Решение № 138235201, 06.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 Справа №604/379/26 Провадження №2-а/607/319/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 5/630 від 17 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвокатку Борову Л. В. звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (даті ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови № 5/630 від 17 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою №5 /630 від 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 було притягнено до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Із винесеною постановою позивач не погоджується та вважає її неправомірно, оскільки порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності, факт вчинення адміністративного правопорушення не доведено, у протоколі відсутній підпис позивача з його ознайомленням. У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а справу про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Ухвалою судді Підволочиського районний суд Тернопільської області від 31 березня 2026 року забезпечено позов у цій справі.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г. Б. від 01 квітня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення; прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення; у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення постановлено ухвалу та адміністративну справу № 604/379/26 передано за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

06 травня 2026 року було здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким головуючим суддею визначено суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківську О. Я.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 5/630 від 17 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

23 квітня 2026 року Підволочиським районним судом Тернопільської області зареєстровано відзив на адміністративний позов, поданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який судом приєднано до матеріалів справи.

За змістом цього відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечує проти позову ОСОБА_1 і вважає, що він не підлягає задоволення, виходячи з наступного.

12 листопада 2025 року позивач був доставлений в добровільному порядку працівниками національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв`язку з тим, що він перебував у розшуку за порушення правил військового обліку (за не проходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії). При перевірці військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно бази АГГС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » позивач 25 серпня 2025 року був поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_5 , а звернення щодо ОСОБА_1 подано до Національної поліції України за не проходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено мінімальний штраф в розмірі 17 000,00 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП з урахуванням матеріалів справи та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до статті 252 КУпАП.

Отож, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокатка Борова Л. В. в судове засідання не з`явилася, проте подала заяву у якій просила проводити розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, проте у своєму відзиві, який судом описано вище, просив проводити розгляд справи у відсутності сторони відповідача.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Отож, судом встановлено наступне.

Згідно направлення № 5489432 від 12 листопада 2025 року, ОСОБА_1 направляється для визначення придатності до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги» дата медичного огляду - 12 листопада 2025 року.

ОСОБА_1 пройшов медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 » 12 листопада 2025 року та визнаний придатним до військової служби, що стверджується довідкою військово-лікарської комісії № 20251112-1057-4948-7 від 12 листопада 2025 року.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) від 12 листопада 2025 року, який було складено стосовно ОСОБА_1 , 12 листопада 2025 року останній був доставлений в добровільному порядку працівниками національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв`язку з тим, що він перебував у розшуку за порушення правил військового обліку військовозобов`язаного в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно бази АГГС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_1 25 серпня 2025 року був поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_5 , а звернення до Національної поліції України за не проходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії.

У зв`язку з вищевказаним ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У змісті протоколу також зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень; ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 17 листопада 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).

Постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (вчинення правопорушення в особливий період) № 5/630 від 17 листопада 2025 року, Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2025 року, які описано вище, постановлено визнати громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накласти штраф в розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно інформації з військового квитка серії НОМЕР_1 від 04 грудня 2005 року, ОСОБА_1 22 листопада 2025 року уклав контракт та призваний у лави ЗСУ.

Солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що стверджується довідкою № 1488/448 від 15 березня 2026 року.

За встановлених обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ (далі Закон № 389-УІІІ).

У розумінні ст. 1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду справи № 604/379/26).

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП України адміністративній відповідальності підлягають призовники, військовозобов`язані, резервісти, які вчинили порушення правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З проаналізованих судом вище матеріалів, наданих позивачем в обґрунтування адміністративного позову, вбачається, що 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 був доставлений в добровільному порядку працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв`язку з тим, що він перебував у розшуку за порушення правил військового обліку військовозобов`язаного в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно бази АГГС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_1 25 серпня 2025 року був поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернення до Національної поліції України - за не проходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії.

Відтак відповідач вважав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 квітня 2018 року висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Так, 17 листопада 2025 року Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 5/630 від 17 листопада 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, і враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, наклав на нього штраф в розмірі 17 000,00 грн.

В той же час, у оскаржуваній постанові відсутній опис самого правопорушення дата та час його скоєння, а також не вказано яких норм законодавства не було дотримано ОСОБА_1 . Тобто відповідачем не обґрунтовано за порушення яких саме правил військового обліку в особливий період поніс адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , коли та у зв`язку з чим мало місце не проходження (відмова від проходження) ним військово-лікарської комісії.

З наявних в матеріалах справи документів слідує, що 12 листопада 2025 року позивача було направлено для проходження ВЛК, що виконано ОСОБА_1 ; висновком ВЛК позивача визнано придатним для проходження військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення (постанови) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт порушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 правил військового обліку в особливий період.

Водночас матеріали справи такої інформації не містять, позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив повністю.

Натомість представник відповідача не скористався своїм правом та не подав із відзивом доказів, якими б підтверджував свою позицію, та які були б взяті до уваги суб`єктом владних повноважень при винесенні оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що принципи адміністративного судочинства визначено як загальні, фундаментальні положення, основоположні засади здійснення судового адміністративного процесу, норми, правила, якими керуються адміністративні суди у процесі вирішення адміністративних справ. Принципи адміністративного судочинства відображають не лише загальні засади і правила, але й особливості його здійснення, і це передусім стосується принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Суд повинен розглядати справи повно та об`єктивно, що означає всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин справи, оцінку доказів та дотримання законності, ретельно дослідити всі обставини справи, а не лише ті, що подані однією зі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За встановлених судом обставин, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні військовозобов`язаним правил військового обліку в особливий період (під час дії воєнного стану), не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отож, підсумувавши встановлені обставини в сукупності із зібраними доказами, суд доходить до висновку про те, що постанову № 5/630 від 17 листопада 2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 7277, 122, 242, 244246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Постанову № 5/630 від 17 листопада 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя О. Герчаківська