Постановление суда № 138280928, 12.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15263/26

Провадження № 2-з/752/143/26

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк Алла Володимирівна, розглянувши заяву представника позивача адвоката Дуброва Євгена Валерійовича, подану в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шандиба Людмила Іванівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Дубров є.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду заявою про забезпечення позову, подану разом із позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шандиба Л.І., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій просив:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2024 року належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із одночасним тимчасовим позбавленням його права користування та розпорядження (в тому числі відчуження) зазначеним майном до моменту остаточного вирішення спору по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16 вересня 2026 року об 10 год 00 хв.

На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказує, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала рідній сестрі позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10 грудня 2021 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім`я позивача.

19 червня 2023 року після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла квартира АДРЕСА_1 .

02 жовтня 2024 року з метою оформлення спадщини, у тому числі прав на вказану квартиру, позивач, будучи єдиним спадкоємцем, звернувся до нотаріуса із відповідною заявою, однак оформлення виявилося неможливим, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на цю квартиру зареєстровано за іншою особою ОСОБА_3 , який не є родичем ОСОБА_4 та є абсолютно сторонньою людиною.

06 листопада 2024 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 06 листопада 2024 року, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, що було видане на підставі підробленого заповіту, продав ОСОБА_2 спірну квартиру, яка фактично на даний час перебуває у його постійному і безперервному особистому володінні та користуванні, а тому відсутні гарантії, за яких зазначений об`єкт нерухомого майна не зможе бути надалі відчужений стороннім особам.

З огляду на вищевикладені обставини, що свідчать про реальну загрозу втрати/відчуження спірної квартири, постала об`єктивна необхідність у вжитті невідкладних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 із одночасним тимчасовим позбавленням ОСОБА_2 права користування та розпорядження зазначеним майном до моменту остаточного вирішення спору по суті.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано для розгляду судді Слободянюк А.В.

Сторони в судове засідання не викликалися у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».

Судом встановлено, що предметом судового розгляду є спір щодо витребування майна з чужого незаконного володіння кв. АДРЕСА_1 .

Позивач повідомляє, що спірна квартира належала його рідній сестрі ОСОБА_4 , яка 10 грудня 2021 року склала заповіт на ім`я позивача. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 сестри позивача

відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла квартира АДРЕСА_1 .

Як повідомляє позивач, будучи єдиним спадкоємцем, після звернення 02 жовтня 2024 року до нотаріуса з метою оформлення спадщини, він виявив, що право власності на цю квартиру зареєстровано за іншою особою ОСОБА_3 , який не є родичем ОСОБА_4 та є абсолютно сторонньою людиною.

Повідомляє, що відповідач ОСОБА_3 надав приватному нотаріусу підроблений заповіт, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, у тому числі і спірної квартири, був ОСОБА_3 , який в результаті злочинних дій отримав 18 січня 2024 року свідоцтво про право спадщину за заповітом, та, діючи із злочинним умислом, 06 листопада 2024 року за договором купівлі-продажу відчужив спірну квартиру відповідачу ОСОБА_2 .

Також повідомляє, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року у справі № 752/23575/24 за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 18 січня 2024 року. Крім того, ОСОБА_3 у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні від 10 грудня 2024 року № 12024100010003555 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину - заволодінні чужим майном шляхом обману. На даний час позивач є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, наразі за встановлених судом обставин відчуження квартири за повідомлених позивачем обставин, вбачається, що між сторонами у справі дійсно існує спір з приводу витребування об`єкта нерухомого майна. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачем ОСОБА_2 може бути вчинено подальші дії щодо відчуження належного йому майна, що може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про витребування майна.

Відтак, суд приходить до висновку, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що власник спірного майна може розпорядитися ним, зокрема відчужити квартиру іншим особам, що у подальшому може утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є обґрунтовано та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас незастосування таких заходів забезпечення позову створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання такого рішення.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись нормами ст. 149, 150, 153, 157, 261, 273, 353-355 ЦПК України, суд.-

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача адвоката Дуброва Євгена Валерійовича, подану в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шандиба Людмила Іванівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2864660380000.

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя А.В. Слободянюк