Решение № 138267809, 15.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1660/26

Провадження № 2/459/714/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судових засідань Лель Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором відкриття кредитної лінії №1580-1496 від 25.07.2025 у розмірі 22065,26 грн, вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1580-1496. Згідно умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 2800,00 грн, строк кредитування - 360 днів, базовий період - 28 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена % ставка 1,00% в день, стандартна % ставка: 1,00% в день, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору (в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою); 0,74%, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Також додатковою угодою №1 до договору відкриття кредитної лінії №1580-1496 від 25.07.2025, сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2800, 00 грн.

На підставі додаткової угоди №2 до договору відкриття кредитної лінії №1580-1496 від 05.08.2025, відповідач отримав 2800,00 грн кредиту.

Вказує, що ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору про відкриття кредитної лінії та додаткових угод. Відповідач не виконав в повному обсязі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, станом на 06.02.2026 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 22065,26 грн, з яких: 5600,00 грн - заборгованість за кредитом, 11449,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 4200,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 815,50 грн - заборгованість по комісії. Тому просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

26.05.2026 надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача частково заперечив позовні вимоги, вказав, що відповідач заперечує факт цілісності і незмінюваності електронного документа, оскільки не підписував кредитний договір у наданій позивачем редакції. Відтак, вважає, що сам по собі факт отримання коштів не може свідчити про належне укладення кредитного договору саме на умовах, визначених позивачем, а тому не може бути підставою для нарахування процентів у заявленому розмірі. Окрім цього, на його думку, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч.ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, вважає незаконною та безпідставною вимогу про стягнення комісії, оскільки така включена кредитодавцем до структури кредиту та утримана ним самостійно при видачі кредитних коштів. Нарахування та подальше стягнення комісії за дії, які вчиняються кредитодавцем у власних інтересах та є складовою процесу надання кредиту, суперечить принципам добросовісності. Також зазначає про безпідставність нарахування відсотків по ст.625 ЦК України. Оскільки позивачем не доведено укладення кредитного договору, незаконно нараховано відсотки за користування кредитом, комісію та відсотки по ст.625 ЦК України, тому вважає, що стягненню з відповідача підлягають лиши фактично отримані кошти в розмірі 5600,00 грн та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою від 27.05.2026 задоволено клопотання представника відповідача, витребувано у позивача оригінал електронного доказу- кредитного договору №1580-1496 від 25.07.2025 з додатками, розгляд справи відкладено на 06.07.2026.

06.07.2026 представником відповідача - адвокатом Семенюком А.В. подано додаткові пояснення, у яких останній вказав, що наданий електронний доказ жодним чином не підтверджує факту укладення кредитного договору відповідачем, оскільки наданий електронний договір не містить електронного підпису відповідача, а також не містить будь-яких даних чи інших відомостей, які б дозволяли встановити, що саме відповідач отримав одноразовий ідентифікатор, використав його для підписання договору, а також що після і такого підписання зміст електронного документа залишався цілісним та незмінним.

У судове засідання 06.07.2026 року учасники не з`явилися.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, з огляду на наступне.

25.07.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1580-1496 (а.с. 13-23 зворот).

Згідно з пунктом 2.2. Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.1. Договору).

Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на веб-сайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця/Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (пункт 3.2. Договору).

При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього Договору Позичальником вперше, відбувається рестрація Позичальника у ІКС Кредитодавця через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток та формується Позичальнику його особистий розділ у ІКС Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику каналом комунікації, що наданий Позичальником згідно п.3.2. цього Договору, зокрема, але не виключно, в один із наступних способів: ??у СМС-повідомленні; ??з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram тощо); ??електронним листом; ??шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора. Використання Позичальником для входу в Особистий кабінет одноразового ідентифікатора, який вважається електронним підписом у сфері електронної комерції, має юридичне значення ідентифікації Позичальника в ІКС Кредитодавця в розумінні положень ч.8 ст.11 та абз.1 ч.4 ст.14 Закону України «Про електронну комерцію». Під час реєстрації Позичальника у ІКС Кредитодавця Позичальник проставляючи відповідну відмітку (чекбокс) у спеціальному полі підтверджує, що Позичальник надав Згоду на обробку своїх персональних даних Кредитодавцю і телекомунікаційним операторам, надав згоду на отримання маркетингових розсилок та надав згоду на укладення з Кредитодавцем Договору про використання електронних підписів для вчинення правочинів, а також підтвердив, що ознайомився з Положенням про конфіденційність, Правилами надання кредиту, Правилами укладення договорів поруки, Публічною інформацією про діяльність Кредитодавця та Порядком здійснення належної перевірки особи поручителя (пункт 3.3. Договору).

Згідно п.3.4 договору за результатами розгляду наданої позичальником інформації, кредитодавець здійснює перевірку дійсності та достовірності зазначених позичальником особистих даних, у тому числі але не обмежуючись проводить автентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов?язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов?язань за цим Договором. Кредитодавець має право вимагати від Позичальника надання документів/копій документів, необхідних для здійснення належної перевірки позичальника (зокрема його ідентифікації та верифікації) визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та нормативно-правовими актами Національного банку України у сфері фінансового моніторингу, а також уживати інших заходів, які кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про можливість укладання цього Договору. У разі якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. При цьому, решта прав та обов?язків за цим Договором залишаються за позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим Договором. Вигоду за кредитним Договором набуває виключно позичальник.

За умовами п.3.5 договору, до укладення цього договору між сторонами кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника.

Відповідно до пункту 3.7. Договору після прийняття Кредитодавцем рішення про можливість укладення цього Договору, Позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надання такої інформації через Особистий кабінет, а також у інші способи, передбачені Правилами.

Згідно з пунктом 4.1. Договору загальний розмір кредиту - 2800,00 грн. Дата видачі кредиту - 25.07.2025.

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірника (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту (пункт 4.6. Договору).

У пункті 4.8. Договору сторони узгодили, що базовий період складає 28 днів.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (п.4.10)

Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього Договору, Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом з урахуванням наступного: Знижена процентна ставка становить 1.00 % (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом до 180 (сто вісімдесятого) дня користування Кредитом (включно), яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом за умови своєчасного і належного виконання Позичальником умов Договору щодо оплати Кредиту та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник має можливість прийняти участь в акціях, які час від часу проводяться Кредитодавцем, і отримати право протягом першого Базового періоду або іншого періоду, визначеного Кредитодавцем в умовах відповідної акції, сплачувати проценти за користування Кредитом та Комісію за видачу Кредиту на умовах індивідуальної знижки, що надається Кредитодавцем у межах програми лояльності згідно правил відповідної акції. Надаючи індивідуальну знижку, Кредитодавець зменшує процентну ставку за користування Кредитом та/або Комісію за видачу Кредиту/Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів, при цьому індивідуальна знижка не є Промо-ставкою. Відповідні розрахунки на умовах індивідуальної знижки відображаються у Особистому кабінеті Позичальника та розрахунках заборгованості. Якщо Позичальнику протягом певного періоду була надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом та Комісії за видачу Кредиту/Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів на умовах індивідуальної знижки, з наступного дня після завершення вказаного періоду проценти за користування Кредитом нараховуються Позичальнику до сплати за Пільговою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.2 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Пільговою процентною ставкою), або за Зниженою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.3 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою), або за Стандартною процентною ставкою, якщо Позичальник не виконав умови за яких йому надається можливість сплати процентів за Пільговою або Зниженою процентною ставкою (п.10.2).

У п.4.14 договору сторони обумовили, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 24.07.2026 року.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3307.59 (три тисячі триста сім цілих, п`ятдесят дев`ять сотих ) процентів (п.4.15.)

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 12 177.86 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), проценти за користування Кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет (п.4.16).

Також у п.8.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

У розділі 13 «Реквізити Сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1, електронний підпис одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) A2071.

Крім того, відповідач підписав одноразовим ідентифікатором - паролем A2071 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1580-1496 (а.с.32 зворот- 33), ПРАВИЛА ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» (а.с.24-32) та паролем А4861 паспорт споживчого кредиту (а.с.34- 85).

29.07.2025 між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору про надання кредиту № 1580-1496 від 25.07.2025, відповідно до умов якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові кошти в розмірі 2800,00 грн.

У п.1 Додаткової угоди сторони обумовили, що кредитодавець та позичальник підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить 0,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом 0,00 грн; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 0,00 грн.

Згідно п.2.7 Додаткової угоди сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди.

Додаткова угода підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А0272 (а.с.88 зворот- 91).

05.08.2025 між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору про надання кредиту № 1580-1496 від 25.07.2025, відповідно до умов якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові кошти в розмірі 2800,00 грн.

У п.1 Додаткової угоди сторони обумовили, що кредитодавець та позичальник підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить 2800,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом 196,00 грн; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 395,50 грн.

Згідно п.2.7 Додаткової угоди сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. . З урахуванням цього, строк кредитування за Договором становить 376 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором.

Додаткова угода підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А0241 (92 зворот-95).

Згідно з довідками про перерахування суми кредиту за договором № 1580-1496 від 25.07.2025, видачу коштів за кредитним договором здійснено на карту № НОМЕР_2 у розмірі 2800,00 грн 25.07.2025, 2800,00 грн 29.07.2025 та 2800,00 грн 05.08.2025 (а.с.86,87).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1580-1496 від 25.07.2025, у відповідача ОСОБА_1 за договором виникла заборгованість в сумі 22065,26 грн, з яких: 5600,00 грн - заборгованість за кредитом, 11449,76 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 4200,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 815,50 грн - заборгованість по комісії (а.с.97-99 зворот).

Також, із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано оригінал кредитного договору разом з його додатками, які підписані кваліфікованим підписом представника позивача .

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Підписання договору ОСОБА_1 підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договорів від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

При дослідженні судом оригіналу отриманого електронного доказу договору відкриття кредитної лінії №1580-1496 від 25.07.2025 вбачається те, що такий відповідає наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії спірного кредитного договору, що спростовує відповідні заперечення відзиву на позовну заяву в цій частині.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем не подано примірника договору, який за умовами правочину надсилався йому.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору відповідачем, за умовами якого останній отримав кредит у сукупному розмірі 8400,00 грн, що ним не заперечується, та повернув такий лише частково.

До того ж суд враховує, що за умовами п.6.9. договір позичальник був вправі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від цього Договору повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з Договором, однак не скористався таким правом. Натомість, як вбачається із розрахунку заборгованості, останній 29.05.2025 здійснив платіж в сумі 3412,50 грн, що свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний договір кредиту, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в Договорі.

Щодо доводів сторони відповідача про відсутність доказів підписання договору саме відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором, то такі спростовуються матеріалами справи, у яких міститься кредитний договір №1580-1496 від 25.07.2025, інформація про одноразові ідентифікатори, направлені відповідачу та зарахування коштів на картку НОМЕР_1 , після попередньо пройденої верифікації особи.

У постанові від 01 липня 2024 року у справі №638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5600 грн.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача, окрім простроченої заборгованості за кредитом, прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 11 449,76 грн, що у два рази перевищує розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту. Суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, має наслідком дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, тому підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин з цим же позивачем - ТОВ "Укр Кредит Фінанс", але до іншого боржника, в якій зазначено таке.

Позиція суду також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною, як зазначалось вище, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З усього зазначеного слід зробити висновок, що кредитор передбачив такі положення в укладеному між сторонами договорі, які однозначно призвели до порушення прав споживача - відповідача і хоча, останній не заявляв зустрічного позову про визнання таких положень договору недійсними, однак, суд вважає, що задоволення таких вимог призведе до отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та порушення прав споживача.

Крім цього, положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

З огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором №1580-1496 від 25.07.2025 по процентах в розмірі 11449,76 грн не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 8400 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами сторони відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру тілу кредиту, тобто до 8400,00 грн.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про неправомірність нарахування комісії, оскільки зідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Оскільки спеціальним законодавством прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 815,50 грн, яка обумовлена умовами договору, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в частині заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 4200,00 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору, тому відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати процентів на підставі ст.625 ЦК України, оскільки такі нараховані під час дії воєнного стану.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1580-1496 від 25.07.2025 в розмірі 14815,50 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5600,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 8400,00 грн, заборгованості за комісією в розмірі 815,50 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1787,64 грн, виходячи з наступного розрахунку 14815,50 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 22065,26 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1580-1496 від 25.07.2025 в розмірі 14815,50 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5600,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 8400,00 грн, заборгованості за комісією в розмірі 815,50 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 1787,64 грн судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульв.Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ);

Відповідач: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Повне рішення складено 15.07.2026.

Суддя: В. В. Грабовський