Постановление суда № 138221302, 14.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/852/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.07.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н. В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення доказів та заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви

заявник, особа, яка може отримати статус позивача Благодійна організація "Золота генерація" (78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вул. Братів Микитюків, буд. 3; ідентифікаційний код 38685757),

особа, яка може отримати статус відповідача Благодійна організація "Обласний благодійний фонд "Турбота та милосердя" (10009, місто Житомир, пров. Селецький 2, буд. 22; ідентифікаційний код 25740643),

за участі:

від БО "Золота генерація" Ясько І.В.

від БО "Обласний благодійний фонд "Турбота та милосердя" - Ковеза А.І.

встановив:

БО "Золота генерація" звернулася із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заявник має намір звернутися до суду з позовом до БО "ОБФ "Турбота та милосердя" про визнання відсутнім права користування трьома земельними ділянками для забудови за договором суперфіцію від 10.06.2025 та за договором від 15.07.2015, а також про скасування державної реєстрації переходу права суперфіцію та права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Заявник мотивує заяву тим, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 2624081801:02:002:0113 (0,1919 га), 2624081801:02:002:0114 (0,3923 га), 2624081801:02:002:0072 (1,1183 га) БО "Золота генерація " здійснює "Нове будівництво літнього дитячого закладу оздоровлення та відпочинку на 150 місць в ур. Ясенівці, с. Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області".

Заявник зазначає, що договір суперфіцію від 10.06.2025 із БО "ОБФ "Турбота та милосердя" не укладався і є підробленим, у зв`язку з чим здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12025091200000232. Разом з тим, до ДІАМ України подано заяву про внесення змін до дозволу на будівництво щодо зміни замовника, підрядника та особи, що здійснює технічний нагляд. Також 24.06.2026 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за БО "ОБФ "Турбота та милосердя".

Просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ДІАМ України здійснювати дії щодо зміни замовника будівництва, підрядника тощо, та заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок та об`єкта будівництва.

Також від заявника до суду надійшла заява про забезпечення доказів та додаткова заява у яких заявник просить суд:

- забезпечити докази шляхом витребування із матеріалів кримінального провадження № 12025091200000232 від 15.07.2025року, досудове розслідування якого здійснюється Старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 м. Яремче Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області Віталієм Юрнюком оригіналів: 1) договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 2) акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 року до договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 3) Договору від 15.07.2015 року;

- забезпечити докази шляхом призначення та проведення у справі технічної експертизи витребовуваних документів та фізико-хімічної експертизи матеріалів документів: 1) договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 2) акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 року до договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 3) Договору від 15.07.2015 року, висновки по яких можуть підтвердити, що підписи та відтиски печаток сторін проставлені в різні дати, які значно відрізняються від дат укладання цих правочинів, а також, що ці правочини були роздруковані на аркушах, на яких вже було проставлено підпис керівника Позивача та відтиск печатки Позивача, що в сукупності свідчить про неукладеність цих правочинів та відсутність волевиявлення Позивача на їх укладання.

Заява мотивована неможливістю самостійного отримання оригіналів для проведення експертиз. На адвокатський запит представника заявника слідчий відмовив у їх наданні, оскільки документи перебувають у матеріалах кримінального провадження.

Подані заяви містять клопотання про розгляд заяв у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 та 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду.

Ухвалою суду від 13.07.2026 суд призначив подані клопотання до судового розгляду з урахуванням ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України на 14.06.2026.

Особа, яка може отримати статус відповідача Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Турбота та милосердя" 14.07.2026 подала заперечення щодо задоволення заяв БО "Золота генерація", просить суд відмовити у задоволенні поданих заяв.

У судовому засіданні представник БО "Золота генерація" підтримав подані заяви, просив такі задовольнити.

У судовому засіданні представник Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Турбота та милосердя" підтримав свої заперечення, просив відмовити у задоволенні поданих представником БО "Золота генерація" заяв.

Розгляд заяви про забезпечення доказів.

За приписами ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Зі змісту наведених норм слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Отже, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу, призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з`ясування обставин у справі.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, процесуальний механізм забезпечення доказів, є не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед способом запобігти їх ймовірної втрати у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зокрема зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази тощо.

При цьому, вимога, наведена у пункті 5 ч.1 ст. 111 ГПК України, прямо кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 110 Кодексу, тобто доведенню підлягає наявність підстав, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Приписами ч. 5 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

При цьому обґрунтування ризику втрати доказів у майбутньому має спиратися на об`єктивні факти, а не лише на припущення заявника, про те, що ті чи інші обставини можуть виникнути. Водночас, заявник таких об`єктивних фактів не навів.

Разом з тим, заявник просить витребувати оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження та перебувають у володінні органів досудового розслідування. Збереження, цілісність та недоторканність таких доказів забезпечується державою в межах кримінального провадження. Відтак, відсутні обґрунтовані підстави припускати, що зазначені засоби доказування можуть бути втрачені або їх подання суду в майбутньому стане неможливим чи утрудненим.

Суд зазначає, що забезпечення доказів є екстраординарним заходом, який застосовується виключно за наявності реальної загрози їх втрати.

За загальним правилом, учасник справи має право самостійно замовити проведення експертизи відповідно до ст. 106 ГПК України до подання позовної заяви, а суд призначає експертизу в порядку ст. 99 ГПК України на стадії підготовчого провадження. Застосування такого способу забезпечення доказів як призначення судової експертизи до відкриття провадження у справі допускається лише у виняткових випадках для збереження об`єкта дослідження.

Оскільки оригінали документів перебувають у правоохоронних органів, ризик їх втрати чи пошкодження відсутній, що виключає необхідність призначення експертизи в порядку забезпечення доказів на цій стадії.

Крім того, заявник просить надати дозвіл на застосування руйнівних методів дослідження під час проведення експертиз. Надання господарським судом дозволу на пошкодження або знищення оригіналів документів, які є речовими доказами у кримінальному провадженні, виходить за межі повноважень суду.

Тому суд приходить до висновку проте, що заява про забезпечення доказів не містить доказів наявності ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути втрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто, подана заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 110 ГПК України.

З огляду на викладене, в задоволенні заяви належить відмовити.

Розгляд заяви про забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву та додані до неї докази, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при постановленні ухвали.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного конкретного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17.

Як вже зазначалось, у разі подання позову з вимогами немайнового характеру підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, зокрема, якщо позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Ускладнення в поновленні порушених чи оспорюваних прав заявника у даному випадку може бути пов`язане з тим, що БО "ОБФ "Турбота та милосердя" має можливість відчужити об`єкт незавершеного будівництва або передати право суперфіцію третім особам. Це змусить заявника ініціювати нові судові процеси для витребування майна.

Згідно ст. 13,74 ГПК України обов`язок доказування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).

Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню."

Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 Цивільного кодексу України, від яких об`єднана палата не знайшла підстав відступати, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 916/2957/24.

Об`єднана палата у постанові від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 також наголосила на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов`язків.

Встановлення заборон вказаних заявником фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.

Об`єднана палата у постанові від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 виснувала, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доводи заявника про підробку договору суперфіцію від 10.06.2025 та акту приймання-передачі до нього ґрунтуються переважно на матеріалах досудового розслідування у кримінальному проваджені № 12025091200000232 від 15.07.2025. Проте сам факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним доказом недійсності правочину чи наміру відчужити майно в розумінні господарського процесу, поки провина чи факт підробки не встановлені вироком суду.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні у справі Кюблер проти Німеччини (рішення від 13.01.2011, CASE OF KUBLER v. GERMANY (Application no. 32715/06), para 61), метою тимчасового заходу є збереження status quo до визначення судом обґрунтованості такого заходу; тимчасовий захід має на меті гарантувати, що на час основного провадження суд зможе розглянути позов заявника за своєю звичайною процедурою; маючи на меті забезпечити подальше існування предмета спору, тимчасовий захід стосується суті провадження.

У справі, що переглядається, збереження status quo полягає в існуванні такого правочину (якщо він не є нікчемним чи неукладеним) протягом судового процесу, доки судове рішення не набере законної сили.

Крім того, матеріали заяви свідчать про те, що БО "ОБФ "Турбота та милосердя" не вчиняло дій з відчуження майна третім особам. Заявник не вказав та не довів існування обставин, які б свідчили про намір БО "ОБФ "Турбота та милосердя" у найближчий час відчужити вказане майно (наприклад, розміщення оголошень про продаж, укладення попередніх договорів тощо). Не подано доказів на підтвердження існування достатньо обґрунтованого припущення про можливість вчинення таких дій. Доказів рейдерського захоплення не подано, з долучених фотографій неможливо встановити обставин та осіб щодо вказаної заявником події. На переконання суду, заявник не довів, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову зумовить настання негативних і незворотних наслідків для захисту його прав, а можливість потенційного настання таких наслідків не підтверджена жодними доказами.

Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявник не довів існування обставин, які є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 136 - 141, 234, 235, 254 - 256 ГПК України, суд

постановив:

відмовити у задоволенні заяви Благодійної організації "Золота генерація" від 11.07.2026 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Відмовити у задоволенні заяви Благодійної організації "Золота генерація" від 10.07.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2026.

Суддя У.І.Гула