Решение № 138255472, 16.07.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/492/26

Номер провадження 2/948/503/26

16.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

25 травня 2025 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором № 124688013 від 22.03.2025 у розмірі 60586,75 грн., яка складається з 21250,00 грн. заборгованості за тілом, 38061,75 грн. заборгованості за відсотками, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 22.03.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 124688013 на суму 5 000,00 грн, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21 250,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, первісний кредитор переказав кошти безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача, тобто кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

06.05.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/34, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено правогрошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги .

30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості, таким чином відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

28.05.2026 ухвалою Машівського районного суду Полтавської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребовано докази по клопотанню позивача (а.с. 106-107).

Позивач, повідомлений належним чином, шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету та його представника (а.с.115-116) у судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просить позов розглядати без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить у разі неявки у судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення (а.с.6).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала частково. Зазначила, що дійсно протягом 2025 року отримувала кредитні кошти з Приватбанку, кредит не повертала. Невиконання кредитних зобов`язань пояснила тяжким матеріальним станом. Визнає тіло кредиту, просила зменшити проценти та відмовити в задоволенні стягнення комісії. Витрати на правничу допомогу вважала надмірно завищеними.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухав пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

22.03.2025 ТОВ «ФК "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 124688013 відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту (п.2.1), загальний розмір кредиту за цим договором становить 5000 грн 00 коп., позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів (п. 2.2.), кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 22.03.2025 (що є датою надання Кредиту), другий та решта траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором, надання кожного додаткового траншу за Договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п.2.3., п.2.4.).

За умовами п. 5.1.Договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74XX-XXXX-9935.

Згідно з п. 6.2. Договору надання позичальнику кожного нового траншу за цим Договором відбувається на підставі укладеного із Кредитодавцем договору про внесення змін до цього Договору, який Сторони домовились іменувати у своїх відносинах додатковою угодою .

Пунктом 7.3. Договору, визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 21.04.2030.

Відповідно до п.8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту,

За період від 22.03.2025 р. до 31.03.2025 р. (включно), кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 18,37 (вісімнадцять цілих тридцять сім сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,80 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування (п.8.7.1).

Згідно п. 4.10.7 - договір укладено відповідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 11.1.та 11.2 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Згідно повідомлення ТОВ «Таліон плюс» дострокове розірвання кредитного договору №124688013 від 22.03.2025 відбулося 27.09.2025 (а.с.26).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Даний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора SYZS, відправленого 22.03.2025 10:34:32, введеного 22.03.2025 10:34:56(а.с.25 на зв).

Крім цього, ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту ідентифікатором 8764, відправлено 22.03.2025 10:34:32, введено 22.03.2025 10:34:56(а.с.12-13).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що Договір кредитної лінії №124688013 від 22.03.2025, а також паспорт споживчого кредиту підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердила прийняття нею умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору.

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Факт перерахування коштів підтверджується Платіжним дорученням №d60706bd-8592-40af-a404-104c08ebec39 від 22.03.2025, з якого вбачається, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА"здійснило переказ коштів в сумі 5000,00 грн, ОСОБА_1 згідно договору № 124688013 від 22.03.2025 на картку № 5168-74XX-XXXX-9935 (а.с. 47); платіжним дорученням № 2f29e118-29fc-4b0a-a066-2e6d3238c85e від 25.03.2025, з якого вбачається, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" здійснило переказ коштів в сумі 5000,00 грн, ОСОБА_1 згідно договору № 124688013 від 22.03.2025 на картку № 5168-74XX-XXXX-9935 (а.с.48); платіжним дорученням № 0da53acf-367b-4821-a001-f4b1909620cf від 27.03.2025 з якого вбачається, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" здійснило переказ коштів в сумі 2500,00 грн, ОСОБА_1 згідно договору № 124688013 від 22.03.2025 на картку № 5168-74XX-XXXX-9935 (а.с.50); платіжним дорученням № fba344a1-416b-401d-8428-6f976c57244f від 29.03.2025, з якого вбачається ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" здійснило переказ коштів в сумі 8750,00 грн, ОСОБА_1 згідно договору № 124688013 від 22.03.2025 на картку № 5168-74XX-XXXX-9935 (а.с.49).

У довідках ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» повідомляє, що на виконання кредитного договору № 124688013 від 22.03.2025, ними ініційовано платіжні операції, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжних інструкцій на отримання ОСОБА_1 на картку 5168-74XX-XXXX-5686,сум у розмірі: 22.03.2025 5000,00 грн, 25.03.2025 5000,00 грн, 27.03.2025 25700,00 грн, 29.03.2025 8750,00 грн, та повідомляють про завершення платіжних операцій (проведення платіжних операції надавачем платіжних послуг) (а.с.58-59).

За повідомленням АТ КБ "ПриватБанк» від 16.06.2026, що надійшло до Машівського районного суду Полтавської області 26.06.2026 на виконання ухвали суду від 28.05.2026, банківська картка НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.120).

Випискою по рахунку АТ "ПриватБанк», підтверджується факт зарахування коштів на загальну суму 21250,00 грн на картку № НОМЕР_1 за період з 22.03.202 по 03.04.2026 (а.с.121-132).

Саме такий номер платіжної картки для зарахування коштів зазначено у договорі №124688013 від 22.03.2025, що укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (а.с. 17 на зв).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у загальному розмірі 21250 грн. шляхом їх перерахування на картку, яку вона зазначила при оформленні кредиту.

