Постановление суда № 138226949, 15.07.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 179/945/24

1-і/187/14/26

УХВАЛА

"15" липня 2026 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в селищі Петриківка в залі суду кримінальне провадження № 12024041470000064 від 09.03.2024 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подвірки Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, має повну середню освіту, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на посаді солдата резерву військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

20.03.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області зі Дніпровського апеляційного суду надійшла для розгляду зазначена кримінальна справа.

До суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

У обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 судом з`ясовано питання щодо їх попереднього ознайомлення з клопотанням та їх готовності до його розгляду, на що вони не заперечували продовжити розгляд клопотання в цьому судовому засіданні.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та зазначає, що у разі незастосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 існують ризики, що він:

- враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування або погроз, з метою спотворення фактичних обставин справи;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки під загрозою понесення відповідальності, будучи діючим військовослужбовцем, обвинувачений може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що в свою чергу, утворить самостійний склад злочину, передбачений ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини) або ст. 408 КК України (дезертирство).

Застосування до ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на доводи, що зазначені в клопотанні.

Представник потерпілої ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з підстав необґрунтованості висунутого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. ст. 115 КК України, також заперечував наявність ризиків зазначених прокурором. Вважає, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025, якою справу повернуто на новий розгляд має приюдиційне значення для суду в частині встановлення не доведення пред`явленого обвинувачення. Просив розглянути альтернативні запобіжні заходи не пов`язані з триманням під вартою. Зазначив, що обвинувачений може знаходитися під домашнім арештом та має технічні можливості для прийняття участі в судових засіданнях. Також пояснив, що у зв`язку з тяжким матеріальним становищем обвинуваченого, що пов`язано з тривалим його перебуванням під вартою, можливості внесення застави відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи захисника.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, до обвинуваченого було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема у вигляді тримання його під вартою в умовах гауптвахти, який було обрано 11.03.2024, згодом продовжено, зокрема до 05.04.2026, до 30.05.2026 та до 19.07.2026.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтю 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_8 про необґрунтованість висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а тому з огляду на стадію кримінального провадження, питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність окремо не вирішуються, адже обґрунтованість висунутого обвинувачення може бути оцінена лише за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті після дослідження усіх доказів. При цьому ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025, якою справу повернуто на новий розгляд не має приюдиційного значення для суду в частині встановлення не доведення пред`явленого обвинувачення як про це зазначив захисник обвинуваченого, а є обов`язковим для виконання в частині перевірки обставин апеляційних скарг та повного, всебічного судового розгляду з урахуванням встановлених апеляційним судом порушень.

В судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на момент розгляду клопотання не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризики:

- переховуватися від суду, з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання до 15 років позбавлення волі, та суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання;

- вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, як діючий військовослужбовець, з метою переховування від суду, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою;

- перебуваючи на волі, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, оскільки більшість свідків є його знайомі по службі.

На даний час ризики, які зазначено раніше, будь-яким чином не зменшилися, залишаються незмінними, незважаючи на тривалість кримінального провадження, тобто є триваючими.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 Про це також зазначено і в рішенні ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»: «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно……Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

За правовими позиціями ЄСПЛ практика тримання під вартою без конкретного юридичного підґрунтя або за відсутності чітких правил, які б регулювали такі питання (зокрема граничні строки тримання під вартою на стадії судового розгляду), внаслідок чого такі особи можуть бути позбавленими свободи протягом тривалого строку без відповідного дозволу суду, несумісна з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, які червоною ниткою проходять через Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і принцип верховенства права («Єлоєв проти України»; «Микола Кучеренко проти України»; «Доронін проти України»).

Судом встановлено, що обвинувачений перебуває під вартою з 11.03.2024 без обвинувального вироку, який би набрав законної сили.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025, справу повернуто на новий розгляд, який має бути проведений з урахуванням встановлених апеляційним судом численних порушень попереднього розгляду.

Крім того суд приймає до уваги зволікання сторони обвинувачення в забезпеченні дослідження в судовому засіданні доказів, зокрема допиту свідків та відсутності чіткої відповіді щодо часу, який потрібен стороні обвинувачення для виконання вказаних процесуальних дій.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що справа розглядається колегіально, що також у зв`язку почерговим перебуванням членів судової колегії у відпустках та можливою їхньою зайнятістю у розгляді інших справах, також не сприяє швидкому розгляду даної справи.

Таким чином, незважаючи на встановлені судом ризики, колегія суддів вважає, що за вище зазначених обставин подальше продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою створює для обвинуваченого юридично не визначену ситуацію щодо його часових строків, а з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою та стадією судового провадження не буде відповідати критерію розумності, а тому суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходе не пов`язаного з триманням під вартою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе нівелювати ризики передбачені п.п. 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а ризик переховування від суду, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою, сам по собі не може бути підставою для його продовження.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що мета застосування запобіжного заходу буде досягнута шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, прибувати до Петриківського районного суду Дніпропетровської області за першою вимогою; не залишати місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; утримуватись від спілкування із свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню з приводу обставин викладених в обвинувальному акті.

На переконання суду це буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігатиме спробам вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 369, 372 КПК України, суд

П о С т ан о в и в

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою в умовах гауптвахти на домашній арешт на строк два місяці до 13 вересня 2025 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки:

1) прибувати до Петриківського районного суду Дніпропетровської області за першою вимогою;

2) не залишати місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;

3) утримуватись від спілкування із свідками та потерпілою по вказаному кримінальному провадженню з приводу обставин викладених в обвинувальному акті.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали направити до органу національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Орган національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3