Решение № 138219987, 29.06.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/422/26 провадження № 2/694/816/26 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Баган Христиною Володимирівною, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Баган Х.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 20100 грн. страхового відшкодування моральної шкоди; 450 грн. відшкодування витрат на поховання; 64700 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та 24224 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18.01.2023 року, близько 20 год. 20 хв. в м. Черкаси по вул. Чигиринська відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній помер від отриманих травм. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №03-01/127 від 08.02.2023, ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливу в м`які покриви черепу, крововиливу під оболонки головного мозку та забою останнього, закритої травми тулуба у вигляді синців на лівій боковій поверхні грудної клітки, переломів 3-7 ребер зліва, перелому лівої ключиці, забою лівої легені, лівобічного гемопневмоторакса та перелому кісток тазу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Травма кінцівок у вигляді синців та саден на кінцівках, перелому лівої малогомілкової кістки, розриву зв`язок в ділянці лівого гомілково-стопового суглобу з крововиливами в м`які тканини, перелому кісток в ділянці лівої стопи, носять ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Причиною смерті ОСОБА_4 є черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покриви черепа, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під оболонки головного мозку та забою останнього.

За фактом ДТП Відділом РЗСТ слідчого управління ГУНП в Черкаській області 19.01.2023 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250310000199. Таким чином, між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. На даний час слідчим слідчого управління ГУНП в Черкаській області кримінальне провадження №12023250310000199 закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В результаті ДТП та його наслідків, син загиблого ОСОБА_1 зазнав матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим у нього виникло

право на її відшкодування за рахунок відповідача.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенал Страхування", відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №207824190, чинного на дату ДТП.

Представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся в порядку, визначеному Законом України №1961-IV від 01.07.2004 року, із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем вимог містились вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 40200,00 грн., 900,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання, та 241200,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із втратою годувальника.

Відповідно до листа від 09.02.2026 року відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 141150,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання. Однак станом на дату подання позовної заяви відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування у повному обсязі та у строки, встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закон України №1961-ІV від 01.07.2004 року, що стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого ОСОБА_1 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 18.01.2023 року та шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Отже, саме володілець джерела підвищеної небезпеки може бути відповідальними за шкоду, завдану ним в розумінні ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Відповідно до заяви про склад сім`ї від 17.12.2025 року батьки у загиблого ОСОБА_4 відсутні, оскільки він належав до категорії осіб, позбавлених батьківського піклування. Загиблий на момент дорожньо-транспортної пригоди був розлучений, має дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 є син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 . Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи становить 80400,00 грн., виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, а тому частка, яка припадає на сина та доньку загиблого за шкоду, заподіяну смертю потерпілого складає 40200,00 грн. для кожного. Відповідачем було погоджено суму до виплати у розмірі 20100,00 грн., яка є 50% від 40200,00 грн. розміру моральної шкоди, у зв`язку з чим сума, яка належить до виплати в рахунок повного відшкодування моральної шкоди становить 20100,00 грн.

Станом на день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6700,00 грн., а тому загальний розмір страхового відшкодування витрат на поховання становить 80400,00 грн. Витрати на поховання понесені в розмірі 900,00 грн., платником (замовником) яких є ОСОБА_6 , однак відповідно до письмової заяви від 16.12.2025 року ОСОБА_6 просить здійснити відшкодування витрат по похованню на банківські реквізити позивача. Відповідачем було прийнято рішення та виплачено 450,00 грн., яка є 50% від 900,00 грн. загального розміру витрат на поховання, у зв`язку з чим сума, яка належить до виплати в рахунок повного відшкодування витрат на поховання становить 450,00 грн.

Крім того, на день смерті ОСОБА_4 на його утриманні перебував син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому той час було 19 років та

який був студентом денної форми навчання Черкаського державного фахового бізнес-коледжу за освітньою програмою «Інженерія програмного забезпечення». Таким чином, позивач ОСОБА_1 є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю батька. Мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП становить 241200,00 грн., який розрахований за формулою: 36 х 6700,00 грн. Відповідачем здійснено виплату відшкодування пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 120600,00 грн., яка є 50% від 241 200,00 грн. загального розміру. У зв`язку з чим сума, яка належить до виплати в рахунок повного відшкодування шкоди, пов`язаного із втратою годувальника становить 120600,00 грн.

По даному страховому випадку відповідачем в добровільному порядку було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в сумі 141150,00 грн. Також в добровільному порядку із заявами на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулася донька загиблого ОСОБА_2 та відповідачем прийнято рішення про виплату їй страхового відшкодування в сумі 33600,00 грн. (в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 20100,00 грн. та витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника в сумі 13500,00 грн. Отже, у межах даного страхового випадку відповідачем у добровільному порядку вже було здійснено страхові виплати на загальну суму 174750,00 грн. Встановлений законом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю одного потерпілого становить 260000,00 грн., отже невикористаною залишається сума 85250,00 грн., яка підлягає виплаті в межах страхового ліміту, а саме 20100,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, належної синові потерпілого, 450,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання, та 64700,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника. З урахуванням здійснених відповідачем виплат та встановленого законом ліміту відповідальності, обсяг страхового відшкодування у межах 260000,00 грн. не вичерпано, а тому невиплачена частина страхової суми у розмірі 85250,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що згідно з постановою про закриття кримінального провадження встановлена відсутність складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_3 . При цьому в постанові зазначено, що пішохід ОСОБА_4 раптово вибіг на проїзну частину поза пішохідним переходом, перебував у стані тяжкого алкогольного сп`яніння, був одягнений у темний одяг у темну пору доби. Слідством встановлено, що дії водія ОСОБА_3 не перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП. З постанови слідчого вбачається, що ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_4 . Відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, розмір якого було розраховано з урахуванням кількості відповідальних осіб (2) та здійснено страхову виплату в розмірі 141150 грн. Також страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування доньці загиблого ОСОБА_2 у загальному розмірір 33600 грн. Загальний розмір страхових виплат складає 174750 грн. Враховуючи те, що відсутність у водія транспортного засобу технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, а також те, що відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі, розрахованому на підставі норм спеціального Закону, підстави для задоволення позову відсутні.

24.03.2026 року представник позивача ОСОБА_8 подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Зменшення розміру

відшкодування у зв`язку з доведенням грубої необережності потерпілого, можливе лише у випадку пред`ялення вимог до винуватця (водія). До страхової компанії це договірна вимога, яка виникає з договору між винуватцем та страховиком, за яким у потерпілого виникає право вимагати відшкодування за рахунок страхової виплати. Крім того, в постанові про закриття кримінального не зазначено про наявність у пішохода ОСОБА_4 грубого порушення Правил дорожнього руху України, а відповідачем не доведено грубу необережність у ДТП, внаслідок якої загинув потерпілий. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

26.03.2026 року представник відповідача ОСОБА_9 подала заперечення, в яких наполягає на обов`язковому врахуванні дій пішохода. Представник вказує, що нехтування пішоходом правилами безпеки руху встановлено постановою про закриття кримінального провадження. ДТП сталася не з вини водія, а внаслідок дій самого потерпілого, який за них відповідальний. Шкода була заподіяна спільними діями обох сторін - водія, як володільця джерела підвищеної небезпеки, та пішохода, який створив аварійну ситуацію. Тому врахування неправомірної поведінки потерпілого та пропорційне зменшення страхової виплати є обов`язковим і відповідає принципам справедливості. З огляду на це, відповідач вважає, що повністю виконав свої обов`язки та виплатив відшкодування в належному обсязі. Тому позовні вимоги про стягнення додаткових коштів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_8 не з`явились. Представник звернулась до суду із заявою про розгляд справи без їхньої участі. Позов підтримують та просять його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась повторно. Причини неявки суду не повідомила. Враховуючи подання стороною відповідача відзиву та заперечень, суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності представника відповідача.

Третя особа ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі. Не заперечує проти задоволення позову та стягнення страхового відшкодування в межах встановленого ліміту на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторін по суті спору, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Приблизно о 20 год. 20 хв. 18.01.2023 року у м.Черкаси по вул. Чигиринська сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній від отриманих травм помер.

Вказана подія 19.01.2023 року відділом РЗСТ слідчого управління ГУНП в Черкаській області внесена до ЄРДР за № 12023250310000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).

На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_4 позивачем надано копію договору замовлення на організацію та проведення поховання №195К від 08.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 на суму 800 грн. та копію товарного чека від 08.02.2023 на суму 800 грн. (а.с.17), копію договору замовлення на організацію та проведення поховання №195 від 08.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 та копію фіскального чеку магазину «Ритуал» на суму 100 грн. (а.с. 18).

31.01.2024 року старший слідчий в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Черкаській області Є.Романча виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12023250310000199 від 31.01.2024 підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 виданого Тарасівською с/радою Звенигородського району Черкаської області (а.с. 16).

Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області (а.с. 15).

ОСОБА_6 є колишньою дружиною ОСОБА_4 , що вбачається з рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08.04.2019 року у справі №694/435/19 (провадження №2/694/304/19) про розірвання шлюбу між ними (а.с.15).

Згідно довідки Черкаського державного фахового бізнес-коледжу №2533 від 07.10.2025 року, ОСОБА_1 дійсно навчався на денній формі навчання в Черкаському державному бізнес-коледжі, закладі вищої освіти за освітньою програмою «Інженерія програмного забезпечення». 30 липня 2019 року зарахований до складу студентів коледжу (Наказ про зарахування №34-к від 30.07.2019 року). 30 червня 2023 року завершив навчання (Наказ №37-к від 30.06.2023 року) (а.с.18 зворот).

09.10.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката Коновалика А.В. звернулись до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також ОСОБА_1 із заявами про виплату страхового відшкодування пов`язаного із моральною шкодою в сумі 40200грн., витратами на поховання в сумі 900 грн. та втратою годувальника в сумі 241200,00 грн. (а.с.19).

Листом №090226-0252/к/у/тс від 09.02.2026 року відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 141150,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання (а.с.20 зворот).

Листом №270126-0140/к/у/тс від 27.01.2026 року відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_12 у розмірі 33600,00 грн. (а.с.20 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб».

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в постанові від 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або

юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187, 1188 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року.

Відповідно до статті 3 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно- правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із статтею 22 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно із статтею 22 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Fiat Doblo», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована

в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал Страхування», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №207824190, що був чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із заявами на виплату страхового відшкодування.

Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог містились: 40200,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 900,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання, встановленого п. 27.4. ст.27 цього Закону, та 241200,00 грн. в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, встановленого п. 27.2. ст.27 цього Закону.

Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 141150,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання. Заперечуючи обов`язок виплати відшкодування в повному обсязі, відповідач посилається на вину потерпілого та необхідність вданому випадку поділі відповідальності на двох осіб (водія та потерпілого).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого ОСОБА_4 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 . Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавала шкоди.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

У відповідності до частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 3 статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини 2 статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого та у випадках не передбачених в частині 3 статті 1193 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №445/370/19 (провадження №61-10504св20).

Разом з тим, відповідно до статті 27.3 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року

розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у сукупності не може бути меншим, ніж 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Усім особам, які відповідно до зазначеної статті мають право на відшкодування моральної шкоди, це відшкодування виплачується рівними частинами.

Отже, положеннями статті 27.3 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року встановлений мінімальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, який не підлягає зменшенню чи коригуванню.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного суду від 24 листопада 2021 року у справі №342/709/20 (провадження №61-11129СВ21). Згідно статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто фактичний розмір шкоди може відрізнятися від страхової виплати, розмір якої чітко встановлено спеціальним нормативно-правовим актом, та не може коригуватися на підставі статті 1193 ЦК України, а ось різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою яку можна отримати безпосередньо в особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність в даному випадку мова йде безпосередньо про водія транспортного засобу, можна зменшувати у разі доведення грубої необережності потерпілого.

З вищенаведеного, можна зробити висновок, що зменшення розміру відшкодування у зв`язку з доведенням грубої необережності потерпілого, можливе тільки у тому випадку, якщо вимоги заявляються безпосередньо до винуватця, мова йде про деліктну вимогу, яка виникає з загальних положень про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. До страхової компанії це договірна вимога, яка виникає з страхового договору укладеного між винуватцем та страховиком за яким у потерпілого виникає право вимагати відшкодування за рахунок страхової виплати.

Відповідач на обгрунтування своєї позиції, щодо зниження розміру страхового відшкодування, посилається на п. 36.3 ст. 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., згідно якого у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Однак суд вважає, що в даному випадку неправильно застосовувати вище зазначену норму матеріального права, оскільки дана норма застосовується в тому випадку, коли шкода третім особам завдана внаслідок взаємодії двох і більше джерел підвищеної небезпеки і відповідно, можливий поділ завданої шкоди між джерелами підвищеної небезпеки, а не між джерелом підвищеної небезпеки і третьою особою якій завдано шкоду.

Зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, допускається виключно з різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою яку можна отримати безпосередньо в особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність в даному випадку мова йде безпосередньо про водія транспортного засобу, а також в разі доведення грубої необережності пішохода належними та допустимими доказами.

Крім того, поділ витрат на поховання та шкоди, пов`язаної із втратою годувальника у зв`язку з грубою необережністю потерпілого є взагалі неможливим, оскільки частиною третьою статті 1193 ЦК України прямо передбачено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбанняліків, протезування, стороннього догляду тощо), а також у разі відшкодування шкоди,завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання. Отже, зменшення або розподіл таких виплат залежно від ступеня вини потерпілогосуперечить прямій нормі та є недопустимим.

Пунктом 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року встановлено, що

страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що у загиблого ОСОБА_4 відсутні батьки, оскільки він належав до категорії осіб, позбавлених батьківського піклування, на момент дорожньо-транспортної пригоди він був розлучений, та мав двох дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи вищевикладене, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 є син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 .

На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6700,00 грн.

З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400,00 грн., що виплачується рівними частинами особам, які мають право на отримання страхового відшкодування.

Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування (син загиблого ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 ) в порядку пункту 27.3. Закону, за шкоду заподіяну смертю Потерпілого дорівнює по 40200,00 грн. для кожного.

Як вбачається з прийнятого рішення Відповідачем, було погоджено суму до виплати у розмірі 20100,00 грн, яка є 50% від 40 200,00 грн. розміру моральної шкоди, а тому сума, яка належить до виплати в рахунок повного відшкодування моральної шкоди становить 20100,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на поховання суд враховує наступне.

Згідно з п. 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6700,00 грн. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування витрат на поховання становить 80400,00 грн.

Витрати на поховання понесені в розмірі 900,00 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами. Платником (замовником) зазначених витрат є мати позивача ОСОБА_6 , яка подала письмову заяву від 16.12.2025 року з проханням здійснити відшкодування цих витрат по похованню на банківські реквізити Позивача.

Відповідачем було прийнято рішення та виплачено 450,00 грн., що є 50% від 900,00 грн. загального розміру витрат на поховання, а тому сума, яка належить до виплати в рахунок повного відшкодування витрат на поховання становить 450,00 грн.

При вирішенні питання відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, суд виходить з наступного.

Згідно з п.27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату пригоди, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених

статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

У загиблого ОСОБА_4 на день його смерті на утриманні перебував син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час смерті батька мав 19 років та був студентом денної форми навчання Черкаського державного фахового бізнес-коледжу за освітньою програмою «Інженерія програмного забезпечення». Отже, позивач ОСОБА_1 є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю батька.

Частиною 2 статті 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6700,00 грн.

Згідно з п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату пригоди, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а саме на дату дорожньо-транспортної пригоди.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату пригоди, становить 241200,00 грн., який розрахований за формулою: 36 х 6700,00 грн.

Відповідачем здійснено виплату відшкодування пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 120600,00 грн, яка є 50% від 241200,00 грн загального розміру, у зв`язку з чим сума, яка належить до виплати в рахунок повного відшкодування шкоди, пов`язаного із

втратою годувальника становить 120600,00 грн.

Відповідно до п.27.5 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату ДТП, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг від від 09 квітня 2019 №538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у розмірі: 260000,00 грн. на одного потерпілого.

По даному страховому випадку Відповідачем в добровільному порядку було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в сумі 141150,00 грн. Також в добровільному порядку із заявами на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Арсенал Страхуванняч» звернулася донька загиблого ОСОБА_2 , та Відповідачем прийнято рішення про виплату їй страхового відшкодування в сумі 33600,00 грн. (в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 20100,00 грн. та витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника в сумі 13500,00 грн.).

Таким чином, у межах даного страхового випадку Відповідачем у добровільному порядку вже здійснено страхові виплати на загальну суму 174750,00 грн.

Враховуючи вказані обставини та встановлений законом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю одного потерпілого, який становить 260000,00 грн., невикористаною залишається сума 85250,00 грн, яка підлягає виплаті в межах страхового ліміту, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 вищевказаної статті Кодексу передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

02.10.2025 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "Автопоміч" укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №Ж1511 від 02.10.2025 р., згідно умов якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання за відповідну плату надавати Клієнту (Позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по стягненню грошової компенсації за спричинену шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.01.2023 року в м. Черкаси по вул. Чигиринська, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Fiat Doblo», р.н.

НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним як складності справи так і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для Позивача.

Враховуючи повне задоволення позову, з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 24224,00 грн.

Оскільки позивач на підставі п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні позову про відшкодування шкоди, завданої смертю фізічної особи, судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь Держави.

На підставі ст.ст. 1167, 1168, 1187, 1200, 1201 ЦК України, ст.ст. 3, 22, 27, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у загальному розмірі 85250 (вісімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн., з яких: 20100 (двадцять тисяч сто) грн. відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого; 450 (чотириста п`ятдесят) грн. відшкодування витрат на поховання; 64700 (шістдесят чотири тисячі сімсот) грн. відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал

Страхування» місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154. ЄДРПОУ 33908322.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М. Кравченко