Постановление суда № 138230675, 15.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/14213/26

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

15 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896), Виконавчого комітету Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 26256622) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 15.01.2026 року № 7475 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 26.12.2019 року № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» в частині вилучення пункту 73 з Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Личаківському районі м. Львова згідно пункту 3 додатку № 2 до ухвали;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.03.2026 року № 230 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому, Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова» в частині підпункту 2.2. пункту 2 Додатку «Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Галицькому , Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова, які підлягають демонтажу» щодо демонтажу двох зблокованих тимчасових споруд Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) площею 30/30 кв.м. розташованих за адресою АДРЕСА_2 ;

- судові витрати покласти на Відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заява про забезпечення позову (вх.№62149 від 15.07.2026 року) обґрунтована тим, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.03.2026 року № 230 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому, Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова» вирішено: демонтувати двох зблокованих тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 розташованих за адресою АДРЕСА_2 площею 30/30 кв.м.. Також рекомендовано суб?єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких перелічені у пункті 2 цього рішення, здійснити демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд у добровільному порядку. Термін: до 01.06.2026 року. Крім цього зазначено, що у разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, зазначених у додатку, комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління спільно з Галицькою, Личаківською, Франківською та Шевченківською районними адміністраціями. Термін: до 01.09.2026 року.

У Позивача є достатньо обґрунтовані підстави звертатись з даною заявою, адже за час розгляду справи та набрання рішенням законної сили, у разі задоволення позову, зблокована тимчасова споруда Позивача за адресою АДРЕСА_2 у якій останній здійснює свою господарську діяльність буде демонтоване, а господарська діяльність Позивача припинена.

Дійсним методом захисту прав Позивача є зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 230 від 20.03.2026 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому , Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова» в частині, що стосується демонтажу двох зблокованих тимчасових споруд Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 розташованих за адресою АДРЕСА_2 площею 30/30 кв.м., а також заборона будь-яким особам, у тому числі але не виключно, Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління», Львівському комунальному підприємству «Муніципальна варта», Франківській районній адміністрації вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши подану заяву, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя розглядає заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це вжиття судом до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Необхідно зазначити, що вказані вище підстави є оціночними, а тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з наведених вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.

Предметом спору в даній справі є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.03.2026 року № 230 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому, Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова» за змістом якого пунктом 1 вирішено демонтувати тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 69-б в термін до 01.06.2026.

Суд звертає увагу на те, що визначені в оспорюваному рішенні терміни демонтажу тимчасової споруди спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, оскільки провадження у справі відкрито лише 13.07.2026.

Виконання відповідачем оскаржуваного рішення до завершення розгляду справи очевидно призведе до виникнення істотних перешкод для відновлення порушених прав позивача, у разі задоволення його позовних вимог, оскільки вимагатиме вжиття додаткових заходів та залучення значних ресурсів.

Відтак, на думку суду, без вжиття заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного рішення, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить.

Слід наголосити, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

На думку суду вказане свідчить про те, що негативні наслідки, за період чинності оспорюваного рішення, є більше обтяжливими, ніж наслідки, які б могли виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.

У постанові від 19.10.2021 по справі №ЗД/380/67/20 викладені висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, де предметом спору як і справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також виконкому ЛМР) про демонтаж тимчасової споруди на території м. Львова. У зазначеній вище постанові Верховний Суд, за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснює підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення може істотно ускладнити виконання судового рішення.

Суд дійшов до висновку, беручи до уваги норми процесуального права, які регламентують питання забезпечення позову, висновки Верховного Суду щодо їх застосування у аналогічних справах, предмет спору та суть оспорюваного позивачем рішення, зміст правовідносин, у яких виник спір, що вказані в заяві заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними, відповідають меті застосування такого інституту, спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки оспорюваному рішенню, не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, а також не здійснює перевірку його на відповідність критеріям, закріпленими у статті 2 КАС України.

За цих обставин суд доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 230 від 20.03.2026 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому , Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова» в частині, що стосується демонтажу двох зблокованих тимчасових споруд Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) площею 30/30 кв.м. розташованих за адресою АДРЕСА_2 . до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Зупинення дії спірного рішення носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 804/2789/17, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21.

Щодо вимоги позивача про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам влади та місцевого самоврядування, а також іншим юридичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж тимчасової споруди по за адресою: АДРЕСА_2 то така задоволенню не підлягає, оскільки зупинення дії спірного рішення включає заборону щодо вчинення дій спрямованих на демонтаж споруди за адресою: АДРЕСА_2 .

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 230 від 20.03.2026 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому, Личаківському, Франківському та Шевченківському районах м. Львова» в частині, що стосується демонтажу двох зблокованих тимчасових споруд Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) площею 30/30 кв.м. розташованих за адресою АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кухар Н.А.