надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача ОСОБА_2 фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання сина у заявленому позивачем розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно.

Обов`язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов`язок по спростуванню доводів позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що як відповідач, так і позивач повинні у однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства, утримувати своїх дітей, відчувати відповідальність за них, забезпечувати їм добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

При цьому, судом не приймаються аргументи позивача щодо необхідності постійного лікування сина, у зв`язку із встановленим йому діагнозу поліноз і ринокон`юнктивальний синдром, загострення, середньо важкий себорейний дерматит волосистої частини голови та наявністю проблем із зубами, як обґрунтування розміру аліментів, оскільки наведені нею витрати є за своєю суттю додатковими витратами та стягуються окремо від аліментів, однак позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей не заявлено.

Так, суд звертає увагу, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Частиною першою статті 185 СК України встановлено, що той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21), від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19 (провадження №61-2065св23).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, у тому числі, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

З огляду на зазначене, суд роз`яснює, що позивач не позбавлена права на компенсацію додаткових витрат пов`язаних із лікуванням сина, в порядку, передбаченому ст. 185 СК України.

Щодо посилань позивача на понесення нею витрат на навчання сина на курсах англійської мови, то суд такі також до уваги не бере, оскільки такі не підтвердженні належними доказами, натомість з долученого до матеріалів справи фіскального чеку ФОП ОСОБА_7 № 6731582128 від 27.04.2026 про сплату коштів у сумі 2 000 грн не можливо встановити, за яку саме послугу були сплачені кошти.

Водночас, судом також враховано, що стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, беручи до уваги, що відповідач визнав позов частково, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, виходячи зі встановленого законом обов`язку обох батьків щодо утримання їх неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.05.2026 і досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дитини, а також забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Положеннями ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача витрати, на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, договірні відносини між адвокатом Іщуком К.В. та позивачем ОСОБА_1 підтверджені Договором № 10-35/26 про надання правничої допомоги від 30.04.2026 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1124212 від 30.04.2026.

Як вбачається з Договору № 10-35/26 про надання правничої допомоги від 30.04.2026, укладеного між адвокатом Іщуком К.В. та Клієнтом ОСОБА_1 . Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в судах різних інстанцій у судовій справі за позовною заявою про стягнення аліментів на неповнолітню (малолітню) особу. Для представництва інтересів у судах Адвокатом виписується ордер серії ВО № 1124212 (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, Клієнт доручає Адвокату: вивчити та скласти необхідні документи для захисту його інтересів у суді; представляти права та інтереси Клієнта в суді, вчиняти від його імені усі процесуальні дії; у разі необхідності складати скарги та інші процесуальні документи для звернення до апеляційних та касаційних судових інстанцій.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору, на визначення розміру винагороди Виконавця впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Винагорода визначається в наступному розмірі: Клієнт зобов`язується оплатити протягом 5-ти днів з моменту укладення даного Договору 13 000 грн у готівковій, або безготівковій формі. Оплата відбувається протягом 5-ти календарних днів з дня отримання Клієнтом виставленого рахунку.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 10-35 від 30.04.2026, ОСОБА_1 оплатила адвокату Іщуку К.В. кошти у сумі 13 000 грн на підставі Договору № 10-35/26 від 30.04.2026.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 13 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу заявлені позивачем, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Також, при прийнятті рішення суд враховує, що у відзиві на позовом відповідач заперечив, з приводу стягнення з нього витрат на правничу допомогу, з підстав того, що заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає складності справи.

З врахування наведеного та вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК Українита ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Окрім цього, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат при звернені до суду з позовом про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.05.2026 і досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Іщук Костянтин Валентинович, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця праці: вул. Вербицького, 10/19, м. Тернопіль, 46020.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Матвійчук Віталій Володимирович, адреса місця праці: вул. О. Кульчицької, буд. 2А/1, оф. 1-74, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення складено 17.07.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець