Решение № 138230010, 15.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ справа №640/24851/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів № UA100150/2021/000020/2 від 06.08.2021.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA100150/2021/382348 від 06.08.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).

Позивач стверджує, що на підтвердження митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

02.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечує проти позовних вимог, у відзиві на позов зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за ЕМД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (ЄДРПОУ 42077149, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 2Б) зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (Покупець) та Dynamic Ceramic (Продавець) було укладено контракт № UA0606183, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується придбати на умовах CFR (Одеса, Україна) відповідно Інкотермс 2010, товар у відповідності з умовами та положеннями вказаними нижче.

Згідно з пунктом 1.1 товаром є керамічна сантехніка.

Згідно з пунктом 1.3 ціна товару зазначається у доларах США в інвойсах контракту. Ціна товару включає в себе вартість експортної упаковки та інші витрати продавця, визначені умовами поставки FOB + Морський Фрахт = CFR відповідно Інкотермс 2010. Поставка товару здійснюється партіями впродовж строку дії контракту. Загальна вартість контракту складає 1 000 000 USD.

Пунктом 1.5 контракту встановлено, що морський фрахт (фактичний) вказується в invoice кожний раз. Через морський фрахт можливі коливання у вартості.

Пунктом 3 контракту встановлено, що якщо інший строк сплати не вказаний в інвойсі, покупець сплачує 30% аванса, та 70% під час завантаження контейнеру на корабель в порту Мундра.

03.07.2021 продавець відвантажив на адресу позивача товар керамічні сантехнічні вироби високої якості у білому кольорі на загальну суму 9084,80 доларів США, що підтверджувалося інвойсом № DC/EXP/002/21-22 від 03.07.2021.

З метою митного оформлення товару позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію № UA100150/2021/383348 від 06.08.2021 для митного оформлення товарів, у графі 31 зазначено: 1. Санітарно-технічні вироби з сантехнічної кераміки: унітаз EWC Vitra "P" -576 шт., підлоговий унітаз СТ PAN 23 - 100 шт., раковина модель Matiz 55 см (22х16) - 132 шт., раковина модель Matiz 50 см (20х16) - 100 шт., унітаз з бачком WC Aqua з кришкою та механізмом - 100 шт., пісюар модель Flat back urinal -106 шт., раковина модель Matiz 45 см (18х13) - 211 шт., підлоговий унітаз СТ PAN - 46 шт., раковина моноблок білий - 15 шт., раковина з п`єдесталом модель Dolphin кольорова - 4 шт., раковина моноблок кольоровий - 13 шт. Торгівельна марка: Dynamic. Країна виробництва: IN. Виробник: Dynamic Ceramic.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було подано наступні документи: (0271) пакувальний лист від 03.07.2021, (0380) інвойс №DC/EXP/002/21-22 від 03.07.2021, (0705) транспортний документ BILL OF LADING №420611000772 від 10.07.2021, (0730) міжнародна автотранспортна накладна CMR №1577 від 05.08.2021, (3001) платіжне доручення в іноземній валюті №8 від 07.06.2021 та №9 від 06.07.2021, (3007) довідка про транспортні витрати №2707-15 від 27.07.2021, (4103) Додаток №1 від 01.11.2020 до контракту, (4104) контракт №UA0606183 від 21.06.2020, (4301) договір №190820-87 від 19.08.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів з заявкою №4 від 30.06.2021.

З матеріалів справи вбачається, що від відповідача позивачу надійшло повідомлення, в якому було зазначено, що надані декларантом при митному оформленні митної декларації від 06.08.2021 № UA100150/2021/383348 документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та ціни, яка сплачена.

Запропоновано додатково надати: транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положенням наказу №599; договори транспортного експедирування, заявки на перевезення, зокрема документи ( рахунки, накладні, тощо) видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування ( якщо здійснювалося страхування); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, завірені належним чином; за наявності інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Електронним листом від 06.08.2021 позивач надав наступні документи: (0861) сертифікат про походження №11200023246 від 07.07.2021, (3014) прайс-лист від 03.07.2021; (9610) експортна декларація країни відправлення №2912359 від 05.07.2021; видаткова накладна №63 від 01.07.2021; видаткова накладна №44 від 04.05.2021.

Розглянувши подані позивачем документи відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2021 № UA100150/2021/000020/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість в митній декларації від 06.08.2021 № UA100150/2021/383348 скоригував: товар із 13413,43 дол. США до 34485,19 дол. США.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, відповідач зазначив, що надані декларантом при митному оформленні митної декларації від 06.08.2021 № UA100150/2021/383348 документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості то щодо ціни, яка сплачена, а саме:

- поставка товару здійснюється згідно зовнішньоекономічного контракту від 21.06.2020 № UA0606183 (далі - контракт) укладено між "Dynamic Ceramic" та ООО "ЮА ИСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (03148, м. Київ, Героїв Космосу, 2-б, Україна). Згідно інвойсу від 03.07.2021 №DC/EXP/002/21-22 умовами поставки товару є FOB - Хо Ши Мін (В`єтнам). Згідно положень Інкотермс -2010, термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрат чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення;

- для підтвердження транспортних надано довідку ТОВ "Хілдом Логістікс" від 27.07.2021 №2707-15 та заявку №4 від 30.06.2021 згідно Договору №190820-87 від 19.08.2020. Відповідно до п.8 ч.2 ст. 5 Митного кодексу якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Страхові документи до митного оформлення не надано;

- до митного оформлення надані платіжні доручення в іноземній валюті від 06.07.2021 №9 на суму 5637 дол. США та від 07.06.2021 №8 на суму 8870 дол. США. В призначенні платежу даних платіжних доручень зазначено проформа інвойсу №94 від 25.05.2021, яким до митного оформлення не наданий;

- надані платіжні інструкції 06.07.2021 №9 та від 07.06.2021 №8 надані без дотримання вимог визначених в "Положенні про порядок виконання банками документів на переказ,... в іноземних валютах ..." (затверджена постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису відповідального виконавця уповноваженого банку та відбиток штампа уповноваженого банку;

- відповідно до положень п.4.3 Контракту оплата здійснюється протягом 365 днів після поставки. Разом із тим, наданий інвойс від 23.07.2020 №10/50.12-3 не містить певного терміну оплати саме цієї поставки. Отже, не можливо перевірити відомості щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, у даному рішенні зазначено, що відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 54 МК України по факту не подання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2- 4 ст. 53 МК України та невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України - відмовлено у оформленні товарів з визначеною основним методом.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100150/2021/0029.

Позивач не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (частина перша статті 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої-другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні в якості підстави для коригування митної вартості товару на те, що згідно з зовнішньоекономічного контракту від 21.06.2020 № UA0606183 (далі - контракт) укладено між "Dynamic Ceramic" та ООО "ЮА ИСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (03148, м. Київ, Героїв Космосу, 2-б, Україна). Згідно інвойсу від 03.07.2021 №DC/EXP/002/21-22 умовами поставки товару є FOB - Хо Ши Мін (В`єтнам). За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів (згідно Інкотермс-2010, умови поставки FOB).

За умовами поставки FOB (Free On Board) продавець зобов`язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт. Він бере на себе всю логістику і витрати до моменту, коли вантаж перетинає борт судна. Також за умовами поставки FOB витрати на упаковку і маркування товару входять до ціни товару, якщо вони є необхідними для виконання поставки згідно з контрактом.

Отже, на умовах FOB поставка вважається здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Позивачем до митного оформлення товару було додано інвойс від 03.07.2021 №DC/EXP/002/21-22, в якому вказано, що експортером товару є Dynamic Ceramic (Ґуджарат) Індія, покупець - ТОВ " ЮА ИСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (Київ), Україна. Країна походження товару: Індія, країна кінцевого призначення - Україна. Умовами поставки товару є FOB. Порт завантаження Мундра (Індія), порт розвантаження - Одеса. Загальна ціна 9084,80 дол. США.

Відповідно до сертифікату походження №112000 порт відвантаження товару - Мундра (Індія), порт розвантаження товару - Одеса (Україна).

Суд зазначає, що товар завантажили в порту Мундра (Індія), де витрати за відвантаження та завантаження на борт покладено на Dynamic Ceramic, вивантаження товару - вже на митній території України (порт Одеса).

Крім того, позивачем 19.08.2020 укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №190820-87 з ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС", відповідно до якого ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС" (виконавець) зобов`язується за відповідну плату та за рахунок ТОВ "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (Замовник) надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Так, відповідно до заявки № 4 від 30.06.2021 узгоджено додаткові умови морського перевезення, а саме: порт відправлення - Мундра, Індія, порт прибуття - Одеса, Україна, пункт призначення - Київ, Україна. Вартість послуг: морський фрахт (за межами митної території України) - 4300 дол. США, послуги на території України (ПРР, ТЕО, автодоставка в Київ) -1350 дол. США.

Таким чином, на позивача не покладено обов`язку укладати та сплачувати договір морського перевезення, оскільки ним вже був укладений договір транспортно-експедиторських послуг.

Щодо посилання відповідача про підстави коригування відповідачем митної вартості товарів, що позивачем не надано контролюючому органу страхових документів, суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом раніше, позивачем до митного оформлення було додано договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №190820-87 від 19.08.2020, згідно якого ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС" (виконавець) зобов`язується за відповідну плату та за рахунок ТОВ "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" (Замовник) надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Відповідно до акту надання послуг №2826 від 08.08.2021 ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК" на підставі договору №190820-87 від 19.08.2020, рахунку на оплату №2816 від 27.07.2021 було виконано наступні роботи: морський фрахт за межами митної території України: Мундра, Індія- Одеса, Україна - 116016,15 грн., страхування вантажу - 595,00 грн.

Крім того, позивачем було подано до митного оформлення довідку про транспортні витрати №2707-15 від 27.07.2021, відповідно до якої вартість транспортування вантажу за маршрутом Мундра, Індія - до митного кордону України - Одеський МТП в контейнері FCIU9624230 становить 116016,15 грн. Страхування вантажу склала 595,00 грн.

Таким чином, у митну вартість товару позивачем було включено страхування вантажу.

Отже, не надання позивачем інших документів щодо страхування вантажу не впливає на митну вартість товару.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні, що в платіжних дорученнях в іноземній валюті від 06.07.2021 №9 та від 07.06.2021 №8, в призначенні платежу даних платіжних доручень зазначено проформа інвойсу від 25.05.2021 №94, який до митного оформлення не наданий, а також те, що дані платіжні доручення надані без дотримання вимог визначених в "Положенні про порядок виконання банками документів на переказ,... в іноземних валютах ..." (затверджена постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису відповідального виконавця уповноваженого банку та відбиток штампа уповноваженого банку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у платіжних дорученнях від 06.07.2021 №9 та від 07.06.2021 №8 вбачається гр. "Призначення платежу" позивач зазначив: номер та дату контракту, тип товару.

Суд зазначає, що у Положенні про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах, що затверджена постановою Правління НБУ №16 від 28.07.2008 не зазначені вимоги до інформації, яка повинна бути зазначена в графі "призначення платежу". Отже, платник вправі діяти на власний розсуд при заповненні відомостей про призначення платежу.

Крім того, ненадання документів не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Також суд зазначає, що для проведення митного оформлення декларант подав банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати, а саме SWIFT від 06.07.2021 №9 та від 07.06.2021 №8. Зазначені банківські платіжні документи підписані електронним цифровим підписом підприємства та містять усі реквізити, встановлені Національним банком України.

Суд вказує, що платіжне доручення (платіжна інструкція) є доказом щодо виконання (неналежного, виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митницею додаткових документів у декларанта».

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує.

Щодо посилань відповідача, про те, що наданий інвойс від 23.07.2020 №10/50.12-3 не містить певного терміну оплати саме цієї поставки, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 контракту від 21.07.2020 №UA0606183 постачання партії товару, замовленого покупцем здійснюється на підставі інвойсу. Якщо інше не вказано в інвойсі строк постачання товару складає 60 днів з дати, вказаної в інвойсі.

Крім того, позивачем до митного оформлення було надано лише інвойс №DC/EXP/002/21-22 від 03.07.2021.

При цьому, суд зазначає, що навіть відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору (контракту), та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару.

Тобто строк оплати за товар не впливає па визначення митної вартості товару.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20.02.2018 у справі №803/49/16.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Суд зазначає, що позивач надав відповідачу належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ненаведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів UA100150/2021/000020/2 від 06.08.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА ІСТ ХОЛДИНГ ГРУП" ( ЄДРПОУ 42077149) судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.