Решение № 138239042, 14.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"14" липня 2026 р. Справа № 363/7820/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

судді Олійник С.В.,

за участю секретаря судових засідань Захарової Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав,

встановив:

25 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову посилається на те, що з 20 вересня 2025 року малолітня дитина фактично проживає разом зі своєю прабабусею ОСОБА_1 та прадідусем ОСОБА_6 . Батько дитини ОСОБА_3 з 20 вересня 2025 року проходить військову службу за мобілізацією, у зв`язку з чим не має можливості особисто здійснювати догляд та виховання сина. До мобілізації дитина перебувала на його утриманні та проживала разом із ним. Матір дитини ОСОБА_3 , за твердженням позивачки, не проживає разом із сім`єю з серпня 2024 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року у справі № 363/2367/25 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 було розірвано. 23 вересня 2025 року спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради проведено обстеження умов проживання дитини, за результатами якого встановлено її проживання у сім`ї прабабусі та прадідуся. Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради № 251 від 15 жовтня 2025 року малолітнього ОСОБА_5 тимчасово, строком з 15 жовтня 2025 року по 15 січня 2026 року, влаштовано до сім`ї прабабусі ОСОБА_1 , на яку покладено відповідальність за життя і здоров`я дитини, її психічний та фізичний розвиток. Рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 923 від 06 листопада 2025 року затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина. Як зазначено у висновку органу опіки та піклування, з 20 вересня 2025 року дитина проживає у сім`ї прабабусі та прадідуся. Відповідачка з серпня 2024 року разом із сином не проживає, матеріальної допомоги на його утримання не надає, участі у вихованні не бере, не піклується про стан його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує здобуття ним дошкільної освіти, не готує дитину до самостійного життя та за весь цей час жодного разу її не відвідала. Позивачка також зазначає, що відповідачка проживає у смт Димер, офіційно не працевлаштована, веде асоціальний спосіб життя, не виявляє зацікавленості у поверненні дитини до себе. За місцем її проживання не створено належних і безпечних умов для проживання та виховання дитини. На думку позивачки, відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, самоусунулася від виховання та матеріального забезпечення сина, не дбає про його розвиток, здоров`я, навчання та належне виховання. Позивачка вважає, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки фактично не змінить існуючих сімейних відносин між матір`ю та сином, які тривалий час відсутні, натомість забезпечить стабільність умов проживання, виховання та належний захист прав дитини. Крім того, враховуючи проходження батьком військової служби за мобілізацією, позбавлення матері батьківських прав та подальше встановлення опіки над дитиною її прабабусею, яка фактично здійснює догляд та виховання малолітнього, на думку позивачки, найбільше відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено батька дитини ОСОБА_3

02 березня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради, до яких долучено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .У зазначеному висновку встановлено, що малолітній ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 у сім`ї своєї прабабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прадідуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дитини ОСОБА_3 з 20 вересня 2025 року проходить військову службу за мобілізацією та перебуває у навчальному центрі в Житомирській області. До мобілізації дитина проживала разом із батьком. Матір дитини ОСОБА_3 не проживає разом із сином із серпня 2024 року. З часу вибуття з сім`ї вона не бере участі у вихованні та утриманні дитини, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться її здоров`ям, фізичним, духовним і моральним розвитком, не забезпечує здобуття дошкільної освіти та не готує до самостійного життя. За інформацією родичів і сусідів, відповідачка жодного разу не відвідувала сина. Згідно з актами обстеження житлово-побутових умов, у сім`ї прабабусі та прадідуся для проживання дитини створено належні та безпечні умови. Житло відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, дитина забезпечена окремим місцем для відпочинку, розвитку та дозвілля, сезонним одягом, взуттям, продуктами харчування та необхідними речами. Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого, виданої 07 жовтня 2025 року лікарем Старопетрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД» Петрівської сільської ради, з вересня 2024 року дитина перебувала на медичному обслуговуванні у супроводі батька та прабабусі, які виконували рекомендації лікаря. Із повідомлення Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради вбачається, що під час відвідування 08 жовтня 2025 року місця проживання ОСОБА_3 встановлено, що остання не працює, веде асоціальний спосіб життя, не виявляє зацікавленості у поверненні дитини до себе, а за місцем її проживання відсутні належні та безпечні умови для проживання малолітньої дитини. З відповідачкою проведено профілактично-роз`яснювальну роботу та попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради № 250 від 14 жовтня 2025 року малолітнього ОСОБА_5 взято на облік як дитину, позбавлену батьківського піклування, а наказом № 251 від 15 жовтня 2025 року тимчасово влаштовано до сім`ї прабабусі ОСОБА_1 . Орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_3 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, самоусунулася від виховання та утримання сина, не забезпечує його матеріально, не піклується про його розвиток, здоров`я та виховання, у зв`язку з чим, керуючись статтями 19, 150, 164167, 180 Сімейного кодексу України, визнав доцільним позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

11 червня 2026 року до суду надійшла заява представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності її представника.

Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими повідомленнями про повернення кореспонденції з відмітками «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання», а також оголошеннями про виклик до суду, розміщеними на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, поштові відправлення, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або з інших причин, вважаються належним повідомленням особи за умови їх направлення за адресою її зареєстрованого місця проживання чи іншою адресою, повідомленою суду. Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання без поважних причин не з`явилася, відзиву на позов не подала, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 1975 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16 травня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, після державної реєстрації якого подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_8 ».

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15 вересня 1999 року ОСОБА_9 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16 квітня 2025 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Згідно з витягом із Реєстру Петрівської територіальної громади від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 розірвано.

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради № 250 від 14 жовтня 2025 року малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік як дитину, позбавлену батьківського піклування.

Відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради № 251 від 15 жовтня 2025 року малолітнього ОСОБА_5 , як дитину, позбавлену батьківського піклування, тимчасово строком на три місяці з 15 жовтня 2025 року до 15 січня 2026 року влаштовано до сім`ї прабабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же наказом на ОСОБА_1 покладено відповідальність за життя, здоров`я, психічний та фізичний розвиток малолітнього.

Згідно з довідкою Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Пролісок» Петрівської сільської ради № 01-54-82 від 21 листопада 2025 року ОСОБА_5 зарахований до закладу та відвідує його з 20 листопада 2025 року.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого від 07 жовтня 2025 року, виданої Старопетрівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД» Петрівської сільської ради, малолітній ОСОБА_5 має діагнози: затримка етапів розвитку та гіпертрофія аденоїдів. З 28 липня 2022 року дитина перебуває під медичним наглядом, а з вересня 2024 року відвідує лікаря у супроводі батька та прабабусі без участі матері. Рекомендації лікарів виконуються.

Рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 923 від 06 листопада 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із зазначеного висновку вбачається, що малолітній ОСОБА_5 проживає у сім`ї своєї прабабусі ОСОБА_1 у с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області. До мобілізації батька ІНФОРМАЦІЯ_7 дитина проживала разом із ним, після чого залишилася на вихованні прабабусі.

Органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_3 не проживає разом із сином із серпня 2024 року, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у його вихованні, не утримує дитину матеріально, не цікавиться її здоров`ям, розвитком, навчанням та повсякденним життям. Такі обставини свідчать про ухилення відповідачки від виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини і стали підставою для висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що відповідачка залишила дитину у серпні 2024 року, після чого жодної матеріальної допомоги не надавала, її місце проживання та контактний номер телефону йому невідомі. На медичні огляди дитину супроводжували батько та прабабуся. Свідок також повідомив, що дитина має затримку мовленнєвого розвитку, а її батько проходить військову службу у Збройних Силах України.

Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що проживає у селі Старі Петрівці, з 2005 року є сусідкою сім`ї ОСОБА_1 та добре знає родину. За її словами, матір дитини вона бачила лише декілька разів і ніколи не спостерігала її разом із сином. Натомість дитина постійно проживала з батьком та прабабусею, які фактично здійснювали її виховання.

Свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю батька дитини, показала, що відповідачка належним чином не доглядала за сином. За словами свідка, дитина мала затримку мовленнєвого розвитку, проблеми зі здоров`ям та недостатній догляд. Після того як хлопчик почав проживати у прабабусі, відповідачка не цікавилася його станом здоров`я, розвитком та умовами проживання, матеріальної допомоги не надавала. Також свідок зазначила, що батько дитини проходить військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку з чим підтримує зв`язок із родиною лише епізодично.

Застосовані норми права.

Відповідно до вимог ст.ст. 48, 51 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття. Дитинство і батьківство охороняються державою.

Ст. 27 Конвенції про права дитини передбачає, що батьки несуть відповідальність за забезпечення умов життя дитини, необхідних для його розвитку.

Ст. 150 Сімейного кодексу України зобов`язує батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати до самостійного життя.

Ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ст. 243 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Згідно ст. ст. 55, 58 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК У країни суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, 1 призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Крім того, в силу вимог ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

В силу вимог ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Мотиви і висновки суду.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 з серпня 2024 року фактично припинила проживання разом із малолітнім сином ОСОБА_5 та самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Із цього часу вона не бере участі у його вихованні, не цікавиться станом його здоров`я, фізичним, духовним та моральним розвитком, не відвідує дитину, не підтримує з нею спілкування, не надає матеріальної допомоги та не забезпечує належних умов для її життя і розвитку.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, а саме: наказами Служби у справах дітей та сім`ї про взяття дитини на облік як такої, що залишилася без батьківського піклування, та про її тимчасове влаштування до сім`ї прабабусі; довідкою закладу дошкільної освіти; випискою з медичної документації; рішенням виконавчого комітету Петрівської сільської ради про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, а також показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які є послідовними, взаємоузгодженими та узгоджуються між собою і з письмовими доказами.

Особливого значення суд надає висновку органу опіки та піклування, складеному за результатами перевірки умов проживання дитини, збирання відомостей щодо виконання відповідачкою батьківських обов`язків та розгляду питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Підстав не погоджуватися із зазначеним висновком суд не вбачає, оскільки його зміст підтверджується іншими належними та допустимими доказами у справі.

Водночас матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків або про вжиття нею заходів щодо участі у вихованні та утриманні дитини. Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом подати відзив, надати пояснення чи докази на спростування позовних вимог не скористалася.

Відповідно до статей 150, 155, пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати належні умови для життя, навчання та виховання. У разі ухилення матері чи батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а тому застосовується лише після повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Верховний Суд у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц та від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначив, що підставою для позбавлення батьківських прав є винна поведінка матері чи батька, яка полягає у свідомому та тривалому ухиленні від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд також враховує положення статей 3 та 9 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до яких у всіх рішеннях щодо дітей першочергова увага приділяється забезпеченню найкращих інтересів дитини, а підтримання сімейних зв`язків має здійснюватися лише тією мірою, якою це відповідає таким інтересам.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у рішеннях у справах «Савіни проти України» та «Мамчур проти України», втручання держави у сімейне життя шляхом позбавлення батьківських прав повинно бути пропорційним, ґрунтуватися на достатніх і належних підставах та відповідати найкращим інтересам дитини.

Застосовуючи наведені норми права до встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачка протягом тривалого часу свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не підтримує жодних відносин із сином, не бере участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться його життям і розвитком, незважаючи на відсутність доказів існування поважних причин для такої поведінки. Крім того, органом опіки та піклування із відповідачкою проводилася профілактична робота, однак вона не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Із сукупності досліджених письмових доказів, висновку органу опіки та піклування та показань свідків убачається, що ОСОБА_3 свідомо та тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя, не підтримує з нею спілкування, не цікавиться її внутрішнім світом, не забезпечує матеріально та не створює належних умов для її розвитку. Така поведінка свідчить про свідоме і винне нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України правові підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_5 , що відповідає найкращим інтересам дитини.

Крім того, відповідно до статей 180, 181, 182 Сімейного кодексу України обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків незалежно від того, чи позбавлені вони батьківських прав. Позбавлення батьківських прав не звільняє особу від обов`язку утримувати дитину.

Оскільки відповідачка є особою працездатного віку, доказів неможливості надавати матеріальне утримання сину суду не надала, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з неї аліментів на користь особи, з якою проживає дитина, у визначеному судом розмірі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Враховуючи задоволення позовних вимог та положення частин першої і шостої статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Щодо негайного виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. З огляду на викладене, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь особи, яка буде законним представником (опікуном, піклувальником) дитини або до якої буде влаштована дитина, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, адреса місцезнаходження: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171, код ЄДРПОУ: 44031242.

Суддя С.В. Олійник