Решение № 138259152, 16.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/508/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорінь Б.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,

за позовом Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007», код ЄДРПОУ - 34460955, місцезнаходження 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Франка І., будинок 41,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово», код ЄДРПОУ - 44846557, місцезнаходження - 89654, Закарпатська область, Берегівський район, село Баркасово, вулиця Кошут Лайоша, будинок 30,

про стягнення заборгованості за договором поставки, пені, 3% річних та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «МАКСИМУМ-2007» (далі позивач, Приватне підприємство, ПП «МАКСИМУМ-2007»), від імені та в інтересах якого дії адвокат Жупан А.Ю. (на підставі ордеру серії АО №1229805 від 06.05.2026), звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 06.05.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» (далі відповідач, Товариство, ТОВ «ВПК «Баркасово») 707607,36 грн, з яких: 456300,00 грн - основна сума заборгованості за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024 (далі договір), 17917,28 грн - 3% річних, 182357,88 грн пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення та 51032,20 грн - інфляційні втрати, нараховані позивачем за невиконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений товар на загальну суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025.

Так, ПП «МАКСИМУМ-2007» стверджує, що 05.08.2024 між ним і ТОВ «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» було укладено договір поставки №05/08/24, за умовами якого постачальник передав у власність покупця продукцію (щебінь різних фракцій) на загальну суму 3456300,00 грн. Факт поставки та прийняття товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (за період з 16.11.2024 по 21.01.2025) та актом звірки взаєморозрахунків за договором станом на 29.01.2025. Згідно з п.п. 5.1 та 5.7 договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату в безготівковому порядку: 80% від суми - протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, а залишок 20% - не пізніше 5 робочих днів після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Позивач зазначає, що за накладними №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025 відповідач зобов`язання з оплати не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 456300,00 грн, враховуючи своєчасне складання позивачем податкових накладних про поставку товару відповідачу за №1 від 01.01.2025, №2 від 02.01.2025, №3 від 03.01.2025, №4 від 04.01.2025 та №5 від 21.01.2025. Надіслана позивачем претензія від 09.02.2026, яка була отримана відповідачем 21.02.2026, залишена останнім без задоволення. Враховуючи порушення строків оплати, позивач, окрім основної суми боргу, на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору, просить стягнути з відповідача 17917,28 грн 3% річних, 182357,88 грн пені та 51032,20 грн інфляційних втрат, що становить загальну ціну позову у розмірі 707607,36 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 11.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповіді №34449817 від 07.05.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивач - Приватне підприємство «МАКСИМУМ-2007» (код ЄДРПОУ - 34460955) має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

З довідки про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвала суду від 11.05.2026, у справі №907/508/26 (суддя Сисин С.В.) була надіслана позивачу в його Електронний кабінет. Означений документ доставлено до електронного кабінету учасника справи 11.05.2026 о 19:55.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Згідно відповіді №34449831 від 07.05.2026 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» (код ЄДРПОУ - 44846557) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Такий електронний кабінет також відсутній у ТОВ «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» і станом на день ухвалення рішення у справі, що встановлено із відомостей автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ухвала суду від 11.05.2026 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067170029477 від 12.05.2026 по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 89654, Закарпатська область, Берегівський район, село Баркасово, вулиця Кошут Лайоша, будинок 30.

22.05.2026 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067170029477 від 12.05.2026, з якого вбачається, що 16.05.2026 поштове відправлення отримано відповідачем.

Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Щодо не надання відзиву на позовну заяву, не виконання обов`язку, передбаченого ч.6 ст.6 ГПК України про реєстрацію електронного кабінету, суд зазначає таке.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч.9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті, 16.07.2026 розглянув справу за наявними у ній документами та у цей день ухвалив рішення за відсутності учасників справи.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача, викладеною у позовній заяві

Позиція позивача обґрунтована тим, що 05.08.2024 між Приватним підприємством «МАКСИМУМ-2007» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» (покупець) було укладено договір поставки №05/08/24. За умовами п.п. 1.1., 1.2. цього договору постачальник взяв на себе обов`язок передати у власність покупця продукцію - щебінь андезит (скельні розкривні породи, щебенево-піщану суміш фракції 0-120 мм, щебеневий відсів фракції 0-5 мм, щебінь фракцій 20-40 мм та 40-70 мм), а покупець зобов`язався прийняти її та оплатити її вартість. Згідно з п.п. 2.1, 2.2., 2.3. договору асортимент, кількість і ціна продукції визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а загальна вартість визначається як сума всіх підписаних накладних. Пунктами 3.7. та 3.8. передбачено, що підписання накладної покупцем засвідчує приймання товару за кількістю та якістю і позбавляє його права висувати претензії надалі.

