Решение № 138205365, 14.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4951/26

Номер провадження2-о/711/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г

за участю:

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

заявника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з заявою про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 05387096, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 3).

Заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Челябінськ російської федерації після тривалої хвороби (онкологічного захворювання).

Вказує, що отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт смерті відбувся на території Російської Федерації, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Вказує, що встановлення факту смерті йому необхідне щоб отримати Свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану українського зразка для подання заяви про прийняття спадщини, а саме, 1/3 частки власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що належить померлій.

Просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла в м. Челябінськ Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_3 .

18 травня 2026 року ухвалою заяву залишено без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.

29 травня 2026 року ухвалою відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами окремого провадження, призначено судове засідання.

03 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Літовкіна Лідія Віталіївна через систему «Електронний суд» надала Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що факт смерті, який просить встановити заявник вже встановлено та підтверджено відповідними документами, виданими компетентними органами іноземної держави. Просить в задоволенні заяви відмовити.

01 липня 2026 року через канцелярію суду заявник ОСОБА_1 надав Відповідь на Відзив.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задоволити. Зазначив, що звернення до суду є єдиним для нього способу отримання Свідоцтва про смерть українського зразку.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, зазначивши у Відзиві про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В судовому засіданні встановлено, що як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00058290005 від 12 травня 2026 року, 01 березня 1979 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_5 ».

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності на житло, виданого Органом приватизації Придніпровського райвинкому, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого 06 березня 2026 року 97400058 Спеціалізованим відділом Управління РАЦС Адміністрації м. Челябінська, 02 березня 2026 року громадянка російської федерації ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦК України, реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Дія Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року зупинена, починаючи з 27 грудня 2022 року щодо будь-яких документів виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі та посвідчення.

З дати зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, тобто з 27 грудня 2022 року, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року.

Тобто, Свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації має юридичну силу на території України за умови його засвідчення апостилем.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 року №107, під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 202/4449/22, від 15.08.2024 у справі №643/8133/23.

В судовому засіданні встановлено, що факт смерті матері заявника ОСОБА_2 на території російської федерації, Челябінської області, м. Челябінськ зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави про що складений актовий запис про смерть № 170269740005802530005 від 06 березня 2026 року та видано відповідне Свідоцтво про смерть.

Із копії свідоцтва про смерть вбачається, що його видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, містить необхідні реквізити, в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107, не потребує засвідчення апостилем і подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що факт смерті, який просить встановити ОСОБА_1 уже встановлено та підтверджено відповідними документами, виданими компетентними органами іноземної держави.

Суд наголошує, що заявник не позбавлений можливості використовувати свідоцтво про смерть своєї матері, видане компетентними органами іноземної держави у будь-яких правовідносинах на території України, зокрема, щодо оформлення спадщини тощо.

Таким чином, враховуючи що смерть матері ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 в судовому порядку.

Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 року по справі №186/227/24.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні законні підстави для встановлення факту смерті на території російської федерації, з огляду на що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 10, 18, 82, 89, 259, 263-265, 268, 293-294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 липня 2026 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб