Решение № 138237124, 15.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/714/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Альони Шлапак, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (далі -ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 16 772,40 грн.

У обґрунтування заявленого ТзОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» повідомило, що ОСОБА_1 уклала з первісним кредитором договір на підставі якого отримала кредит та зобов`язалася у подальшому повернути отримані грошові кошти у строк, обумовлений кредитним договором. Згодом, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, однак ОСОБА_1 самоусунулася від виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку із чим виникла вищевказана заборгованість за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачка, скориставшись своїм процесуальним правом, подала відзив на позовну заяву в вимоги ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» визнала частково, а саме в сумі 8 316 грн. Свою позицію остання обґрунтувала тим, що дійсно, вона укладала раніше згаданий кредитний договір і здійснювала погашення заборгованості за цим договором. Зокрема, загальна сума таких погашень склала 11 328,66 грн. Разом із тим, ОСОБА_1 стверджує, що заявлена позивачем сума заборгованості за раніше вказаним договором є необґрунтованою, оскільки заявником обраховані проценти за користування кредитними коштами поза межами строків кредитування, що є неприпустимим. За таких обставин, відповідачка просить суд задовольнити цей позов частково.

У відповіді на відзив ТзОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» підтримало свою позицію, викладену в позові.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

08 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1477010 (далі - Договір) за умовами якого остання отримала кредит в сумі 5 400 грн (п. 1.1 Договору) строком на 30 днів (п. 1.2. Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентними ставками 1,71% (знижена процентна ставка) та 1,80% (стандартна процента ставка) від суми позики за кожен день користування позикою (п. 1.3.2 Договору).

Також приписами п. 1.6 та п. 1.7 Договору передбачено, що випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення, шляхом здійснення платежу на користь позикодавця у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання позикодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів заява клієнта про продовження строку кредитування уважається поданою в цей же день.

Після вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше 400 грн позикодавець має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів (а.с. 7-8).

Відповідно до розрахунку, наданого ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», станом на 29 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становила 16 772,40 грн із яких 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту й 11 372,40 грн заборгованість за процентами. Окрім цього, із зазначеного розрахунок вбачається, що на погашення заборгованості ОСОБА_1 сплачено 11 328,66 грн і останній платіж був проведений 04 березня 2020 року. Також у період з 08 листопада 2019 року по 06 грудня 2019 року обчислення процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами відбувалося за зниженою процентною ставкою (а.с. 12-19). Аналогічний розрахунок спірної заборгованості проведений позивачем і у позовній заяві (а.с. 3 зворот).

30 жовтня 2020 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» укладений договір відступлення прав вимоги № ККА30102020 відповідно до умов п. 6.2.3 якого права вимоги за цим договором переходять до нового кредитора з моментами підписання сторонами цього договору після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (а.с. 19 зворот- 23).

Із витягу з реєстру боржників, який є додатком до вищевказаного договору, вбачається, що ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» на підставі зазначеного договору набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1477010 від 08 листопада 2019 року (а.с. 23 зворот).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачкою умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Так, перевіряючи правильність проведеного позивачем розрахунку спірної заборгованості судом установлено, що ОСОБА_1 отримала позику в сумі 5 400 грн (п. 1.1 Договору) строком на 30 днів (п. 1.2. Договору). Разом із тим, із розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, судом установлено, що проценти за користування кредитними коштами протягом перших 30 днів нараховувалися ОСОБА_1 за заниженою процентною ставкою, тобто на рівні 1,71% на день.

У подальшому, ОСОБА_1 , користуючись своїм правом, передбаченим п. 1.6 Договору, кілька разів продовжувала строк свого кредитування шляхом внесення грошових коштів на погашення заборгованості за процентами, і кожен раз такий строк відповідно до п. 1.7 Договору продовжувався на 30 днів з дня наступного за днем внесення чергового платежу. Останній платіж за договором внесений Лебідь 04 березня 2020 року і загальний розмір сплачених ОСОБА_1 грошових коштів склав 11 328,66 грн.

Таким чином, із наведеного можливо дійти висновку, що строк кредитування ОСОБА_1 за договором складав 149 днів (з 08 листопада 2019 року (день укладення Договору) по 04 квітня 2020 року (30-тий деньвідрахований з наступного дня після внесення останнього платежу (04 березня 2020 року)).

Отже, сума заборгованості за процентами, яку ОСОБА_1 належало сплатити за користування кредитними коштами мала б становити 14 337 грн (із розрахунку (5 400 грн х 1,71% х 30 днів) + (5 400 грн х 1,80% х 119 днів).

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи та не оспорювалося сторонами, ОСОБА_1 частково погашала заборгованість за Договором і сплатила на користь первісного кредитора грошові кошти в сумі 11 328,66 грн, а отже позов ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» підлягає до часткового задоволення, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8 408,34 грн із яких 5 400 грн - заборгованість за тілом кредиту й 3 008,34 грн - заборгованість за процентами.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України із відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог слід стягнути судові витрати за розгляд цієї справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 1 334,66 грн.

Щодо питання стягнення судових витрат сторін на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу останнім до матеріалів позову долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 27 зворот); акту № 270 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 12 січня 2026 року (а.с. 28); детального опису наданих послуг до акту № 270 від 12 січня 2026 за договором надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 28 зворот).

Зокрема, із зазначеного акту та детального опису до нього убачається, що адвокатськими об`єднанням «Апологет» позивачеві надані послуги із: консультування, ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції; складання позовної заяви, подання позовної заяви. Загальна вартість наданої правової допомоги згідно із цим витягом з акту становить 8 000 грн.

Відповідачка на підтвердження розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу долучила копію договору про надання правничої допомоги № 6 від 10 березня 2026 року (а.с. 61-62) та копію платіжної інструкції № @2PL024136 від 18 березня 2026 року (а.с. 63).

Зокрема, із вищевказаного договору убачається, що за правничу допомогу, надану ОСОБА_1 , остання зобов`язана сплатити адвокату Березенській Ю.О. фіксований гонорар в загальній сумі 12 000 грн із яких 2 000 грн за ознайомлення із матеріалами справи та 10 000 грн за подання адвокатських запитів, відзиву, пояснень, заперечень, отримання ухваленого рішення у справі та виконавчих листів з подальшим їх пред`явленням до виконання.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.

У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).

Відтак, ураховуючи викладене вище, а також зважаючи на часткове задоволення позову, малозначність справи та заперечення сторін проти розміру заявлених ними витрат на правову допомогу, які викладені у відзиві на позовну заяву та у відповіді на відзив на позовну заяву, суд уважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а з позивача на користь відповідачки 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1477010 від 08 листопада 2019 року в загальній сумі 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) гривень 34 копійки.

У решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» судовий збір в сумі 1 334 (одна тисяча триста тридцять чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 липня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький