Решение № 138247010, 29.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20235/25

Провадження № 2-о/357/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сомок О. А. ,

при секретарі Пугач В. І., Козубенко Я.С.,

за участі: заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Заліського Б.С., заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Біла Церква Київської області в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Заліського Богдана Сергійовича звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: просить встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як падчерка та вітчим, за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з літа 2016 року і до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше п`яти років.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з середини літа 2016 року проживала разом із ОСОБА_3 в одному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 був вітчимом заявниці, оскільки він проживав у фактичних шлюбних відносинах із її матір`ю ОСОБА_2 . Заявниця, її мати та вітчим з літа 2016 року проживали разом як одна сім`я, вели спільне господарство, несли спільні витрати, мали спільний побут і сімейні відносини.

Померлий ставився до заявниці як до рідної доньки, а вона до нього як до батька. Фактичне спільне проживання тривало до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті заявниця продовжує проживати у цьому ж будинку разом зі своєю матір`ю.

Заявниця фактично проживала з ОСОБА_3 як член сім`ї, спільно з ним користувалася житлом, брала участь у веденні побуту. Вони підтримували родинні стосунки, як батько і донька.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та земельних ділянок, 0,2225 га та 0,102 га розташованих за тією ж адресою.

Мати заявниці ОСОБА_2 , яка проживає за тією ж адресою, не має наміру дооформлювати спадщину після смерті померлого. Інших спадкоємців за законом або заповітом, окрім заявниці, у померлого немає.

В листопаді 2025 року заявниця звернулася до державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Малькевич Л.В. із заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець четвертої черги, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Нотаріусом відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, та роз`яснено про звернення до суду із заявою про встановлення факту.

Таким чином, встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем має істотне значення для набуття права на спадкування.

Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження та призначено справу до розгляду. Витребувано у Державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Викликано в судове засідання для допиту свідків.

На виконання ухвали суду 02 лютого 2026 року від Державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В. отримано завірену фотокопію спадкової справи № 43/2022.

10 березня 2026 року до канцелярії суду представником заявника адвокатом Заліським Б.С. було подано заяву, в якій останній просив залучити до участі у даній справі у якості заінтересованої особи матір заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року було задоволено заяву представника заявника та залучено до участі у цивільній справі у якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .

У судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали з підстав у ній викладених. Додатково заявниця пояснила, що у 2016 році їй було 14 років, коли вони переїхали проживати в м.Узин в будинок її вітчима. Вона допомогала по господарству матері та ОСОБА_3 . Вони проживали як одна сім`я спільно, мали спільний побут та взаємні обов`язки. Померлий ставився до неї, як до доньки.

Заінтересована особа ОСОБА_2 під час судового розгляду заяву ОСОБА_1 підтримала та просила її задовольнити. Надала пояснення про те, що заявниця є її донькою. Вони проживали спільно з ОСОБА_3 з 2014 року, а влітку 2016 року переїхали проживати в м.Узин в будинок належний покійному де і проживають з донькою до цього часу. Стосунки в сім`ї були добрі, був спільний бюджет, мали взаємні обов`язки, спільний побут. ОСОБА_3 турбувався про ОСОБА_4 , як про дочку - утримував та забезпечував її всім необхідним, а ОСОБА_4 допомагала їм по господарству. Раніше не могли вирішити питання спадщини та в подальшому звернулись до суду для вирішення вказаного питання. На спадщину вона не претендує та бажає, щоб дочка оформила спадкові права після смерті ОСОБА_3 .

Представник заінтересованої особи Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі та за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Узин Білоцерківського району Київської області. Зазначене підтверджується, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 18 січня 2022 року, актовий запис №25.

На момент смерті ОСОБА_3 проживав у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Узинської міської ради № 11-14-1747 від 10 листопада 2025 року. Разом з ним у зазначеному будинку була зареєстрована також ОСОБА_1 .

Державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Лесею Вікторівною 18 лютого 2022 року була заведена спадкова справа №43/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

21 листопада 2025 ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву в якій просила видати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , з яким вона проживала однією сім`єю більше п`яти років. У заяві зазначила, що спадкове майно спадкодавця складається з: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,1002 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельно ділянки - 3220410500:02:043:0001; земельної ділянки, площею 0,2225 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 3220410500:02:043:0003.

В роз`ясненні державного нотаріуса Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Лесі Вікторівни виданому ОСОБА_5 зазначено, що згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно з підпунктами 4.3, 4.4 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем. Для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1264 Цивільного кодексу України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , необхідно долучити до спадкової справи рішення суду, що набрало законної сили, про підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області від 25 лютого 2014 року, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її матір`ю є ОСОБА_2 .

Після укладення шлюбу 20 червня 2022 року ОСОБА_6 присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданим Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Кмиївської області від 20 червня 2022 року, актовий запис №34.

ОСОБА_8 навчалась в закладі загальної середньої освіти «Узинський ліцей №1» Узинської міської ради в період часу з 01 вересня 2017 року по 18 червня 2020 року, що підтверджується довідкою виданою директором вказаного закладу загальної середньої освіти № 453 від 12 листопада 2025 року, наказами про зарахування до складу учнів 7 класу ОСОБА_9 № 28 та про випуск учнів 9 класу у 2019 2020 навчальному році № 28.

Свідок ОСОБА_10 надала суду показання про те, що вона є сестрою заявниці. Померлий ОСОБА_3 ставився до заявниці як до дочки, вони проживали разом, як одна сім`я в будинку ОСОБА_3 в м.Узин, куди переїхали влітку 2016 року, мали спільний побут, вели разом господарство.

Свідок ОСОБА_11 надала суду показання про те, що вона є тіткою заявниці (сестра матері заявниці заінтересованої особи ОСОБА_2 ). Померлий ОСОБА_3 за життя мав намір переписати належне йому майно на заявницю, однак у зв`язку з хворобою не встиг реалізувати цей намір. Вони проживали, як одна сім`я, мали спільний побут, господарство. ОСОБА_3 ставився до ОСОБА_4 , як до дочки. Проживали разом в м.Узин з середини літа 2016 року.

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п. 21 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), алей інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Узин Білоцерківського району Київської області, а після його смерті відкрилася спадщина, на яку може претендувати спадкоємець четвертої черги, якою є заявниця ОСОБА_1 , як особа з якою він проживав однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи в сукупності надані суду письмові докази, показання свідків, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 надані належні та допустимі докази на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , фактично як падчерки та вітчима, з середини літа 2016 року і до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше п`яти років.

Суд ураховує позицію заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка є матір`ю заявниці щодо підтримання заяви ОСОБА_1 , відсутність заперечень щодо встановлення факту від Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, а також те, що встановлення факту проживання однією сім`єю у даному випадку не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для заявника юридичне значення.

За таких обставин, оскільки заявник не має іншої можливості підтвердити зазначений факт, а його встановлення породжує юридичні наслідки (можливість прийняття спадщини), суд вважає вимоги заявника обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.11, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю понад п`ять років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з літа 2016 року по 13 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О. А. Сомок