Решение № 138203085, 14.07.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/456/26

Провадження № 2/526/749/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

з участю адвоката Лепій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу № 526/456/26 за позовом ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

відповідача ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

13 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1589643 від 03.12.2019 року в сумі 22 725, 50 грн, сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою від 03.03.2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Згідно ухвали суду від 11.03.2026 року за клопотанням позивача розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач - ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» та його представник адвокат Усенко М.І. копію ухвали про відкриття провадження у справі отримали 03.03.2026, яка була направлена до їх електронних кабінетів.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 04.03.2026, яка була направлена на її офіційну електронну адресу.

30 квітня 2026 року від представника відповідача адвоката Лепій О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач позовні вимоги позивача визнає частково. Не заперечує, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір №1589643 від 03.12.2019 про надання споживчого кредиту, за яким вона отримала кредит у сумі 7000 грн на строк 30 днів до 02.01.2020. Сукупна вартість кредиту, яку вона мала сплатити згідно графіку платежів становила 7021 грн, з яких 7000 грн - тіло кредиту, 21 грн відсотки у грошовому виразі (0,01%) від суми позики із зниженою процентною ставкою. 17.02.2020 нею було погашено заборгованість у сумі 5300 грн, тому непогашена сума кредиту становить 1721,00 грн. Вважає, що первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» було зроблено нарахування за відсотками поза строку дії кредитування - 30 днів. Так, після 02.01.2020 закінчення строку дії договору між нею та первісним кредитодавцем ніяких додаткових угод не було підписано, теж вона не здійснювала пролонгацію договору, конклюдентні дії не вчиняла. У справі відсутні платіжні доручення, виписки з рахунків, які вказували б на пролонгацію договірних відносин. Також, вказує, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку, фінансової установи). Позивач не надав доказів зміни умов договору щодо строку кредитування та нової дати повернення кредиту в особистому кабінеті споживача, як це передбачено п. 1.7 договору. Нарахування відсотків у більшому розмірі, як і нарахування відсотків поза межами строку кредитування, договором №1589643 від 03.12.2019 року не передбачено. Також, вказує, що до суми заборгованості було безпідставно включено неустойку - штраф у сумі 1008 грн, який згідно ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120, Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповнених п.18 підлягає списанню. Також зазначила, що сума витрат на правничу допомогу позивача 8000 грн має бути зменшена у зв`язку з неспівмірністю складності справи та обсягу наданих послуг, а також з врахуванням майнового стану та здоров`я відповідача. З цих підстав просила суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» частково у сумі 1721 грн 00 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити.

06 травня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просив задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що відповідач належним чином не виконав умови вказаного кредитного договору. Зазначив, що заборгованість за процентами в сумі 14 725,50 грн нарахована у відповідності до умов кредитного договору.

Щодо пролонгації дії договору, зазначив, що продовження дії договору та нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою було перебачано п.1.6, п.1.7 договору, згідно яких, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданною (п.1.6 договору). Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою. Враховуючи те, що відповідач двічі використала механізм пролонгації договору сплативши 03.01.2020 платіж у сумі 21 грн та 17.02.2020 у сумі 5300 грн, тим самим продовживши нарахування відсотків ще на 30 днів кожного разу. Враховуючи те, що відповідачем не було погашено всю суму заборгованості, за користування кредитом, відсотки нараховувались відповідно до п. 3.6.2, згідно якого з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев`яностого) дня прострочення. Тому нарахування процентів відповідачу по 16.06.2020 відповідає умовам вказаного договору. Згідно розрахунку заборгованості, що був долучений до матеріалів справи заборгованість за договором становить за відсотками в сумі 14 725,5 грн. та за тілом в сумі 6992.00 грн., які нараховані в період з 03.12.2019 року (момент укладання договору) по 02.02.2020 року, та починаючи від 06.02.2020.

Також зазначив, що розрахунок заборгованості є належним доказом, оскільки містить усі необхідні відомості щодо підтвердження суми боргу, відомості щодо відповідача, номер та дату кредитного договору.

Щодо стягнення штрафу, то він нарахований відповідно до п.4.4 договору. Згідно розрахунку заборгованості від 29.05.2020 штраф в сумі 1008 грн нараховано за період з 06.02.2020 по 17.02.2020, штраф за період з 01.05.2020 по 13.05.2020 був списаний.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн зазначає, що їх розмір є обґрунтованим та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. З цих підстав просив задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника товариства.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала, суду пояснила, що дійсно взяла кредит в розмірі 7000 грн., але через збіг сімейних обставин не могла його заплатила вчасно протягом 30 днів. У лютому 2020 року вона внесла 5300 грн в рахунок погашення заборгованості і до цього часу решту боргу не погасила.

Представник відповідача адвоката Лепій О.В. просила задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» частково в розмірі 1721 грн з підстав, зазначених у відзиві та зменшити розмір витрат на правову допомогу, зважаючи на стан здоров`я ОСОБА_1 та матеріальний стан відповідача.

Судом встановлено, що 03.12.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про позику на умовах споживчого кредиту № 1589643 від 03.12.2019 на суму 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2 договору позика надавалась строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою:

п. 1.3.1 знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору;

п. 1.3.2 стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних);

п.1.3.3 стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору.

Згідно п. 1.4 договору, загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 100,30% від суми позики (у процентному виразі) або 7021,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою -0,30% від суми позики (у процентному виразі) або 21,00 грн ( у грошовому виразі).

Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (п.1.5. договору).

Згідно п. 1.6 договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданною.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Згідно п.3.2. договору нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів (додаток 1 до цього договору).

Умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання клієнтом терміну повного повернення позики, зазначеного у графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 календарних днів (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4.договору передбачено, що у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2, але за стандартною процентною ставкою.

У разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором, згідно п. 3.6.2. договору, з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев`яностого) дня прострочення.

Договором також передбачено відповідальність сторін.

Так, згідно п.4.4., п.4.5 договору, у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 84,00 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов`язань за Договором. Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить: 3 500,00 грн.

Сторонами погоджено графік платежів, який є невід`ємною частиною договору. До договору додано паспорт споживчого кредиту, в якому прописані умови договору.

Договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М368384, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

З огляду на вказане, в даному випадку сторонами погоджено умови кредитування, зокрема сума кредиту, розмір та порядок нарахування відсотків, строк повернення кредитних коштів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за Допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов кредитного договору.

На підтвердження факту укладення даного договору відповідачем свідчить зазначення в договорі його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом,

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор М368384 для підписання кредитного договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження виконання зобов`язань ТОВ «Авентус Україна» щодо перерахування коштів за договором позики суду надано повідомлення від провайдера ТОВ «Вей Фор Пей» №6520-ВП від 16.12.2025, що надає послуги ТОВ «Авентус Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків на підставі угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017, згідно якого 03.12.2019 були успішно перераховані кошти в сумі 7000 грн на платіжну картку відповідача маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 352068, номер транзакції в системі WayForPay-creditplus-4290454.

Факт отримання грошових коштів за вказаним договором позики визнається відповідачем.

Отже, ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором ( картка обліку договору), виконаним ТОВ «Авентус Україна» станом на 10.09.2020 року заборгованість відповідача з врахуванням сплачених нею коштів в сумі 5321 грн, становить 22 725,50 грн з яких: 6992 грн - тіло кредиту, 14 725,50 грн заборгованість за відсотками, 1008 грн заборгованість за штрафом. Заборгованість нарахована у період з 03.12.2019 по 16.06.2020 включно.

Відповідач заперечує щодо вказаної суми заборгованості, зокрема щодо процентів, які на її думку нараховані поза межами строку дії договору.

Так, згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сталою судовою практикою Верховного Суду, сформульований висновок про те, що після спливу строку кредитування внаслідок закінчення такого строку, визначеного у кредитному договорі, припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом. Після спливу строку кредитування права кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже, для вирішення питання про правомірність нарахованих позикодавцем процентів слід проаналізувати умови договору позики.

Відповідно до п.1.2 договору сторонами погоджено строк позики на 30 днів, тобто до 02 січня 2020 року з огляду на дату перерахування коштів на картку відповідача.

У пунктах 1.6, 1.7 договору позики сторони погодили, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, відповідач має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява відповідача про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Після вчинення відповідачем дій згідно з пунктом 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення відповідачем дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті відповідача. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Отже, враховуючи вказані умови договору, погоджені сторонами, відповідачеві після внесення нею коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, особисто подавати заяву про продовження строку користування позикою ТОВ «Авентус Україна» не потрібно, так як вона вважається вже поданою.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 03.01.2020 року відповідач внесла платіж у розмірі 21.00 грн - проценти, таким чином ініціювала продовження строку користування позикою за п.1.7 договору на 30 днів.

Отже відповідач використала механізм пролонгації, сплачуючи суму, яка була необхідна для покриття нарахованих відсотків, при цьому початкове тіло кредиту не зменшилось, адже залишку коштів для перекриття основного боргу не було, що не заперечувалось відповідачем.

У зв`язку з цим, у період від 04.01.2020 року до 02.02.2020 року (30 днів) проценти нараховувалися відповідно до п. 1.3.2 договору (за стандартною процентною ставкою 1,80 % в день від суми кредиту). Враховуючи, що відповідачем не було погашено всю суму заборгованості за користування кредитом, відсотки нараховувались відповідно до п. 3.6.2. з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості, згідно якого товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.

17.02.2020 року відповідач знову використала механізм пролонгації сплативши 5300 грн, тим самим продовжила нарахування відсотків, передбачених п.1.7 договору, ще на 30 днів.

У зв`язку з цим у період з 18.02.2020 по 18.03.2020 року (30 днів) проценти нараховувалися згідно п. 1.3.2 договору за стандартною процентною ставкою 1,80 % в день від суми кредиту. У період з 22.03.2020 по 16.06.2020 відповідно до п. 3.6.2 проценти нараховувалися згідно п.1.3.2 договору за стандартною процентною ставкою 1,80 % в день від суми кредиту.

Таким чином судом встановлено, що проценти за вказаним договором позики були нараховані відповідачу відповідно до умов договору та у межах дії його строку, враховуючи умови продовження строку дії договору.

Норми п.1.6, п.1.7 договору позики не є нікчемними відповідно до ЗУ «Про захист права споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», зазначені норми щодо автоматичного продовження строку кредитування можуть бути оспорюваними, проте у межах розгляду цієї справи вимог про визнання недійсними умов договору не заявлено, у зв`язку з цим посилання відповідача на неправомірне позастрокове нарахування їй заборгованості по процентах є безпідставним.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд вважає його належним та допустимим доказом, оскільки він виконаний первісним позикодавцем ТОВ «Авентус Україна» і в ньому відображено в хронологічному порядку нарахування відсотків, їх розмір та інші платежі.

Щодо нарахування штрафу за вказаним договором позики у розмірі 1008 грн, який відповідач вважає, таким, що повинен бути списаний відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Суд зауважує, що договором позики № 1589643 від 03.12.2019 у розділі 4 було передбачено відповідальність сторін, зокрема п.4.4 та п. 4.5 договору, за порушення зобов`язання у вигляді штрафу.

Позивач вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості 29.05.2020 ОСОБА_2 нарахований штраф за період з 01.05.2020 по 13.05.2020 був списаний. А нарахування штрафу за період з 06.02.2020 по 17.02.2020 здійснено відповідно до умов п. 4.4 договору.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що штраф у сумі 1008 грн був нарахований відповідачу за вказаним договором позики за період з 06.02.2020 по 17.02.2020, тобто задовго до 24.02.2022, тому не підлягає списанню відповідно до норм зазначених правових актів.

З урахуванням наведених положень цивільного законодавства, такий штраф є правомірним, обґрунтованим і підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

11.09.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020.

Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_2 за договором позики № 1589643 від 03.12.2019, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 10.09.2020 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, підписаного сторонами договору та завіреного печатками, платіжною інструкцією №19683 від 11.09.2020 про сплату позивачем коштів на рахунок ТОВ «Авентус Україна» на виконання умов договору про відступлення прав вимоги, витягом з реєстру боржників.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 725,50 грн з яких: 6992 грн - тіло кредиту, 14 725,50 грн заборгованість за відсотками, 1008 грн заборгованість за штрафом, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_2 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не здійснювало жодних нарахувань.

1 лютого 2025 року ОСОБА_2 уклала шлюб, внаслідок якого змінила своє прізвище на ОСОБА_3 .

Таким чином, станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» становить 22 725,50 грн.

Виходячи з наданих позивачем доказів, фінансова установа виконала свій обов`язок своєчасно та у повному обсязі, а ОСОБА_1 порушила умови договору та зобов`язання по погашенню кредиту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після відступлення права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення наявного в неї боргу за вищевказаним договором, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надала.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору, за якими кредитодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши позичені кошти, порушено майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому з відповідача слід стягти заборгованість за кредитним договором та задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат у справі позивачем до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» у особі адвоката керуючого партнера Усенка М.І., в якому вказано, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1(одну) кредитну справу складає 8000 грн (п.2.3.договору); ордер про надання правничої допомоги адвоката Усенко М.І. серії ВС №1381377 від 02.07.2025; акт наданих послуг на суму 8000 грн до вказаного договору про надання правової допомоги щодо боржника ОСОБА_2 ; детальний опис наданих послуг, виконаних АО «Апологет», необхідних для надання правничої (правової) допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 1589643 від 03.12.2019, зокрема усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; , погодження правової позиції клієнта у справі 0 год.30 хв.; складання позовної заяви - 3 год.30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт., усього 6 год. 30 хв.

Вирішуючи дану заяву по суті, суд враховує те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року №159/5837/19.

Також, частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьоїстатті 141ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Суд зауважує, що відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказавши вони є неспівмірні із складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг. При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стороною відповідача зазначено, що у вказаній категорії справ є сформована стала судова практика, є типовою для надання послуг правової допомоги, які не потребують витребування доказів та проведення розрахунків, тому складання процесуальних документів не могло зайняти такого часу як заявлено в документах. Крім цього просила врахувати стан здоров`я відповідача, яка є інвалідом 3 групи та її майновий стан.

Таким чином, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, суд приходить до висновку про зменшення витрат на правову допомогу, виходячи з принципу пропорційності, співмірності і розумності, дана сума підлягає зменшенню до 5000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Також на користь позивача слід стягти понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527 ч.1, 530, 536, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1589643 від 03.12.2019 року в сумі 22 725 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко