Решение № 138265256, 15.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 рокусправа № 640/17697/20

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» до Міністерства юстиції України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дії Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України в частині розгляду скарги ОСОБА_1 від 23.06.2020 проведене 28.07.2020 та зобов`язання Міністра юстиції України та будь-яких інших осіб, які мають або можуть мати відповідні повноваження, утриматись від підписання наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги ОСОБА_1 від 23.06.2020.

В обґрунтування позову зазначив, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 23.06.2020 щодо Товариства, якою скаржник просив скасувати низку реєстраційних дій, вчинених у 2018 2020 роках стосовно ПАТ «Київметробуд» (зокрема щодо зміни керівника, складу підписантів та місцезнаходження юридичної особи), а також привести відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у стан, що передував першій із оскаржуваних реєстраційних дій. Позивач вважає, що розгляд цієї скарги Колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Колегія) відбувся з порушенням встановленого порядку, оскільки Колегія не взяла до уваги наявні, на думку позивача, підстави для відмови у задоволенні скарги - зокрема закінчення встановленого законом строку на оскарження реєстраційних дій та відсутність доказів порушення прав скаржника. Стверджує, що внаслідок такого розгляду буде постановлено завідомо незаконний висновок про задоволення скарги, виконання якого шляхом підписання відповідного наказу Мін`юсту призведе до негативних наслідків для господарської діяльності позивача, його акціонерів, посадових осіб та контрагентів. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 заяву Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 01387432) про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Міністру юстиції України та будь-яким іншим особам, які мають або можуть мати відповідні повноваження підписувати наказ Міністерства юстиції України про задоволення скарги ОСОБА_1 від 23.06.2020 та скасування реєстраційних дій: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи від 02.11.2018 №10741070062004438; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна складу підписантів від 06.11.2018 №10741070063004438; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна місцезнаходження, зміна відокремлених підрозділів від 13.12.2018 № 10741070065004438; «Корегування», від 13.12.2018 № 10747770066004438; Корегування», від 13.12.2018 № 10747770067004438; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи від 18.02.2019 № 10741070068004438; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи від 18.02.2019 № 10741070069004438;внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи, від 15.06.2020 №10741070074004438.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 прийнято позовну заяву до розгулу та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 залучено до участі у справі №640/17697/20 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року скасовано та ухвалено постанову наступного змісту. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 01387432) про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 03.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О.

Від відповідача - Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що при зверненні до суду позивачем не обґрунтовано, які саме його права, свободи або інтереси порушено відповідачем. Наголосив, що скарга ОСОБА_1 досі перебуває на розгляді Колегії, за результатами якого 28.07.2020 прийнято лише рішення про відкладення розгляду скарги, а жодного остаточного рішення (наказу) Міністерства юстиції України за наслідками розгляду скарги не прийнято, у зв`язку з чим права та інтереси позивача діями Колегії не порушені. Відповідач зазначив, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому, оскільки поняття «захист права на майбутнє» чинним законодавством не передбачено. Крім того, вказав, що вимога зобов`язати Міністра юстиції України та інших осіб утриматися від підписання наказу призводить до втручання у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України, а суд не може підміняти державний орган та вирішувати питання, віднесені до його компетенції. На підтвердження навів висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 01.02.2018 у справі № 800/554/17 та Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 800/414/17. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа - ОСОБА_1 надав пояснення, в яких підтримав позицію відповідача та просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що є акціонером ПАТ «Київметробуд» (власником 84 простих іменних акцій) та особою, яка подала скаргу від 23.06.2020, розгляд якої є предметом спору. Вказав, що звернувся до Міністерства юстиції України як до органу, уповноваженого розглядати скарги на реєстраційні дії у сфері державної реєстрації юридичних осіб, з метою захисту своїх прав акціонера, а тому задоволення позову позбавило б його права на законний розгляд скарги по суті.

Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 01387432) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із зазначеного реєстру.

23.06.2020 ОСОБА_1 (акціонер Товариства) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на проведені державними реєстраторами реєстраційні дії щодо ПАТ «Київметробуд», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.06.2020 за № 18016-33-20. Цією скаргою скаржник просив скасувати реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу (зокрема щодо зміни керівника юридичної особи, складу підписантів та місцезнаходження), вчинені у період з 02.11.2018 по 15.06.2020, а також провести технічну дію з приведення відомостей реєстру у стан, що передував першій із оскаржуваних реєстраційних дій.

28.07.2020 відбулося засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з розгляду скарги ОСОБА_1 , за наслідками якого прийнято рішення про відкладення розгляду скарги.

Остаточного рішення (наказу) Міністерства юстиції України за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті не прийнято. Зазначена обставина прямо визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву та позивачем не спростована.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами та сторонами по суті не заперечуються.

Не погоджуючись із діями Колегії щодо розгляду скарги ОСОБА_1 та вважаючи, що за наслідками такого розгляду буде підписано наказ про задоволення скарги, позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив визнати відповідні дії протиправними та зобов`язати Міністра юстиції України й інших уповноважених осіб утриматися від підписання такого наказу у майбутньому.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

За змістом наведених норм право на звернення до адміністративного суду та на задоволення позову зумовлюється наявністю в особи порушеного права (свободи, законного інтересу), за захистом якого вона звернулася. Обов`язковою умовою надання судового захисту є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу позивача на момент звернення до суду. Завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених, а не гіпотетичних чи можливих у майбутньому прав.

Порядок розгляду скарг у сферах державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону здійснюється колегіально; для забезпечення колегіального розгляду скарг Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін`юстом. За результатами розгляду скарги колегія формує висновок, а рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні приймає Мін`юст чи відповідний територіальний орган з підстав, передбачених законом (пункти 13, 14 Порядку № 1128).

Отже, безпосереднім юридичним наслідком розгляду скарги у сфері державної реєстрації, здатним вплинути на права та обов`язки особи, щодо якої подано скаргу, є відповідне рішення (наказ) Міністерства юстиції України, прийняте за результатами такого розгляду, а не сам по собі процес розгляду скарги колегією чи проміжні процедурні рішення, що приймаються під час нього.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, згідно з якою висновок колегії (комісії) з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України сам по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов`язків для осіб, не може бути самостійним предметом спору, а відсутність спірних відносин виключає можливість звернення до суду з огляду на відсутність права, що підлягає судовому захисту. Предметом оскарження у цій категорії спорів є саме прийнятий за наслідками розгляду скарги наказ (рішення) Міністерства юстиції України, а не проміжні дії чи висновки колегії, що передують його прийняттю (постанови Верховного Суду від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 та від 13.03.2024 у справі № 910/8114/23).

Застосовуючи наведене правове регулювання до встановлених у справі обставин, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на час звернення позивача до суду скарга ОСОБА_1 від 23.06.2020 перебувала на розгляді Колегії, за наслідками засідання якої 28.07.2020 прийнято лише рішення про відкладення розгляду скарги. Остаточного рішення за результатами розгляду скарги - наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги чи про відмову в її задоволенні - не прийнято.

З огляду на це дії Колегії щодо розгляду скарги, а так само і відкладення її розгляду, є проміжними процедурними діями у межах розпочатої, але не завершеної процедури розгляду скарги, які самі по собі не змінюють обсягу суб`єктивних прав та обов`язків позивача, не припиняють і не унеможливлюють реалізацію будь-якого його права та не покладають на нього додаткових обов`язків. Жодних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за наслідками розгляду скарги на час вирішення спору не внесено, реєстраційні дії щодо позивача не скасовано.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що на час звернення до суду права, свободи чи законні інтереси позивача діями Колегії не порушені. Позивач фактично просить суд надати захист від можливого порушення його прав у майбутньому - на випадок, якщо за наслідками розгляду скарги буде прийнято несприятливий для нього наказ. Проте адміністративний суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які лише ймовірно можуть бути порушені у майбутньому; поняття «захист права на майбутнє» чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що порушенням права є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, а порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права (інтересу) позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин і без необхідності перевірки та правової оцінки решти доводів сторін по суті спору. Наведене узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, а також у сталій практиці Верховного Суду щодо застосування статей 5, 9 КАС України.

Обраний позивачем спосіб захисту за своїм змістом є передчасним, оскільки спрямований на попередження ще не завершеної адміністративної процедури розгляду скарги та на недопущення прийняття відповідачем рішення, якого на час розгляду справи не існує. Велика Палата Верховного Суду відносить позови, у яких заявник обрав неефективний (передчасний) спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту, до окремої категорії позовів, задоволення яких не забезпечує реального відновлення прав. За наявності у позивача можливості оскаржити безпосередньо остаточне рішення (наказ) Міністерства юстиції України після його прийняття такий превентивний спосіб захисту не є ані належним, ані ефективним.

Окремо суд зважає на характер другої позовної вимоги, якою позивач просить зобов`язати Міністра юстиції України та будь-яких інших осіб, які мають або можуть мати відповідні повноваження, утриматися від підписання наказу про задоволення скарги.

Прийняття за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні віднесено законом до повноважень Міністерства юстиції України, яке реалізує їх на власний розсуд у межах, встановлених Законом № 755-IV та Порядком № 1128. Суд, будучи правозастосовним органом, не може підміняти суб`єкта владних повноважень і наперед вирішувати за нього питання, віднесені законом до його компетенції, зокрема забороняти йому прийняти те чи інше рішення за наслідками не завершеної на час розгляду справи адміністративної процедури. Задоволення такої вимоги означало б втручання суду в дискреційні повноваження Міністерства юстиції України та вирішення судом питання, яке належить до виключної компетенції цього органу, що суперечило б частині другій статті 19 Конституції України та завданням адміністративного судочинства. Аналогічної позиції щодо неприпустимості підміни судом дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.07.2019 у справі № 826/9705/17, від 19.12.2019 у справі № 805/3162/17-а та від 29.01.2020 у справі № 640/19344/18.

