Решение № 138196804, 13.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

За участю секретаря судового засідання Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», Царюк М.З. звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою у якій просить суд скасувати арешт накладений відповідно до Постанови серія та номер: 49995476, виданий 24.02.2017, видавник: заступник начальника Овідіопольського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Захарова Брігіта Юріївна; номер запису про обтяження: 23889845, дата державної реєстрації: 29.03.2017; Номер запису про обтяження: 23889776 дата, державної реєстрації: 29.03.2017; скасувати арешт накладений відповідно до Постанови серія та номер: б/н, виданий 05.02.2015, видавник: Відділ державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп»; Номер запису про обтяження: 23889924, дата державної реєстрації: 10.02.2015, Номер запису про обтяження: 23889827, дата державної реєстрації: 10.02.2015; скасувати арешт накладений відповідно до Постанови, серія та номер: б/н, виданий 16.06.2014, видавник: Відділ державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп», номер запису про обтяження: 23890026, дата державної реєстрації: 18.06.2014.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду на 30.06.2026 року на 15.00.

Сторони в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач своїм правом не скористався відповідь на позов не надав про причини неявки до суду не повідомив.

Від представника позивача Царюк М.З. через Електронний суд надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю.

Повторно справа призначена до розгляду на 13.07.2026 року о 13.45 годин.

Відповідач до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У відповідності до ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Суд встановив, що 05.10.2006 року було укладено кредитний договір №2006/13-2.06/823 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1

05 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку банку будинок, дачний з господарчими будівлями і спорудами загальною площею 151,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, площею 0,0157 га із цільовим призначенням індивідуальне дачне будівництво, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності.

Позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 1 847 914,72 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області 1521/4971/12 від 31 липня 2013 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/32864139) задоволено позов банку. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» борг за кредитним договором у сумі 219 229,27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 753 834,16 грн. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 05 жовтня 2006 року № 2006/13-2.06/834 у розмірі 219 229,27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 753 834,16 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки, належний ОСОБА_2 , а саме на:

земельну ділянку площею 0,0157 га для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5123755800000020091;

дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається із позначених на плані під літерою «А-3, а», загальною площею 151,3 кв. м, № 1-2 споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу цих предметів іпотеки проведенням прилюдних торгів з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 вересня 2017 року між ПАТ «Укрсоцбанк», як клієнтом, та ТОВ «Універсальна факторингова компанія», як фактором, було укладено Договір факторингу, відповідно до якого фактор зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт зобов`язався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за Договором кредиту №2006/13-2.06/823 від 05 жовтня 2006 року, що укладений між клієнтом та ОСОБА_1

12 вересня 2017 року між ТОВ «Універсальна факторингова компанія», як кредитором, та ТОВ «Стандард фінанс груп», як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги №12-09/17-99. Відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Стандард фінанс груп» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 , що є позичальником за кредитним договором №2006/13-2.06/823 від 05 жовтня 2006 року та за договором іпотеки укладеним із ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що відбулося правонаступництво прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк» внаслідок відступлення права вимоги, було замінено позивача у зобов`язаннях.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна представнику ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» стало відомо, що Постановою серія та номер: 49995476, виданою 24.02.2017, заступником начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Захарова Брігіта Юріївна накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп»;

Постановою серія та номер: б/н, виданою 05.02.2015, Відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп»;

Постановою, серія та номер: б/н, виданою 16.06.2014, Відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп»;

25.05.2026 року адвокатом ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» Царюк М.З. з метою визначення статусу виконавчих проваджень в рамках яких було накладено арешти, направлено запит до Овідіопольського ВДВС Одеського МУЮ.

28.05.2026 року надійшла відповідь від Овідіопольського ВДВС Одеського МУЮ, а саме, встановлено наступне:

- на примусовому виконанні у відділі перебувало ВП 49995476 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-836/11 виданий 25.07.2013 року Овідіопольським районним судом про: про звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею - 0,0157 га, а також дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності. за рахунок реалізації предметів іпотеки задовольнити вимоги стягувача у розмірі 688 472,60 грн. В ході примусового виконання 24.02.2017 накладено арешт на майно боржника;

- арешт накладений постановою б/н від 16.06.2014 року стосується виконавчого провадження № 40511692 з виконання виконавчого листа № 2- 836/11 виданий 25.07.2013 року Овідіопольським районним судом про: про звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею - 0,0157 га, а також дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності. за рахунок реалізації предметів іпотеки задовольнити вимоги стягувача у розмірі 688 472,60 грн.; отеки задовольнити вимоги стягувача у розмірі 688 472,60 грн. 27.06.2014 року виконавче провадження завершено згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ № Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій та виконавчий документ повернуто стягувачу;

- арешт накладений постановою б/н від 05.02.2015 року стосується виконавчого провадження № 44208347 з примусового виконання виконавчого листа № 1521/4971/12 виданий 25.09.2013 року Овідіопольським районним судом Одеської області про: звернення стягнення на дачний будинок та земельну ділянку площею 0,0157 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . За рахунок реалізації дачного будинку та земельної ділянки задовольнити вимоги стягувача у розмірі 1 753 834,16 грн. 01.12.2015 року виконавче провадження завершено згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій та виконавчий документ повернуто стягувачу.

Відповідно до даних АСВП всі виконавчі провадження завершені. Стягувачем за виконавчими провадженнями виступав ПАТ «Укрсоцбанк» за рішенням суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за кредитним договором №2006/13-2.06/823. Право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Стандард Фінанс Групп».

Вказані вище арешти перешкоджають реалізації прав ТОВ «Стандард Фінанс Групп» на звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством України та погашенню боргу за рахунок коштів, одержаних від його реалізації.

Адже, ЗУ «Про іпотеку», а саме ч. 7 ст.3, передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Також, даним законом України роз`яснюється термін «вищий пріоритет». Отже, відповідно до діючого в Україні законодавства, то вищий пріоритет пріоритет, встановлений раніше будь-якого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

Пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок реалізації предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Відносно до ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про іпотеку» у разі порушеного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наявність обтяжень на майно обмежує законні права позивача - ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» як власника, перешкоджає вільно володіти, користуватись та розпоряджатись ним.

ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» не є боржником за виконавчими провадженнями, а тому збереження арешту майна за відсутності підстав для цього є порушенням права власності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Як зазначено в Постанові ВСУ від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16, згідно з положенням статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст.81 ЦПК України).

Накладання арешту на майно, що не належить боржнику,є підставою для його скасування.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», який просить звільнити з-під арешту його майно.

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в повному обсязі, питання про поділ судових витрат позивач не ставить, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 19, 81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати Арешт накладений відповідно до Постанови серія та номер: 49995476, виданий 24.02.2017, видавник: заступник начальника Овідіопольського Р ВДВС ГТУЮ в Одеській області Захарова Брігіта Юріївна; номер запису про обтяження: 23889845, дата державної реєстрації: 29.03.2017; Номер запису про обтяження: 23889776 дата, державної реєстрації: 29.03.2017;

Скасувати Арешт накладений відповідно до Постанови серія та номер: б/н, виданий 05.02.2015, видавник: Відділ державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп»; Номер запису про обтяження: 23889924, дата державної реєстрації: 10.02.2015, Номер запису про обтяження: 23889827, дата державної реєстрації: 10.02.2015;

Скасувати Арешт накладений відповідно до Постанови, серія та номер: б/н, виданий 16.06.2014, видавник: Відділ державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області накладено арешт на майно ТОВ «Стандард Фінанас Групп», номер запису про обтяження: 23890026, дата державної реєстрації: 18.06.2014.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський