Решение № 138264666, 15.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ справа №320/27831/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відмові актуалізувати дані ОСОБА_1 за договором банківського вкладу в національній валюті «Київська Русь» № 2501 7-62.3 від 19.03.2015 року;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб актуалізувати дані щодо ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та включити інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу в національній валюті «Київська Русь» № 25017-62.3 від 19.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є вкладником в ПАТ «Банк «Київська Русь» та має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак відмова відповідача у включенні позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування є протиправною.

Позивачка зазначала, що є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вона підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, відповідачем не наведено правових підстав для не включення інформації щодо позивача до переліку вкладників Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Банк "Київська Русь", які мають право на вищезазначене відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що, Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", відповідно до статті 38 Закону N 4452-VI було проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За результатами проведення вказаної перевірки було виявлено правочини, що підпадають під ознаки нікчемності у відповідності до вимог ст. ст. 36, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач стверджує, що правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 190000,00 грн. з поточного рахунку ПАТ "Богуславська сільгосптехніка" відкритого у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" у розмірі 190000 грн. на поточний рахунок позивача, відкритого в ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", є нікчемним. Крім того, відповідач посилається на справу №826/22323/15 та вказує на повторність звернення позивача до суду аналогічним позовом.

Також, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, зазначав, що операція з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача має ознаки так званого «дроблення» з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року було призначене судове засідання.

У судовому засіданні сторони підтримали свої позиції та надали додаткові пояснення щодо предмету спору.

Також, відповідачем заявлялися клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з порушенням строків на звернення до суду та про закриття провадження у зв`язку з тим, що позивач в даній справі подав позов який є аналогічним за предметом та підставами подання, стосується один і тих же сторін, який було розглянуто у справі № 826/15421/15 та судом було зроблено відповідні висновки, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2017 по справі № 826/15421/15 набрала законної сили, які задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

З 2015 року і по час звернення позивача до суду ліквідація банку не завершена. Крім того, у відповідача протягом значного часу тривали судові засідання щодо оскарження постанов НБУ стосовно віднесення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних та відкликання банківської ліценції та ліквідацію.

02 лютого 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/171/17 було прийнято рішення відповідно до якого поставлено крапку у тому, що рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно початку процедури ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначення від Фонду Уповноваженої особи на ліквідацію банку є законним та чинним. Дані висновки підтверджує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Крім того, як вже зазначав позивач у своїй позовній заяві 20 червня 2017 року Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято постанову якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено, з наступних підстав:

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі № 826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов`язано Національний банк України надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року у справі №826/22323/15 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року змінено, рішення в частині зобов`язання Національного банку України надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року залишено без змін.

Таким чином, у судовому порядку визнано протиправними та скасовано постанови Правління Національного банку України, згідно з якими розпочато процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та ліквідацію останнього, відтак, позивачі, як вкладники вказаного банку, наразі не набули права на отримання за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за вкладами, оскільки першопричина для цього (наведені постанови Правління Національного банку України) перестала існувати у силу судових рішень у справі № 826/22323/15.

Про результат розгляду справи № 826/22323/15 позивачу не було відомо, оскільки на сайті судової влади зазначено: «Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"».

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач володів повною інформацією щодо судових рішень, якими оцінювалася правомірність виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.

З огляду на те, що первинні обставини, які перешкоджали позитивному вирішенню питання, відпали, у позивача виникли легітимні очікування щодо обов`язку відповідача включити його до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів ФГВФО. Позивач вважав такі дії вчиненими, оскільки рішення відповідача про нікчемність правочину, на підставі якого виникло право вимоги, було спростоване судом та не набуло юридичної сили

Суд зазначає, що у період з 2015 по 2021 рік позивач об`єктивно була позбавлена можливості довідатися про ухвалені судові рішення щодо правомірності постанов Національного банку України, що обмежило її у реалізації права на отримання гарантованого відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оголошення про прийом відомостей та необхідність актуалізації даних вкладників було оприлюднене лише у 2021 році, при цьому граничного строку для такого звернення встановлено не було. Надалі, у зв`язку із запровадженням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, позивач була змушена перебувати за межами свого постійного місця проживання. Після повернення у 2023 році позивач звернулася до відповідача із заявою про актуалізацію даних. Лише з листів-відповідей від 03.04.2023 року та 28.04.2023 року позивачу стало відомо, що її так і не було включено до переліку (реєстру) осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що офіційну інформацію про невключення до реєстру позивач отримала лише у квітні 2023 року (а саме 03.04.2023 року та 28.04.2023 року), суд доходить висновку, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не порушено.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У такому разі, згідно з частиною другою статті 239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є протиправність дій (бездіяльності) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення інформації про позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (далі - ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу № 25017-62.3 від 19.03.2015.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що Фондом не доведено безпідставності здійснення банківських операцій від 19.03.2015 чи внесення коштів із порушенням вимог законодавства. Також позивач вказує на правомірність отримання безвідсоткової позики від юридичної особи з подальшим її зарахуванням на поточний рахунок.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та інші особи раніше зверталися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» Волкова О.Ю., за участю третьої особи - Фонду, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання включити позивачів до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у справі № 826/15421/15 у задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 826/15421/15, суд виходив із того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі № 826/22323/15 (залишеною в цій частині без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017) було скасовано постанови Правління НБУ від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку». З огляду на скасування судом першопричини процедури ліквідації банку (постанов НБУ), суд у справі № 826/15421/15 дійшов висновку про відсутність на той момент підстав для застосування до позивачів процедури гарантування вкладів.

Окрім того, в межах справи № 826/171/17 оскаржувалися рішення виконавчої дирекції Фонду про запровадження тимчасової адміністрації та початок ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 у задоволенні позову було відмовлено, а надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 провадження у цій справі було закрито за клопотанням банку. Як наслідок, рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації та ліквідацію банку наразі є чинними.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження, відповідач вказує на тотожність сторін, предмета та підстав позову у цій справі та у справі № 826/15421/15, рішення у якій набрало законної сили.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 19.11.2019 у справі № 640/5563/19 та від 22.04.2021 у справі № 640/13460/19) позови є тотожними лише за умови одночасного збігу трьох чинників: повного збігу складу учасників справи, тотожності матеріально-правових вимог (предмета спору) та тотожності обставин і правових норм, що обґрунтовують позов (підстав позову). Нетотожність бодай одного з цих елементів виключає можливість закриття провадження.

Закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є можливим лише у разі абсолютної ідентичності фактичних обставин та правового регулювання, що існували на момент розгляду першої справи.

Проте під час розгляду цієї справи судом встановлено, що її фактичні обставини та підстави не є тотожними тим, що досліджувалися у справі № 826/15421/15. У попередній справі відмова мотивувалася виключно існуванням судового рішення у справі № 826/22323/15 про скасування постанов НБУ, що блокувало процедуру виплат. Натомість на момент розгляду поточної справи правовий статус процедури ліквідації банку змінився (акти Фонду є чинними), що свідчить про зміну фактичних та правових підстав позову у розумінні процесуального закону.

Оскільки підстави позову у цій справі не є тотожними обставинам справи № 826/15421/15, доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження є помилковими та необґрунтованими.

У контексті дослідження права особи на судовий захист суд звертається до практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, у рішеннях по справах «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе (надмірне) тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу - тобто забезпечення особі реальної можливості звернутися до суду для вирішення спору без створення з боку держави правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякої заінтересованої особи звернутися до суду у встановленому законом порядку та обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (у зв`язку з пропуском строків звернення до суду) та про закриття провадження у справі (з мотивів тотожності цього спору із розглянутою справою № 826/15421/15) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Протокольною ухвалою судом було ухвалено продовжити розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає таке

Як свідчать матеріали справи, 16 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Голови правління ПАТ "Богуславська сільгосптехніка" з проханням видати їй поворотну фінансову допомогу у розмірі 230000,00 грн для придбання будівельних матеріалів та реконструкції будинку.

16 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Богуславська сільгосптехніка" укладено Договір N ПФД-11 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 190210,00 грн строком до 31 грудня 2016 року.

На виконання пункту 1.1 Договору, позичальник перерахував вказану суму коштів, що підтверджується платіжним дорученням N 0713 від 19 березня 2015 року.

Також, між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Банк) та ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) укладено договір банківського вкладу в національній валюті "Київська Русь" N 25017-62.3 від 19 березня 2015 року, відповідно до якого, Вкладник надає Банку, а Банк приймає від Вкладника на зберігання грошові кошти у формі депозитного Вкладу в сумі 190000 (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок. Термін внесення Вкладу 19 березня 2015 року. Для розміщення Вкладу Банк відкриває Вкладнику рахунок N НОМЕР_2 в день підписання цього Договору та зобов`язується сплачувати проценти за їх користування. Термін повернення Вкладу - 20 квітня 2015 року. З настанням терміну повернення Вкладу грошові кошти повертаються Вкладнику шляхом перерахування їх на рахунок N НОМЕР_3 відкритий в Банку.

19 березня 2015 року, на виконання умов вищезазначеного Договору, позивач ОСОБА_1 внесла готівкові кошти у розмірі 190000,00 грн. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок підтверджується платіжним дорученням N 74461 від 19 березня 2015 року; випискою по особовому рахунку НОМЕР_4 від 06 липня 2015 року та довідкою з Банку про стан рахунку, в якій зазначається, що банк відкрив депозитний рахунок N 2630560187001 та станом на 01 липня 2015 року залишок коштів становить 190000,00 грн.

Разом з цим, постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року N 190 ПАТ "Банк "Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року N 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", яким вирішено розпочати з 20 березня 2015 року процедуру виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а також призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 червня 2015 року N 116 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" до 19 липня 2015 року (включно).

У подальшому, постановою Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року N 460 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015 року N 138 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" з відшкодування з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану регулювання, з 17 липня 2015 року, а також призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк "Київська Русь"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Банк "Київська Русь" з 24 липня 2015 року до 03 вересня 2015 року включно можуть звертатися до установ банків-агентів Фонду: для Позивача це ПАТ АБ "Південний".

З метою отримання коштів, які знаходяться на вкладному рахунку, позивачка звернулася до Уповноваженої особи Волкова О.Ю. із відповідними заявою від 13 серпня 2015 року.

Позивачу було повідомлено, що її не було включено до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В подальшому, позивачка у відповідь на свою заяву отримала повідомлення про нікчемність правочинів N 9665/16 від 27 жовтня 2015 року.

Аналізуючи характер спірних правовідносин, суд зазначає, що підставою виникнення цього спору є розбіжність у правових позиціях сторін щодо обсягу технічної документації, яка мала бути надана учасником на підтвердження відповідності предмета закупівлі.

Правовий конфлікт полягає у тому, чи зобов`язаний був позивач надати окремі протоколи випробувань щодо технічних показників фурнітури (застібки текстильної та застібки-блискавки), чи належним підтвердженням відповідності товару є надання протоколу випробувань на кінцевий виріб (бронежилет полегшений) за показниками балістичної стійкості без деталізації випробувань його дрібних комплектуючих.

На офіційному вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за адресою: [https://www.fg.gov.ua/articles/50436-zalo-ito-nakopichuvalniy-rahunok-pat-bank-kivska-rus.html](https://www.fg.gov.ua/articles/50436-zalo-ito-nakopichuvalniy-rahunok-pat-bank-kivska-rus.html)) оприлюднено інформацію про те, що процедура ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» здійснюється безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також на офіційному вебсайті Фонду (за адресою: [https://www.fg.gov.ua/articles/50433-vkladniki-bankiv-likvidaciya-yakih-trivave-bilshe-5-rokiv-mayut-aktualizuvati-svo-dani-u-fondi-garantuvannya-vkladiv.html](https://www.fg.gov.ua/articles/50433-vkladniki-bankiv-likvidaciya-yakih-trivave-bilshe-5-rokiv-mayut-aktualizuvati-svo-dani-u-fondi-garantuvannya-vkladiv.html)) зазначено, що у зв`язку з набранням чинності змінами до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), Фонд проводить актуалізацію даних вкладників банків, ліквідація яких триває понад 5 років.

Вказана актуалізація даних є необхідною для тих вкладників, які ще не отримали гарантовану суму відшкодування за вкладами, зокрема у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Для цього вкладникам (їхнім представникам або спадкоємцям) необхідно звернутися до Фонду з відповідною заявою та пакетом документів.

07 березня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Федченко В. В. звернувся до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про актуалізацію даних та включення ОСОБА_1 до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування.

Надалі, 03 квітня 2023 року, представник позивача адвокат Федченко В. В. звернувся до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з адвокатським запитом про надання інформації, а саме: чи розглянуто заяву про актуалізацію даних та включення ОСОБА_1 до реєстру вкладників від 07 березня 2023 року; чи актуалізовано відповідні дані та чи включено ОСОБА_1 до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» за рахунок Фонду; щодо надання рішення про включення та/або невключення ОСОБА_1 до вказаного Реєстру вкладників; щодо надання виписки про рух коштів по рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», відкритих на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01 березня 2015 року по 24 березня 2015 року (а. с. 21 (зворотний бік)).

У відповідь на звернення представник позивача отримав лист Фонду від 29 березня 2023 року № 57-036-3365/23 про відмову у включенні до реєстру рахунку за договором банківського вкладу в національній валюті № 25017-62.3 у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Відмова мотивована тим, що 20 червня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 826/15421/15 ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим у Фонду відсутні законні підстави для включення позивача ОСОБА_1 до відповідного списку (реєстру).

Також на адвокатський запит представника позивача Фондом було надано відповідь від 27 квітня 2023 року № 60-4730/23, у якій додатково повідомлялося про відсутність правових підстав для проведення актуалізації даних та включення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ».

Незгоду з вказаними діями та рішеннями суб`єкта владних повноважень щодо відмови у виплаті гарантованої суми вкладу ОСОБА_1 покладено в основу позову, з яким представник позивача - адвокат Федченко В. В. звернувся до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів свого довірителя

Судом встановлено, що у липні 2015 року позивач ОСОБА_1 , в числі інших заявників, зверталася з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами Позивача у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь";

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича включити Позивача в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

20 червня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі N826/15421/15 прийнято постанову якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог слугувала постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі N 826/22323/15, якою визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року N 190 "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року N 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", зобов`язано Національний банк України надати можливість ПАТ "Банк "Київська Русь" протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року у справі N 826/22323/15 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року змінено, рішення в частині зобов`язання Національного банку України надати можливість ПАТ "Банк "Київська Русь" протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року залишено без змін.

Таким чином, у судовому порядку визнано протиправними та скасовано постанови Правління Національного банку України, згідно з якими розпочато процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та ліквідацію останнього, відтак, позивач, як вкладник вказаного банку, наразі не набув права на отримання за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за вкладами, оскільки першопричина для цього (наведені постанови Правління Національного банку України) перестала існувати у силу судових рішень у справі N 826/22323/15.

Отже, враховуючи факт не породження постановами Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року N 190 "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та від 16 липня 2015 року N 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" жодних правових наслідків, у силу наведених судових рішень, які набрали законної сили, відсутні законодавчо мотивовані підстави для застосування по відношенню до Позивача процедури гарантування коштів за вкладами, яка визначена положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, відмовляючи у позові, Окружний адміністративний суд міста Києва у справі N 826/15421/15 не вирішив справи по суті заявлених позивачем вимог.

Суд звертає увагу, що у даній адміністративній справі підставою звернення до суду є звернення ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про актуалізацію даних та включення її до реєстру вкладників від 07 березня 2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI).

Пунктом 3 частини першої статті 2 Закону N 4452-VI передбачено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського рахунку, банківського вкладу (депозиту) (крім коштів, залучених від видачі ощадного сертифіката банку), включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Кошти, залучені банком від видачі (випуску) ощадного сертифіката банку або депозитного сертифіката банку, не є вкладом.

Частиною першою статті 3 Закону N 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин першої, четвертою статті 26 Закону N 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10,00 гривень.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому або перехідному банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно з положеннями статті 27 Закону N 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, або на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави прийти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10,00 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.

Отже, Закон N 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10,00 грн. 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону N 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Закон N 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону N 4452-VI, Фонд безпосередньо або Уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Судом встановлено, що зарахування коштів на рахунки позивача ОСОБА_1 відбулося до початку віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідачем не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону N 4452-VI.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону N 4452-VI, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону N 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 802/351/16-а, в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі N 826/23408/15 (адміністративне провадження N К/9901/38743/18), від 06 лютого 2020 року у справі N 822/2163/16 (адміністративне провадження N К/9901/16935/18).

З приводу посилання апелянта на нікчемність правочину щодо перерахування грошових коштів в сумі 190 000,00 грн. з поточного рахунку ПАТ "Богуславська сільгосптехніка" відкритого у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" у розмірі 190 000 грн. на поточний рахунок позивача, відкритого в ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 28 вересня 2022 року у справі N813/5250/15, підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом N 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Необхідно зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

За змістом частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; 4) банк здійснив оплату кредитору або виконав вимоги кредитора, строк яких на дату виконання правочину не настав, що спричиняє або може спричинити надання переваг одному кредитору перед іншими в частині задоволення вимог, або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк узяв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо), умови якого передбачають платіж чи передачу майна банку як забезпечення виконання грошових вимог до банку та/або зобов`язань третіх осіб, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення; 8) банк уклав правочин з пов`язаною з банком особою або в інтересах пов`язаної з банком особи, або на користь пов`язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 9) банк уклав (переоформив) правочини, що призвели до збільшення витрат, понесених Фондом у зв`язку із здійсненням тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації банку, з порушенням норм законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Також, загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини 1 якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Викладене означає, що Фонд наділений правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб`єкта владних повноваження не, є обґрунтованим.

Проте, відповідачем на надано достатніх та належних доказів того того, що здійснення операції від 19 березня 2015 року щодо перерахування коштів на рахунок позивача, відкритий відповідно до вказаного Договору банківського вкладу на вимогу у національній валюті, передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Також, Фондом не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, відповідачем не надано і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб ПАТ "Банк "Київська Русь" з приводу здійснення операції від 19 березня 2015 року щодо перерахування коштів на рахунок позивача, відкритий згідно вказаного Договору банківського вкладу на вимогу у національній валюті.

Фондом не надано доказів того, що кошти на рахунок позивача фактично не вносились, або були внесені з порушенням існуючого законодавства, тощо.

Відповідно до положень статті 27 Закону N 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, або на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) визначено Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року N 14 (далі - Положення N 14).

Пунктом 11 розділу II Положення N 14 визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктом 2 розділ III Положення N 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (пункту 59 рішення від 06 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України"); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (пункту 158 рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі") (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України").

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі N 818/1747/17, від 18 грудня 2019 року у справі N 814/151/16, від 13 лютого 2020 року у справі N 826/2785/17.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання останнього включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу в національній валюті ПАТ "Банк "Київська Русь" N 25017-62.3 від 19 березня 2015 року.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 2147,20 грн згідно з квитанцією від 03.08.2023 року № 35, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) щодо відмови актуалізувати дані ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором банківського вкладу в національній валюті «Київська Русь» № 25017-62.3 від 19.03.2015 року.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) актуалізувати дані щодо ОСОБА_1 та включити інформацію щодо ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу в національній валюті «Київська Русь» № 25017-62.3 від 19.03.2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2147,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2026.

Суддя Панченко Н.Д.