На виконання умов договору постачальник передав покупцю продукцію на загальну суму 3456300,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №1Б від 16.11.2024 на суму 185940,00 грн; №2Б від 18.11.2024 на суму 170760,00 грн; №3Б від 19.11.2024 на суму 154140,00 грн; №4Б від 20.11.2024 на суму 154155,00 грн; №5Б від 21.11.2024 на суму 153680,00 грн; №6Б від 22.11.2024 на суму 92775,00 грн; №7Б від 23.11.2024 на суму 139065,00 грн; №8Б від 25.11.2024 на суму 170110,00 грн; №9Б від 26.11.2024 на суму 200295,00 грн; №10Б від 27.11.2024 на суму 154290,00 грн; №1Б від 02.12.2024 на суму 185455,00 грн; №2Б від 03.12.2024 на суму 123355,00 грн; №3Б від 04.12.2024 на суму 138920,00 грн; №4Б від 05.12.2024 на суму 200655,00 грн; №5Б від 06.12.2024 на суму 154020,00 грн; №6Б від 07.12.2024 на суму 200580,00 грн; №7Б від 09.12.2024 на суму 169825,00 грн; №8Б від 10.12.2024 на суму 216445,00 грн; №9Б від 16.12.2024 на суму 35535,00 грн; №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн; №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн; №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн; №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн; №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн, а також відображено в акті звірки взаємних розрахунків.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. та 5.7. договору оплата мала здійснюватися в безготівковому порядку пропорційно: 80 відсотків від суми платежу - протягом 3 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, а залишок у розмірі 20 відсотків - не пізніше 5 робочих днів після виконання постачальником обов`язку щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте покупець порушив договірні зобов`язання та не здійснив повний розрахунок за продукцію, поставлену за накладними №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 456300,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору постачальник звернувся до покупця з письмовою претензією від 09.02.2026, яка була направлена 11.02.2026 цінним листом з описом вкладення на адресу реєстрації відповідача (Закарпатська область, Берегівський район, село Баркасово, вулиця Кошут Лайоша, будинок 30) та отримана ним 21.02.2026, що підтверджується описом вкладення, повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення R905000022120 та трекінгом Укрпошта щодо відстеження такого поштового відправлення.

Оскільки претензія була залишена без відповіді та задоволення, а борг не сплачено, позивач на підставі п.п. 7.1, 7.2 договору та ст. 625 ЦК України нарахував штрафні санкції та фінансові складові. Загальна сума грошової вимоги позивача до відповідача згідно позовної заяви становить 707607,36 грн, з яких: 456300,00 грн - основна заборгованість за договором, 182357,88 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 17917,28 грн - 3 відсотки річних та 51032,20 грн - інфляційні втрати.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

05.08.2024 між Приватним підприємством «МАКСИМУМ-2007» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» (як покупцем) був укладений договір поставки №05/08/2024 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця щебінь різних фракцій (надалі продукція, товар), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, характеристика продукції: щебінь андезит, скельні розкривні породи, щебенево-піщана суміш фракції 0-120 мм, щебеневий відсів фр.0-5 мм, щебінь фр. 20-40 мм, щебінь фр. 40-70 мм.

Згідно з п. 2.1. ціна продукції встановлюється постачальником та визначається у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних

Відповідно до п. 2.2. договору, асортимент, кількість та вартість продукції, що підлягає передачі, погоджується сторонами під час підтвердження замовлень покупця і вказується у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору:

Згідно з п. 2.3. договору, загальна вартість продукції, що підлягає передачі відповідно до умов цього договору, визначається як сума вартості продукції, вказаної в усіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, умови та строки передачі продукції за цим договором встановлюються за домовленістю сторін.

Згідно з п. 3.3. договору, фактична кількість продукції в кожній партії вказується в відповідній видатковій та/або товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.4. договору, на кожну відвантажену партію продукції постачальник оформляє видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну (у разі доставки продукції постачальником).

Згідно з п. 3.7. договору, покупець в день отримання від постачальника видаткових накладних на продукцію, зобов`язаний їх підписати та передати один екземпляр кожної з підписаних накладних в бухгалтерію постачальника, або надати письмову обґрунтовану відмову від приймання продукції та підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.8. договору, підписання відповідною уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника па продукцію є підтвердженням приймання вказаного в такій видатковій накладній обсягу продукції за кількістю і якістю, та засвідчує відсутність у покупця жодних претензій до постачальника щодо передачі такої продукції. Претензії покупця щодо кількості та/чи якості переданої продукції після підписання покупцем відповідної видаткової накладної на продукцію постачальником не приймаються і не розглядаються.

Згідно з п. 3.9. договору, датою передачі продукції та датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в відповідній видатковій накладній постачальника, підписаній уповноваженою особою покупця.

Відповідно до п. 4.1. договору, постачальник зобов`язаний: передати покупцю продукцію в асортименті, кількості і в строк, вказаний у відповідних видаткових накладних; надати покупцю документи на продукцію, передбачені умовами цього договору; надати покупцю податкову накладну, що відповідає вимогам ПКУ, складену в електронній формі за наявності електронного підпису, уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). У випадку, якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну або розрахунок коригування до податкової накладної (якщо обов`язок такої реєстрації покладається на постачальника) в ЄРПН або зареєстрував із запізненням, внаслідок чого покупець втратив право на включення сум податку до складу податкового кредиту, постачальник зобов`язаний компенсувати покупцю всю суму втраченого податкового кредиту на протязі п`яти банківських днів.

Згідно з п. 4.2. договору, постачальник має право: отримати від покупця оплату за продукцію відповідно до умов п. 5.1. цього договору; призупинити подальше відвантаження продукції покупцю за цим договором у випадку ненадання до бухгалтерії постачальника підписаних уповноваженою особою покупця видаткових накладних на раніше відвантажену продукцію, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції більш ніж на 3 робочих днів чи у випадку виникнення заборгованості за передану та прийняту продукцію, чи у випадку невиконання покупцем інших зобов`язань за цим договором; відмовити покупцю у відпуску продукції у разі невиконання покупцем вимог п.п. 4.3.1. п. 4.3.2, даного договору.

Відповідно до п. 4.3. договору, покупець зобов`язаний: оплатити вартість продукції в повному обсязі відповідно до розділу 5 цього договору; при подачі автотранспорту під завантаження продукцією надати постачальнику оригінал довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей; у випадку передачі продукції покупцю зі складу постачальника (самовивіз) в тому числі із залученням покупцем перевізника, покупець зобов`язаний у строк не пізніше ніж за 1 робочий день до дня відвантаження продукції надати постачальнику у письмовому вигляді інформацію про вантажовідправника та вантажоодержувача продукції.

Згідно з п. 4.4. договору, покупець має право: отримати продукцію в кількості та в строки, погоджені сторонами у відповідних замовленнях на продукцію відповідно до п. 1.3. договору; контролювати хід визначення ваги продукції, що поставляється відповідно до умов цього договору, без втручання в виробничо-технологічний процес постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата продукції, що поставляється за даним договором, провадиться покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 5.2. договору, підставою для перерахування грошових коштів є цей договір та/або рахунок-фактура постачальника або відповідна видаткова накладна.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою оплати продукції покупцем є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.4. договору, при здійсненні попередньої оплати продукції покупець зобов`язаний вказати в призначенні платежу номер і дату даного договору.

Відповідно до п. 5.5. договору, сторони домовились проводити звірку взаєморозрахунків за продукцію один раз на квартал, або за вимогою будь-якої сторони, але не більш ніж один раз на місяць.

Згідно з п. 5.6. договору, за домовленістю сторін допускається застосування іншої форми розрахунків, не забороненої чинним законодавством України. Зміна форми розрахунків, сторонами оформлюється додатковою угодою.

Відповідно до п. 5.7. договору, після здійснення покупцем оплати в розмірі 80% від суми платежу, постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що відповідає вимогам Податкового кодексу України, складену в електронній формі за наявності електронного підпису, уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Подальшу оплату залишку в розмірі 20% від суми платежу покупець здійснює не пізніше 5-х робочих днів після виконання постачальником своїх зобов`язань щодо надання податкової накладної зареєстрованої в ЄРПН. Всі платежі за цим договором здійснюються покупцем в аналогічному порядку тобто за умови вчасно зареєстрованих податкових накладних та пропорційно 80% та 20% від суми, що підлягає оплаті.

Згідно з п. 6.1. договору, якість продукції, що передається за даним договором, повинна відповідати вимогам чинного законодавства та підтверджуватись копіями паспортами якості постачальника або сертифікатів відповідності.

Згідно з п. 7.1. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання сторонами умов даного договору винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку невиконання сторонами у встановлений термін зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

Згідно з п. 7.3. договору, сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за даним договором.

Відповідно до п. 7.4. договору, покупець несе відповідальність за правильність наданих постачальнику відомостей передбачених п. 4.3.3. договору.

Згідно з п. 8.1. договору, всі зміни й доповнення до даного договору є його невід`ємною частиною й повинні бути підписані уповноваженими особами обох сторін.

Відповідно до п. 8.2. договору, суперечки між сторонами вирішаються шляхом переговорів, з при недосягненні згоди - в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.6. договору, усі питання, не врегульовані умовами цього договору, регулюються положеннями чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.7. договору, скановані копії цього договору, додаткові угоди до нього, а також товарно-транспортні або видаткові накладні, рахунки-фактури та інші документи, що додаються до цього договору і складають його невід`ємну частину, підтверджують відповідні зобов`язання сторін до передачі сторонами належним чином оформлених оригіналів.

Згідно з п. 10.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна з сторін не виступила з ініціативою про розірвання договору.

Відповідно до п. 10.2. договору, у випадку невиконання покупцем умов даного договору, постачальник має право достроково розірвати цей договір, попередивши про це письмово покупця за 30 (тридцять) календарних днів. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про розірвання даного договору. Розірвання договору не звільняє постачальника від виконання своїх обов`язків за договором.

На підтвердження поставки товару на виконання умов договору Приватним підприємством як постачальником Товариству як покупцю на загальну суму 3456300 грн до позовної заяви долучені копії наступних накладних:

- №1Б від 16.11.2024 на суму 185940,00 грн;

- №2Б від 18.11.2024 на суму 170760,00 грн;

- №3Б від 19.11.2024 на суму 154140,00 грн;

- №4Б від 02.11.2024 на суму 154155,00 грн;

- №5Б від 21.11.2024 на суму 153680,00 грн;

- №6Б від 22.11.2024 на суму 92775,00 грн;

- №7Б від 23.11.2024 на суму 139065,00 грн;

- №8Б від 25.11.2024 на суму 170110,00 грн;

- №9Б від 26.11.2024 на суму 200295,00 грн;

- №10Б від 27.11.2024 на суму 154290,00 грн;

- №1Б від 02.12.2024 на суму 185455,00 грн;

- №2Б від 03.12.2024 на суму 123355,00 грн;

- №3Б від 04.12.2024 на суму 138920,00 грн;

- №4Б від 05.12.2024 на суму 200655,00 грн;

- №5Б від 06.12.2024 на суму 154020,00 грн;

- №6Б від 07.12.2024 на суму 200580,00 грн;

- №7Б від 09.12.2024 на суму 169825,00 грн;

- №8Б від 10.12.2024 на суму 216445,00 грн;

- №9Б від 16.12.2024 на суму 35535,00 грн;

- №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн;

- №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн;

- №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн;

- №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн;

- №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн.

У вказаних накладних наявні підписи уповноважених представників позивача і відповідача та відтиски печаток постачальника і покупця, наведені суми поставки товару вказані разом з ПДВ.

За поставлений товар відповідно до означених накладних покупець здійснив оплату коштів у загальній сумі 3000000 грн.

Так, згідно платіжної інструкції №110.0924 від 27.12.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» перерахувало на рахунок Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007» суму в розмірі 1500000,00 грн, зазначивши призначення платежу: оплата за товар згідно рахунку №2Б від 01.11.2024 до договору №05/08/2024 від 05.08.2024 у тому числі ПДВ 20% 250000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №111.0924 від 27.12.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» перерахувало на рахунок Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007» суму в розмірі 1500000,00 грн, зазначивши призначення платежу: оплата за товар згідно рахунку №3Б від 11.11.2024 до договору №05/08/2024 від 05.08.2024 у тому числі ПДВ 20% 250000,00 грн.

Такі ж відомості про поставку товару на виконання умов договору Приватним підприємством як постачальником Товариству як покупцю на загальну суму 3456300 грн та про оплату Товариством 27.12.2024 отриманого товару в загальній сумі 3000000 грн наведені в акті звірки взаємних розрахунків за період з 16 листопада 2024 року по 29 січня 2025 року, який підписаний представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток. У вказаному акті звірки станом на 29.01.2025 зазначена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» перед Приватним підприємство «МАКСИМУМ-2007» за договором у сумі 456300,00 грн.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед ним за договором у сумі 456300 грн наявна у відповідача за поставлений товар згідно накладних №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн, №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн, №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн, №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн та №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів і послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

На підтвердження поставки товару відповідачу на суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025, який неоплачений відповідачем, до позовної заяви Приватне підприємство «МАКСИМУМ-2007» долучило копії податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Так, щодо поставки товару згідно накладної №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн до позовної заяви долучено копію податкової накладної №1/1 від 01.01.2025 на цю ж суму та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової накладної №1/1 від 01.01.2025, з якої судом встановлено дату реєстрації податкової накладної у ЄРПН 27.02.2025.

Щодо поставки товару згідно накладної №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн до позовної заяви долучено копію податкової накладної №2\1 від 02.01.2025 на цю ж суму та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової накладної №2/1 від 02.01.2025, з якої судом встановлено дату реєстрації податкової накладної у ЄРПН 27.02.2025.

Щодо поставки товару згідно накладної №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн до позовної заяви долучено копію податкової накладної №3/1 від 03.01.2025 на цю ж суму та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової накладної №3/1 від 03.01.2025, з якої судом встановлено дату реєстрації податкової накладної у ЄРПН 27.02.2025.

Щодо поставки товару згідно накладної №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн до позовної заяви долучено копію податкової накладної №4/1 від 04.01.2025 на цю ж суму та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової накладної №4/1 від 04.01.2025, з якої судом встановлено дату реєстрації податкової накладної у ЄРПН 27.02.2025.

Щодо поставки товару згідно накладної №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн до позовної заяви долучено копію податкової накладної №14/1 від 21.01.2025 на цю ж суму та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних до податкової накладної №14/1 від 21.01.2025, з якої судом встановлено дату реєстрації податкової накладної у ЄРПН 27.02.2025.

Приватним підприємство «МАКСИМУМ-2007» було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» претензію від 09.02.2026, згідно з якою позивач просив Товариство виконати належним чином свої зобов`язання за здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар згідно з договором поставки №05/08/2024 від 05.08.2024, відшкодувавши продавцю наявну станом на 09.02.2026 заборгованість у розмірі 456300,00 грн, а також сплатити нараховані у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язанню пеню, 3% річних та інфляційні втрати. До позовної заяви були долучені докази надіслання означеної претензії від 09.02.2026 відповідачу, а саме:

- копія опису вкладень поштового відправлення №R905000022120 від 11.02.2026;

- копія фіскального чеку поштового відправлення №R905000022120 від 11.02.2026;

- копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R905000022120 від 11.02.2026;

- трекінг відстеження поштового відправлення №R905000022120 від 11.02.2026 з сайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

З копій рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу відстеження поштового відправлення з сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», вбачається, що представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» 21.02.2026 було вручено поштове відправлення R905000022120 від 11.02.2026, тобто вручено претензію від 09.02.2026 Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007» з вимогою здійснення розрахунку за поставлений товар згідно з договором поставки №05/08/2024 від 05.08.2024.

Враховуючи несплату Товариством коштів в сумі 456300,00 грн згідно умов договору за поставлений йому Приватним підприємством товар згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025 в тому числі після отримання 21.02.2025 претензії Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007» від 09.02.2026, згідно позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідачу таку суму основного боргу.

Також, до позовної заяви позивачем був долучений розрахунок сум інфляційних втрат, пені та 3% річних внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» зобов`язань за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024, станом на 05.05.2026 (враховуючи подачу позову 06.05.2026), згідно якого позивач нарахував відповідачу 17917,28 грн - 3% річних, 182357,88 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення та 51032,20 грн - інфляційних втрат. При цьому, розмір пені, інфляційних втрат і 3% річних, нараховані позивачем за невиконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений товар згідно кожної з накладних, а саме: №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн (період прострочення з 04.01.2025 по 05.05.2026), №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн (період прострочення з 07.01.2025 по 05.05.2026), №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн (період прострочення з 08.01.2025 по 05.05.2026), №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн (період прострочення з 09.01.2025 по 05.05.2026), №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн (період прострочення з 24.01.2025 по 05.05.2026) та з урахуванням обов`язку покупця оплатити товар протягом 3-х банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, що передбачено п.5.1 договору.

Отже, такі обставини справи, на думку Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007», свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 707607,36 грн, з яких: 456300,00 грн - основна сума заборгованості за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024, 17917,28 грн - 3% річних, 182357,88 грн пеня та 51032,20 грн - інфляційні втрати.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Пунктом 1 ч. 2 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із преамбули договору поставки №05/08/2024 від 05.08.2024, Приватне підприємство «МАКСИМУМ-2007» виступає постачальником за вказаним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» - покупцем.

На підтвердження поставки товару на загальну суму 3456300 грн на виконання умов договору Приватним підприємством як постачальником Товариству як покупцю до позовної заяви долучені копії наступних накладних: №1Б від 16.11.2024, №2Б від 18.11.2024, №3Б від 19.11.2024, №4Б від 02.11.2024, №5Б від 21.11.2024, №6Б від 22.11.2024, №7Б від 23.11.2024, №8Б від 25.11.2024, №9Б від 26.11.2024, №10Б від 27.11.2024, №1Б від 02.12.2024, №2Б від 03.12.2024, №3Б від 04.12.2024, №4Б від 05.12.2024, №5Б від 06.12.2024, №6Б від 07.12.2024, №7Б від 09.12.2024, №8Б від 10.12.2024, №9Б від 16.12.2024, №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025.

Зазначені первинні документи (видаткові накладні) підписані представниками сторін та засвідчені відтисками їх печаток. Наявність на видаткових накладних відтиску печатки юридичної особи є доказом правомірності підпису та підтверджує волевиявлення сторони на здійснення господарської операції.

Згідно з п. 2.3. договору поставки №05/08/2024 від 05.08.2024 загальна вартість продукції, що підлягає передачі відповідно до умов цього договору, визначається як сума вартості продукції, вказаної в усіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 3.8. договору, підписання відповідною уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника па продукцію є підтвердженням приймання вказаного в такій видатковій накладній обсягу продукції за кількістю і якістю, та засвідчує відсутність у покупця жодних претензій до постачальника щодо передачі такої продукції.

Отже, враховуючи умови п.п.2.3., 3.8. договору, а також те, що досліджені судом означені вище накладні щодо поставки товару, які долучені до позовної заяви, містять усі необхідні реквізити та підписані покупцем без зауважень щодо обсягу та вартості поставленої продукції, підписи покупця та постачальника скріплені відтисками їх печаток, а відтак суд виснує, що такі накладні підтверджують належне виконання Приватним підприємством як постачальником умов договору щодо поставки Товариству як покупцю товару на загальну суму 3456300 грн.

За поставлений товар відповідно до означених накладних покупець здійснив оплату коштів у загальній сумі 3000000 грн згідно платіжних інструкцій №110.0924 від 27.12.2024 на суму 1500000,00 грн і №111.0924 від 27.12.2024 на суму 1500000,00 грн.

Такі ж відомості про поставку товару на загальну суму 3456300 грн на виконання умов договору Приватним підприємством як постачальником Товариству як покупцю та про оплату Товариством 27.12.2024 отриманого товару в загальній сумі 3000000 грн наведені в акті звірки взаємних розрахунків за період з 16 листопада 2024 року по 29 січня 2025 року, який підписаний представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток. У вказаному акті звірки станом на 29.01.2025 зазначена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» перед Приватним підприємство «МАКСИМУМ-2007» за договором у сумі 456300,00 грн.

Щодо підписаного представниками сторін та скріпленого відтисками їх печаток акту звірки взаємних розрахунків станом на 29.01.2025, яким підтверджено заборгованість Товариства перед Приватним підприємством за договором у сумі 456300,00 грн, то суд враховує, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку і правовій природі акта звірки взаємних розрахунків і виснував таке: акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (див. постанови Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20). Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20).

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед ним за договором у сумі 456300 грн наявна у відповідача за поставлений товар згідно накладних №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн, №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн, №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн, №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн та №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн.

Як було вказано вище, за змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата продукції, що поставляється за даним договором, провадиться покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.7. договору, після здійснення покупцем оплати в розмірі 80% від суми платежу, постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що відповідає вимогам Податкового кодексу України, складену в електронній формі за наявності електронного підпису, уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Подальшу оплату залишку в розмірі 20% від суми платежу покупець здійснює не пізніше 5-х робочих днів після виконання постачальником своїх зобов`язань щодо надання податкової накладної зареєстрованої в ЄРПН. Всі платежі за цим договором здійснюються покупцем в аналогічному порядку тобто за умови вчасно зареєстрованих податкових накладних та пропорційно 80% та 20% від суми, що підлягає оплаті.

Суд не погоджується з розрахунком сум інфляційних втрат, пені та 3% річних внаслідок неналежного виконання Товариством зобов`язань за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024, станом на 05.05.2026, так як такий розрахунок позивачем визначений з урахуванням обов`язку покупця оплатити товар протягом 3-х банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, що передбачено п.5.1 договору.

Так, позивач стверджує про періоди прострочення відповідачем оплати за поставлений товар згідно кожної з накладних, а саме:

- згідно накладної №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн - період прострочення з 04.01.2025 по 05.05.2026;

- згідно накладної №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн період прострочення з 07.01.2025 по 05.05.2026;

- згідно накладної №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн період прострочення з 08.01.2025 по 05.05.2026;

- згідно накладної №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн період прострочення з 09.01.2025 по 05.05.2026;

- згідно накладної №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн - період прострочення з 24.01.2025 по 05.05.2026.

Щодо умов оплати за поставлений товар згідно договору суд зазначає, що п.п.5.1. і 5.7. визначені способи оплати, так як п.5.1. передбачає оплату покупцем - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної, а п.5.7. передбачає оплату за поставлений товар частинами (у виді 80 і 20 відсотків), зокрема 80 % від суми платежу (після чого постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що відповідає вимогам Податкового кодексу України) та 20% від суми платежу - покупець повинен здійснити не пізніше 5-х робочих днів після виконання постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Щодо цього у п.5.7. договору зазначено, що всі платежі за цим договором здійснюються покупцем в аналогічному порядку тобто за умови вчасно зареєстрованих податкових накладних та пропорційно 80% та 20% від суми, що підлягає оплаті.

З урахуванням таких умов договору суд дійшов висновку, що при укладенні договору сторони узгодили оплату покупцем 80% ціни поставленого товару - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної і складання постачальником податкової накладної щодо поставки товару за цією видатковою накладною, та узгодили сплату решти суми (20%) за кожною накладною не пізніше 5-х робочих днів після виконання постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

У постанові від 01.05.2024 в справі № 910/9635/22, Верховний Суд щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначив, що, якщо сторони договору поставки визначили строк з врахування банківських днів від певної дати чи події, то у цьому випадку слід враховувати Порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514, яким визначено Банківський день, як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, враховуючи дати складання накладних, податкових накладних, відомості квитанцій про реєстрацію кожної податкової накладної у ЄРПН щодо поставки товару на суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025 (враховуючи, що усі податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН 27.02.2025); враховуючи досягнуті сторонами в п.п.5.1. і 5.7. договору домовленості щодо строків оплати за поставлений товар у виді оплати 80% ціни поставленого товару - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної і складання податкової накладної та 20% оплати за кожною накладною не пізніше 5-х робочих днів після виконання постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а відтак суд дійшов висновку про такі строки прострочення відповідачем оплати за поставлений товар за кожною із цих накладних у загальній сумі 456300,00 грн, а саме:

- за накладною №1Б від 01.01.2025 на суму 57400,00 грн, по поставці якої постачальником складено податкову накладну №1/1 від 01.01.2025, яка зареєстрована у ЄРПН 27.02.2025, період прострочення наступний:

- щодо сплати 45920,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної) з 07.01.2025 по 05.05.2026 (враховуючи, що 04 та 05 січня 2025 року вихідні (не банківські) дні) та щодо сплати 11480,00 грн (20% від суми оплати згідно накладної) з 07.03.2025 по 05.05.2026;

- за накладною №2Б від 02.01.2025 на суму 92650,00 грн, по поставці якої постачальником складено податкову накладну №2/1 від 02.01.2025, яка зареєстрована у ЄРПН 27.02.2025, період прострочення наступний:

- щодо сплати 74120,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної) з 08.01.2025 по 05.05.2026 (враховуючи, що 04 та 05 січня 2025 року вихідні (не банківські) дні) та щодо сплати 18530,00 грн (20% від суми оплати згідно накладної) з 07.03.2025 по 05.05.2026;

- за накладною №3Б від 03.01.2025 на суму 92585,00 грн, по поставці якої постачальником складено податкову накладну №3/1 від 03.01.2025, яка зареєстрована у ЄРПН 27.02.2025, період прострочення наступний:

- щодо сплати 74068,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної) з 09.01.2025 по 05.05.2026 (враховуючи, що 04 та 05 січня 2025 року вихідні (не банківські) дні) та щодо сплати 18517,00 грн (20% від суми оплати згідно накладної) з 07.03.2025 по 05.05.2026;

- за накладною №4Б від 04.01.2025 на суму 46475,00 грн, по поставці якої постачальником складено податкову накладну №4/1 від 04.01.2025, яка зареєстрована у ЄРПН 27.02.2025, період прострочення наступний:

- щодо сплати 37180,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної) з 09.01.2025 по 05.05.2026 (враховуючи, що 05 січня 2025 року вихідний (не банківський) день) та щодо сплати 9295,00 грн (20% від суми оплати згідно накладної) з 07.03.2025 по 05.05.2026;

- за накладною №5Б від 21.01.2025 на суму 167190,00 грн, по поставці якої постачальником складено податкову накладну №14/1 від 21.01.2025, яка зареєстрована у ЄРПН 27.02.2025, період прострочення наступний:

- щодо сплати 133752,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної) з 25.01.2025 по 05.05.2026 та щодо сплати 33438,00 грн (20% від суми оплати згідно накладної) з 07.03.2025 по 05.05.2026.

З урахуванням викладеного суд виснує про прострочення відповідачем своїх зобов`язань за договором по оплаті за поставлений товар на суму 456300,00 грн у такі періоди та у таких сумах:

- з 07.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 45920,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №1Б від 01.01.2025);

- з 08.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 74120,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №2Б від 02.01.2025);

- з 09.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 111248,00 грн, з яких: 74068,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №3Б від 03.01.2025) та 37180,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №4Б від 04.01.2025);

- з 25.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 133752,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №5Б від 21.01.2025);

- з 07.03.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 91260,00 грн, з яких: 11480,00 грн - 20% від суми оплати згідно накладної №1Б від 01.01.2025, 18530,00 грн - 20% від суми оплати згідно накладної №2Б від 02.01.2025, 18517,00 грн - 20% від суми оплати згідно накладної №3Б від 03.01.2025, 9295,00 грн - 20% від суми оплати згідно накладної №4Б від 04.01.2025 та 33438,00 грн - 20% від суми оплати згідно накладної №5Б від 21.01.2025.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Відповідач після отримання 16.05.2026 ухвали суду про відкриття провадження не надав доказів сплати спірної суми боргу за договором.

Отже, на день ухвалення рішення відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним у повному обсязі своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений йому за договором товар суду не надав.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 456300,00 грн заборгованості за поставлену продукцію за договором поставки №05/08/2024 від 05.08.2024 суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, та вбачає підстави для задоволення позову у вказаній частині.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 17917,28 грн 3% річних та 51032,20 грн інфляційних втрат, здійснивши розрахунок до стягнення з відповідача означених сум із врахування наведених ним періодів прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач не надав свого контррозрахунку складеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024.

Як було вказано вище, судом на підставі досліджених доказів та умов договору було визначено періоди прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за поставлений згідно договору товар на загальну суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025, а відтак, суд самостійно за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» здійснив розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, у залежності від сум прострочення та періодів прострочення по кожній з цих накладних.

Так, за період прострочення з 07.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 45920,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №1Б від 01.01.2025) стягненню з відповідача підлягають 1826,74 грн 3% річних та 6076,34 грн інфляційних втрат

За період прострочення з 08.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 74120,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №2Б від 02.01.2025) стягненню з відповідача підлягають 2942,46 грн 3% річних та 9807,89 грн інфляційних втрат

За період прострочення з 09.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 111248,00 грн (з яких - 74068,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №3Б від 03.01.2025) та 37180,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №4Б від 04.01.2025)) стягненню з відповідача підлягають 4407,25 грн 3% річних та 14720,84 грн інфляційних втрат

За період прострочення з 25.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 133752,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №5Б від 21.01.2025) стягненню з відповідача підлягають 5122,88 грн3% річних та 15902,81 грн інфляційних втрат

За період прострочення з 07.03.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 91260,00 грн, які становлять 20% від суми оплати згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 і №5Б від 21.01.2025) стягненню з відповідача підлягають 3187,85 грн 3% річних та 10040,20 грн інфляційних втрат.

Відтак, враховуючи встановлені судом періоди та суми прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за поставлений згідно договору товар на загальну суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025, суд виснує, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 17487,18 грн 3 % річних і 56548,08 грн інфляційних втрат.

Так як відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; так як позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, згідно позовної заяви просить стягнути з відповідача 51032,20 грн інфляційних втрат, а судом встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача 56548,08 грн інфляційних втрат, а тому з урахуванням принципу диспозитивності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51032,20 грн інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов`язання по сплаті коштів за договором за поставлений товар.

Отже, суд задовольняє частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних, вбачаючи підстави для стягнення 17487,18 грн 3% річних, та задовольняє повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача 51032,20 грн інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов`язання по сплаті коштів за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024 за поставлений йому товар на загальну суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025.

Щодо нарахування пені

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 182357,88 грн. Вказаний розрахунок складений позивачем із врахування наведених ним періодів прострочення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина 1 ст. 548 ЦК України, передбачає, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Водночас, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку невиконання сторонами у встановлений термін зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

Відтак, суд враховує, що при укладенні договору поставки №05/08/24 від 05.08.2024 його сторони погодили право управненої сторони вимагати від боржника за порушення умов договору стягнення пені в строк понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що було передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, так як сторони у п. 7.2. договору погодили стягнення пені від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

Відповідач не надав свого контррозрахунку складеного позивачем розрахунку пені за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024.

Як було вказано вище, судом на підставі досліджених доказів та умов договору було визначено періоди прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за поставлений згідно договору товар на загальну суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025, а відтак, суд самостійно за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» здійснив розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до 05.05.2026.

Так, за період прострочення з 07.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 45920,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №1Б від 01.01.2025) стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 18564,26 грн.

За період прострочення з 08.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 74120,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №2Б від 02.01.2025) стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 29909,96 грн.

За період прострочення з 09.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 111248,00 грн (з яких - 74068,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №3Б від 03.01.2025) та 37180,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №4Б від 04.01.2025)) стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 44810,08 грн.

За період прострочення з 25.01.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 133752,00 грн (80% від суми оплати згідно накладної №5Б від 21.01.2025) стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 52284,21 грн.

За період прострочення з 07.03.2025 по 05.05.2026 щодо сплати 91260,00 грн, які становлять 20% від суми оплати згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 і №5Б від 21.01.2025) стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 32701,08 грн.

Відтак, враховуючи встановлені судом періоди та суми прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за поставлений згідно договору товар на загальну суму 456300,00 грн згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025, суд виснує, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в загальній сумі 178269,59 грн.

Отже, суд задовольняє частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 182357,88 грн, так як на підставі досліджених доказів, встановлює наявність підстав для стягнення з відповідача пені в загальній сумі 178269,59 грн.

Щодо права суду з власної ініціативи зменшити розмір неустойки та наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача пені.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних положень ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд з власної ініціативи перевірив наявність підстав для зменшення пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Як встановлено судом, пеня в загальному розмірі 178269,59 грн нарахована за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати коштів за договором у сумі 456300 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд враховує, що станом на день ухвалення рішення відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи судом, не сплатив жодних коштів у рахунок погашення основного боргу, про стягнення якого позивач звернувся в суд з позовною заявою та не навів поважних причин несплати такого боргу.

Водночас розмір пені у сумі 178269,59 грн від розміру боргу 456300,00 грн становить 39,07 %, а, отже, відсутні підстави вважати такий розмір пені явно не співмірним розміру простроченого зобов`язання, тим більше враховуючи, що такий основний борг (чи хоча б його частина) по даний час не сплачені та враховуючи залишення відповідачем без розгляду та реагування отриманої ним 21.02.2026 претензії позивача від 09.02.2026 про погашення заборгованості, та отримання відповідачем 16.05.2026 ухвали суду від 11.05.2026 про відкриття провадження у справі.

Врахувавши такі обставини, суд виснує про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню.

Отже, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки і такі обставини не встановлені судом; враховуючи, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, у випадку її безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін та порушення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про стягнення з відповідача 178269,59 грн, нарахованої за неналежне виконання умов договору поставки №05/08/24 від 05.08.2024 в частині оплати за поставлений товар згідно накладних №1Б від 01.01.2025, №2Б від 02.01.2025, №3Б від 03.01.2025, №4Б від 04.01.2025 та №5Б від 21.01.2025.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 703088,97 грн, з яких: основний борг за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024 в розмірі 456300,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 51032,20 грн, 3% річних у розмірі 17487,18 грн та пеня у розмірі 178269,59 грн, нараховані за неналежне виконання відповідачем умов договору.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №2555 від 05.05.2026 при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» стягнення заборгованості за договором поставки, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 707607,36 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 8491,29 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено частково, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в сумі 8437,07 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» (код ЄДРПОУ - 44846557, місцезнаходження - 89654, Закарпатська область, Берегівський район, село Баркасово, вулиця Кошут Лайоша, будинок 30) на користь Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007» (код ЄДРПОУ - 34460955, місцезнаходження 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Франка І., будинок 41) 703088,97 грн (сімсот три тисячі вісімдесят вісім гривень 97 копійок), з яких: основний борг за договором поставки №05/08/24 від 05.08.2024 в розмірі 456300,00 грн (чотириста п`ятдесят шість тисяч триста гривень 00 копійок), інфляційні втрати у розмірі 51032,20 грн (п`ятдесят одна тисяча тридцять дві гривні 20 копійок), 3% річних у розмірі 17487,18 грн (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 18 копійок) та пеня у розмірі 178269,59 грн (сто сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень 59 копійок), нараховані за неналежне виконання відповідачем договору поставки №05/08/24 від 05.08.2024.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-перевантажувальний комплекс «Баркасово» (код ЄДРПОУ - 44846557, місцезнаходження - 89654, Закарпатська область, Берегівський район, село Баркасово, вулиця Кошут Лайоша, будинок 30) на користь Приватного підприємства «МАКСИМУМ-2007» (код ЄДРПОУ - 34460955, місцезнаходження 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Франка І., будинок 41) 8437,07 грн (вісім тисяч чотириста тридцять сім гривень 07 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 16.07.2026.

Суддя С.В. Сисин