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитні кошти в загальній сумі 21250,00 грн та скористалася ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

Між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/34 від 06.05.2025 (а.с.62-64) відповідно до умов якої до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с.62-64).

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги, майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Реєстру прав вимоги, за який від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 124688013 від 22.03.2025 у загальній сумі 41432,00 грн., з яких 21250,00 - заборгованість по основному боргу, 8282,00 грн заборгованість по відсоткам, 1275,00 заборгованість по комісії, 10625,00 грн неустойка, підписано 6 травня 2025 (а.с.65).

Факт повної оплати суми фінансування за відступлення прав вимог за Реєстром прав вимоги від 06.05.2025 року за Договором факторингу № МВ-ТП/34 від 06.05.2025 року підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.67).

30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) уклали Договір факторингу №30/025/01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (п.2.1). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру (п.4.1) (а.с.70-73).

Реєстр прав вимоги №2 підписано між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 30.09.2025 яким підтверджується відступлення права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 124688013 від 22.03.2025 у загальній сумі 71211,75 грн., з яких 21250,00 - заборгованість по основному боргу, 38061,75 грн заборгованість по відсоткам, 1275,00 заборгованість по комісії, 10625,00 грн неустойка (а.с.75).

Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог №2 від 30.09.2025 до Договору Факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підписано 30.09.2025 (а.с.78 ).

З платіжної інструкції №637 від 06.10.2025 вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «Таліон Плюс» здійснено плату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, Реєстру відступлення прав вимоги № 21 від 30.09.2025 (а.с.77).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договори факторингу, які оформлені та підписані належним чином, витяги з реєстру боржників та підтверджуючі документи про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договори факторингу та реєстри боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі договору кредитної лінії №124688013 від 22.0.2025.

Згідно Виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії №124688013 від 22.0.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 71211,75 грн, з яких 21250,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 38061,75 грн заборгованість за процентами, 1275,00 заборгованість за комісією, 10625,00 заборгованість за штрафними санкціями (а.с.11).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 21250,00 грн. зазначає таке.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що на картку ОСОБА_1 було перераховано кошти в загальній сумі 21250,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.47-50) та випискою по особовому рахунку підтверджується, що на картку ОСОБА_1 були зараховані кошти в сумі (а.с.121-132).

З розрахунків заборгованості за кредитним договором №124688013 від 22.03.2025 вбачається, що відповідачка тіло кредиту не погашала (а.с.9-10, 60).

Приймаючи до уваги те, що відповідачка отримавши кредитні кошти в сумі 21250,00, зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконала, доказів суду, які б підтверджували сплати суми за основною сумою боргу не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по тілу кредиту в сумі 21250,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 38061,00 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

З виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії №124688013 від 22.03.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками складає 38061,75 грн. (а.с.11).

Як вбачається з розрахунків заборгованості, відсотки нараховані у межах дії кредитного договору з 22.03.2025 (дата укладення договору) по 26.09.2026 (27.09.2025 договір достроково розірваний), після розірвання договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону, розмір відсотків відповідає умовам договору (п. 8.7.1 та 8.7.2) та ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» (а.с.9-10, 60).

Судом установлено, що відповідачем були сплачені кошти на погашення відсотків по кредиту 08.04.2025 в сумі 35,00 грн, що були зараховані на погашення відсотків (а.с.60) та дані були враховані позивачем при обчисленні суми заборгованості по відсотках, що підлягають до стягненню.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконала, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів є законними та обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами в розмірі 38061,75 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 1275,00 грн комісії за надання позики суд зазначає таке.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

Пунктом 1.1.16. Договору кредитної лінії №124688013 від 22.03.2025 (а.с.14-25) визначено, що комісія за надання кредиту або комісія грошові кошти, які позичальник на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, зобов`язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за Договором.

Відповідно до п. 8.4. Договору, комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором.

Відповідно до п. 8.4 Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного Траншу.

За умовами п. 8.5. Договору, розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 300 грн 00 коп.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1275,00 грн комісії надання позики задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за Договором кредитної лінії № 124688013 від 22.03.2025 підлягають частковому задоволенню на суму 59311,75 грн, де 21250,00 грн. тіло кредиту та 38061,75 грн. відсотки.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 60586,75 грн., судом задоволено позовні вимоги частково на суму 59311,75 грн, що становить 97,90 % від ціни позову, отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2606,49 грн.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (а.с 6).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та адвокатське об`єднання «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (Адвокатське бюро) 20.01.2026 уклали Договір №20/01/26-02 про надання правничої допомоги за умовами якого, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу (а.с.92-93).

Згідно Додаткової Угоди № 25771377780 від 21.0.2026 до Договору про надання правничої допомоги № №20/01/26-02 від 20.01.2026 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором№124688013 від 22.03.2025, позичальник ОСОБА_1 (а.с.94).

Актом приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від від 20.01.2026 засвідчено факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору, наведено перелік правових та юридичних послуг та вказано сума наданих послуг 7000,00 грн. (а.с.95).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3916,00 грн, що становить 97,90% від 4000,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним Договором кредитної лінії № 124688013 від 22.03.2025 у розмірі 59311,75 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч триста одинадцять гривень 75 копійок), де 21250,00 грн -тіло кредиту, 38061,75 проценти

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі2606,49 грн (дві тисячі шістсот шість грн. 49 коп) та 3916,00 грн.( Три тисячі дев`ятсот шістнадцять грн 00 коп).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса :01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва