Решение № 138190098, 14.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7278/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» (надалі позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі відповідач), у якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129670707 від 08.08.2025 в частині нарахування зобов`язань зі сплати податку на прибуток в сумі 12356293 грн та штрафних санкцій в сумі 3089073,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129680707 від 08.08.2025 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - в сумі 2720 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129720707 від 08.08.2025 в частині нарахування зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 7403,50 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 5922,80 грн, та штрафними санкціями в сумі 1480,70 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129730707 від 08.08.2025 в частині нарахування адміністративних штрафів та інших санкцій на 96900 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення управління ДПС у Кіровоградській області №00129872405 від 08.08.2025 яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 7918,58 грн в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 5279,07 грн, штрафними санкціями в сумі 774,38 грн, сума пені 1865,13 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення управління ДПС у Кіровоградській області №00129832405 від 08.08.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на 115881,70 грн в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 77254,64 грн, штрафними санкціями в сумі 11332,34 грн, сума пені 27294,72 грн;

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129892405 від 08.08.2025 яким збільшено суму заборгованості зі сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахована в частині не сплати єдиного внеску з доходу найманого працівника, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, в сумі 77426,33 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129902405 від 08.08.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з штрафних санкцій нарахованих в частині не сплати єдиного внеску з доходу найманого працівника, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, в сумі 11795,20 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №00202162405 від 12.11.2025 про застосування штрафних санкцій в сумі 13961,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інвест Укр» за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки був складений Акт №10529/11-28-07-07/41399586 від 17.07.2025 (далі Акт перевірки), згідно якого встановлено факти недотримання 75-відсоткового критерію частки сільськогосподарського виробництва, заниження Товариством податку на прибуток, неподання декларацій з податку на прибуток. Крім того, встановлено заниження податку на нерухоме майно, неподання або несвоєчасне подання повідомлень за формою 20-ОПП, а також ненарахування ПДФО, військового збору та єдиного внеску на дохід працівників у вигляді додаткового блага від харчування за зниженою ціною, порушення порядку нарахування та відображення єдиного внеску.

Не погодившись із висновками Акта перевірки позивач направив заперечення до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, однак відповідач листом 1617/12/11-28-7-07-14 від 08.07.2025 повідомив про правомірність викладених в Акті перевірки висновків.

У подальшому відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

Вказує, що висновок контролюючого органу про недотримання ним 75-відсоткового критерію частки сільського товарного виробництва у 2022 2024 роках у зв`язку з оприбуткуванням безоплатно одержаного товару невстановленого походження ґрунтується переважно на порівнянні статистичних показників урожайності по регіону, однак така інформація має узагальнений характер, не містить індивідуальних показників конкретного суб`єкта господарювання та не може бути самостійним підставою для визначення його доходів або податкових зобов`язань. При цьому, вирощування, збирання, транспортування, зберігання та подальша реалізація кукурудзи, пшениці, ріпаку, соняшника та інших сільських культур підтверджуються належними первинними документами, зокрема документами агрономічного обліку, актами посіву, обробітку та збирання врожаю, товарно-транспортними накладними, складськими документами. Високий рівень урожайності зумовлений застосуванням сучасних агротехнологій, якісного посівного матеріалу, добрив та засобів захисту рослин та відповідає показникам інших господарств, землі яких розташовані в аналогічних природно-кліматичних умовах.

Вважає безпідставним визначення контролюючим органом активів сільськогосподарського походження вартістю 67695022,03 грн як таких, що мають невстановлене походження. Відповідні коригування проведено на підставі припущень, без спростування достовірності наданих первинних документів та без встановлення фактичної відсутності виробництва або руху відповідної продукції. Окремо зазначає, що перевіряючі послалися на Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 «Дохід», який втратив чинність з 01.01.2018, у зв`язку з чим застосування його положень під час оцінки господарських операцій за перевірений період є неправомірним.

За розрахунками Товариства, фактична частка сільського товарного виробництва становила: за 2022 рік 84,21 %, за 2023 рік 97,12 %, за 2024 рік 90,66 %, тобто у кожному зі спірних періодів перевищувала передбачений Податковим кодексом України 75-відсотковий розмір. Тому вважає правомірним перебування на спрощеній системі оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи та сплату єдиного податку за 2023 2024 роки, а також донарахування Товариству податку на прибуток у сумі 12356293,00 грн та застосування штрафу у сумі 2720,00 грн за неподання декларацій з податку на прибуток.

Зазначає, що як платник єдиного податку четвертої групи ТОВ «Інвест Укр» було звільнено від обов`язку нарахування та сплати податку на прибуток та подання відповідної податкової звітності. Крім того, під час розрахунку мінімального податкового зобов`язання контролюючий орган не врахував усіх фактично сплачених податків, зборів та платежів, зокрема суму 838596,43 грн, сплачену за 2024 рік.

Вказує, що нежитлове приміщення, площею 88,4 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35, фактично використовується не як адміністративне приміщення, а як склад для зберігання посівного матеріалу та мінеральних добрив. Оскільки Товариство є сільськогосподарським товаровиробником, зазначена будівля безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності, не передана в оренду, лізинг або суборенду та за своїм функціональним призначенням належить до нежитлових сільськогосподарських будівель. Тому, до цього об`єкта підлягає застосуванню пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а донарахування податку на нерухоме майно на суму 5922,80 грн та штрафних санкцій є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00129730707 про застосування штрафних санкцій на суму 96900 грн за несвоєчасне подання повідомлень за формою 20-ОПП вказує, що пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України не встановлює десятиденного строку для подання такого. Водночас строк подання повідомлення, визначений підзаконним нормативно-правовим актом, не може бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, оскільки склад податкового правопорушення та строки виконання відповідного обов`язку мають бути встановлені безпосередньо законом. Причинами несвоєчасного подання окремих повідомлень 20-ОПП були: територіальна віддаленість земельних ділянок, кадрові зміни, людський фактор, запровадженням карантинних обмежень та воєнного стану.

Зауважив, що харчування працівників здійснювалось на платній основі, а його вартість утримувалася із заробітної плати працівників на підставі поданих ними заяв. Відповідні операції відображалися у бухгалтерському обліку та підтверджуються первинними документами. Саме по собі встановлення ціни реалізації харчування нижче його собівартості не свідчить про безоплатне надання працівникам товарів або послуг та не утворює додаткового блага для цілей оподаткування.

Звертає увагу, що підприємство має право самостійно визначати ціну реалізації продукції, а Податковий кодекс України не передбачає обов`язку оподатковувати як дохід працівника різницю між собівартістю харчування та встановленою роботодавцем ціною його реалізації. У даному випадку відповідач не встановив факту персонального отримання кожним працівником конкретного доходу, не визначив індивідуального розміру такого доходу та не довів наявності ознак додаткового блага.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інвест Укр» проведено на законних підставах, з дотриманням установленої процедури, а прийняті за її результатами рішення ґрунтуються на фактичних даних бухгалтерського та податкового обліку, первинних документах та іншої податкової інформації.

Перевіркою встановлено завищення позивачем частки товарів сільськогосподарського виробництва за 2022 2024 роки. Зокрема, фактична частка за 2022 рік становила 62,57 %, за 2023 рік - 57,90 % та за 2024 рік - 67,37 %, тобто була меншою за передбачений законом 75-відсотковий критерій. Такий висновок зроблено не лише на підставі середньостатистичних показників урожайності, а за результатами комплексного аналізу первинних документів позивача, даних бухгалтерського обліку, площ посівів, обсягів використаного насіння, добрив та засобів захисту рослин, наявності систем зрошення та показників урожайності за відповідні періоди. Так, перевіркою встановлено значне перевищення врожайності окремих культур порівняно із середніми показниками в регіоні за відсутності документального підтвердження істотних відмінностей у технології вирощування, обсягах використаних матеріалів чи інших обставин, які могли б об`єктивно зумовити такі результати.

На переконання відповідача, частину урожаю кукурудзи, пшениці, соняшника та ріпаку було оприбутковано як власну вирощену продукцію без підтвердження реального її виробництва в задекларованих обсягах. У зв`язку з цим відповідні активи є безоплатно здобутою продукцією невстановленого походження, тому показники доходу підлягають коригуванню для врахування під час визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Заперечив доводи позивача щодо неправомірного застосування МСБО 18, зазначивши, що висновки перевірки ґрунтувалися на положень МСФЗ 15 «Дохід від договорів із клієнтами», МСБО 2, МСБО 41 та обліковій політиці самого Товариства, якою передбачено застосування міжнародних стандартів фінансової звітності.

Оскільки позивач не дотримався 75-відсоткового критерію сільськогосподарського товаровиробництва, тому втратив право на перебування на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи та з 01.01.2023 мав перейти на загальну систему оподаткування, сплачувати податок на прибуток та подавати відповідні декларації. Відтак, донарахування податку на прибуток, мінімального податкового зобов`язання та застосування штрафу за неподання декларацій є правомірними.