Крім того, друга позовна вимога за своїм змістом спрямована на зобов`язання відповідача утриматися від певних дій у майбутньому - на випадок можливого прийняття ним несприятливого для позивача рішення. Тим часом резолютивна частина судового рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язують його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Відповідний припис міститься у пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» та узгоджується з наведеною вище практикою Верховного Суду про захист виключно реально порушених, а не гіпотетичних чи можливих у майбутньому прав. Задоволення такої вимоги суперечило б наведеним приписам.

Крім того, суд враховує правові висновки щодо належного відповідача та належного способу захисту у спорах, пов`язаних з розглядом Міністерством юстиції України скарг у сфері державної реєстрації.

Так, у постанові від 12.01.2026 у справі № 910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що хоча наказ (рішення) Міністерства юстиції України, прийнятий за наслідками розгляду скарги у сфері державної реєстрації, є актом органу державної влади, спір щодо його оскарження за своєю правовою природою має приватноправовий характер, оскільки стосується прав конкретних осіб. Міністерство юстиції України, розглядаючи скаргу, не вирішує спір про право, а лише перевіряє законність дій державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації). З огляду на це належним відповідачем у таких спорах є особа, право якої оспорюється або яка ініціювала скасування реєстрації, а не виключно Міністерство юстиції України; звернення з позовом лише до Міністерства юстиції України у спорі, який фактично виник між приватними особами, є зверненням до неналежного відповідача, що становить самостійну підставу для відмови в позові.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі скаргою акціонера Товариства - ОСОБА_1 на реєстраційні дії щодо ПАТ «Київметробуд» (зокрема щодо зміни керівника, складу підписантів та місцезнаходження юридичної особи), тобто за своєю суттю є найбільш наближеними до спору, що виникає з корпоративних відносин, оскільки безпосередньо пов`язані з управлінням та діяльністю юридичної особи, і мають характер спору між приватними особами (Товариством та його акціонером). Позивач же звернувся з вимогами виключно до Міністерства юстиції України, а особу, за скаргою якої розпочато відповідну процедуру ( ОСОБА_1 ), залучено до участі у справі лише як третю особу без самостійних вимог. Наведене, у сукупності з передчасністю позову, додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Суд враховує, що у практиці Верховного Суду наявні різні підходи до розмежування судової юрисдикції у цій категорії справ. Так, поряд із наведеною позицією про приватноправовий (корпоративний) характер спорів щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації, висловленою, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2026 у справі № 910/2546/22 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24, існує підхід, за яким спір про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, заявлений з підстав порушення закону саме державним органом під час розгляду скарги, є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а належним відповідачем у ньому є Міністерство юстиції України як орган, що прийняв відповідне рішення. Водночас питання юрисдикційної належності цього спору не має вирішального значення для його вирішення по суті, оскільки незалежно від такої кваліфікації позов є передчасним: остаточного рішення (наказу) Міністерства юстиції України, яке могло б бути предметом судового контролю та зачіпати права позивача, на час розгляду справи не прийнято. З огляду на встановлену судом відсутність порушеного права позивача підстав для закриття провадження у справі немає, а належним процесуальним наслідком є відмова в задоволенні позову по суті.

Суд також зважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання утриматися від підписання ще не прийнятого наказу не є ефективним, оскільки за відсутності остаточного рішення Міністерства юстиції України він не спрямований на відновлення жодного реально порушеного права позивача та не здатний забезпечити такий захист. Водночас це не позбавляє позивача права на судовий захист у разі, якщо за наслідками розгляду скарги буде прийнято рішення (наказ), яке позивач вважатиме таким, що порушує його права, - шляхом оскарження такого рішення до суду з дотриманням вимог щодо належного відповідача та належного способу захисту.

Суд наголошує, що ця відмова у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права та передчасності звернення не є перешкодою для звернення позивача до суду за захистом його прав у майбутньому - після прийняття Міністерством юстиції України остаточного рішення за наслідками розгляду скарги, - і не свідчить про оцінку судом по суті правомірності чи неправомірності майбутнього рішення відповідача.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) зазначив, що національні суди мають викладати мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, однак ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може бути різним залежно від характеру рішення і має визначатися з урахуванням обставин справи. Суд, вирішуючи спір, надав вичерпну відповідь на ті доводи учасників справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; решта доводів не спростовує наведених судом висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим позивач не звільняється від обов`язку довести, що оскаржуваними діями порушено його права, свободи чи інтереси, чого у цій справі позивачем не доведено.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що на час звернення до суду та розгляду справи по суті права, свободи чи законні інтереси позивача діями Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації не порушені, а обраний позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати за наслідками відмови у задоволенні позову відшкодуванню позивачу не підлягають та покладаються на нього.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 241 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна