Решение № 138263377, 15.07.2026, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/880/25

Провадження №2/512/159/26

"15" липня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2025 представник позивача Ткаченко М., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Коллект центр», у якому просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №0971528114 від 01.11.2019 у розмірі 53399,00 грн., судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 16000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.11.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №0971528114. Відповідно до умов договору кредитор надав позичальнику кредит розмір кредитної лінії становить 20000,00 грн. строком на 36 днів, процентна ставка за користування кредитом становить 1,75% за один календарний день.

14.07.2021 було укладено договір №14-07/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0971528114.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0971528114.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по Договору не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається в загальному розмірі з 53399,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 49399,00 грн.

Враховуючи, що відповідач умови договору не виконує, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. передано йому вказану справу.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 10.11.2025 по цивільній справі за позовною заявою представника позивача ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкрито провадження та прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08.12.2025 за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати у строк 15 днів з дня вручення ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачу строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву та, відповідно, відповіді на відзив для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Разом з тим, вказаною ухвалою витребувано з АТ «Укрсиббанк» (04070, Україна, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок, 2/12 , код ЄДРПОУ 09807750) інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка №« НОМЕР_2 »; докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 01.11.2019 року були на неї перераховані, а саме витребувано виписку по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 01.11.2019 по 11.11.2019 р. ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім?я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки, інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 01.11.2019 по 11.11.2019; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Згідно відповіді з Єдиного державного демонрафічного реєстру №1971944 від 04.11.2025 відповідач значиться зареєстрованим за адресою, а саме АДРЕСА_1 (а.с. 93).

В подальшому слухання справи відкладено на 12.01.2026, 09.02.2026, 16.03.2026, 20.04.2026, 14.05.2026, 09.06.2026 та 15.07.2026.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача Демарчук Н.О. про призначення проведення засідання в режимі відеоконференції (а.с.100).

Крім того, матеріали справи містять лист АТ «Укрсиббанк» щодозарахування коштів на картку відповідача (а.с.108-109).

04.05.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів про зарахування коштів на рахунок відповідача в період з 01.11.2019 по 11.11.2019 (а.с.111-112).

Ухвалою суду від 15.05.2026 витребувано з АТ «Укрсиббанк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750): інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_4 (віртуальна чи фізична картка); докази зарахування на картку № НОМЕР_4 кредитних коштів у сумі 4000,00 грн., які 18.12.2019 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_4 за період із 18.12.2019 по 22.12.2019 р. (а.с.120-121).

04.06.2026 до суду надійшла відповідь з АТ «Укрсиббанк» про зарахування коштів відповідачу на карту (а.с.124-125).

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання відповідача ОСОБА_1 щодо відкладення слухання справи на іншу дату (а.с.127).

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечує (а.с.132).

Крім того, відповідно до довідки про доставку електронного листа позивач ТОВ «Коллект центр» зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» та отримував електроні повістки та ухвали суду до свого електронного кабінету, останній раз 12.06.2026 (а.с. 133).

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання призначені на 09.06.2026 та 15.07.2026 не з`явився, своєчасно повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, однак до суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.123, 131). Про причини неявки суд не повідомив.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідач ОСОБА_1 не скористався.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 01.11.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики №0971528114 (а.с.26-28).

Зазначений кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням електронного ключа 8z8f2w (а.с.28 на звороті).

З пункту 1.6 вказаного договору вбачається, що ліміт суми кредиту становить 20000,00 грн. який надано відповідачу строком на 30 днів та за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,75% за один календарний день (а.с.26).

Матеріали справи містять заяву-анкету відповідача на отримання кредиту (а.с.51).

Відповідно до інформації iPay.ua сервіс онлайн платежів вбачається, що 18.12.2019 о 12 годині 55 хвилин на карту НОМЕР_2 номер транзакції в системі iPay.ua - 44910209 відбулося зарахування у сумі 4000,00 грн. (а.с.76).

Як вбачається з листа ТОВ «Інфінанс» 18.12.2019 на карту відповідача ОСОБА_1 відбулося зарахування коштів у сумі 4000,00 грн., номер транзакції 44910209 (а.с.77).

З розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача перед первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» існує заборгованість у сумі 41337,86 грн. (а.с.78-83).

14.07.2021 було укладено договір №14-07/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с.10-14).

З акту приймання-передавання реєстру боржників вбачається що боржників у кількості 8150 (а.с.15, 16, 17, 18, 20).

Матеріали справи містять платіжне доручення М1 від 14.07.2021 про перерахування коштів ТОВ «Інфінанс» на рахунок ТОВ «Вердикт капітал» про відступлення права вимоги (а.с.19).

В матеріалах справи міститься реєстр боржників згідно якого вбачається, що сума заборгованості по кредиту у відповідача становить 43599,00 грн.. з яких 4000,00 грн. - тіло кредиту; 39599,00 грн. - відсотки (а.с.22-24,25).

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с.29-36).

Матеріали справи містять акт прийому - передачі реєстру боржників, форма акту прийому передачі документації боржників, форму акту про повернення права вимоги, форма акту зарахування зустрічних однорідних вимог, акт зарахування зустрічних однорідних вимог, акт прийому передачі реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (а.с.37, 38, 39, 40-41, 42, 43).

Матеріали справи містять реєстр боржників ТОВ «Коллект центр» (а.с.44-46).

З матеріалів справи також вбачається, що згідно реєстру боржників відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 76849,00 грн. (а.с.47).

Крім того матеріали справи містять статут ТОВ «Коллект центр» (а.с.49-50).

Матеріали справи містять виписку АТ «Укрсиббак» №31-4-01/7484-БТ від 01.06.2026 згідно якої вбачається, що за період з 18.12.2019 по 22.12.2019, а саме 18.12.2019 на рахунок НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 відбулося зарахування коштів у сумі 4000,00 грн. Разом з тим, з вказаної виписки вбачається, що 22.01.2020 на вищевказану карту відбулося зарахування в розмірі 2000,00 грн. (а.с.76).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом норм статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважаться таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного, у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин мас бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний, цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряться за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1статті 1078 ЦК України).

Статтею 1080 ЦК України визначено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З пункту 1.6 вказаного договору вбачається, що ліміт суми кредиту становить 20000,00 грн. який надано відповідачу строком на 30 днів та за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,75% за один календарний день (а.с.26).

Крім того, як вбачається з пункту 1.6 договору надання позики вбачається що відсотки за користування кредитом нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках наданого кредиту в день такого нарахування (а.с.26).

Згідно виписки про рух коштів наданої АТ «Укрсиббанк» вбачаєтья, що відповідачу на рахунок 18.12.2019 відбулося зарахування коштів у сумі 4000,00 грн.

Суд вважає, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування відсотків кредитором після 18.01.2020 слід відмовити з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1.6 договору кредит надається строком на 30 днів з 18.12.2019 по 18.01.2020.

Згідно з вимогами договору вбачається, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,75% за один день календарний.

Отже, судом встановлено, що тіло кредиту 4000,00 грн., відсоток за календарний день 1,75%, кількість днів наданий кредит - 30, таким чином з розрахунку суду вбачається: (4000,00 грн. х 1,75% х 30 д. = 2100,00 грн.).

Так, загальний розмір заборгованості за кредитним договором складає 4000,00 грн. (заборгованість за тілом кредиту) + 2100,00 грн. (заборгованість за відсотками) = 6100,00 грн.

Отже, у задоволені позовних вимог в частині нарахування відсотків первісним кредитором після 18.01.2020 слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та судового збору суд зазначає наступне.

Представника позивача Ткаченко М. просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Так, 01.07.2024 між ТОВ «Коллект центр» (замовник) та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір №01-07/2024 про надання правничої допомоги (а.с.56-58).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Договору вбачається, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.56).

Згідно пункту 4.1 вказаного Договору вбачається, що вартість наданих послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (а.с.56 на звороті).

Матеріали справи містять прайс лист ОА «Лігал Ассістанс» (а.с.60).

Із заявки на надання юридичної допомоги №2088 від 01.09.2025 вбачається, що адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано наступні послуги Надання усної консультації з вивченням документів терміном в 2 години вартістю 2000,00 грн., що становить 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду терміном у 4 години вартістю 3000,00 грн., що становить 12000,00 грн (а.с.61).

Матеріали справи містять витяг акту №14 про надання юридичної допомоги (а.с.62).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом частин 4, 5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.

Суд також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 16000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат, оскільки такий розмір видається непропорційним та необґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.

Отже, згідно з частиною 5 статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Відповідачем надано обґрунтовані заперечення, у яких доведено, що заявлений розмір гонорару у сумі 16000,00 грн. є надмірним відносно складності справи. Суд, оцінивши ці доводи в сукупності з матеріалами справи, вбачає підстави для застосування принципу пропорційності та зменшення суми до 3500,00 грн

За таких обставин на підставі частини 2 статті 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Щодо судового збору.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 9496 від 20.08.2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду в електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з урахування частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 6100,00 грн, тобто 11,42 % від суми позову, то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 276,64 грн. (2422,40 грн. : 100 х 11,42%).

Керуючись статтями 4, 11-13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 268, 280-285, 353-354 ЦПК України, на підставі статей 512, 514, 526, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, будинок, 3, офіс 306) заборгованість за договором №0971528114 від 01.11.2019 в розмірі 6100 (шість тисяч сто ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, будинок, 3, офіс 306) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, будинок, 3, офіс 306) витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.Ю. Брюховецький