Окремо зазначив, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт площею 88,4 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35, зареєстрований саме як адміністративне приміщення. При цьому, адміністративні та офісні будівлі не належать до будівель сільського призначення і не підпадають під пільгу, передбачену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Саме фактичне використання адміністративного приміщення для зберігання посівного матеріалу чи добрив не змінює його зареєстрованого функціонального призначення, тому невключення цього об`єкта до бази оподаткування податку на нерухоме майно є неправомірним.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00129730707 від 08.08.2025, то послався на пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядок обліку платників податків та зборів №1588, якими на платника покладено обов`язок подавати повідомлення за формою 20-ОПП щодо всіх власних, орендованих або переданих реєстрації, створення чи відкриття. У даному випадку перевіркою встановлено, що ТОВ «Інвест Укр» не подало або несвоєчасно подало 95 повідомлень щодо 102 об`єктів, зокрема 77 земельних ділянок та 25 транспортних засобів. У свою чергу, посилання позивача на кадрові зміни, територіальну віддаленість об`єктів, карантинні обмеження, воєнний стан та людський фактор не спростовують факту невиконання встановленого обов`язку та не звільняють від відповідальності.

Вказав, що різниця між собівартістю організованого та заробітної плати, є індивідуальною знижкою та становить додаткове благо працівника. Загальний розмір такого додаткового блага за 2019 2024 роки становив 351937,86 грн. Платний характер харчування не виключає виникнення оподатковуваного доходу, оскільки працівник сплачував лише частину його вартості, а різниця покривалася роботодавцем. У зв`язку з цим вважає, що Товариство як податковий агент мало нарахувати та сплатити з такої різниці податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також нарахувати єдиний внесок.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надала суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково наголосила, що висновки контролюючого органу про нереальність операцій із вирощування та оприбуткування кукурудзи, пшениці, ріпаку та соняшника ґрунтуються переважно на порівнянні задекларованої Товариством урожайності зі середніми статистичними показниками по Дніпропетровській області, яка має узагальнений характер, що не є нормативно встановленим критерієм визначення доходу конкретного платника податків і не може підміняти відомості з первинних документів та фактичних обставин здійснення господарської діяльності. Зауважила, що відповідач не спростував достовірності цих документів і не довів відсутності фактичного виробництва сільськогосподарської продукції. Саме по собі перевищення середніх показників урожайності окремих культур не свідчить про нереальність господарських операцій. При цьому, врожайність сусідніх господарств ТОВ «УкрАгроКом» та ТОВ «АПК Артем», землі яких розташовані в аналогічних природно-кліматичних умовах, є співставними з показниками ТОВ «Інвест Укр». Крім того, згідно відповіді Головного управління статистики в Дніпропетровській області у 2022 2024 роках частина респондентів скористалася правом не подавати статистичну звітність за формою №29-сг у зв`язку з воєнним станом, що свідчить про неповноту статистичної бази, використаної відповідачем, та ставить під сумнів об`єктивність середніх показників урожайності за відповідні роки.

Зазначила, що землі Товариства розташовані поблизу межі з Кіровоградською областю та не перебували під таким впливом бойових дій, як інші території Дніпропетровської області, тому середньообласні показники не враховують місцевих природних, кліматичних та безпекових умов, тому урожайність мала оцінюватися з урахуванням показників конкретного району та сусідніх господарств, а не області загалом.

30.10.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.12.2025.

24.11.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просила додатково до заявлених позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення №00202162405 від 12.11.2025 про застосування штрафних санкцій в сумі 13961,78 грн.

01.12.2025 підготовче судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду та неможливості фіксування судового засідання технічними засобами, про що складено довідку уповноваженим працівником суду та долучено до матеріалів справи. Судове засідання призначено судом на 17.12.2025.

16.12.2025 представник позивача адвокат Макаренко Дар`я Миколаївна, подала суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження у справі.

17.12.2025 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 15.01.2025. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

15.01.2025 ухвалою суду заяву представника ТОВ «Інвест Укр» про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи з урахуванням такої заяви. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив від 25.11.2025 відмовлено. Продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив від 25.11.2025 до 25.11.2025. Відкладено підготовче засідання у справі на 11.02.2026.

11.02.2026 підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з тим, що головуючий суддя не здійснював судочинство, оскільки брав участь у навчанні відповідно до графіку підготовки суддів.

05.03.2026 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті на 01.04.2026.

01.04.2026 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 05.05.2026 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Кіровоградської області.

05.05.2026 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 03.06.2026.

29.05.2026 представник позивача подала додаткові письмові пояснення, у яких послалася на уточнені статистичні дані, за якими істотне перевищення середньої врожайності Товариства є лише щодо кукурудзи у 2022 році та пшениці у 2023 році. Вищу врожайність кукурудзи пояснила внесенням значного обсягу органічних добрив, а врожайність пшениці застосуванням належних агротехнічних заходів, якісного насіння, добрив та відповідним матеріально-технічним забезпеченням.

Щодо податку на нерухоме майно зазначила, що спірне приміщення фактично використовується як склад для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується наказом підприємства, документами складського обліку, поясненнями завідувача складу та фотоматеріалами.

Стосовно харчування працівників зазначила, що аналогічні ціни застосовувалися також під час реалізації харчування стороннім суб`єктам господарювання, а тому така ціна не мала індивідуального пільгового характеру та не створювала для працівників додаткового блага.

29.05.2026 позивач подав суду клопотання про долучення доказів.

02.06.2026 представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що справедливу вартість визнаної безоплатно отриманої сільськогосподарської продукції, визначено відповідно до МСФЗ 13 на рівні цін її подальшої реалізації самим Товариством. Зокрема, вартість кукурудзи розраховано за цінами її продажу у грудні 2022 року та січні 2023 року. Аналогічний підхід застосовано до пшениці, ріпаку та соняшника. Рівень зростання врожайності визначався шляхом ділення показника врожайності відповідного року на показник попереднього року з подальшим множенням на 100.

Стосовно податку на нерухоме майно зазначив, що за 2019 2022 роки заниження податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно не встановлено через застосування позивачем вищих ставок щодо інших об`єктів. За 2024 рік спірне адміністративне приміщення не оподатковувалося, оскільки рішенням місцевої ради для таких будівель встановлено нульову ставку.

03.06.2026 протокольною ухвалою суду частково задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів та оголошено перерву у судовому засіданні до 15.06.2026.

15.06.2026 протокольною ухвалою суду, з урахуванням позиції сторін, постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково наголосила на тому, що висновки про нереальність операцій із вирощування та оприбуткування сільськогосподарської продукції не можуть ґрунтуватися на статистичних відомостях про урожайність по регіону, яка має узагальнений характер. Більше того, податкове законодавство не передбачає можливості визначення доходу платника з урахуванням показників середньої врожайності, а у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану багато респондентів не подавали таку звітність, що у свою чергу вплинуло на об`єктивність даних. При цьому, реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами Товариства щодо вирощування, збирання, транспортування, зберігання та подальшу реалізацію сільськогосподарської продукції, які відповідачем не спростовано.

Належне на праві власності Товариству приміщення за адресою: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35, хоча згідно реєстраційних відомостей і значиться як адміністративне, однак згідно наказу по підприємству фактично використовувалась як складське, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, тому підстави для нарахування податку на нерухоме майно відсутні. Натомість податковий орган не встановив та не перевірив вказані обставини, а керувався виключно назвою будівлі, що зазначена у правовстановлюючих документах.

Не заперечила фактів невчасного подання звітності за формою 20-ОПП, однак наголосила на відсутності у Податковому кодексі строку на подання інформації про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, а отже і можливості застосування до платника штрафних санкцій за таке порушення.

Зауважила, що харчування працівникам Товариства надавалось виключно згідно поданих ними заяв, а оплата проводилась шляхом відрахувань із заробітної плати, а тому відсутній факт безоплатного його отримання. Реалізація проводилась за звичайною ціною. Крім цього, у Акті перевірки відсутні відомості про реалізацію харчування в розрізі кожного працівника.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, а також наданих суду додаткових письмових пояснень. Додатково наголосив на відсутність будь-яких об`єктивних факторів, які б могли вплинути на показники значеного перевищення врожайності сільськогосподарських культур позивача у перевіряємий період, що вказує на документальне оформлення результатів господарських операцій, які не відповідають реальному виробничому процесу. Відтак, можливим поясненням погодження такого товару є його безоплатне одержання, або одержання без відповідного документального оформлення. Перевіркою встановлено оприбуткування та реалізацію продукції невстановленого погодження на загальну суму 67695022,03 грн, що у свою чергу вплинуло на частку сільськогосподарського виробництва, нарахування податку на прибуток та мінімального податкового зобов`язання.

Вказав на безпідставність віднесення позивачем адміністративної будівлі за адресою: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35 до будівель сільського призначення та застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Саме фактичне використання адміністративного приміщення для зберігання посівного матеріалу чи добрив не змінює його зареєстрованого функціонального призначення, тому невключення цього об`єкта до бази оподаткування податку на нерухоме майно є неправомірним.

Наголосив, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Оскільки перевіркою встановлено, що ТОВ «Інвест Укр» не подало у встановлені терміни до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП всього по 102 об`єктах (95 повідомлень) до позивача правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 96900,00 грн.

Згідно наданих на перевірку документів, а саме документів первинного бухгалтерського обліку, відомостей на харчування, відомостей нарахування заробітної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 забезпечувало найманих працівників підприємства харчуванням нижче собівартості. Виходячи з вищевикладеного, понесені витрати на харчування вважаються додатковим благом працівників підприємства, які мали бути включені до загального оподаткованого доходу.

Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» 15.06.2017 зареєстроване як юридична особа із місцезнаходженням за адресою: Україна, 28001, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, місто Олександрія, вул. Шевченка, будинок 58-Б, з основним видом діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) Головним управлінням ДПС України у Кіровоградській області 12.05.2025 було видано наказ №705-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інвест Укр» з 30.05.2025 тривалістю 20 робочих днів за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т. 12 а.с. 169).

Також, було оформлено повідомлення про проведення перевірки від 12.05.2025 №325/11-28-07-07/41399586 (т. 12 а.с. 169зв.)

Вказані наказ та повідомлення були направлені 13.05.2025 позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: вул. Шевченка, будинок 58-Б, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28001, та вручено уповноваженому представнику 15.05.2025 (т. 12 а.с. 170).

У період з 30.05.2025 по 27.06.2025 (термін проведення перевірки продовжувався з 27.06.2025 на підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 23.06.2025 № 1013-п на 10 робочих днів), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі направлень від 29.05.2025 №1804, №1805, №1806, №1807, №1808, №1809, №1810, виданих Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, наказу від 04.06.2024 №705-п від 12.05.2025 фахівцями відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т. 12 а.с. 171, 172-175).

За результатами такої перевірки було складено Акт від 17.07.2025 №10529/11-28-07-07/41399586 (т. 1 а.с. 59-232).

Перевіркою, встановлено порушення вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, МСФЗ 15 «Дохід від договорів із клієнтами», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10300960 грн, у тому числі: за 2023 рік в сумі 506421 грн (три квартали), за 2024 рік в сумі 9794539 грн (за півріччя 618206 грн, за три квартали 766855 гривень);

- підпункту 14.1.114 прим. 2, підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14, підпункту 141.9.1, підпункту 141.9.3 пункту 141.9 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2023 рік в сумі 609827 грн та за 2024 рік в сумі 1445506 грн, всього на 2055333 гривень;

- пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 4 пункту 291.4 статті 291, пункту 137.4 статті 137, абз. в) пункту 137.5 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2023 рік (1 квартал, півріччя, три квартали, рік), за 2024 рік (1 квартал, півріччя, три квартали, рік);

- підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України в частині не дотримання 75-відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік в результаті чого завищено єдиний податок платника четвертої групи всього на суму на 1733800,30 грн, в тому числі: за 2023 рік на суму 888233,04 грн, за 2024 рік на суму 845567,26 гривень;

- пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення на 5988 грн за грудень 2024 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), за рахунок не нарахування податкових зобов`язань при списанні кредиторської заборгованості, строк позовної давності за якою минув та не складено і не зареєстровано податкову накладну;

- підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3, підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 30268,17 грн, в тому числі за 2023 рік у сумі 12793,65 грн, (в тому числі: І квартал - 3198,41 грн, II квартал - 3198,41 грн, ІІІ квартал - 3198,41 грн, IV квартал - 3198.42 грн), за 2024 рік у сумі 17474.52 грн, (в тому числі: І квартал - 4368,63 грн, II квартал - 4368,63 грн, III квартал 4368,63 грн, IV квартал - 4368,63 грн), внаслідок не включення об`єкта оподаткування нежитлової нерухомості - адміністративного приміщення та невірно застосованої ставки податку до об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлового будинку садибного типу;

- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України - відсутні та не подано у встановлені терміни до контролюючого органу всього по 102 об`єктах (95 повідомлень) (з них: 77 земельних ділянок (77 повідомлень) та 25 автотранспортних засобах (18 повідомлень);

- пункту 70.16 статті 70, пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України, та відповідно з пунктом 4 розділу IV "Порядку заповнення та подання податковим агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, в частині подання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) сум за ознакою доходу « 106» - дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду, а саме: за 2019 - 2024 роки невірно відображено реєстраційні номери облікової картки платників податків по фізичним особам: ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у розрахунку вказано - 2006016640, ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) у розрахунку вказано - 2002800953, ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) у розрахунку вказано - 2792620046, ОСОБА_4 (рнокоп НОМЕР_4 ) у розрахунку вказано - 2525207099, ОСОБА_5 (рнокип НОМЕР_5 ) у розрахунку вказано - 1539515904, та інші, про що свідчать повідомлення щодо допущених помилок у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ (код помилки - 99 (податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО));

- абз. 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходу фізичних осіб з сум нарахованої (виплаченої) орендної плати за земельні ділянки (паї) у 2022 році на загальну суму 402950,58 грн, в тому числі: за червень 2022 року - 88866,11 грн, липень 2022 року - 89844,41 грн, серпень 2022 року - 100460,83 грн, вересень 2022 року - 91600,08 грн, жовтень 2022 року - 32179,15 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ, абз. 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати до бюджету військового збору з сум нарахованої (виплаченої) орендної плати за земельні ділянки (паї) у 2022 році в сумі 86899,26 грн, в тому числі: за червень 2022 року 18931,00 грн, липень 2022 року 16875,06 грн, серпень 2022 року - 17066,43 грн, вересень 2022 року - 17102,62 грн, жовтень 2022 року - 16924,15 грн;

- підпункту 164.2.17 «б» пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 «а» статті 176 Податкового Кодексу України, в частині не нарахування та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу найманих працівників, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, (різниця між собівартістю організованого харчування працівникам та ціною продажу (утримання із заробітної плати)), в сумі 77254,64 грн, в тому числі: за 2019 рік - 9679,86 грн, 2020 рік - 12619,42 грн, 2021 рік - 15242,22 грн, 2022 рік - 17498,45 грн, 2023 рік 12528,70 грн, 2024 рік - 9685,99 гривень;

- абз. 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту 2.3.4. пункту 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету зі статистики України від 13.01.2004 року №5, в частині не сплати єдиного внеску з доходу найманого працівника, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, (різниця між собівартістю організованого харчування працівникам та ціною продажу (утримання із заробітної плати)) в сумі 77426,33 грн, в т.ч. за 2019 рік 9701,37 грн, 2020 рік - 12647,46 грн, 2021 рік - 15276,10 грн, 2022 рік 17537,34 грн, 2023 рік 12556,55 грн, 2024 рік - 9707,52 гривень;

- пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ, підпункту 164.2.17 «б» пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 «а» статті 176 Податкового Кодексу України, в частині не нарахування та не сплати військового збору з доходу найманих працівників, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, (різниця між собівартістю організованого харчування працівникам та ціною продажу (утримання із заробітноїплати)), в сумі 5279,07 грн, в тому числі: за 2019 рік 661,46 грн, 2020 рік 862,33 грн, 2021 рік 1041,55 грн, 2022 рік 1195,73 грн, 2023 рік - 856,13 грн, 2024 рік 661,88 гривень;

- пункту 1, пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пункту 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями, в частині донарахування суми єдиного внеску в розмірі 729,87 грн за листопад 2019 року, за рахунок не включення вказаної суми до рядка 4 та рядка 6 таблиці 1 Додатку 4 Звіту, тобто не включення до загальної суми нарахованого єдиного внеску за звітний місяць;

- пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту «б» пункту 2 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 №449 із змінами та доповненнями, в частині донарахування єдиного внеску до мінімальної, заробітної плати в сумі 1517,42 грн, в тому числі по періодах: за січень 2020 року 870,44 грн, лютий 2020 року 646,98 гривень.

Акт перевірки вручено представникам ТОВ «Інвест Укр» 17.07.2025, що підтверджується їх особистими підписами у примірнику відповідача (т. 12 а.с. 89).

Не погодившись із висновками Акта перевірки позивач направив заперечення до Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.08.2025 №28-07-2025 (т. 1 а.с. 236).

За результатами розгляду заперечення Головне управління ДПС у Кіровоградській області листом №1792/12/11-28-07-07-14 від 06.08.2025 повідомило ТОВ «Інвест Укр» про те, що комісією з питань розгляду заперечень прийнято рішення про правомірність висновків, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки (т. 2 а.с. 2).

На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 08.08.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00129670707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 15445366,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 12356293 грн та штрафними санкціями 3089073,25 грн (т. 1 а.с. 40);

- №00129680707, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 2720,00 грн за порушення пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 4 пункту 291.4 статті 291, пункту 137.4 статті 137, абз. в) пункту 137.5 статті 137 ПК України, в частині подання з порушенням встановлених термінів до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2023 рік (1 квартал, півріччя, три квартали, рік), за 2024 рік(1 квартал, півріччя, три квартали, рік) (т. 1 а.с. 46);

- №00129720707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 7403,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5922,80 грн та штрафними санкціями 1480,70 грн (т. 1 а.с. 52);

- №00129730707, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 96900 грн за несвоєчасне подання та не подання звітів за формою 20-ОПП за об`єкти, по яких припинилось право користування або право власності (т. 1 а.с. 55);

- №00129872405, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 7918,58 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 5279,07 грн, штрафними санкціями в сумі 774,38 грн, сума пені 1865,13грн (т. 1 а.с. 44);

- №00129832405, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 115881,70 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 77254,64 грн, штрафними санкціями в сумі 11332,34 грн, сума пені 27294,72 грн (т. 1 а.с. 38);

Крім того, ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №00129892405 від 08.08.2025, відповідно до якої вимагає сплатити заборгованість з ЄСВ в сумі 79673,62 грн (т. 1 а.с. 48);

- рішення №00129902405 від 08.08.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в сумі 12918,85 грн (т. 1 а.с. 50);

- рішення №00202162405 від 12.11.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 13961,78 грн (т. 12 а.с. 226).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (т. 2 а.с. 8, 35).

За результатами розгляду скарг, ДПС України винесено рішення про результати розгляду скарг:

- №30562/6/99-00-06-01-01-0B від 22.10.2025, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2025 №00129670707, №00129680707, №00129720707, №00129730707, №00129872405, №00129832405 - без змін (т. 2 а.с. 42);

- №30676/6/99-00-06-02-01-06 від 23.10.2025, яким скаргу залишено без задоволення, а вимогу №00129892405 від 08.08.2025 та рішення №00129902405 від 08.08.2025 без змін (т. 2 а.с. 59)

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно із підпунктом 1 пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено, що ТОВ «Інвест Укр» у період з 01.01.2019 по 31.12.2024 перебувало на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи. За даними податкової звітності Товариства, частка сільського товаровиробництва за відповідні роки перевищувала 75 відсотків загальної суми його доходу, що формально відповідало вимогам статті 291 ПК України.

Водночас за результатами перевірки правильності розрахунку частки сільського товаровиробництва контрольний орган дійшов висновку про її завищення за 2022 2024 роки.

Так, в розрахунку за 2022 рік частку сільськогосподарського товарів виробництва, за висновком відповідача, завищено на 21,63% за рахунок збільшення на 669457,92 грн доходу від реалізації продукції рослинництва власного виробництва внаслідок включення до нього вартості продукції невстановленого походження; заниження на 44539376,59 грн загальної суми доходу через невідображення інших операційних доходів від оприбуткування кукурудзи, ріпаку та соняшника невстановленого походження; а також заниження на 11609434,38 грн величини, на яку зменшується загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника. Останнє пов`язано з неврахуванням 36815,00 грн доходу від реалізації основних засобів, які перебували на балансі підприємства понад 24 місяці, та 11572619,38 грн доходу від курсових різниць. Внаслідок цього скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника занижено на 32929942,21 грн.

За 2023 рік контролюючий орган визначив завищення частки сільськогосподарського товаровиробництва на 39,22% за рахунок завищення на 45618853,16 грн доходу від реалізації продукції рослинництва власного виробництва з урахуванням включення вартості продукції невстановленого походження; заниження на 12857371,72 грн загальної суми доходу, зокрема через невідображення 13341930,86 грн інших операційних доходів від оприбуткування пшениці невстановленого походження та одночасного завищення доходу на 484559,14 грн внаслідок неправильного врахування кредитових оборотів 792 «Результат фінансових операцій» та 793 «Результат іншої діяльності». Крім того, на 779260,14 грн занижено величину, на яку зменшується загальна сума доходу, через неврахування доходу від первісного визнання та зміни вартості біологічних активів та сільської продукції, що обліковуються за справедливою вартістю. В результаті скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника занижено на 12078111,58 грн.

За 2024 рік завищення частки сільськогосподарського товаровиробництва визначено в розмірі 23,29% за рахунок завищення на 22894149,35 грн доходу від реалізації продукції рослинництва власного виробництва з урахуванням вартості пшениці та ріпаку невстановленого походження, а також заниження на 9813714,58 грн загальної суми доходу через невідображення інших операційних доходів від оприбуткування. На таку суму було занижено скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідач встановив значні розбіжності між показниками врожайності кукурудзи, пшениці, соняшника та ріпаку, задекларованими позивачем, та середніми показниками врожайності в Дніпропетровській області. Зокрема, відхилення показників урожайності кукурудзи за окремими періодами становило від 62,10 до 237,20 відсотка, пшениці від 66,80 до 130,40 відсотка, соняшнику від 86,60 до 102,90 відсотка, ріпаку 7430 відсотка.

Крім того, контролюючий орган проаналізував обсяги використаного ТОВ «Інвест Укр» посівного матеріалу, мінеральних добрив та засобів захисту рослин. За результатами такого аналізу встановлено, що істотних змін у їх кількості та номенклатурі не відбулося, списання відповідних матеріалів здійснювалось у межах установлених норм, системи зрошення в Товариства були відсутні, а документів на підтвердження суттєвих відмінностей у застосованих технологіях вирощування сільських культур платником не надано.

З огляду на зазначене відповідач дійшов висновку, що частина оприбуткованої Товариством сільськогосподарської продукції фактично не могла бути вирощена на земельних ділянках, які перебували в його власності або користуванні. Відповідний обсяг кукурудзи, пшениці, соняшнику та ріпаку контролюючий орган визнав товаром невстановленого походження, безоплатно одержаним ТОВ «Інвест Укр», але не відображеним у складі інших операційних доходів.

У зв`язку з цим відповідні суми були виключені зі складу доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та одночасно включені до складу інших операційних доходів як справедливу вартість безоплатно отриманих активів. Після таких коригування контролюючий орган здійснив перерахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 2024 роки.

Справедливу вартість продукції, визнаної безоплатно одержаною, відповідач визначив на рівні цін фактичної реалізації ТОВ «Інвест Укр» аналогічної продукції у відповідних періодах, наведених у додатку 9 до Акта перевірки.

Загальну вартість продукції, яку контролюючий орган кваліфікував як безоплатно одержаний товар невстановленого походження, за 2022 2024 роки визначено на суму 67695022,03 грн.

За результатами проведених коригувань частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача за розрахунками відповідача становила 62,57% за 2022 рік, 57,90% за 2023 рік та 67,37% за 2024 рік. Оскільки такі показники є меншими за встановлений ПК України 75-відсотковий критерій, контролюючий орган дійшов висновку, що за результатами 2022 року Товариство втратило право на застосування спрощеної системи оподаткування та з 01.01.2023 мало перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податок на прибуток.

У зв`язку з цим вартість безоплатно отриманих активів, зокрема кукурудзи, пшениці та ріпаку, була включена до складу інших операційних доходів підприємства вже як платника податку на прибуток. Фінансовий результат до оподаткування відповідач збільшив загалом на 23155646,00 грн, у тому числі на 13341931 грн за 2023 рік та на 9813715 грн за 2024 рік.

На підставі скоригованого фінансового результату відповідач визначив Товариству податкові зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 10300960,00 грн, з яких 506421,00 грн за 2023 рік та 9794539,00 грн за 2024 рік.

Суд враховує, що контролюючий орган має право використовувати статистичні відомості, податкову інформацію та результати аналітичного опрацювання даних як джерела інформації під час податкового контролю. Суттєве відхилення індивідуальних показників платника від середніх показників по регіону може викликати обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованих ним відомостей та зумовлювати необхідність поглибленого дослідження первинних документів, виробничих ресурсів та фактичного руху активів.

Водночас середня врожайність по області є узагальненим статистичним показником, який відображає результати діяльності сукупності господарств із різними характеристиками ґрунтів, технологіями обробітку, якістю насіння, обсягами та видами добрив, забезпеченістю технікою, строками проведення польових робіт, локальними погодними умовами та рівнем організації виробництва.

Такий середній показник не є нормативно встановленою максимально допустимою врожайністю конкретного підприємства та не визначає фізичної межі можливого виробництва сільськогосподарської продукції.

Порівняння середньої врожайності по Дніпропетровській області з показниками врожайності конкретного підприємства, в цьому випадку позивача, є некоректними з огляду на фактори пов`язані з вирощуванням відповідних сільськогосподарських товарів, зокрема:

- інвестиції в технології: рівень технологічного оснащення підприємства може значно відрізнятися від середнього по області;

- цілі виробництва: підприємство може орієнтуватися на якість продукції, а не на кількість, що впливає на показники врожайності;

- статистичну некоректність: порівняння показників окремого підприємства з середніми даними не враховує варіативність та розподіл даних по всій області;

- ігнорування динаміки: одноразове порівняння не враховує історичну динаміку показників підприємства та їх співвідношення з обласними даними;

- кваліфікація персоналу: рівень експертизи працівників окремого підприємства може бути вищим або нижчим за середній;

- різні умови вирощування: кожне підприємство має свої унікальні умови (якість ґрунту, мікроклімат, технології вирощування), які можуть суттєво відрізнятися від середніх по області;

- розмір господарства: великі підприємства можуть мати вищу або нижчу врожайність порівняно з середніми показниками через економію на масштабі або, навпаки, труднощі в управлінні великими площами;

- спеціалізацію.

- природні фактори: локальні погодні умови, шкідники чи хвороби рослин можуть значно вплинути на врожайність окремого господарства.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі №640/3202/22 вказав, що інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках.

Варто також зазначити, що згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 04.07.2025 №08-06/1629-25 (т.12 а.с. 236), частина респондентів області скористалася своїм правом, наданим Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», і не подавала звіти за формою № 29-сг (річна) "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду". У зв`язку з цим, на момент проведення податкової перевірки первинні статистичні дані щодо середньої урожайності в регіоні були сформовані не по всіх сільськогосподарських товаровиробниках, тобто отримані дані були неповними.

Водночас, в отриманому на запит позивача листі Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 07.05.2026 № 10-14/1270-26 статистична інформація про урожайність пшениці, ріпаку та соняшника по Кам`янському районі Дніпропетровської області є відмінною від попередньо наданої у зв`язку з поданням статистичної звітності більшістю респондентів (т.13 а.с. 88).

Відтак, використання середніх показників по району та області як еталону для оцінки діяльності конкретного підприємства, без врахування усіх конкретних умов вирощування, є методологічно некоректним та за своєю суттю фактично є припущеннями податкового органу щодо кількості вирощеної підприємством продукції.

Аналогічного висновку щодо можливості врахування статичної інформації про середню урожайність висловив Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 у справі №815/7529/16 та від 10.04.2025 у справі №160/25215/23.

Також, у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі №808/954/17, від 09.09.14 26.09.2023 у справі №120/6732/22 Верховний Суд сформулював підхід, згідно з яким податкові наслідки виникають лише за реально вчиненими господарськими операціями, що пов`язані з фактичним рухом активів, зміною зобов`язань або власним капіталом та підтверджуються належно оформленими первинними документами. Водночас реальність чи нереальність операцій має встановлюватися на підставі сукупності конкретних обставин справи, а не окремих інформаційних чи аналітичних ознак.

Таким чином, без врахування усіх конкретних умов вирощування, співставлення показників врожайності неможливе.

Поряд з цим, процес вирощування, збирання, транспортування, зберігання та реалізації продукції ТОВ «Інвест Укр» підтверджується документами агрономічного та бухгалтерського обліку, актами посіву, обробітку та збирання врожаю, документами списання насіння, добрив та засобів захисту рослин, товарно-транспортними накладними, складськими та банківськими документами.

У Акті перевірки відсутні відомості про встановлення фактів підроблення таких документів, відсутність у них обов`язкових реквізитів, суперечність між первинними документами та реєстрами бухгалтерського обліку, невідповідність складських залишків або відсутність фактичного руху продукції після її оприбуткування.

Не встановлено також відсутності у позивача земельних ділянок, техніки, посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин, працівників або інших ресурсів, необхідних для здійснення сільськогосподарського виробництва.

Навпаки, Актом перевірки підтверджено наявність у Товариства земельних ділянок, використання посівного матеріалу, добрив та засобів захисту рослин, а також ведення відповідного бухгалтерського обліку. Фактично спір між сторонами виник не через відсутність виробничого процесу як такого, а через оцінку можливого обсягу одержаного врожаю.

При цьому відповідач, не встановив обставин фактичного придбання позивачем спірної продукції у третіх осіб, її передачі без оплати, надходження від конкретного постачальника, транспортування з іншого місця на склади позивача або інших обставин, які безпосередньо свідчили про походження відповідного товару від третіх осіб.

Отже, факт безоплатного отримання активу не був встановлений як окрема господарська операція, а відображений відповідачем розрахунковим шляхом лише як різниця між фактично оприбуткованим урожаєм та обсягом продукції, який міг бути вирощений з урахуванням середньої врожайності.

Такий підхід фактично ґрунтується на припущенні, що врожайність окремого підприємства не може перевищувати середній регіональний показник понад визначений контролюючим органом рівень. Проте нормативно-правовий акт, який встановлював би відповідне обмеження або дозволяв визначати фактичний обсяг урожаю конкретного виробника шляхом застосування середньостатистичного показника, під час розгляду справи не навів.

У свою чергу, підвищену врожайність кукурудзи у 2022 році позивач пояснив внесенням значного обсягу органічних добрив у вигляді перегною. За наведеними ним відомостями, внесено 10726750 кг перегною, або 9720,4 кг на один гектар посівної площі.

Ці обставини безпосередньо стосуються висновків перевірки про відсутність суттєвих змін у застосуванні добрив.

Перевищення уточненого середнього районного показника урожайності пшениці у 2023 році представник ТОВ «Інвест Укр» пояснив застосуванням належних агротехнічних заходів, добрив та матеріально-технічного забезпечення.

Суд зазначає, що вирішальним у даному випадку є не формальна наявність чи відсутність окремої аналітичної ознаки, а дослідження всієї сукупності фактичних обставин: виробничих можливостей платника, первинних документів, руху активів, зміни майнового стану, реального змісту операцій та достовірності відомостей бухгалтерського та податкового обліку.

Знову ж таки, середні статистичні показники врожайності можуть бути використані як допоміжний аналітичний інструмент та підстава для поглибленої перевірки, однак не замінюють доказування конкретної господарської операції з безоплатного отримання товару.

Оскільки висновок відповідача щодо заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 10300960,00 грн ґрунтується лише на даних статистичної звітності щодо врожайності пшениці, ріпаку та соняшнику по Дніпропетровській області (відомості офіційного сайту Державної статистики) за період 2022-2024 роки, тому він свого підтвердження за результатом розгляду справи не знайшов.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням №00129670707 від 08.08.2025 до складу основного грошового зобов`язання з податку на прибуток включено податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов`язання в загальній сумі 2055333,00 грн.

Підставою для такого нарахування знову ж таки став висновок контролюючого органу про недотримання ТОВ «Інвест Укр» 75-відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва, втрату ним права на застосування спрощеної системи оподаткування та виникнення з 01.01.2023 сплачених податків, зборів та платежів.

Отже, донарахування позивачу мінімального податкового зобов`язання саме в складі податку на прибуток є похідним від висновку відповідача про втрату Товариством статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Водночас судом встановлено, що проведений контролюючим органом перерахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва ґрунтувався на необґрунтованому визнанні частини вирощеної та реалізованої позивачем продукції безоплатно здобутим товаром невстановленого походження.

Оскільки проведені відповідачем коригування доходів та частки сільськогосподарського товаровиробництва визнані судом необґрунтованими, відсутні правові підстави вважати, що за результатами 2022 року позивач втратив право на перебування на спрощеній системі оподаткування та з 01.01.2023 набув статусу платника податку на прибуток.

Відповідно, відсутні й підстави для визначення Товариству мінімального податкового зобов`язання у складі податку на прибуток за правилами, застосованими контролюючим органом.

Суд ураховує, що обов`язок із визначення мінімального податкового зобов`язання може виникати і у платника єдиного податку четвертої групи. Проте в такому разі його розрахунок та сплата здійснюються в межах спеціального порядку оподаткування, передбаченого для відповідної групи платників, із зарахуванням встановленого законом переліку сплачених податків, зборів та платежів.

Натомість у спірних правовідносинах відповідач визначив суму 2055333,00 грн саме як податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов`язання, виходячи з висновків про наявність підстав для перебування позивача на загальній системі оподаткування.

Таким чином, донарахування мінімального податкового зобов`язання в сумі 609827,00 грн за 2023 рік та 1445506,00 грн за 2024 рік не має належної фактичної та правової підстави.

За змістом спірного податкового повідомлення-рішення основне грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №00129670707 від 08.08.2025 у загальній сумі 12356293,00 грн, що складається з 10300960,00 грн податку на прибуток, донарахованого внаслідок коригування фінансового результату, та 2055333,00 грн податку на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов`язання.

Оскільки обидві складові ґрунтуються на необґрунтованому висновку про недотримання позивачем 75-відсоткового критерію та втрату права застосування спрощеної системи оподаткування, визначення ТОВ «Інвест Укр» основного грошового зобов`язання в повній сумі 12356293,00 грн є протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129670707 від 08.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення №00129680707 від 08.08.2025, суд виходить із такого.

За змістом вказаного податкового повідомлення-рішенням до ТОВ «Інвест Укр» застосовано штрафні санкції на суму 2720,00 грн за неподання податкових декларацій з податку на прибуток за 2023 - 2024 роки.

Підставою для застосування штрафу став висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «Інвест Укр» не дотрималося 75-відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва, у зв`язку з чим, втративши право на перебування на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи, з 01.01.2023 мало перейти на загальну систему оподаткування та подавати відповідну податкову звітність.

Пунктами 49.1 та 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що 49.1. податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня та податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Згідно абз. в) пункту 137.5 статті 137 ПК України платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 40 мільйонів гривень встановлюється річний податковий (звітний) період.

Перевіркою встановлено, що річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Укр» перевищує сорок мільйонів гривень. Враховуючи вищевикладене відповідач зробив висновок, що податковим (звітним) періодом для позивача є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Оскільки ТОВ «Інвест Укр» не подано податкові декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2023 та 2024 років, тому встановлено порушення встановлених термінів подання до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2023 рік (1 квартал, півріччя, три квартали, рік), за 2024 рік (1 квартал, півріччя, три квартали, рік).

Отже, у даному випадку застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з податку на прибуток є похідним від висновку про неправомірність перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та наявність у нього обов`язку звітувати з податку на прибуток.

Водночас судом встановлено протиправність висновків відповідача щодо заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12356293,00 грн та проведеного відповідачем перерахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 2024 роки.

Отже, відсутні й правові підстави вважати, що ТОВ «Інвест Укр» втратило статус платника єдиного податку четвертої групи та було зобов`язане подавати декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди.

Факт неподання декларації може утворювати склад податкового правопорушення лише за умови існування у платника встановленого законом обов`язку подати таку декларацію. За відсутності відповідного обов`язку неподання звітності не може бути визнане як порушення вимог податкового законодавства та бути підставою для застосування штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області №00129680707 від 08.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №00129720707 від 08.08.2025, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 7403,50 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

За змістом пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

У ПК України поняття сільськогосподарський товаровиробник вживається в такому значенні - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Також, у постанові від 04.03.2021 у справі №500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Як встановлено судом, ТОВ «Інвест Укр» 15.06.2017 зареєстроване як юридична особа з основним видом діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, перебуває на спрощеній системі оподаткування (четверта група) та займається виробництвом сільськогосподарської продукції, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Для ведення господарської діяльності використовує майно, що належить йому на праві власності чи користування. Відтак, є сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судом встановлено, що ТОВ «Інвест Укр» є власником комплексу нежитлових будівель за адресою: село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.10.2013 (т.13 а.с. 55, 56зв.). Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав №10568833 від 09.10.2013 до складу цього комплексу входять складські приміщення, сушарка, вагова, ангари, гараж, бокс для холодильної камери, тваринницький комплекс, паркан, вбиральня, покриття та адміністративне приміщення площею 88,4 кв.м. та позначене літерою «Ж».

Отже, спірне приміщення є складовою єдиного виробничо-складського комплексу, призначеного для забезпечення господарської діяльності Товариства.

Суд ураховує, що зазначення у реєстраційних документах назви окремої складової об`єкта як «адміністративне приміщення» має значення для визначення його первісних технічних характеристик, однак не є безумовним і єдиним доказом характеру фактичного використання нерухомості в спірному податковому періоді.

Для вирішення питання щодо застосування податкової пільги оцінці підлягає не лише формальне найменування об`єкта, а й його реальне функціональне призначення та використання власником у господарській діяльності.

На підтвердження фактичного використання спірного приміщення позивач надав наказ директора ТОВ «Інвест Укр» від 20.11.2018 №40, відповідно до якого у зв`язку з виробничою необхідністю та потребою в зберіганні мінеральних добрив та посівного матеріалу будівлю площею 88,4 кв. м за адресою: село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35, вирішено використовувати як складське приміщення для потреб сільськогосподарського виробництва (т.13 а.с. 54).

Зміст цього наказу узгоджується з письмовими поясненнями Товариства №18-06-2025 від 18.06.2025, наданими контролюючому органу під час перевірки у відповідь на запит від 17.06.2025 №3, в яких зазначено, що приміщення фактично використовується для тимчасового та постійного зберігання посівного матеріалу та мінеральних добрив і для адміністративних потреб не використовується.

Оборотно-сальдові відомості за рахунок 208 «Матеріали сільського призначення» містять відомості про рух посівного матеріалу, добрив та інших матеріальних цінностей, в тому числі за складом посівного матеріалу в селі Біленщина, що підтверджує фактичне ведення складського обліку сільськогосподарських запасів за місцем розташування спірного об`єкта.

Технічний паспорт виготовлено на виробничий будинок, що входитиме до комплексу будівель у селі Біленщина.

Таким чином, надані позивачем докази не обмежуються внутрішнім наказом про зміну порядку використання приміщення, а в сукупності підтверджують фактичне використання спірної будівлі як складу посівного матеріалу, добрив та інших запасів, необхідних для ведення сільськогосподарської діяльності.

З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належна йому на праві власності будівля за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовується ним у межах власної господарської діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції.

При цьому норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримувати експертні висновки щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

У свою чергу, відповідач не надав доказів використання у 2023 році спірного приміщення як офісу, контори чи інших адміністративно-господарських цілях. Акт перевірки не містить відомостей про розміщення в ньому адміністрації підприємства, робочих місць управлінського персоналу, офісного обладнання або здійснення іншої адміністративної діяльності. Також, не встановлено фактів передачі цього приміщення в оренду, лізинг або позичку третім особам.

Суд критично оцінює доводи Головного управління ДПС у Кіровоградській області про те, що найменування об`єкта в Державному реєстрі речових прав виключає можливість застосування пільги, адже реєстраційний запис засвідчує технічний опис та склад нерухомого майна на момент державної реєстрації, однак не встановлює обмежень зміни способу його господарського використання протягом усього періоду володіння.

Отже, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень абзацу "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача. Водночас в межах спірних правовідносин податковий орган не довів, що спірне приміщення площею 88,4 кв.м. літ. «Ж» за адресою: село Біленщина, вул. Першотравнева, буд. 35, яке належать позивачу на праві власності, не є приміщенням сільськогосподарського призначення та не використовувалось ним для виробництва сільськогосподарської продукції, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішення.

При цьому висновок контролюючого органу фактично ґрунтується лише на назві «адміністративне приміщення» в реєстраційних документах, без дослідження та спростування доказів його фактичного використання як складського приміщення.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області №00129720707 від 08.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №00129730707 від 08.08.2025, яким до ТОВ «Інвест Укр» застосовано штрафні санкції на суму 96900,00 грн, суд виходить із такого.

Відповідачем при перевірці повноти відображення власних та орендованих основних засобів, земельних ділянок у звіті форми 20-ОПП шляхом співставлення з даними бухгалтерського обліку по рахунках 103 «Будинки та споруди», 104 «Машини та обладнання», 109 «Інші основні засоби», договорів купівлі, договорів оренди земельних ділянок, відомостей про наявність земельних ділянок, відомостей з Держреєстрів, встановлено несвоєчасне подання звітів за формою 20-ОПП (від 05.06.2023) про 4 об`єкти оподаткування (земельні ділянки), які станом на 01.01.2023 перебували в оренді, несвоєчасно подано звіти за формою 20-ОПП (від 19.02.2025) про 3 об`єкти оподаткування (земельні ділянки), які станом на 31.12.2024 року перебували в оренді, відсутні відомості про об`єкти, які взяті в оренду по 25 земельних ділянках, несвоєчасно подано повідомлення за формою 20-ОПП по 45 земельним ділянкам, які знято з обліку у зв`язку з припиненням дії договорів оренди земельних ділянок; несвоєчасно подано до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, по 25 транспортних засобах (18 повідомлень).

Відповідач визначив, що для повідомлення про такі об`єкти позивач мав подати 95 повідомлень за формою 20-ОПП, та застосувавши штраф у розмірі 1020,00 грн за кожне неподане або несвоєчасно подане повідомлення. Загальний розмір санкції визначений у сумі 96900,00 грн, тобто 95 х 1020,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган визначив порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України та застосував відповідальність, передбачену пунктом 117.1 статті 117 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Пунктом 1 статті 22 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно абз. 1 пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Пунктом 8.5 Порядку №1588 встановлено, що у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою №20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

Таким чином, обов`язок подання платником податків повідомлення форми №20-ОПП не передбачено ПК України, а регулюється Порядком №1588.

Разом з тим наявність обов`язку подати повідомлення та можливість застосування конкретного виду фінансової відповідальності за його невиконання є різними правовими питаннями.

Відповідальність за порушення податкового законодавства може застосовуватися лише за діяння, склад якого та санкція за яке прямо передбачені законом. Норми, що встановлюють фінансову відповідальність, не підлягають розширеному тлумаченню.

Так, пункт 117.1 статті 117 ПК України передбачає відповідальність за неподання в строки та у випадках, визначених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, прямо передбачених ПК України.

Отже, диспозиція цієї норми стосується порушень встановленого порядку взяття на облік або зміни облікових даних самого платника податків.

Натомість повідомлення за формою 20-ОПП подається не для взяття платника податків на облік і не для зміни його основних облікових даних, а з метою інформування контролюючого органу про належні платнику чи використовувані ним об`єкти оподаткування або об`єкти, через які здійснюється господарська діяльність.

Отже заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, зазначена у пункті 63.3 статті 63 ПК України, і повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою 20-ОПП, зазначене в Порядку №1588, є різними за змістом документами, а їх подання до податкового органу регулюються різними нормативно-правовими актами.

Суд зауважує, що положення статті 117 ПК України передбачають відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містять вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу. Тобто, дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника. Диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальність за неподання звітів чи повідомлення щодо об`єкта оподаткування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №640/18630/21 та від 13.11.2024 у справі №640/20905/21.

Суд не заперечує факту існування у позивача обов`язку подавати повідомлення за формою №20-ОПП. Водночас невиконання такого обов`язку не може бути підставою для застосування штрафу за пунктом 117.1 статті 117 ПК України, оскільки відповідний вид порушення не охоплюється складом податкового правопорушення, визначеним цією нормою.

Посилання відповідача на Порядок №1588 не спростовує такого висновку, адже такий Порядок може визначати форму, зміст та строк подання повідомлення, проте не може розширювати встановлений законом перелік податкових правопорушень та встановлювати фінансову відповідальність, не передбачену ПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування до ТОВ «Інвест Укр» штрафних санкцій на суму 96900,00 грн за неподання або несвоєчасне подання повідомлень за формою №20-ОПП не ґрунтується на належній правовій підставі, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області №00129730707 від 08.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №00129872405 від 08.08.2025, №00129832405 від 08.08.2025, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129892405 від 08.08.2025, рішення №00129902405 від 08.08.2025 та №00202162405 від 12.11.2025, суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки, підставою для їх прийняття став висновок Головного управління ДПС у Кіровоградській області про отримання працівниками ТОВ «Інвест Укр» протягом 2019 2024 років додаткового блага у вигляді зниженої ціни на харчування.

Контролюючий орган установив, що Товариство організовувало харчування працівників, встановивши вартість сніданку, обіду та вечері, яка утримувалася із заробітної плати відповідних працівників на підставі поданих ними заяв. Порівнявши фактичну ціну реалізації харчування з його розрахунковою собівартістю, контролюючий орган визначив різницю в загальній сумі 351937,86 грн та визначив її як додаткове благо, отримане працівниками.

На вказану різницю відповідачем було донараховано податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у сумі 77254,64 грн, військовий збір у сумі 5279,07 грн, а також визнано цю суму базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) у розмірі 77426,33 грн із відповідними штрафними санкціями та пенею.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)

Підпунктом «є» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Згідно із підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що для кваліфікації різниці у вартості товару чи послуги як "додаткового блага" у вигляді знижки, така знижка повинна мати персоніфікований (індивідуальний) характер. Вона має бути надана конкретному платнику податків або певній обмеженій групі осіб на відміну від інших споживачів.

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно із підпунктом 1.7. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.131 статті 170 цього Кодексу та пункті 14 підрозділу 1 цього розділу.

Судом встановлено, що в ТОВ «Інвест Укр» організовано харчування працівників, яке здійснюється виключно на платній основі. Наказом №5 від 01.03.2019 були затверджені єдині ціни на харчування у виробничих підрозділах (їдальнях): сніданок 7,00 грн, обід 12,00 грн, вечеря 7,00 грн. Вказані ціни є загальновстановленими для всіх без винятку працівників у зв`язку з виконанням ними трудових функцій.

Харчування працівникам не надавалося безоплатно. Його вартість утримувалася із заробітної плати працівників на підставі поданих ними заяв, а відповідні операції відображалися у бухгалтерському обліку.

Та обставина, що встановлена підприємством ціна не покривала повної собівартості його приготування, характеризує наслідки господарської діяльності Товариства, але сама по собі на переконання суду не доводить отримання працівником доходу.

Виробнича собівартість та звичайна ціна є різними за своїм змістом економічними та правовими категоріями.

Собівартість характеризує витрати підприємства на виробництво товару чи надання послуги. Натомість звичайна ціна характеризує ціну, за якою відповідний товар чи послуга реалізуються на ринку за порівнянних умов.

Тому різниця між виробничою собівартістю та фактичною ціною реалізації не може автоматично ототожнюватися із сумою знижки, отриманої покупцем, а тим більше із сумою його оподатковуваного доходу.

Контролюючий орган не визначив звичайну або ринкову ціну сніданків, обідів і вечері, не дослідив ціни на ідентичну чи однорідну продукцію та не довів, що фактична ціна реалізації харчування працівникам була нижчою від його звичайної ціни.

Розмір додаткового блага визначив виключно як арифметичну різницю між розрахованою собівартістю харчування та встановленою Товариством ціною його реалізації.

Такий спосіб розрахунку не відповідає положенням підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, оскільки зазначена норма пов`язує виникнення додаткового блага із сумою індивідуальної знижки саме від звичайної ціни товару чи послуги, а не з різницею між витратами продавця та ціною продажу.

У постанові від 22.12.2021 у справі №808/1999/17 Верховний Суд звернув увагу, що під час вирішення питання про наявність додаткового блага необхідно встановити, яке саме благо отримано фізичною особою, якою була звичайна ціна товару, який розмір знижки було надано, чи мала її індивідуальний або масовий характер, на яких підставах.

Водночас обов`язок доведення обставин, які стали підставою для визначення платникові податкових зобов`язань, покладається на контрольний орган.

Крім того, суд звертає увагу, що аналогічне харчування ТОВ «Інвест Укр» реалізовувало не лише власним працівникам, а й стороннім суб`єктам господарювання за такими самими цінами.

Зокрема, за договором від 01.09.2022 №01/09/2022ІУ та видатковою накладною від 30.09.2022 №216 позивач реалізовував ТОВ «УкрБудАвтоматика» обіди за ціною 12 грн та вечері за ціною 7 грн.

За договором від 01.02.2023 №19/02/2023 та видатковою накладною від 31.10.2023 №266 аналогічні ціни застосовувалися під час реалізації харчування ТОВ «Гриф-П».

Видатковими накладними також підтверджено реалізацію харчування:

ТОВ «Нива-Н» у 2020 році за цінами: сніданок 7 грн, обід 12 грн, вечеря 7 грн;

ТОВ «АПК-Артем» у 2021 році за цінами: обід 12 грн, вечеря 7 грн;

ТОВ «Украгроком» у 2023 році за цінами: обід 12 грн, вечеря 7 грн.

Наведені документи свідчать, що ціни, за якими харчування реалізовувалося працівникам позивача, застосовувалися також у відносинах зі сторонніми покупцями.

Отже, такі ціни становили елемент загальної цінової політики Товариства, а не персональну пільгу, встановлену виключно для його працівників.

Контролюючий орган не встановив, що стороннім покупцям аналогічне харчування реалізовувалося за вищою ціною або що окремим працівникам встановлювалися спеціальні, відмінні від загальних, умови його придбання.

Тому обов`язкова ознака додаткового блага, передбачена підпунктом «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, індивідуальне призначення знижки конкретному платнику податку у спірних правовідносинах відсутня.

Ведення позивачем персоніфікованого обліку кількості придбаних кожним працівником сніданків, обідів та вечерь не змінює такого висновку.

Такий облік підтверджує лише факт та обсяг придбання харчування відповідною особою і є необхідним для визначення суми, яка підлягала утриманню із заробітної плати. Водночас персоніфікація кількості купленого товару не є доказом персоніфікації знижок чи іншої економічної вигоди.

Контролюючий орган не встановив щодо кожного працівника звичайної ціни отримуваного харчування, розміру відхилення від неї фактичної ціни та суми індивідуально наданої знижки.

Таким чином, у позивача не було правових підстав для нарахування, утримання та сплати ПДФО і військового збору з різниці між виробничою собівартістю харчування та ціною його реалізації.

Отже, податкове повідомлення-рішення №00129832405 від 08.08.2025, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у загальній сумі 115881,70 грн та податкове повідомлення-рішення №00129872405 від 08.08.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 7918,58 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, для включення певної суми до бази нарахування єдиного внеску необхідно встановити факт нарахування працівникові заробітної плати, винагороди або іншої виплати, яка відповідно до закону входить до бази нарахування єдиного внеску.

У спірних правовідносинах різниця між собівартістю харчування та ціною його реалізації працівникам не нараховувалася їм як заробітна плата, заохочувальна чи компенсаційна виплата.

Зазначена сума працівникам не виплачувалася, не відображалася як заборгованість роботодавця перед ними та не збільшувала їх майновий стан.

Навпаки, працівники самостійно оплачували отримане харчування шляхом утримання його вартості із заробітної плати, а ціна продажу не відрізнялася від ціни, встановленої для сторонніх покупців.

Посилання контролюючого органу на Інструкцію зі статистики заробітної плати, ухвалену наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, не спростовує такого висновку.

Положення зазначеної Інструкції можуть застосовуватися для класифікації фактично нарахованих або наданих працівникові виплат і благ, однак не можуть самостійно створювати базу нарахування єдиного внеску за відсутності факту нарахування працівникові відповідної виплати або надання йому матеріальної вигоди.

Оскільки наявність додаткового блага працівників у вигляді знижки від звичайної ціни харчування не доведена, різниця між собівартістю та ціною реалізації не могла бути включена до бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) №00129892405 від 08.08.2025 в частині не сплати ТОВ «Інвест Укр» єдиного внеску з доходу найманого працівника, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, в сумі 77426,33 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129902405 від 08.08.2025 до ТОВ «Інвест Укр» застосовано штрафні санкції у сумі 11795,20 грн за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Підставою для прийняття цього рішення стало висновок перевірки про те, що різниця між собівартістю харчування та ціною його реалізації працівникам становила їхній дохід, який повинен бути включений до бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовується штраф у визначеному законом розмірі за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше встановленого граничного розміру.

Отже, необхідною передумовою для застосування зазначеної штрафної санкції є правомірно встановлений факт заниження бази нарахування єдиного внеску та, як наслідок, наявність суми своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Сама штрафна санкція не має самостійного характеру. Вона є похідною від установленої контролюючим органом недоїмки та може бути застосована лише за умови, що платник був зобов`язаний нарахувати єдиний внесок на відповідну виплату, проте цього не зробив.

У цій справі контролюючий орган означив недоїмку з єдиного внеску на суму 77426,33 грн, виходячи з того, що різниця між собівартістю організованого харчування та ціною його продажу працівникам на суму 351937,86 грн є доходом найманих працівників у вигляді додаткового блага.

Водночас судом встановлено, що така різниця не була нарахована працівникам як заробітна плата, премія, заохочувальна чи компенсаційна виплата. Вона не виплачувалася працівникам у грошовій формі, не відображалася як заборгованість роботодавця перед ними та не була безоплатно переданою їм матеріальною цінністю.

Працівники оплачували отримане харчування шляхом утримання його вартості із заробітної плати. При цьому контролюючий орган не довів, що ціна харчування для працівників була нижчою від звичайної ринкової ціни або що працівникам надавалася індивідуально визначена скидка. Натомість, матеріалами справи підтверджено реалізацію аналогічного харчування стороннім суб`єктам господарювання за такими самими цінами.

За таких обставин різниця між собівартістю та ціною продажу характеризує витрати та фінансовий результат самого підприємства, але не становить виплати працівникам, яка відповідно до статті 7 Закону №2464-VI включається до бази нарахування єдиного внеску.

Оскільки правових підстав для включення суми 351937,86 грн до бази нарахування єдиного внеску не було, визначено вимогою №00129892405 від 08.08.2025 недоїмка у сумі 77426,33 грн є необґрунтованою.

Відсутність законно визначеної недоїмки виключає можливість застосування штрафу за її несвоєчасне нарахування. Неможливо признати несвоєчасно не нарахованим той єдиний внесок, обов`язок з нарахування якого у платника не виникав.

Тому рішення №00129902405 від 08.08.2025, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 11795,20 грн, ґрунтується на тому самому помилковому висновку про наявність доходу працівників та бази нарахування єдиного внеску, що й вимога про сплату недоїмки.

Контролюючий орган не навів у рішенні №00129902405 в частині застосування штрафних санкцій на суму 11795,20 грн будь-яких інших самостійних порушень, які могли б бути окремою підставою для застосування штрафних санкцій незалежно від висновку про отримання працівниками додаткового блага. Тому це рішення у цій частині є похідним від неправомірно визначеної недоїмки та підлягає скасуванню.

Що стосується застосовання спірним рішенням до позивача штрафних санкцій у сумі 1123,65 грн, то перевіркою встановлено, що ТОВ «Інвест Укр» у січні та лютому 2020 року нарахувало окремим працівникам заробітну плату у розмірі, меншому за встановлену законом мінімальну заробітну плату, однак не донарахувало єдиний внесок до мінімального страхового внеску. Таким чином, за січень 2020 року загальна сума своєчасно не нарахованого єдиного внеску становила 870,44 грн., за лютий 2020 року 646,98 грн., а всього 1517,42 грн.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що у листопаді 2019 року Товариство відобразило у таблиці 6 додатка 4 до звіту донараховану за попередній період суму єдиного внеску, однак не включило її до рядків 4 та 6 таблиці 1 цього звіту. Внаслідок цього загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, була занижена на 729,87 грн. Зазначені порушення та відповідні суми наведені в окремих розрахунках акта перевірки та не пов`язані з висновком щодо оподаткування харчування працівників.

Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI передбачено застосування штрафу за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Розмір штрафу визначається за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано відповідну суму, але не більше встановленого законом максимального розміру.

Оскільки між звітними періодами, у яких виникли порушення, та їх виявленням під час перевірки минуло понад п`ять звітних періодів, контролюючим органом застосовано граничний розмір штрафу 50 відсотків своєчасно не нарахованої суми єдиного внеску. Відтак, загальний розмір правомірно застосованих у цій частині штрафних санкцій становить 1123,65 грн.

Суд також ураховує, що зазначені порушення допущені в листопаді 2019 року, січні та лютому 2020 року, тобто до початку періодів, на які законодавством встановлені тимчасові обмеження щодо застосування штрафних санкцій у зв`язку з карантином або воєнним станом. Тому відповідні положення про звільнення від фінансової відповідальності до спірних порушень не застосовуються.

Наведені штрафні санкції мають самостійну фактичну підставу та не залежать від висновку контролюючого органу про отримання працівниками додаткового блага у вигляді харчування за зниженою ціною. Визнання необґрунтованим донарахуванням єдиного внеску на різницю між собівартістю харчування та ціною його реалізації не усуває встановлених порушень щодо забезпечення мінімального страхового внеску та правильного відображення донарахованої суми єдиного внеску у звітності.

Фактичною підставою для рішення №00202162405 від 12.11.2025 також є висновок контролюючого органу про те, що працівники отримали додаткове благо, а позивач повинен був включити його вартість.

Отже, рішення №00202162405 від 12.11.2025 не ґрунтується на нових чи самостійних обставинах, а є похідним від того самого необґрунтованого висновку перевірки, який покладено в основу вимоги щодо сплати недоїмки та рішення №00129902405 від 08.08.2025.

За таких обставин рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00202162405 від 12.11.2025 не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 08.08.2025 №00129670707, №00129680707, №00129720707, №00129730707, №00129872405, №00129832405, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129892405 від 08.08.2025 в частині не сплати єдиного внеску з доходу найманого працівника, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, в сумі 77426,33 грн, рішення №00129902405 від 08.08.2025 в частині застосування штрафних санкцій на суму 11795,20 грн та рішення №00202162405 від 12.11.2025.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 54504,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 08.08.2025 №00129670707, №00129680707, №00129720707, №00129730707, №00129872405, №00129832405.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129892405 від 08.08.2025 в частині не сплати єдиного внеску з доходу найманого працівника, отриманого як додаткове благо у вигляді зниженої ціни за харчування, в сумі 77426,33 грн;

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00129902405 від 08.08.2025 в частині застосування штрафних санкцій на суму 11795,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00202162405 від 12.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» (код ЄДРПОУ 41399586, вулиця Шевченка, будинок 58 б, місто Олександрія, Кіровоградська область, 28001) судовий збір у сумі 54504 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Укр» (код ЄДРПОУ 41399586, вулиця Шевченка, будинок 58 б, місто Олександрія, Кіровоградська область, 28001).

Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК