Решение № 138250076, 16.07.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/996/26

Провадження №2/485/657/26

Заочне рішення

іменем України

16 липня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 21.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" (далі ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 47756-02/2025, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 47756-02/2025 відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", перейшло до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором виникла заборгованість в загальному розмірі 16080,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн; за відсотками в сумі 5355,00 грн; за комісією в сумі 500,00 грн; за штрафом в сумі 5225,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача згідно поданої письмової заяви просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 21.02.2025 відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" договір про надання фінансового кредиту № 47756-02/2025 за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 120 днів до 20.06.2025 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості та зі сплатою комісії за видачу кредиту в сумі 500.00 грн (а.с. 14-21).

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора Y923, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який він указував при реєстрації на сайті 380962166234, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 27 зворот).

Факт видачі кредитних коштів за договором про надання фінансового кредиту № 47756-02/2025 у сумі 5000,00 грн підтверджено довідкою ТОВ «УПР» від 17.02.2026, відповідно до якого на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022, було перераховано 21.02.2025 5000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 29).

Крім того, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформацією наданою АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та 21.02.2025 зараховано 5000,00 грн (а.с. 65).

ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за Договором виконало.

19.06.2025 між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № 16062025 (а.с. 32-36).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги заборгованостей до ОСОБА_1 за договором № 47756-02/2025 від 21.02.2025 в сумі 16080,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн; за відсотками в сумі 5355,00 грн; за комісією в сумі 500,00 грн; за штрафом в сумі 5225,00 грн (а.с. 37).

Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджена розрахунком заборгованості складеним первісним кредитором ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", відповідно до якого заборгованість складає 16080,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн; за відсотками в сумі 5355,00 грн; за комісією в сумі 500,00 грн; за штрафом в сумі 5225,00 грн (а.с. 29 зворот - 31).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору вбачається що його укладено в електронній формі.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Надані договори факторингу підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" за договором № 47756-02/2025 від 21.02.2025, до позивача у справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не подав.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняєтьсявід відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а такожвід обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 5225,00 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи диспозитивність процесу, приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення, однак частково в сумі 10855,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн; за відсотками в сумі 5355,00 грн; за комісією в сумі 500,00 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 48).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (67,51 %) в розмірі 1797,39 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Креди-Капітал» та адвокатським об`єднанням "Апологет" (а.с. 41), акт № 546 наданих послуг від 11.05.2026, відповідно до якого сума наданих послуг складає 8000,00 грн (а.с. 41 зворот), детальний опис наданих послуг до акту № 546 (а.с. 42).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн., оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 47756-02/2025 від 21.02.2025 в сумі 10855,00 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять грн 00 к.) грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 5355,00 - заборгованість за сумою відсотків, 500,00 заборгованість за сумою комісії, а також понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1797,39 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто сім грн 39 к.), та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 16.07.2026.

Суддя О. В. Соловйов