Решение № 138223039, 15.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/19980/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

ПрАТ «УСГ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 54 623,99 грн.

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 19.06.2024 о 10 год. 20 хв. у м. Києві, по вул. Сирецька, 30/1, Подільського району, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Jeep», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (автомобіль Потерпілого), який належить ТОВ «Віннер Лізинг». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

У позові зазначається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди між позивачем - ПрАТ «УСГ» та ТОВ «Віннер Лізинг», було укладено Генеральний Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-00221 від 20.07.2023, згідно з якими позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Зауважується, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.07.2024 по справі про адміністративне правопорушення № 758/8568/24 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як стверджується у позові, страхувальник звернувся до ПрАТ «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 19.06.2024, дана заява була розглянута, а пошкодження автомобіля потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було визнано страховим випадком.

У позові наголошується, що позивач, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту виплатив страхове відшкодування у розмірі 114 150,38 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 73162 від 02.07.2024.

Позивач вказує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Jeep», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПРАТ «СК «ВУСО» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 220072998.

У позові звертається увага на те, що ПрАТ «УСГ» звернулось до страхової компанії відповідача із заявою № 51714 від 04.07.2024 на виплату (страхового) відшкодування за полісом № 220072998, за яким страхова компанія відповідача здійснила виплату в розмірі 59 526,39 грн, яка не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-00221.

За таких обставин, як зазначається у позові, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПрАТ «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченою за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-00221 та сумою страхового відшкодування виплаченою за полісом № 220072998, а саме: 114 150,38 грн - 59 526,39 грн = 54 623,99 грн.

11.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПрАТ «СК «ВУСО» при визначенні розміру страхового відшкодування застосувало коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, а також не надано розрахунку та інших документів, які б підтверджували підстави виплати страховиком суми у розмірі 59 526,39 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу, що автомобіль потерпілої сторони є 2023 року випуску, а згідно з наданим самим позивачем розрахунком суми страхового відшкодування фізичний знос транспортного засобу на день страхового випадку був відсутній, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що різниця між виплаченою позивачем сумою та страховою виплатою ПрАТ «СК «ВУСО» виникла саме внаслідок застосування коефіцієнта фізичного зносу.

Також відповідач вказує, що його цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», а тому саме страховик повинен відшкодовувати заподіяну шкоду в межах страхової суми.

У зв`язку з цим відповідач вважає себе неналежним відповідачем у справі та зазначає, що позивачем не доведено вжиття всіх необхідних заходів для отримання повного страхового відшкодування від страхової компанії.

23.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважує, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», яке здійснило страхову виплату в розмірі 59 526,39 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Також звертається увага на те, що транспортний засіб потерпілого мав пошкодження, не пов`язані із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою, а тому ПрАТ «СК «ВУСО» правомірно застосувало коефіцієнт фізичного зносу під час визначення розміру страхового відшкодування.

29 січня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

За змістом відповіді з Національної поліції України вбачається, що 19.06.2024 о 10 год 20 хв м. Київ, по вул. Сирецькій, 30/1 сталася ДТП (ідентифікатор картки: НОМЕР_5) за участі автомобіля Jeep Compass (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ) та транспортного засобу Renault Express (д.р.н. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_3 (власник автомобіля - ТОВ «Віннер Лізинг»).

В матеріалах справи міститься копія постанови Подільського районного суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 758/8568/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120658797), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «19 червня 2024 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Jeep Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сирецькій, 30/1, що у Подільському районі м. Києва, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та не був уважним, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого здійснив наїзд на автомобіль «Renault Express», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду. При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

На підставі ч. 1 ст. 276 КУпАП справа розглянута за місцем вчинення правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення при вищевказаних обставинах визнав повністю, зі складеним відносно нього протоколом був згодний, щиро каявся».

Вказаною постановою суду від 26.07.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи між ПрАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Віннер Лізинг» 20.07.2023 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-00221. У додатку № 1 до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-00221 від 20.07.2023 наявний перелік застрахованих транспортних засобів, у якому, зокрема, міститься транспортний засіб «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

19.06.2024 ТОВ «Віннер Лізинг» звернулось до ПрАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

На підтвердження розміру шкоди до матеріалів справи долучено копії: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ««Renault»; посвідчення водія ОСОБА_3 ; ремонтної калькуляції від 01.07.2024; Страхового акту ПрАТ «СК «УСГ» STOKA-10000002616 від 02.07.2024; Розрахунку суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «УСГ» на загальну суму 114 150,38 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 73162 від 02.07.2024, вбачається, що ПрАТ «СК «УСГ» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 114 150,38 грн ТОВ «Віннер Лізинг» з призначенням платежу «Страх. відшк. 28-0199-00221/0091 в28.09.23 стр. акт STOKA-10000002616 в 02.07.24; ТОВ «Віннер Лізинг» ЄДРПОУ 40334203; Renault Express - НОМЕР_3 . Без ПДВ».

З відповіді з Національної поліції України (ідентифікатор картки: НОМЕР_5) також вбачається, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу Jeep Compass (д.р.н. НОМЕР_1 ) на день скоєння ДТП була забезпечена полісом № 220072998 у ПрАТ «СК «ВУСО».

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2024 ПрАТ «СК «УСГ» звернулось з заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ВУСО».

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 09.08.2024, з якого вбачається, що ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило переказ 59 526,39 грн отримувачу ПрАТ «СК «УСГ»; призначення платежу: «Стр.відш. зг. СА № 2373749-1 від 09.08.2024 р. та дог. № 220072998 від 28.03.2024 р., стр. ОСОБА_2 , заяв. 04.07.2024 р., відшкодування згідно страхового акту STOKA-10000002616».

У Акті огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) ПрАТ «СК «УСГ» від 25.06.2024, міститься примітка, а саме пошкодження, які не пов`язані з заявленим страховим випадком - «ліхтар правий».

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України врегульовано відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічну норму закріплено у статті 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX (чинний з 01.01.2024), згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Оскільки страхову виплату за договором добровільного страхування здійснено 02.07.2024, тобто після набрання чинності новим Законом, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 108 цього Закону (стаття 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, чинного на час укладення договору, втратила чинність).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX набрав чинності 20.06.2024 та введений у дію з 01.01.2025. Згідно з пунктом 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону договори обов`язкового страхування, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 19.06.2024, а договір обов`язкового страхування № 220072998 укладено 28.03.2024, до відповідних правовідносин застосовується Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

За змістом статті 28 Закону України № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт настання страхового випадку, вину відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, розмір фактично завданої шкоди та факт виплати позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування підтверджуються наявними у справі доказами і сторонами по суті не оспорюються.

Виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, позивач набув право вимоги в порядку суброгації, тобто зайняв місце потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні в межах виплаченої суми.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що деліктна відповідальність заподіювача шкоди є повною та не обмежується розміром страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування. Натомість страховик цивільно-правової відповідальності ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодовує шкоду з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, тобто не в повному обсязі. Унаслідок застосування коефіцієнта зносу та виключення пошкоджень, не пов`язаних із пригодою, страховик відповідальності відшкодував позивачу 59 526,39 грн, тоді як фактичний розмір шкоди склав 114 150,38 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою за договором обов`язкового страхування не охоплюється обов`язком страховика цивільно-правової відповідальності та підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, яка завдала шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України.

Зазначена норма прямо покладає на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі її недостатності для повного відшкодування шкоди.

Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки його відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», суд відхиляє. Страховик цивільно-правової відповідальності винної особи ПрАТ «СК «ВУСО» вже виконав свій обов`язок у межах, визначених Законом України № 1961-IV, відшкодувавши шкоду з урахуванням зносу. Отже, неотримана позивачем сума не є обов`язком страховика відповідальності, а становить залишкову деліктну відповідальність заподіювача шкоди, яку він несе на підставі статті 1194 ЦК України. За таких обставин належним відповідачем за вимогою про стягнення різниці є саме заподіювач шкоди, а не страховик.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54 623,99 грн у порядку суброгації.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 54623 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32-А, код ЄДРПОУ 30859524;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О. І. Якимець