Решение № 138253147, 10.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/14238/25

провадження № 2/208/1507/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд містаКам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/14238/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.02.2013 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено рішення по справі № 208/1740/13-ц, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість в сумі 231 177,78 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: двохкімнатну квартиру загальною площею 44,9 кв.м., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у порядку процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою згідно Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11296508000 від 11.02.2008 р.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» був укладений договір факторингу №1,згідно якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив право грошової вимоги за кредитним договором №11296508000 від 11.02.2008 року, позичальником за яким був ОСОБА_1 , та договорами забезпечення на користь ТОВ «Кей Колект», укладеним з ОСОБА_2 .

У зв`язку зі систематичним порушенням умов договору зі сторони позичальника утворилась заборгованість за кредитним договором, в результаті чого ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду за захистом своїх прав.

На сьогоднішній день відповідачами рішення суду не виконано.

Звертає увагу, що заборгованість відповідача за кредитним договором було стягнуто в доларах США і саме на цей розмір заборгованості позивачем здійснено нарахування 3 % річних. Сума 3 % річних нарахована на суму простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості, визначеної рішенням суду, за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, становить 4689,90 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 13.06.2025 складає 194574,57 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на таке.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зазначив, що пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

А пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.

І зробив висновок, що строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.

Підкреслив, що такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20, а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21.

Таким чином, загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат, понесених ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», внаслідок прострочення Відповідачем сплати заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та Рішенню суду,складає:

1) згідно з Розрахунком суми 3 % річних, за період з «27» травня 2017 року по«23» лютого 2022 року (включно), за прострочення сплати заборгованості, сума 3% річних, становить: 32 928,58 грн. (копія розрахунку додається);

2) згідно з Розрахунком суми інфляційних втрат, за період з «02» квітня 2017 року по «23» лютого 2022 року (включно), понесених у наслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат, становить 104 675,48 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 року по цивільній справі №208/14238/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, яка надійшла до суду 19.11.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, яка надійшла до суду 19.11.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.11.2025 року відкрито провадження у справі №208/14238/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - Вишневська О.І. в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, у якій просить судове засідання проводити за відсутності їх представника, задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялялись шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання відповідачів, що є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомили. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

У відповідності до частини першої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи відсутність відзиву на позов з боку відповідачів, суд при ухваленні рішення виходить з наданих позивачем доказів і доводів та оцінки їх на предмет відповідності вимогам закону.

Судом, встановлено, що 11.02.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11296508000, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 18 900,00 доларів США 00 центів у порядку і на умовах цього договору, терміном до 10.02.2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача за договором, 11.02.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 11296508000/1.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» був укладений договір факторингу №1. Згідно якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив право грошової вимоги за кредитним договором №11296508000 від 11.02.2008 року та договорами забезпечення на користь ТОВ «Кей Колект».

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору ТОВ Кей Колект звернувся до суду. 04.02.2013 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено рішення по справі № 208/1740/13-ц, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість в сумі 231 177,78 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: двохкімнатну квартиру загальною площею 44,9 кв.м., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у мережах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11296508000 від 11.02.2008 р.

На сьогоднішній день відповідачами рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 231 177,78 грн.

Згідно з Розрахунком суми 3 % річних, за період з «27» травня 2017 року по «23» лютого 2022 року (включно), за прострочення сплати заборгованості, сума 3 % річних, становить: 32 928,58 грн.

Згідно з Розрахунком суми інфляційних втрат, за період з «02» квітня 2017 року року по «23» лютого 2022 року (включно), понесених у наслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат, становить: 104 675,48 грн.

При вирішенні позовних вимог по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Предметом позову у даній справі є стягнення боргу на підставі ст. 625 ЦК України, а саме 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів - суми основного боргу за договором позики, стягнутих рішенням суду.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

За змістом положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та матеріальних втрат кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, положення ст.625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, норма ст.625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання суд, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Передбачене частиною другою статті 625ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що заочним рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 04.02.2013 року з відповідачів солідарно було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 231177,78 гривень.

Однак вказане рішення суду в повній мірі не виконано та у відповідачів наявна заборгованість у розмірі 231177,78 гривень.

Водночас жодних доказів, які б підтверджували ту обставину, що станом на теперішній час відповідачі у повному обсязі виконали рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 04.02.2013 року та повернули позивачу встановлену даним рішенням суму заборгованості у розмірі 231177,78грн., ними суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також зважаючи на те, що обставини щодо невиконання відповідачами своїх грошових зобов`язань перед позивачем знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що вимоги позивача про сплату відповідачами трьох процентів річних від простроченої суми, згідно зі ст. 625 ЦК України, є правомірними.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % х кількість днів прострочення / кількість днів у році.

А тому 3% річних за період з 27.05.2017 до 23.02.2022 становить 32958,58 грн., що підтверджується розрахунком, долученим до позову.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов`язань.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття599ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 №13/210/10 та від 12.09.2011 №6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 №11/109).

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року по 23 лютого 2022 року становить 104675,48 грн., що підтверджується розрахунком, долученим до позову.

А тому, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку 137 604,06 грн. як трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі по 1211,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та річних - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», місто Київ,вул.Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1; ЄДРПОУ 37825968 заборгованість у сумі 137 604 (сто тридцять сім тисяч шістсот чотири) гривні 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», місто Київ, вул.Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1; ЄДРПОУ 37825968 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», місто Київ, вул.Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1; ЄДРПОУ 37825968 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», адреса 01103, місто Київ,вул.Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1; ЄДРПОУ 37825968;

Відповідач 1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.Г. Гречана