Постановление суда № 138239461, 15.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2971/26

381/3657/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди,

встановила:

У червні 2026 року представник позивача Присяжнюк І.В. звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із зазначеною позовною заявою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 справа надійшла в провадження судді Анапріюк С.П.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 06 липня 2026 року залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків тривалістю п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Одночасно суд роз`яснив позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», ухвала про залишення позовної заяви без руху доставлена до електронного кабінету позивача 07.07.2026.

Строк для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху закінчився 13.07.2026 року.

14.07.2026 від представника позивача Присяжнюк І.В. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Перевіривши подані до суду документи, приходжу до таких висновків.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача подав до суду квитанцію про сплату судового збору.

Водночас, вказаний документ поданий до суду поза межами встановленого судом строку для вчинення цієї процесуальної дії.

Позивач не звертався до суду із заявою про продовження процесуального строку з зазначенням поважних причин для цього з наданням відповідних доказів.

З огляду на вказане зазначаю про таке.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Строк для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху закінчився 05.06.2026 року.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року, передбачено, що кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998 року, та Kreuz v. Poland від 19.06.2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно із частиною 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

В контексті викладеного суд зазначає, що приписи ЦПК України чітко окреслюють характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Проте позивач не виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Відповідно до другого речення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на те, що представник позивача у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, після закінчення процесуального строку позивач втратив право на вчинення цієї процесуальної дії, тому вважаю наявними правові підстави для залишення без розгляду документів, що подані після закінчення процесуального строку, а також вважати позовну заяву неподаною та повернути позивачу.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 258-261 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК