Постановление суда № 138281579, 14.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1386/26

ун. № 759/14483/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду угоду про визнання винуватості від 27.05.2026, укладену у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025 за № 42025110000000313, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який здобув вищу освіту, одружений, має малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_5 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва 28.05.2026 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025 за № 42025110000000313, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 111-1 КК України. Даний обвинувальний акт надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості від 27.05.2026 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити укладену угоду. Також просив призначити покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади на розсуд суду. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_3 перерахував грошові кошти в сумі 100 тис. грн на благодійний фонд.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та захисник також просили затвердити укладену угоду. Також обвинувачений показав, що коли він у жовтні 2023 року розпочинав співпрацю з ООО «Biocard Logistics», то не знав, що підприємство є резидентом країни-агресора - рф. Дізнався про це за два місяці до закінчення співпраці. За свою роботу він кожного місяця на свій крипто гаманець отримував винагороду в крипто валюті, що в еквіваленті на долари США становило 2000.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд дійшов до такого висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Відповідно до вимог п. 1 та п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Крім того, варто зазначити, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України, (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання), а також наявність підстав для відмови в її затвердженні, заслуховує думку сторін щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається.

Так, згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме: пособництво в провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Згідно зі ст. 12 КК України інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

Відповідно до угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості від 27.05.2026 сторони погодились на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 111-1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та активного сприяння ОСОБА_3 розкриттю злочину, шляхом надання правдивих а послідовних показів, що підтверджується доказами, а також, враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій, беззастережного визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення в межах підозри під час досудового розслідування, з урахуванням позитивної характеристики та того, що він до кримінальної відповідальності не притягувався та не має судимості, окрім того, добровільно внесений підозрюваним на рахунок Сил оборони України благодійний внесок в розмірі 100 тис. грн, а саме - у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 000), що (170 000) гривень позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та конфіскації майна.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 12.10.2023, будучи обізнаним про факт збройної агресії російської федерації проти України, достеменно знаючи, що підприємство, якому він сприятиме в забезпеченні сталої фінансово-господарської діяльності, є резидентом країни агресора, погодився надавати відповідне сприяння, переслідуючи корисливий мотив.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 не в повній мірі розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а саме, що його дії починаючи з 12.10.2023, початок співпраці з ООО «Biocard Logistics», яке є резидентом країни-агресора, були спрямовані на пособництво в провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором - рф, і зрозумів, що дане товариство є резидентом країни-агресора лише за два місяці до закінчення співпраці з даним товариством.

Крім того, згідно з положеннями п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінально покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Положеннями ст. 2 КПК України визначено, що одними із завдань кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 55 КК України п озбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Санкція ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Разом з тим, у порушення вимог ч. 1 ст. 472 КПК України, в угоді про визнання винуватості сторонами не узгоджено строк покарання в частині призначення покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади.

Крім того, зі змісту угоди не зрозуміло і в судовому засіданні судом не отримано відповіді чому саме сторонами узгоджене покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, враховуючи те, що ОСОБА_3 не працює, які саме посади ОСОБА_3 не матиме права обіймати і чи матиме він право і на далі займатися певною діяльністю, зокрема, виконувати певні завдання у сфері програмування.

Також, на переконання суду, в угоді належним чином не мотивовано та не обґрунтовано узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 000), що (170 000) гривень.

Дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд дійшов до висновку про те, що прокурором під час укладення угоди про визнання винуватості не були враховані, як обставини визначені у ст. 470 КПК України, так і істотні умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України. Узгоджена в угоді міра покарання, не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого.

Пункт 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначає, що якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статтями 290, 291 КПК України, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Відповідно до п. 18 зазначеної постанови за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що умови угоди в частині призначення узгодженого сторонами покарання не лише не відповідають вимогам Кримінального кодексу України, а й суперечать завданням кримінального провадження, відтак, суд вважає за необхідне відмовити в її затвердженні.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам ч. 8 ст. 474 КПК України, згідно з якою повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Керуючись ст. 314, 369-372, 468, 470, 472, 474 КПК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», суд,

УХВАЛИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 27.05.2026 між прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025 за № 42025110000000313, - відмовити.

Повернути кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2025 за № 42025110000000313, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, прокурору Київської обласної прокуратури для продовження досудового розслідування.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження, що повторне звернення з угодою з тим самим обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 17.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1